Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Культура

10 фактів про День святого Миколая: історія, традиції та прикмети

Опубліковано

День святого Миколая — одне з найтепліших і найбільш очікуваних свят в Україні, яке дарує атмосферу дива, особливо для дітей, які вранці шукають подарунки під подушкою. До переходу на новий церковний календар його відзначали 19 грудня, однак з 2023 свято перенесли на 6 грудня.

Редакція ШоТам зібрала цікаві факти про День святого Миколая.

Легенда про життя святого Миколая  

Миколай народився близько 270-го року нашої ери у місті Патара (сучасна Туреччина) в заможній родині. Його батьки були глибоко віруючими християнами й прищепили сину милосердя та любов до Бога.

Після їхньої смерті Миколай успадкував значний маєток. Однак замість того, щоб використати багатство для власного комфорту, він вирішив присвятити життя допомозі людям, тож роздав усе своє майно бідним.

За легендою, вирішальну роль у його духовному становленні зайняв дядько — абат місцевого монастиря, — який взяв Миколая під свою опіку. Саме він висвятив племінника на священика та відкрив йому шлях до служіння людям. Згодом це принесло Миколаю славу одного з найшанованіших святих християнського світу.

Фото: Музей Івана Гончара

Перший образ святого Миколая в Києві

Вважають, що культ Святого Миколая в Києві започаткував князь Володимир. Після хрещення в Херсонесі він привіз до столиці Русі першу ікону Чудотворця та розмістив її в приділі Десятинної церкви.

Два свята Миколая на рік

Святого Миколая в Україні шанують двічі на рік: у день його смерті 6 грудня (за старим календарем 19 грудня), та в день перенесення мощей до італійського міста Барі 9 травня (за старим календарем 22 травня). Ці свята називають зимовим та літнім Миколаєм.

Існує цікава притча, чому святкуванню Миколая присвятили відразу два дні на рік. 

За легендою, після проливного дощу їхав дорогою бідний селянин. Його віз застряг у багнюці, і чоловік не міг витягти його самотужки, тому просив допомоги в перехожих. Першим на дорогу вийшов святий Касьян, але він відмовив селянину, бо поспішав на зустріч з Богом. За деякий час повз ішов святий Миколай, який, не замислюючись, допоміг витягнути віз із багнюки. Потім, коли обидва святих прийшли до Бога, той запитав у Миколая, чому він запізнився та весь брудний. Почувши історію, Бог запитав у Касьяна, чому він не допоміг селянину. Той відповів, що не міг дозволити собі запізнитися на зустріч з Богом. І вирішив Бог, що оскільки Касьян не допоміг чоловіку, то славитимуть його люди лише раз на чотири роки (29 лютого), а Миколая Угідника, швидкого на допомогу, славитимуть двічі на рік.

Фото: Музей Івана Гончара

Легенда про «Миколу Мокрого»

За переказом, святий врятував немовля, яке впало у воду. Наступного ранку дитину знайшли живою перед іконою Миколи в Софійському соборі Києва. Ця ікона, датована 10 століттям, нині зберігається у США. У квітні 2022 року анонсували її повернення в Україну — після того, як всі території звільнять від окупантів.

Фото: фейсбук архієпископа Даниїла Зелінського

Миколай — покровитель студентів і школярів

У 17–18 століттях під впливом католицького ордену василіян в Україні поширився культ Миколая як захисника учнів і студентів. Саме тому його образ часто розміщують у навчальних закладах.

Свято Миколая у львівському садку, 1938 рік. Фото: Локальна історія

Традиція дарування подарунків

Звичай дарувати дітям подарунки в ніч на свято Миколая прийшов до України з Німеччини через Польщу. Там малеча знаходила сюрпризи під подушкою, в чобітках чи навіть глиняних горщиках. Сьогодні найвідомішим персонажем з «миколайським» іменем є Санта Клаус.

Звичай «братчин»

На свято Миколая в Україні існував звичай примирення з ворогами — братчини. До Микільських братчин пекли пироги та варили ритуальний напій — пиво з ячменю нового врожаю. Тоді скликали гостей і під час трапези по колу пускали чашу з цим пивом — братину. Такі гостини ставали символом взаємного прощення та примирення.

Етнологи зазначають, що в дохристиянську давнину братчини влаштовували на честь язичницьких богів, приміром, у пошану «худоб’ячого бога» Велеса. Самого Велеса вважають дохристиянським прообразом Миколая.

Фото: Музей Ханенків

Традиція освячення худоби

На світанку дня Миколая чоловіки мали прокинутися першими, обійти двір, нагодувати худобу та промовити: «Дай, Боже, добрий день. Щоби худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною». Вважалося, що ігнорування цього обряду може принести сім’ї велике горе.

На Київщині до цього додавали ще один ритуал — окроплювали худобу свяченою водою, яку приносили зі служби, щоб захистити господарство та родину від біди й нещастя.

Фото обкладинки: ШоТам.

Культура

«Довженко-Центр» запускає проєкт про українське поетичне кіно: програма показів

Опубліковано

«Довженко-Центр» розпочинає перший етап проєкту з дослідження та переосмислення українського поетичного кіно під назвою «Поетичне кіно. Витоки».

Про це повідомили в «Довженко-Центрі».

Перший етап показів проходитиме з 9 квітня по 2 липня. У межах програми «Поетичне кіно. Витоки» представлятимуть стрічки, які підготували ґрунт для бурхливої хвилі 1960-1970-х.

Усі покази супроводжуватимуть вступними лекціями від кінознавців, а завершуватимуть їх дискусіями.

«Через вступні лекції та відкриті дискусії спробуємо підважити та розширити класичний канон течії. Здувши з неї пил, поглянемо на головну хвилю українського кіно через сучасну оптику та європейський контекст»‚ — написали в «Довженко-Центрі».

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Програма показів

  • 9 квітня — «Звенигора» (1928, режисер Олександр Довженко);
  • 23 квітня — «Земля» (1930, режисер Олександр Довженко);
  • 7 травня — «Коліївщина» (1933, режисер Іван Кавалерідзе);
  • 21 травня — «Дорогою ціною» (1957, режисер Марк Донський);
  • 4 червня — «Андрієш» (1954, режисери Сергій Параджанов, Яків Базелян);
  • 18 червня — «Українська рапсодія» (1961, режисер Сергій Параджанов);
  • 2 липня — «Зачарована Десна» (1964, режисер Юлія Солнцева).

Нагадаємо, що Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО).

Фото обкладинки: кадр з «Українськлї рапсодії», «Довженко-Центр»

Читати далі

Культура

Британський музикант випустив трек про звільненого з полону Максима Буткевича (ВІДЕО)

Опубліковано

Британський музикант Лемез Ловас випустив пісню Call Me Maks («Називай мене Макс») про звільненого з полону журналіста та правозахисника Максима Буткевича. Композицію створили в межах кампанії The Stronger We Become, спрямованої на звільнення українських військових та цивільних, які перебувають у російській неволі

Про це повідомили в ініціативі.

Історія створення пісні

Максим Буткевич став до лав ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення. Через кілька місяців він потрапив у полон. Чоловіка утримували на окупованій Луганщині та засудили до 13 років позбавлення волі за сфабрикованою справою.

Лемез та Максим уперше зустрілися в 2003 році в Лондоні, коли останній працював журналістом у BBC World Service Radio в українському відділі. Тоді музикант керував гуртом Oi Va Voi. Коли Макс у 2006 році поїхав з Лондона, друзі продовжили стежити за роботою одне одного в інтернеті.

«Одного дня я побачив, що його акаунти в соціальних мережах зникли і зв’язався з нашою подругою Світланою, щоб запитати, чи не знає вона, що відбувається. Через кілька днів вона мені розповіла: Макса схопили. В шоці я запитав її, що ми можемо зробити. Вона відповіла: “Робіть те, що вмієте”. Ми познайомилися завдяки музиці, тож я спробував написати щось на основі його особистості, його мужності, його улюблених гуртів. Це була найважча річ, яку я коли-небудь намагався написати. Минали місяці, а новини про Макса ставали дедалі гіршими, і той факт, що я не міг закінчити цю пісню, сильно тиснув на мене. Перші два куплети вийшли за день: останній, що описує його життя у в’язниці, зайняв понад 6 місяців», — розповів Лемез.

Співавторами треку стали такі музиканти:

  • Юрій Гуржи (RotFront, Жадан/Гуржи);
  • продюсер SneakyBeats (Jem);
  • гітарист Тома Велхема (Thirteen Senses);
  • вокалістка Майї Джеймс (Kyoto Jazz Massive, Mark De Clive Lowe).

Завдяки співпраці пісню вдалося завершити у жовтні 2024 року. Того ж місяця у межах обміну полоненими Максима Буткевича звільнили після двох років і чотирьох місяців у неволі.

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

«Тепер я збираюся всім серцем і всіма силами долучитися до боротьби за тих, хто досі перебуває в полоні, за моїх побратимів і посестер, яких я змушений був залишити. Вони не покинуті, ми визволимо їх якнайшвидше, їм це дуже потрібно, і їхнім родинам це потрібно. Тому третя частина пісні також дуже, дуже доречна. Дуже багато людей в Україні, сім’ї та друзі наших військовополонених і цивільних, які потрапили в полон, чекають цього».

Що відомо про кампанію

The Stronger We Become — медіаарт кампанія, яку проводять у співпраці з українськими правозахисними організаціями ZMINA та «Медійна ініціатива за права людини». Кампанію запустили на підтримку родин військовополонених та цивільних осіб, яких утримують у російських в’язницях всупереч нормам міжнародного гуманітарного права.

Нагадаємо, що розробники гри Machinarium передадуть увесь тижневий прибуток на підтримку України.

Фото: «Медійна ініціатива за права людини»

Читати далі

Культура

Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

Опубліковано

Ukraїner та громадська організація PR Army випустили відеопроєкт «Позбутись непокірних. Як росіяни витісняли кримських татар». Документальний фільм розкриває історію передумов та наслідків окупації Криму та депортацію кримських татар.

Про це повідомили у команді проєкту.

Творці фільму використали унікальні кадри Криму та кримських татар, які збирали з різних архівів. Завдяки цим фото у стрічці можна побачити маловідомий образ справжнього Криму до депортації.

У роботі передусім звертають увагу на етнокультурний аспект:

  • як знищували ідентичність кримськотатарського народу;
  • як трансформували Крим;
  • як руйнували культуру півострова;
  • як експлуатували його ресурси тощо.

Читайте також: «Крим — це Україна»: берлінський дизайнер Франк Вільде створив новий образ

«Візуальну частину доповнюють голоси очевидців — цитати тих, хто пережив депортацію, які звучать у ключових моментах проєкту. Завершальним акцентом стали вірші, що надають матеріалу особливого емоційного забарвлення»‚ — написали автори стрічки.

Наприкінці фільму вперше звучить кримськотатарською мовою перекладений відомий вірш Лілі Буджурової «Коли ми повернемося».

Відео: ютуб-канал Ukraїner

Генеральна Асамблея ООН 27 березня 2014 року підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невіддільними частинами. Тоді за цю резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Ukraїner та PR Army випустили свій проєкт до річниці цієї події.

Довідка

PR Army — незалежна українська неприбуткова організація, яка займається підвищенням обізнаності про російсько-українську війну та зміцненням іміджу України у світі. Її створили після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Головна місія PR Army — допомогти Україні перемогти в інформаційній війни проти рф.

Ukraїner — це спільнота та організація, яка діє з 2016 року та досліджує Україну. Команда проєкту розповідає історії про Україну самим українцям, а також транслює їх у світ завдяки перекладам десятками мов.

Нагадаємо, що 11-річний хлопчик із Данії зібрав 34 тисячі данських крон для дітей з України (ФОТО).

Фото обкладинки: ютуб-канал Ukraїner

Читати далі