Культура
10 благодійних і безкоштовних подій тижня у Києві: куди піти й що подивитися
Цього тижня Київ знову тішить нас яскравими подіями — від виставок і кінопоказів до лекцій та музичних вечорів. ШоТам зібрали для вас 10 найцікавіших заходів, які варто відвідати, щоб провести час із користю й натхненням. Обирайте, плануйте та відкривайте для себе нові враження.
Лекція «Як ветеранам з втратою слуху отримати допомогу»
Тисячі військових отримують акустичні травми через вибухи, але часто не звертаються по допомогу через стигму. На події обговорять, як ветерани можуть пройти реабілітацію, отримати слухові апарати й адаптуватися до нового життя. Спікери розкажуть про державні програми, власний досвід слухопротезування та подолання бар’єрів.
Коли: 3 березня о 16:00
Вхід: безкоштовний за попередньою реєстрацією
Де: книгарня «Сенс», вул. Хрещатик, 34.
Благодійний музичний тур Alex Pian: музика незламності
До третьої річниці повномасштабної війни піаніст і композитор Alex Pian вирушає в музичний тур вокзалами країни, щоб через силу музики підтримати українців та зібрати кошти для військових.
Головна мета — збір коштів на дрони для 24 ОМБР імені короля Данила та батальйону «Вовки да Вінчі» через фонд «Пташки Перемоги».
У програмі:
- «Мелодія» Мирослава Скорика;
- твори Ганса Циммера;
- українські народні пісні в сучасній обробці.
Коли: 3 березня о 20:00
Вхід: будь-який донат — всі кошти йдуть на ЗСУ
Де: Головний залізничний вокзал.
Презентація книги Ганни Улюри «366: Книжка на щодень»
Як справляти враження культурної людини? Ганна Улюра пропонує 366 книжок, 366 історій та 366 днів, щоб зануритись у світ літератури. Її оновлений інтелектуальний роман — це мозаїка культових творів, короткі огляди, несподівані факти та провокація до перечитування. Класика й сучасність тут переплітаються, формуючи новий літературний простір.
Коли: 4 березня о 18:30
Вхід: вільний
Де: книгарня «Сенс», вул. Хрещатик, 34.
Презентація «Енциклопедії копірайтингу» в Національному природничому музеї
Копірайтери як окремий біологічний вид? Саме так! «Енциклопедія копірайтингу» Стаськи Падалки досліджує еволюцію професії від перших зразків до сучасних майстрів слова. Де, як не в Національному природничому музеї, говорити про середовище існування та поведінкові особливості копірайтерів? Авторка разом з радіоведучою Анною Лісовською обговорять, як змінюється ремесло та хто формує його майбутнє.
Коли: 5 березня о 19:00
Вхід: вільний
Де: Національний природничий музей, зал «Флора України», вул. Богдана Хмельницького, 15.
«Вечір з Радіо Культура»
Радіо Культура запускає цикл прямих ефірів з книгарні «Сенс» — публічні інтерв’ю з режисерами, акторами та культурними діячами. Розмови про театр, кіно, літературу та силу читання відбуватимуться щодва тижні по середах о 19:00 і транслюватимуться наживо.
Перший гість — головний режисер театру ім. Марії Заньковецької Давид Петросян. Разом з ведучим Вадимом Карпʼяком він говоритиме про українську, європейську та сучасну драматургію. Після ефіру відвідувачі зможуть поставити гостю свої запитання.
Коли: 5 березня о 19:00
Вхід: безкоштовний, за попередньою реєстрацією
Де: книгарня «Сенс», вул. Хрещатик, 34
Презентація річної програми «Українського Дому»
«Український Дім» запрошує на щорічну презентацію своєї програми на 2025 рік. Вона збереже фокус на розмаїтті української культури та представить нові формати: історію України через фотографію, унікальні мистецькі світи, книги як простір для діалогу. Там розкажуть про довгострокові ініціативи центру — «Кінопростір», «Мистецтво змін», «Діалогову платформу», «Про_Українське», — які формують майбутнє українського мистецтва та культури.
Спікери — команда «Українського Дому» та куратори ключових виставкових і дискусійних проєктів, модератор — Олексій Ананов.
Коли: 5 березня о 17:00
Вхід: безкоштовний
Де: «Український Дім», вул. Хрещатик, 2
«Тет-а-тет» з Віталієм Ажновим у книгарні «Є»
Віталій Ажнов — зірка вистав «Калігула», «Марія Стюарт», «Тартюф» та виконавець головної ролі у фільмі «Малевич». Театр для нього — це виклик, свобода та безмежне джерело натхнення.
На дискусії з актором будуть говорити про такі питання:
- як він проживає ролі та занурюється в образи;
- що таке внутрішня свобода на сцені та поза нею;
- як війна змінила український театр і яку силу має мистецтво сьогодні.
Коли: 7 березня о 19:00
Вхід: вільний, також можна підтримати збір на автівки для ЗСУ
Де: книгарня «Є», вул. Лисенка, 3.
Столиця у фотокнигах і на сторінках «Жителів Києва»
Це розмови про Київ через історії його жителів — разом з героями книжки тут поговорять про міські історії, натхнення та роль людей у зміні міста.
На події можна буде придбати мапу з улюбленими локаціями героїв.
Коли: 7 березня о 19:00
Вхід: безкоштовний, за попередньою реєстрацією
Де: книгарня «Збірка», вул. Золотоворітська, 2а.
Дискусія «Свято весни» — чергове знецінення жіночої боротьби
Чи дійсно 8 Березня — про «берегинь» і «свято весни»? Чи це день, коли варто говорити про боротьбу за рівні права, а не зводити роль жінки до квітів і компліментів? Запрошуємо на дискусію про те, як архаїчні наративи досі впливають на сприйняття жінок у суспільстві.
Спікерки:
- Лариса Денисенко — письменниця, правозахисниця, членкиня Українського ПЕН;
- Катерина Приймак — культурологиня, ветеранка, бойова медикиня, співзасновниця Жіночого Ветеранського Руху;
- Інеса Гуйванюк — онкохірургиня, виконавча директорка платформи для медиків.
Модератор — креативний редактор ARC.UA та The Arc Марко Супрун.
Коли: 8 березня о 17:00
Вхід: вільний, за попередньою реєстрацією
Де: книгарня «Сенс», вул. Хрещатик, 34
Весняний ШУК на Житньому: барахолка, музика, допомога Силам оборони
Готуємося до весни разом! 9 березня на другому поверсі Житнього ринку пройде великий ШУК — ярмарок, де можна знайти вініл, вінтаж і хендмейд. Там будуть обійми, гарна музика, благодійні ініціативи та особливий вечірній сет від діджеїв-хедлайнерів. І, звісно, на ярмарку вшанують день народження Тараса Шевченка.
Коли: 9 березня, 12:00–20:00
Вхід: вільний, вітатимуть донат на підтримку Сил оборони
Де: другий поверх Житнього ринку, Верхній Вал, 16.
Фото обкладинки: Freepik.
Канадський рок-музикант Ніл Янг планує розпочати свій європейський тур Love Earth з безплатного концерту в Україні.
Про це повідомили на сайті виконавця 2 березня 2025 року.
Команда музиканта зараз проводить переговори щодо організації цього концерту. Раніше європейський тур планували розпочати зі Швеції у червні.
Ніл Янг створює музику у стилі кантрі та фолк з 1960-х. Він засуджував вторгнення росії в Україну, а також виступає проти політики президента США Дональда Трампа.
Нагадаємо, що американська акторка зі сцени церемонії «Оскар» проголосила «Слава Україні!» (ВІДЕО).
Також ми писали, що церемонію вручення престижної французької кінопремії «Сезар» присвятили Україні.
Фото обкладинки: Getty Images
Акторка Деріл Ганна, яка найбільш відома за ролями у фільмах «Убити Білла» та «Убити Білла 2», згадала Україну на сцені премії «Оскар».
Про це повідомили в «Суспільне Культура».
Деріл Ганна озвучувала переможця в номінації за найкращий монтаж. Після виходу на сцену вона промовила: «Слава Україні! От хто дійсно найкрутіші».
Читайте також: Церемонію вручення престижної французької кінопремії «Сезар» присвятили Україні
"Slava Ukraini" – Daryl Hannah shows support for Ukraine at the 2025 #Oscars pic.twitter.com/p811M79d2Z
— The Hollywood Reporter (@THR) March 3, 2025
Раніше ми писали про те, чому варто подивитись «Порцелянову війну» — український фільм, номінований на премію «Оскар». Він змагався за звання найкращого документального фільму, та перемогу здобула стрічка «Немає іншої землі» від палестино-ізраїльської команди.
Фото обкладинки: Getty Images
Ірина Вільде — перша пані, яка отримала Шевченківську премію, авторка найбільшого українського роману, написаного жінкою, і постать, яку ЮНЕСКО визнало однією з видатних осіб ХХ століття.
ШоТам розповідає про видатну письменницю.
Дитинство, родина та окупація
Народилася Ірина Вільде 5 травня 1907 року в Чернівцях, у родині викладача та публіциста Дмитра Макогона. Справжнє ім’я письменниці — Дарина Макогон. Батько відіграв важливу роль у формуванні доньки як особистості — він був одним з тих інтелектуалів, які боролися за українську освіту та культуру в Австро-Угорській імперії.
Спочатку дівчина навчалася в гімназії у Чернівцях, проте окупація Буковини Румунією принесла жорстку румунізацію: українцям забороняли говорити рідною мовою, закривали українські школи й товариства.
Батько Дарини, який відкрито виступав проти цих утисків, двічі опинявся за ґратами за «антидержавну діяльність». Після другого арешту сім’я вирішила тікати.
На початку 1920-х родина Макогонів нелегально перетнула польсько-румунський кордон та оселилася в Станіславові. Тут Дарина змогла завершити навчання в українській приватній гімназії — це стало першим кроком до її майбутньої літературної кар’єри.
Її брати обрали радикальні шляхи: один став учасником Української військової організації та згодом емігрував до Німеччини, другий воював у складі дивізії Ваффен СС «Галичина» й після війни опинився в США. Через ці зв’язки радянська влада постійно підозрювала Вільде в «українському націоналізмі».
Дорога до літератури
Дарина здобувала освіту у Львівському університеті. Уже в студентські роки вона почала писати й видавати свої перші твори.
У 1930 році Макогон відрахували з університету: офіційна причина — несплата за гуртожиток, але насправді її запідозрили у співпраці з українським підпіллям. Вона повертається до Станіславова, де працює вчителькою й дописує в українські часописи. Незабаром переїжджає до Коломиї та влаштовується в редакцію журналу «Жіноча доля» — її обов’язком було ведення у місцевій пресі так званих жіночих куточків.
Літературну кар’єру Дарина розпочала ще в 1930-х роках, коли її новели та оповідання почали з’являтися в періодиці, але справжню славу їй принесли романи «Метелики на шпильках» та «Повнолітні діти». Це були твори про дівчат, які прагнуть свободи, мріють про особисту реалізацію, але змушені боротися з суспільними стереотипами.
Псевдонім, що став символом свободи
Свій псевдонім вона обрала невипадково — «Вільде» з німецької означає «дика». У цьому відчувалася незалежна натура письменниці, бажання жити й творити всупереч правилам.
У міжвоєнний період вона працювала журналісткою й активно займалася громадською діяльністю, виступаючи за права жінок та розвиток української культури.
Проте її погляди часто викликали підозри: польська влада вважала її українською націоналісткою, а радянський режим — недостатньо лояльною до комуністичної ідеології.
Жінка між двома світами
Особисте життя Ірини Вільде також було сповнене драматизму. Її перший чоловік Євген Полотнюк був активним учасником ОУН і загинув під час Другої світової війни від рук Вермахту, а другий чоловік Іван Дроб’язко був офіцером КДБ. Цей контраст яскраво відображав складність її епохи — Ірина жила між двома системами, кожна з яких намагалась її використати.
Попри це, вона залишалася вірною собі. Вільде не писала прямої антирадянської літератури, але у своїх творах розкривала проблему поневолення українців та їхню боротьбу за власну ідентичність.
Роман «Сестри Річинські»
Найбільшою творчою працею Ірини Вільде став роман «Сестри Річинські». Це монументальна епопея, в якій вона показала життя української інтелігенції на зламі епох. У центрі сюжету — п’ять сестер з родини колишнього священника, які по-різному сприймають світ і свою роль у ньому.
Цей роман є глибоким соціальним та психологічним портретом свого часу. Попри радянську цензуру й деякі вимушені компроміси з соціалістичною дійсністю, «Сестри Річинські» не втратили художньої цінності. Щоб твір пройшов через радянських критиків, авторка мусила переробляти текст, однак навіть в умовах цензури письменниці вдалося згадати й про Голодомор, і про репресії 1930-х років.
За «Сестер Річинських» Вільде отримала Шевченківську премію — найвищу літературну нагороду України.
Феміністка свого часу
Ірина Вільде не лише писала про жінок, а й активно підтримувала феміністичний рух, зокрема, створила у Львові літературний салон, де допомагала молодим письменницям.
Ірина першою почала створювати глибокі, складні образи жінок, які прагнули реалізуватися та боролися з суспільними обмеженнями.
Письменниця відкрито писала про соціальні упередження щодо жінок. Вона засуджувала патріархальні норми, які обмежували їхні можливості, та критикувала суспільство, що змушувало жінку залежати від чоловіка.
Героїні її творів не були безпорадними жертвами — це були сильні, розумні й сміливі жінки, які шукали своє місце у світі.
Також вони часом згадують про своє захоплення Ольгою Кобилянською, яка закликала жінку «ставати самій собі ціллю». Зрештою, чоловіки дозволяли це собі завжди, бо інакше в них не було б ніяких звершень та перемог.
Памʼять про письменницю
Ірина Вільде померла 30 жовтня 1982 року у Львові після тривалої хвороби. Її здоров’я значно погіршилося в останні роки життя через постійний стрес, пов’язаний з громадською діяльністю, літературною роботою та тиском радянської влади.
Попри складні умови, вона продовжувала писати й брати участь у культурному житті. Останні роки Вільде провела досить усамітнено, проте її підтримували близькі друзі та родина.
За літературну та громадську діяльність Ірину Вільде внесли до списку видатних осіб XX століття та другого тисячоліття за версією ЮНЕСКО, що підкреслює її значний внесок у світову літературу та культуру.
Письменницю поховали на Личаківському кладовищі у Львові. Її могила є місцем пам’яті, куди й сьогодні приходять шанувальники творчості Вільде.
На її честь назвали вулиці у Львові, Дрогобичі, Чернівцях, Яремчі та Ходореві.
У 2007 році до 100-річчя від дня народження видатної української письменниці Львівська обласна організація Національної спілки письменників України та народний депутат України Петро Писарчук заснували Літературну премію імені Ірини Вільде.
