Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Якщо на фронт – то разом. Батько з двома синами воюють пліч-о-пліч у складі 68 бригади

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Сергій Пʼярин лише чотири роки тому дізнався, що має зведеного брата. Та виявилося, що в них чимало спільного: однакові хобі та склад родин. А тепер – ще й спільні бойові завдання на фронті, адже брати служать в одній бригаді.

Не зміг всидіти вдома й батько «В’юна» та «Чечена» – 58-річний чоловік мобілізувався до лав ЗСУ, аби звільняти країну пліч-о-пліч із синами. Тепер вони воюють втрьох та всіма силами наближать нашу перемогу. Історію своєї родини ШоТам розповів один з братів на псевдо «В’юн».

Сергій Пʼярин

Військовослужбовець 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша на псевдо «В’юн»

Любов до країни успадкував від дідуся-пілота

Я родом із Хмельниччини, але до повномасштабного вторгнення жив у Сєвєродонецьку. Був будівельником. Мій дід – підполковник авіації. Я його не застав, але, можливо, ця відданість країні якось генами передалася мені, адже я – патріот. 

Коли почалася Революція Гідності, я одразу пішов туди. У 2017 році був учасником самооборони, а згодом мене мобілізували, і я пішов в армію. Спершу був в Авдіївці, потім – у Зайцевому. Пізніше повернуся додому, але затримався там ненадовго – підписав контракт зі Збройними силами України. Так і продовжував службу.

Дізнався, що маю брата

Коли мені було 15 років, я дізнався, що маю зведеного брата. Однак познайомилися ми лише чотири роки тому – через соціальні мережі. Мій брат Анатолій П’ярин знайшов мене за прізвищем у фейсбуці, відтоді ми почали листуватися. Коли мій контракт закінчився, я одразу сів у авто й поїхав у Полтаву – до брата. Власне, так ми вперше зустрілися в реальному житті. Поступово у нас зав’язалися дуже теплі відносини.

Сергій Пʼярин (праворуч), його брат Анатолій Пʼярин (ліворуч) і батько Євген П’ярин. Фото: Міністерство оборони України

Виявилося, що ми маємо дуже схожі історії. Обидва, як і наш батько, займалися зварювальними роботами, одружені та маємо по дві дитини.

Планував залишити військову справу – завадила Росія 

У січні цього року в мене закінчився черговий контракт із ЗСУ, а напередодні – народилася донька. Тому я хотів перервати кар’єру військовослужбовця, аби займатися вихованням дитини. Але почалася повномасштабна війна, а отже, усі мої плани змінилися.

Скажу чесно, я не вірив у велику війну. Буквально за місяць до цього я служив у 128-й штурмовій бригаді, ми були в Широкиному, що під Маріуполем. Нічого не вказувало на можливі повномасштабні бої. Тобто бої були, але не схожі на окопну війну. Відповідно, я не готувався до вторгнення. І все ж, оскільки я військовий, у мене завжди напоготові зібраний рюкзак і тактичний одяг.

24 лютого о пʼятій ранку мені зателефонував добрий друг і сказав, що почалася велика війна. Я був шокованим, не міг у це повірити. Але потім мені почали дзвонити побратими з різних частин, адже я багато де служив за контрактом.

Найперше, що зробив, – заправив автівку та вивіз родину з Сєвєродонецька. А після цього одразу пішов до військкомату, а далі – вирушив захищати нашу країну.

Батько дізнався, що всі сини на фронті

Мій брат з початку вторгнення займався евакуацією сімей військовослужбовців із Запоріжжя та Харкова у складі добробату «Доброволець». Там же пройшов курси первинної медичної допомоги.

Коли роботи поменшало, він зателефонував і сказав: «Я в резерві, давай краще до тебе поїду». Я оформив на нього офіційний запит, і ось Толік («Чечен») опинився тут, зі мною, у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

Євген П’ярин (праворуч). Фото: Сергій Пʼярин 

Десь через місяць наш батько від Толіка дізнався, що ми воюємо разом. Батько, Євген П’ярин, свого часу брав участь в Афганській війні, тож мав досвід бойових дій. Він сказав: «Сини воюють, а я що, буду вдома відлежуватись? Батькові без синів не можна. Україна – моя Батьківщина. Жодній «мавпі» не дозволено сюди заходити». Тож тепер наш 58-річний батько служить пліч-о-пліч із нами.

Опинилися на передовій усією родиною 

Наразі ми родиною служимо в одному підрозділі, в одному взводі. На передовій перебуваємо вже сьомий місяць. Ми дуже хвилюємося один за одного. Коли їдемо з братом на завдання, батько лається: «Чому мене не взяли з собою?». Ми намагаємося зайвий раз не піддавати ризику його життя, особливо, зважаючи на вік. А він натомість ображається.

Анатолій Пʼярин. Фото: Сергій Пʼярин 

Загалом намагаємося не акцентувати увагу на тому, що ми – сім’я. Насамперед – бойові завдання. Родиною ми будемо вдома виховувати дітей та онуків, а тут ми – побратими, які боронять країну.

У нашій роті люди були готовими воювати без зарплати

Для мене найскладніше у цій війні – зробити так, аби мої побратими вижили. У нашому взводі переважно служать люди без бойового досвіду. Вони прийшли на фронт одними з перших, бо є патріотами, готовими йти та захищати свою країну. Деякі з них на початку навіть не розуміли, що таке «вихід» і «прихід» артснаряду. Але всі дуже вмотивовані, а це – головне.

До того ж половина нашого взводу навіть не знала, що їм платитимуть заробітну плату. Уявіть, вони збиралися телефонувати додому й позичати гроші, аби купити сигарети. Тобто мотивація у них була зовсім інша, і це точно не гроші.

Читайте також: «Роблю все, аби хлопці повернулися живими». Історія командира на псевдо «Шериф»

Часто їжу нам підвозять волонтери. Але ми намагаємося нікого не просити. Самі скидаємося, записуємо, хто що хоче, і їздимо до найближчих магазинів. Волонтери також втомлюються, вони не можуть постійно нас забезпечувати.

За сім місяців служби ми вже мали ротацію. Дружина брата нині у Польщі, але коли Толік під час відпустки поїхав до Львова, їм вдалося зустрітися. Батько також нещодавно трішки відпочивав.

Нас обстрілює і артилерія, і авіація

Наша бригада вже сьомий місяць має безпосереднє зіткнення з ворогом. По наших позиціях працюють ракетами П-300, танками, літаками, гелікоптерами. Були і «Гради», і «Смерчі», і «Урагани». Не працював поки хіба що «Сонцепьок». Бої дуже жорстокі.

68 окрема єгерська бригада. Фото: Сергій Пʼярин 

Наші бійці вже втомилися. Ми чекаємо ротації, аби трохи відпочити. Для військових, які вперше беруть участь у бойових діях, дуже складно бути на війні. Те, що я бачив в АТО й ООС, не зрівняється з тим, що відбувається зараз.

Але мені здається, що перемога не за горами. Думаю, залишилося приблизно пів року до повної деокупації українських територій. Не знаю, чи відвоюємо Крим за цей час, але Луганськ і Донецьк – точно.

Спершу – захист країни, потім – пенсія

Після перемоги я хочу продовжити службу, але вже ближче до сім’ї, до дітей. Моїй дочці – 2,5 роки, а я бачив її сумарно тільки місяць. Натомість Толік мріє повернуся до улюбленої справи – кувати, зварювати.

А батька ми перетягнемо до Хмельницької області, буде собі бавитися з онуками на березі Дністра. Щоправда, він поки з цим не погоджується та постійно каже: «Перед тим, як внуків бавити, потрібно ще порядок у країні навести. На пенсію ще зарано».

Суспільство

На Запоріжжі ЗСУ пошкодили міст, яким окупанти возили техніку

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські захисники пошкодили залізничний міст поблизу Старобогданівки у Запорізькій області. Це один із шляхів, яким окупанти возили військову техніку.

Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ у вечірньому зведені у понеділок, 28 листопада.

«Поблизу населеного пункту Старобогданівка Запорізької області Силами оборони пошкоджено залізничний міст, який використовували окупанти для доставки озброєння та військової техніки», – йдеться у повідомленні.

Читайте також: Будуємо з нічого. На Хмельниччині переселенці зводять «дім зі сміття» зі знахідок на звалищі

Нагадаємо, два тижні тому сталов відомо, що ЗСУ підірвали залізничний міст у тилу противника поблизу населеного пункту Чернігівка на Запоріжжі та унеможливили переміщення техніки та живої сили окупантів.

Також ЗСУ знищили базу окупантів у Веселому на Запоріжжі.

Окрім того, авіація ЗСУ вдарила по скупченню військової техніки та систем ППО окупантів.

Фото: facebook.com/GeneralStaff.ua

Читати далі

Суспільство

Вінниця отримала намети для обігріву з мінікухнею від німецького міста Карлсруе

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Вінниця отримала намети для обігріву з мінікухнею від німецького міста Карлсруе.

Про це повідомив Вінницький міський голова Сергій Моргунов у фейсбуці.

Він розповів, що у жовтні у громаді Карлсруе запустили ініціативу для збору допомоги під девізом «Наші серця зігріють Вінницю». І вже за місяць 11 тонн такого потрібного вантажу приїхали до Вінниці.

Міський голова відзначив, що у наметах є мінікухні. До намета, який розрахований на 50 людей, є ще й комплект необхідного обладнання:

  • електрогенератор на12 кВт з запасом палива
  • UFO-обігрівачі та тепловентилятор
  • плита для приготування їжі
  • терпомот
  • розкладні ліжка
  • ліхтарі
  • вогнегасники
  • комплектуючі та інструменти.

«Уже почали їх встановлювати, що дасть можливість розширити муніципальну мережу пунктів незламності», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: Як цивільним підготуватися до зустрічі з нападником. Поради інструктора з самооборони

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині відкривають Пункт Незламності для чотирилапих.

Також у Києві на Солом’янці волонтери відкрили свій «Пункт незламності».

Фото: facebook.com/SAMorgunov.

Читати далі

Суспільство

У Миколаєві встановили бетонне укриття для захисту містян (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

 У Миколаєві встановили нове бетонне укриття для захисту містян.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Миколаївської обласної військової адміністрації.

Зазначається, що від американської організації Gobel миколаївці отримали бетонне укриття, у якому зможуть перебувати під час повітряної тривоги.

Нині нове укриття від американських партнерів встановили біля зупинки громадського транспорту в Інгульському районі міста.

Мобільна споруда виготовлена з армованого бетону та розрахована на 12 сидячих місць. Стіни завтовшки 25 см та стеля 30 см можуть захистити від уламків ракет чи касетних бомб вагою до 30 кг за швидкості 400 м/с.

Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців

В обласній адміністрації подякували організації і наголосили, що Gobel Foundation та небайдужі громадяни США допомагають Україні та Миколаєву з перших днів війни.

Нагадаємо, у Кропивницькому відкрили першу зупинку-укриття.

Також у вересні у Миколаєві встановили першу зупинку-укриття.

Окрім того, у школі на Київщині укриття обладнали Wi-fi і генератором.

Фото: facebook.com/mykoda.

Читати далі