Втратив руку, але не жагу до життя: як спортсмен після ДТП став тревел-блогером

Одного ранку для харків’янина Владислава Хільченко все кардинально змінилось. Серйозне ДТП розділило його життя на до та після — перспективний 23-річний спортсмен залишився без лівої руки. Проте вже після аварії він вирішив не втрачати надію, а спробувати змінити життя на краще. 

Під час поїздки мандрівника на Південь України нам вдалось поспілкуватися. Чи відчуває Владислав особливе ставлення до себе в соціумі? Як вдалося знайти втіху після аварії? Чому вирішив стати блогером? Та чи вдається монетизувати канал на Youtube вже зараз — читайте в матеріалі.

Довідка. 17 червня 2016 року близько 10-ї ранку на дорозі Харків-Щербаківка сталася дорожньо-транспортна пригода. 23-річного велосипедиста Владислава Хільченко під час ранкового тренування збила машина. Він серйозно постраждав і залишився без лівої руки.

Раніше у мене не було хобі, окрім комп’ютерних ігор

Великим недоліком мого дитинства була відсутність хобі в шкільні часи. Як і всі, я грав у комп’ютерні ігри та навчався. Дуже шкодую, що не був серед найактивніших однолітків. Саме це вплинуло на моє подальше життя — як тільки з’явились можливості й кошти, почав займатися різними видами спорту. 

З 10-го класу почав грати у баскетбол й навіть грав за сбiрну унiвеститету. Час від часу грав у хокей та пляжний волейбол. Після університету почав захоплюватися американським футболом. Паралельно займався шосейним велоспортом й інколи плавав. 

Після ДТП довелося відмовитися від минулих захоплень

Я радий, що довелося відмовитися від комп’ютерних ігор. І хоча можна адаптуватися, але я вирішив, що це того не варте. В американський футбол я продовжував грати ще кілька сезонів після аварії. Навіть виходив в матчах, але витрати енергії та часу на тренування зовсім не пропорційні часу гри. Тому тимчасово вирішив завершити кар’єру.

Зараз у мене три головних хобі — сноубординг, подорожі та відеомонтаж. Спортом також займаюсь, але це зараз скоріше фізкультура, ніж серйозні результати чи змагання. Коли у мене з’явилися перші вільні гроші шість років тому, я нарешті поїхав в гори й зрозумів, що це моє. Відтоді готовий витрачати весь свій вільний час на сноуборд.

View this post on Instagram

Пока сидел дома и лечил ногу (читай – тупо ничего не делал, кота вот тискал), склепал небольшой видос о… клепании видосов. Да, с фантазией туговато.⠀ ⠀ Пробежался от рабочего места и девайсов до программ и моего процесса монтажа.⠀ ⠀ ▶️ Ссылка знамо где, заходите, если интересно.⠀ ⠀ .⠀ ⠀ 🇬🇧 While I am healing my leg at home (by literally doing nothing except for playing with the cat) , forged a little video about… forging videos. Not so inventive, huh.⠀ ⠀ Ran through my workplace, devices and software.⠀ ⠀ ▶️ You know where the link is.⠀ ⠀ #videoediting #видеомонтаж #workplaceideas #finalcut #davinciresolve #квартирныйвопрос #ремонтсадогород⠀#Харьков #котан #arcticmonkeys ⠀ ⠀ ⠀

A post shared by Влад, который «Одной Правой» (@vlad_khilchenko) on Jun 17, 2020 at 6:30am PDT

Іноді прошу провідника заправити мені подушку, а більше — нічим не відрізняюсь

Я не відчуваю особливого ставлення до себе в соціумі. Лише за кордоном кілька разів пропускали поза чергою й пояснювали це тим, що я маю таке право. Або ж іноді прошу провідників в поїзді заправити мені подушку в наволочку. Хоча трапляється, що люди позирають на мене. 

Напевно це залежить від того, що людина транслює і як себе почуває. Кожен отримує те, чого він хоче і я не вимагаю для себе іншого ставлення. 

В блогінг через сноубординг 

Завдяки сноуборду я почав подорожувати, а врешті-решт й знімати відео. Сноубординг в Україні — це одна велика тусовка. І коли починаєш кататися частіше, ніж один раз на рік — обростаєш величезною кількістю контактів. Але, на жаль, ця індустрія розвивається лише внаслідок ентузіазму окремих людей, які організовують тури. Наприклад, в цьому березні я їздив в Андорру, де у нас була компанія на 120 осіб. Звісно, в такій компанії за бажанням можна знайти однодумців.

Я хотів розповісти про подорожі —  так починався мій відеоблог

Протягом майже трьох років я детально описував свої подорожі в постах Instagram. А згодом зрозумів, що люди не дуже люблять читати великі тексти й спробувати зняти відео у форматі розповіді. Тому я у вересні минулого року вирішив накласти свої текстові роздуми на відео. 

Хочу бути корисним для тих, кому здаюсь цікавим оповідачем

 У блозі розповідаю про все, що мені цікаво: про подорожі, відеомонтаж і технічну складову фільмування, екіпіровку. Я розумію, що мені не стати найкрутішим тревел-блогером поряд з іншими. Але сподіваюся знайти категорію людей, яким буде цікаво послухати про ті місця, де мені вже вдалося побувати.

90% своїх відео я знімаю самостійно

Техніку для відео я купував протягом декількох років. Коли почав кататися на сноуборді, придбав GoPro, а потім — стабілізатор. Згодом докупив дзеркальну та бездзеркальну камери. А незабаром придбав дрон. З часом почав розуміти, яка техніка краща і планую потроху її оновлювати. Хоч це і дуже затратно, але зате інвестиція на довгий час.

Приблизно 90% відео в моїх роликах я знімаю сам. Але я часто подорожую в компанії й потім ми обмінюємося файлами. Наприклад, в компанії під час поїздки в Рачу на півночі Грузії назбиралося аж три дрони. Й ми домовилися скинути один одному знятий матеріал. Приблизно така ж історія була і в Карпатах.

На відео доводиться витрачати весь свій вільний час

Намагаюся робити так, щоб мені самому було цікаво подивитися. Можливо не до кінця все виходить, як хотілося б. Хоча намагаюся прикладати максимум зусиль. Тому коротенькі відео набагато легше збирати до купи й монтаж може зайняти тиждень. А відео від 20 хвилин вимагають дещо більше часу — аж до 2-3 тижнів.

View this post on Instagram

Карантин делает странные вещи. Например, превращает нормальных людей в техноблогеров. . ▫️В одном видео подробно, но без лишней воды рассказал обо всех камерах, на которые я снимаю видео. С примерами, ценами, где что и как выгоднее купить. . . ▫️Ссылка в профиле, ни одна кошка при съемках не пострадала. . . 🇬🇧Quarantine does weird things. For instance, turns ordinary people into tech bloggers. . ▫️Reviewed all my camera gear for travel in one video. With prices, examples and all that stuff. . ▫️Link in bio. No cats were harmed during filming.

A post shared by Влад, который «Одной Правой» (@vlad_khilchenko) on Mar 31, 2020 at 8:06am PDT

Встиг відвідати не так багато країн, як би хотілось…

За шість років я встиг відвідати не так багато країн — близько 20. Перший мій виїзд був у 2013-му році. Пам’ятаю, як відкладав гроші на поїздку зі своєї зарплатні на першій роботі. Тоді ще не було безвізового режиму і лоукостів, а поїздка за кордон обходилася в копієчку. Цікаво, що половину тих країн, де я був, бачив лише взимку. 

Найбільше вразили — Лос-Анджелес, гори в Казахстані й Словенії та льодовик у Франції

Поки у мене був лише єдиний виїзд за океан і це був унікальний досвід. Під час відрядження на кілька тижнів я потрапив в Лос-Анджелес. Він неймовірно вразив своїми масштабами та можливостями. У цьому місті можна знайти хобі на будь-який смак. Напевно, після Нью-Йорка це центр світу.

Приємно здивували мене і гори Заілійського Алатау в Казахстані. В місті спека, а в горах справжня зима, мінусова температура й дуже багато снігу. Країна зовсім не туристична й тут не зустрінеш юрби туристів з фотоапаратами — це однозначно перевага. 

Що стосується Європи, то мені дуже сподобалася Словенії. Ця країна не дуже заїжджена та поки невідома. Я був там в серпні під час розпалу туристичного сезону в одному з кращих місць цієї країни на озері Бохінь. Проте не було жодних натовпів та черг. А коли піднявся на гору, там було зовсім порожньо. 

Не менше мене вразила поїздка на льодовик Мер-де-Глас у Франції. У перекладі з французької —  означає море льоду. І це найбільший льодовик країни. Коли спускаєшся сходами, можна помітити позначки, які вказують на глобальне потепління. Ще якихось 40 років тому цей льодовик був набагато більшим. Від цього стає трохи моторошно. Здається ніби жодних глобальних катастроф не сталося, але все одно льодовики тануть. Це видовище сумне й прекрасне одночасно. 

Бюджетно відпочити можна в Грузії, а дізнатися нове — в Берліні

Я рекомендую відвідати Грузію, адже вона бюджетна. І навіть в найбільш туристичних точках ціни набагато менші, ніж на українському курорті в Буковелі. При цьому невелика країна має весь спектр різноманіття — від моря до гір. Я був там навесні, коли внизу вже все цвіло, а високо в горах ще й досі була люта зима й сніг. Це доступне найближче закордоння, яке вражає своєю природою. 

А якщо відійти від гірської теми, то раджу відвідати Берлін. Однак не варто туди їхати за пам’ятками чи красивими видами. Берлін — це цікаві знайомства з людьми, найкраща в світі шаурма й цікаві непопсові місця.

В Україні багато красивих місць, але вони розкидані й важкодоступні…

Про туризм в Україні є дві кардинально протилежні думки: одні кажуть — в Україні так багато всього, а інші — у нас нічого дивитися. І обидві сторони мають рацію. У нас дійсно величезна кількість красивих місць, але вони розкидані по країні й важкодоступні. Тільки в Карпатах є скупчення цікавих пам’яток.

Нещодавно був на Лемурійських рожевих озерах, що на Півдні. Вони приголомшливі й аналогів у світі не так вже й багато — подібні є в Австралії й Мексиці. Але щоб дістатися до них по Україні, потрібно бути дійсно одержимим цією ідеєю. Ми з компанією вирішили, що їдемо туди знімати й ніяка погана дорога нас не зупинить. Але все ж це не найкращий варіант для приємної відпустки.

View this post on Instagram

Обычно фотографии этих водоемов сопровождаются умным текстом из Википедии о том, почему они именно такого цвета (спойлер: соль и водоросли)⠀ ⠀ Но я же буду банален, как твиты девочки пубертатного периода:⠀ ⠀ 🌠Розовые озера – это просто космос. ⠀ ⠀ .⠀ ⠀ 🇬🇧Usually the pictures of water bodies like this are captioned with smart quotes from wikki about the origins of their color (spoiler: salt & seaweed)⠀ ⠀ But I will be basic as a puberty girl's tweets:⠀ ⠀ 🌠 Pink lakes are just out of this world

A post shared by Влад, который «Одной Правой» (@vlad_khilchenko) on Jun 25, 2020 at 8:44am PDT

Проте я все ж рекомендую кожному почати подорожі зі своєю області. Поки в країні карантин хочу подивитися в Харківській області цікаві місця. Наприклад, унікальний навіть у світових масштабах об’єкт — Інститут іоносфери. Це величезний металевий радар, який побудований для вивчення іоносфери. Виглядає дуже масштабно: величезна тарілка за парканом, яку видно за багато метрів. Але знову ж таки там немає жодних екскурсій.

Також в моїй області є кілька цікавих замків, наприклад Шарівський замок 19-го століття, який зберігся ще з тих часів. Є декілька не дуже примітних місць, щоб їхати з іншого кінця країни. Якщо ж ви поблизу, то потрібно обов’язково відвідати Зміївські кручі й Кварцові кар’єри з білим піском.

І хоча в блозі не багато підписників, вже вдається співпрацювати з брендами

Нативні інтеграції та реклама на каналі вже були. Також я співпрацюю з українським представництвом бренду Oakley та його офіційним дистриб’ютором — магазином “Протест”. Деталі я, на жаль, не можу розповісти.

Монетизувати канал можна з будь-якої кількості фоловерів. Питання тільки в тому, хто готовий буде вкладати гроші. На самому Youtube також є партнерська програма, яка доступна з 1 000 підписників і певної кількості годин переглядів за останні 12 місяців. Але в країнах СНД це приносить не дуже багато грошей.

Зараз тревел-індустрія суттєво страждає…

Я чекаю на закінчення карантину. Зазвичай я маю думки та плани про подальші подорожі. Проте навіть в межах країни виникають форс-мажори. Наприклад. ми планували поїхати в Карпати, однак там сталися жахливі паводки. Тому я б не планував грандіозних подорожей цього року.