Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Війна та їжа: як логістика перемагала зброю. Розповідає історик Володимир Полторак

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Для успішної протидії ворогу недостатньо потужної зброї та великої армії. Не менш важливим фактором для перемоги є налагодження логістики та вчасне підвезення продуктів харчування для бійців. Кухар у військовій частині — одна з професій, потрібних для ефективного ведення бойових дій: як під час прямого зіткнення, так і під час маневрів. 

Який досвід у минулому допомагав окремим військовим підрозділам перемагати завдяки вчасному харчуванню, навіть коли ворог був краще озброєний, розповів доцент кафедри історії України ОНУ імені І.І. Мечникова, фахівець Одеського обласного Центру патріотичного виховання та дозвілля молоді Володимир Полторак.

Довідка про бессарабську бринзу
Війна та їжа: що таке кавурма

Армія Давнього Єгипту

Розуміння важливості військової логістики і наукового підходу до цієї справи прийшло відносно недавно — лише в ХІХ ст. Водночас навіть за часів єгипетської армії полководці зіштовхнулися з проблемою постачання продуктів харчування під час бойових дій і походів на далекі відстані.

Саме ефективність і централізованість цього постачання призвели до того, що воїни єгипетської армії могли здійснювати великі загарбницькі походи на відстань до 2000 км в напрямку території сучасної Сирії через Суецький перешийок.

Довідка про армію Давнього Єгипту

У добу Середнього Царства воїни долали відстань до 2000 км. Тоді забезпечення єгипетської армії було організоване спеціальними базами постачання, які розміщувалися на відстані одноденного переходу від армії. Без цих баз постачання, як зокрема у бою із хетами у ХIV ст. до н.е., єгипетська армія одразу потрапляла в халепу. Це відобразилося на подальшій тактиці бойових дій, а саме невідриванні війська від баз постачання.

З цього моменту з’являється термін «позиційна війна» — це означає, що потрібно було регулярно постачати велику армію харчами. Продукти для війська розміщували на окремих базах у фортецях на однаковій відстані одна від одної. Прикордонна смуга цих позиційних форпостів була сформована у Давньому Єгипті.

Троянська війна

Згодом бойові дії почали пов’язуватися з оточенням і облогою міста. Наприклад, Троянська війна мала на меті блокування міста і непостачання туди продуктів. Грекам це не вдалося. Саме тому троянці вистояти аж 10 років у цій облозі. Жодні штурми не могли дозволити грекам захопити Трою.

Постачання харчів, яке було правильно організоване троянцями, дозволяло їм достатньо довго чинити спротив. І лише військові хитрощі у вигляді троянського коня допомогли грекам захопити місто. Успіх троянців у перші 10 років війни полягав у постійних поставках харчування.

Війна скіфів із персами

У 6 столітті до н.е. боротьба між скіфами і персами, крім військових дій, передбачала і перерізування комунікацій та знищення джерел води і водопостачання. Успіх у цій боротьбі дозволив скіфам за 40 днів (як описує Геродот) змусити армію царя Персії Дарія до капітуляції — більша частина його підрозділів була або знищена або потрапила в полон.

Важливий момент — боротьба за ресурси для харчування для коней. Скіфи спалювали степ і знищували підножний корм для кінноти персів, що також вплинуло на швидкий і успішний результат цієї війни для скіфів.

Імперська армія персів, яка перед цим завоювала весь Близький Схід — від Індії до території сучасної Лівії і африканських земель — була зупинена на території сучасної України. Якою б не була навчена армія персів у військовому плані, без постачання харчами вона програла протистояння.

Скіфи використовували і психологічний тиск на противника, і нові методи ведення воєнної справи. Йдеться зокрема про кінноту, але головною причиною поразки персів була дезорганізація тилів, коли не вдавалося налагодити постачання в тилах персів. Для розуміння обсягів, які необхідні, щоб армія наступала, то один солдат має отримувати залежно від калорійності не менш як 1-2 кг харчів. Для коней потрібно постачати від 6 до 8 кг фуражу щодня. Це величезна кількість продуктів.

Персам раніше вдавалося захоплювати продукти противника. Однак скіфи організували відступ у такий спосіб, що харчі ворогові здобути не вдавалося. Завдяки боротьбі на рівні логістики була підірвана військова міць найпотужнішої і першої на той момент армії світу за кількістю і за якістю бойових одиниць.

Скіфи як кочовики мали набагато мобільнішу армію та дуже велику перевагу у вигляді рідних земель, які вони знали як свої п’ять пальців. Скіфи знали усі джерела води, які вони могли використовувати. У разі потреби — знищували ті джерела води, які траплялися по маршруту їхнього супротивника. І саме ця перевага була реалізована у вигляді небойової перемоги скіфів над персами. На відміну від інших потужних держав на Близькому Сході, які не змогли організувати такий спротив противнику, скіфам це вдалося.

Римські легіонери

На території України епізодично існувала система постачання римських легіонерів. Одним із елементів постачання римської армії була транспортна мережа. Це була новація Римської імперії, найкраще реалізована у Стародавньому світі: створення єдиної мережі транспортних шляхів, які дозволяли під час бойових дій на периметрі кордонів Римської імперії постачати як живу силу (військові підрозділи до лінії фронту чи бойового зіткнення), так і продукти харчування.

У римського легіонера раціон був непростий. На день видавали кожному воїну 1 кг зерна. У легіоні були пересувні жорна чи ручні млини, якими перемелювали пшеницю і могли виготовити борошно для різноманітних страв.

Римська армія продемонструвала ефективність у боротьбі з нащадками кочових племен: скіфів і сарматів. Оборонні війни вели завдяки мережі транспортних шляхів, які забезпечували воїнів зерном та іншими продуктами. Прикордонні легіонні підрозділи, зокрема на території сучасної Одеської області та міста Кірова мали такий великий легіонний центр і казарму, в якій було розташовано підрозділ 5-го македонського легіону у певний період війни. Також село Орлівка на Одещині мало табір легіонерів, зараз там археологічний об’єкт. Ці пункти концентрували ресурси, а також були місцями оборони від нападів тих чи інших кочових племен.

Період Київської Русі

У літописі «Повість минулих літ» є епізод, який розповідає не лише про важливість харчування військових підрозділів, але й містить інформацію про військові хитрощі, як ввести в оману супротивника, щоб він не знав, чи є в тебе харчування. У певних ситуаціях така інформація теж може призвести до перемоги.

Класичний випадок — облога міста Білгорода — це сучасне селище Білгородка на Київщині. Свого часу Білгородка була фортецею, яку печеніги обложили в кінці 10 ст. за правління князя Володимира. Жителям Білгородки не вдавалося повідомити про облогу і в Києві про це не знали. У місті закінчувалися продукти харчування, бо ніхто не очікував такого раптового нападу. Відомо, що керівництво міста вже збиралося здавати фортецю печенігам, бо триматися далі не було сил. Один мешканець порадив зібрати все, що є із харчів, організувати бенкет і запросити противника.

Зібравши борошно і мед у двох діжках, їх опустили в дві криниці. В одній діжці заколотили мед, а в іншу діжку поклали розчин на борошні. Тоді послів печенігів запросили до міста. Ворожа делегація вважала, що оскільки облога була успішна, то білгородчани будуть здаватися. Однак жителі не збиралися здаватися, навпаки вони продемонстрували, що з криниці набирають мед і борошно. Печеніги розчарувалися, бо зрозуміли: далі продовжувати облогу немає жодного сенсу. Якщо в криницях у білгородчан такі якісні продукти харчування, якщо їх годує земля, то далі безпідставно далі стояти під стінами Білгорода.

З одного боку, це казкова історія, однак вона розповідає про настрій, із яким наші предки боролися із кочовиками: тут показані хитрощі і гумор, є елемент насміхання над ворогом та його дезінформування про власні ресурси.

Стратегеми: війна та їжа

Османська імперія

Успіхи Османської імперії в ХV-XVII ст. у війнах проти своїх супротивників по всіх фронтах пов’язуються з тим, що в них була налагоджена система харчового постачання. Окрім того, що в них були налагоджені бойові підрозділи і була сучасна зброя, дуже велика частина Османської армії – це власне логістика.

Це підтверджується і сучасними турецькими дослідниками, які зібрали джерела про один із походів Османської армії до Кам’янця. Кам’янець-Подільський був захоплений Османською армією в 1672 році. Цікаво, що монографія, присвячена цьому військовому походу, на 90% розповідає про те, як було організоване харчування, як були розташовані бази на різних пунктах і той чи інший вид продуктів. Щоб прохарчувати велику армію необхідно було сотні тисяч голів худоби, яка переганялася заздалегідь до пересування армії.

Армія пересувалася у вигляді маршових рот зі зброєю. А до цього величезна кількість небойових фахівців забезпечували цю армію: вони заздалегідь готували бази, розвідували той чи інший напрямок і логістично продумували, як ця армія буде розташована в тому чи іншому таборі. Логістика дозволяла Османській імперії достатньо довго мати цю перевагу з концентрації своїх військових підрозділів. Якщо логістика була вибудувана вправно, то і армія, забезпечена харчами, була потужнішою, оскільки завдяки постачанню можна сконцентрувати набагато більші військові сили.

Про піхоту в Османській імперії

30-річна війна

Одна із систем постачання армії, що з’явилася у XVII ст. під час 30-річної війни, отримала назву Система Валленштейна. У 30-річній війні брали участь і козаки. Система Валленштейна в одних ситуаціях спрацьовувала, а в інших — ні.

Валленштейн — відомий полководець початку 30-літньої війни. Він  не обмежував своїх військових на захоплених територіях, вони могли забирати продукти харчування у місцевих жителів. Армія Валленштейна отримувала наказ харчуватися з того, що вони могли здобути. Відома його фраза, що «війна має годувати війну». Це достатньо жорстокий підхід, який активно використовувався на чужій території.

Довідка про систему Валленштейна

Система Валленштейна продемонструвала, що армія Римської імперії є швидше завойовницькою. На короткий період часу ця система дозволяла забезпечувати військо, але у довгостроковій перспективі стратегія Валленштейна (який у цій війні і загинув) не виправдала себе. Такий метод забезпечення війська налаштовував проти військових підрозділів цивільне населення, яке у жодному разі не збиралося підтримувати такі бойові дії.

Хмельниччина

У той же самий час на території України, зокрема на Хмельниччині, козаки продемонстрували зовсім інший підхід у повстанні 1648 року. Козаки мали досвід і брали участь і в 30-літній війні, і в морських походах. Постачання козацької армії було організоване на високому рівні. Морські походи дуже сильно сприяли формуванню як раціону, який не псується в походах, так і калорійності продуктів харчування. Цей досвід був реалізований завдяки позитивному ставленню місцевого населення до козацьких підрозділів.

Тобто постачання крім того, що було організовано централізовано, ще й відбувалося завдяки нормальному позитивному ставленню населення до козаків, які сприймалися як визволителі від гніту Речі Посполитої. Успіхи козаків на початковому етапі Визвольної війни були обґрунтовані завдяки тому, що це відбувалося на територіях, які підтримували і харчували козацькі військові підрозділи.

Війна та їжа: досвід козаків

Промислова революція

Постачання ставало дедалі важливішим елементом ведення бойових дій. На початку XIX ст. за доби Наполеонівських воєн до постачання армії почали долучатися науковці. У Франції у цей період винаходять технологію консервування продуктів. Це був переворот. Перше консервування продуктів у металевих бляшанках відбулося завдяки замовленню Наполеона. Був створений стандарт консервування м’ясних продуктів.

Ніколя Аппер

Також у цей період з’являється технологія консервування молочних продуктів, зокрема згущенка. Так само це результат модернізації харчового раціону армії Наполеона.

Війна та їжа: архівні фото
Трапеза на фронті, 1915 рік.

Пруська армія

Пруська армія перша у світі почала застосовувати концентрати або сухі пайки. Сухі пайки були розроблені у 60-х рр. XIX ст. для ведення бойових дій у відриві від польових кухонь. Водночас польові кухні так само були ефективні, вони мали забезпечувати підрозділ під час дислокації або під час нешвидкого пересування. Але під час активних наступальних бойових дій або коли немає часу, щоб організувати нормальне харчування, були організовані саме сухі пайки.

Війна та їжа: архівні фото
Вересень 1934: жінки працюють на заводі консервних бобів у Вісбеку, Англія.

Пруська армія у франко-пруській війні вперше використала продукцію компанії «Кнор», це був сухий овочевий і м’ясний концентрат. Він дозволяв військовим пруським підрозділам на три доби відриватися від своїх баз постачання. Завдяки цьому пруські солдати могли в активних бойових діях набагато швидше пересуватися, ніж французькі бойові підрозділи. Ця перевага була однією із визначальних. Сухе харчування видається, коли незрозуміло, коли відбудуться бойові дії. Це у франко-пруську війну дозволяло пруським військам не прив’язуватися до годинника. Не лише потужна артилерія дозволила перемогти армію Наполеона ІІІ, але і постачання цими сухими пайками.

Їжа військових: концентрат горохового супу

Сухі пайки в українській армії

Під час першого тижня повномасштабної війни Росії проти України харчування у підрозділах ЗСУ було організовано на вищому рівні. Волонтери доправляли таку велику кількість продуктів харчування, що солдати не встигали все споживати. Ресторани, заклади харчування везли продукти, бо не було інформації, чого і де бракує.

На сьогодні постачання відрегульовано і відбувається у ті підрозділи, які цього потребують. Якщо підрозділ розміщений у місті і в нього є польова кухня, то йому не потрібні сухпайки. Сухий пайок потрібен лише в умовах активних бойових дій, коли військові відриваються від гарячого харчування.

Посилений сухий сніданок десантника ЗСУ складається із таких компонентів:

  • галети із пшеничного борошна;
  • каша гречана із яловичини;
  • кава розчинна;
  • цукор;
  • курага;
  • шоколад чорний;
  • сіль;
  • гумка жувальна;
  • ложка пластикова;
  • серветка паперова;
  • серветка гігієнічна;
  • безполуменевий нагрівач їжі.  

Безполуменевий нагрівач їжі дозволяє підігріти продукти у польових умовах без вогню завдяки хімічній реакції. Щоб розігріти, наприклад, пакет із гречаною кашею потрібно його разом із хімічним елементом покласти в пакет і залити водою. Упродовж 15 хв у пакеті утворюється парова лазня, яка нагріває їжу до 55°C.

Посилений сухий обід українського військового складається із таких компонентів:

  • галети;
  • сухарі із борошна;
  • суп гороховий на м’ясному бульйоні із м’ясом свинини;
  • квасоля із овочами і м’ясом курки;
  • чай чорний;
  • цукор;
  • джем яблучний;
  • перець чорний;
  • сіль;
  • перець;
  • гумка жувальна;
  • ложка пластикова;
  • серветка паперова;
  • серветка гігієнічна;
  • безполуменевий нагрівач їжі.  

Сухий пайок розфасований у цупкі пакети, що не рвуться (його можна розрізали лише ножем) і туди не потрапляє волога. Обов’язковий напис «Власність ЗСУ. Не для продажу».

Армія НАТО має такі ж сухпайки, але їхній асортимент різноманітніший і компоненти складніші. У НАТО навіть враховують індивідуальні потреби солдата у харчуванні та їхні уподобання в їжі.

Суспільство

На Київщині створили VR-музей пам’яті війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала росія Київщині.

Про це повідомили в управлінні туризму Київської обласної військової адміністрації.

Відтак за допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в реальність, яку принесла з собою війна в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку та інші містечка й села Киїської області.

Перейти в VR-музей можна за цим посиланням.

Ініціатори проєкту переконані, що після перемоги Київщина знову стане місцем для життя, де кожен хотітиме мати будиночок, займатися активним туризмом, дегустувати смачну їжу від локальних фермерів чи усамітнюватися в етносадибі серед природи. Однак, усі факти руйнувань на деокупованих територіях мають бути зафіксовані. Це дасть змогу показати нащадкам, якою ціною виборювалась свобода та незалежність України.

Нагадаємо, в Україні з’явиться перший інтернет-портал про події і злочини в Криму та ОРДЛО.

Як ми повідомляли раніше, Інститут нацпам’яті запустив онлайн-платформу «Архів усної історії».

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Фото: kyivregiontours.gov.ua/war.

Читати далі

Суспільство

Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

61-річний Ігор разом із собакою пішки дійшов із Маріуполя до Запоріжжя. Вони подолали 225 кілометрів за 5 днів.

«Загалом, я не хотів бути рабом», — розповів житель Маріуполя Ігор.

Ігор та Жужа вийшли напередодні Великодня.

«Це мені допомогло, я вважаю. У всякому випадку годували пасками всю дорогу. І яйцями фарбованими. Яєць я поїв чимало», — Ігор, житель Маріуполя.

Найбільшою складністю стали горбистий хвилястий рельєф Запоріжжя. Та візок завважки 56 кг, який дорогою став вдвічі легший. Маленьку супутницю іноді доводилось нести на руках.

«8 кг живої ваги (…) Вихід один був – нести на собі і пішки тупцювати у бік вільної країни».

«Він вже на руках її ніс, бо там тваринка… Знаєте, що дуже цікаво? Це звичайнісінька тваринка, дворняжка, «хвіст бубликом». Але не тому, що вона якась там цінна порода дорога або ще щось там, родовід… Звичайнісінька. Але, мабуть, це просто його друг» — Галина Гончаренко, волонтерка.

«Підходячи до блокпосту, зазвичай, нову легенду придумував. Йдеш і вже її проговорюєш. А він бачить, що я йду і щось говорю і він думає, що я втратив глузд. Вже до мене ставлення примітивніше. Він думає, що я не такий небезпечний. Ну, йде дурень якийсь», — згадує Ігор.

У Запоріжжі подорожніх зустріли волонтери.

«Довкола Жужі зібралося 20 людей, а довкола мене – троє. Мені було образливо навіть за себе, що увага вся не мені. Наче це вона мене довела, донесла на плечах, а не я її тягнув всю дорогу. І їжу для неї тягнув, і воду для неї також», — розповів Ігор.

Тепер вони неквапливо гуляють вулицями Києва, адже Жужа ще шкутильгає через мозолі на лапках.

Дивіться відео: Як 16-річний підліток рятував людей від авіанальоту у Чернігові

Читати далі

Суспільство

59 ОМБр розбомбила танк і ракетний комплекс ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські воїни знищили танк та зенітний ракетний комплекс окупантів. Відео опублікували на ютуб-каналі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Витравимо будь-яку погань зі своєї благодатної землі з усім корінням», — йдеться у повідомленні наших захисників.

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Про 59 ОМБр

59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка — військове з’єднання Збройних сил України. Бригада підпорядкована оперативному командуванню «Південь». Бригада була сформована після початку російської агресії, наприкінці 2014 року. До її складу увійшли три батальйони.

Бригада має почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.

Дивіться відео: Дівчинка вивезла людей з-під обстрілів із простреленою ногою

Нагадаємо, артилеристи 59 бригади ЗСУ розбили колону техніки окупантів.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ із кулемета збили ворожий безпілотник, який «дирчав як мопед».

Фото: facebook.com/59ompbr.com.ua.

Читати далі