Звяжіться з нами

Суспільство

“Ми бачимо вас пальцями”: історія масажного салону, де працюють люди з вадами зору

28.10.2019

Більшість незрячих людей майже весь час проводять вдома, а в країні погано розвинений безбар’єрний простір для них. Саме це намагається змінити Василь Закревський.  Він – один із найтитулованіших спортсменів України, заслужений майстер спорту, який не перший рік гідно представляє Україну на чемпіонатах світу та Європи.

Василь ще в дитинстві втратив зір, і зараз намагається робити все для того, щоб залучити незрячих людей у соціум. Для цього він створив організацію, а також відкрив перший в Україні масажний салон “Health in touch“, де працевлаштовує людей з вадами зору.

Василь Закревський

Родом з Броварів. Спортсмен, займається тріатлоном. Також Василь є відомим масажистом-реабілітологом, який відкрив масажний салон, де працюють люди з вадами зору. Закінчив Університет “Україна”, де вивчав фізичну реабілітацію. А ще він волонтер і допомагає незрячим жити повноцінним життям

Вони “бачать” пальцями

Коли людина втрачає зір, то у неї покращується тактильність і активізуються інші органи відчуттів. Тому наш масажний салон і має таку назву – “Здоров’я на кінчиках пальців”. Взагалі, незрячі масажисти – не новація. Ще у стародавньому Китаї перевагу надавали саме таким масажистам. Та і у радянський час у різних санаторіях теж було так само.

У людини з вадами зору підвищена чутливість, вони можуть краще відчути усі м’язи, тканини, м’язові волокна. Масаж може допомогти вилікувати хвороби легень, бронхів, омолодитися, покращити поставу, рельєфи, позбутися целюліту. Вистачає кількох дотиків до тіла пацієнта, щоб визначити всі проблеми організму і спеціальним масажем усунути їх

“Зараз у нас постійно працює п’ять масажистів, кожний з яких робить різні види масажу: класичний, оздоровчий, реабілітаційний, спортивний, антицелюлітний, СПА-масаж”

Загалом орієнтуємось на дорослих, але є послуги і для дітей. Зокрема,
реабілітаційний масаж для дітей з ДЦП та дітей з розладами аутистичного спектру.

Я сам ще зі шкільних років почав ходити на курси масажу. Згодом закінчив Міжнародний медичний коледж, а також університет, де вивчав фізичну реабілітацію. До речі, зараз беру участь у змаганні масажистів. І там я є єдиним незрячим. 

Про салон мріяв п’ять років, а відкрив за два тижні

Я знаю, як складно знайти роботу і своє місце у соціумі незрячим. Тому вирішив допомагати їм. Для цього заснував “Організацію Незрячих Людей Активних і Незалежних” (ОНЛАіН). Масажний салон, про який мріяв більше 5 років, також є частиною організації.

Така довга мрія реалізувалась за два тижні. Я розповів про свою ідею Зої Плотниковій, яка викладала у йога-клубі на Оболоні. Було одне вільне приміщення і саме там ми відкрили масажний салон. Я давно планував, як це все буде, тому відкриття не забарилось. Допомагали друзі. У салон вклав власні кошти, придбав обладнання та матеріали: столи, стільці, олії тощо. Загалом відкриття обійшлось у 30-50 тисяч гривень.

Перший такий в Україні масажний салон ми відкрили на Оболоні в Києві, а згодом переїхали на Чернігівську. Довгий час салон залишався без назви. Своєрідною “вивіскою” для нього служила слава про мій біговий клуб “Guide Runner”. До речі, саме звідси ми залучили п’ятьох масажистів. А назву Health in touch (hit-massage) вигадали згодом під час дружніх посиденьок. 

Масажисти з вадами зору – новий тренд

Перші клієнти, які приходили до нас були мої знайомі і друзі. А так як ми були в одному приміщенні з йога-клубом, то і звідти було багато пацієнтів. Взагалі, спочатку ми позиціонували себе як масаж для бігунів і спортсменів від бігового клубу “Guide Runner”.  Тому у нас було багато спортсменів, які приходили, переважно, з проблемами спини чи ніг.

Сеанс в середньому триває годину, а коштує – 300 гривень. Але все залежить від виду масажу. Наприклад, масаж голови і живота є найдешевшим – 150 гривень, а лімфодренажний і загальний є найдорожчими – 550 гривень. 

Як реклама спрацювало і сарафанне радіо. Після відкриття про нас писало багато ЗМІ і тому клієнти приходили спеціального до незрячих спеціалістів.  А ті, хто потрапляв до нас випадково – були задоволені від масажу.

Для мене було дивним, що деякі спеціально шукали масажистів, які були б незрячими. І це не може не радувати, бо люди стають більш освіченими. Звичайний масажист не викладається настільки, бо має собі за мету заробити кошти. А для незрячого – це справа життя. Хоч, звісно, є виключення.

Жити у темряві з дитинства

Я втратив зір ще у шостому класі. Якось грався з хлопцями і мені потрапила палка межи очі. Відтоді потроху почав падати зір. А потім було багато різних травм, в тому числі і голови.

У восьмому класі я перестав бачити, тому вчителі ходили до мене додому. Я замкнувся в собі, було настільки дискомфортно, що впав в депресію. Ми залишились з мамою удвох, мені не допомогли жодні операції і надії відновити зір не було. Тоді я пішов у спеціалізовану школу, а щоб не зациклюватись на хворобі – мама записала на плавання.

Так почав займатись плаванням з 2002 року. Спочатку це були заняття для себе, а потім брав участь у багатьох змаганнях різного рівня — тричі на чемпіонатах України завойовував “золоту” медаль.

“У нас навіть розробником сайту була людина з інвалідністю”

З плаванням на міжнародні змагання неможливо було потрапити, тому я перейшов у тріатлон,  до якого, крім плавання, входять велогонка та біг. У 2015 році став чемпіоном Європи в Женеві, а також завоював срібну медаль на Чемпіонаті світу в Чикаго. У 2016-му посів другу сходинку п’єдесталу на чемпіонаті Європи в Португалії та чемпіонаті світу в Роттердамі.

У нашій країні незрячі люди нікому не потрібні. У деяких популярних мережах спортзалів, навіть у басейн забороняють ходити людям з інвалідністю різного характеру. Щоб змінити цю ситуацію, я займаюсь волонтерською діяльністю. Організував єдиний в Україні клуб для незрячих “Guide Runner”, члени якого навчаються правильному бігу з гайдами, скандинавській ходьбі та плаванню.

Також ми розробили соціальний проект для людей з вадами зору “Бачу надію” у 2016 році. Тут волонтери навчали незрячих АТОвців жити повноцінним життям. Згодом, проект переріс у  “Організацію Незрячих Людей, Активних і Незалежних”. Тут ми намагаємось допомогти якомога більшій кількості людей.

У нас навіть розробник сайту був з інвалідністю – проблеми з опорно-руховим апаратом. А адміністратор у новому салоні у Броварах – жінка з проблемами з зором. Але ми намагаємось співпрацювати з усіма, щоб довести, що незрячі люди можуть легко пристосуватись у соціумі.

Мрію зробити мережу салонів по Україні

Наші масажисти працюють на відсоток. Вони зробили масаж і пішли. Я хочу, щоб це все було на потоці. Є такі, хто хоче більше заробити і його переманюють на домашні сеанси. Хочеться це все утримувати. Тому у планах – далі розкручувати та поширювати інформацію про наш салон.

Моя головна мета – працевлаштувати незрячих людей, дати їм можливість бути потрібними у соціумі. Зараз потроху розвиваємось і нещодавно відкрили ще один масажний салон у Броварах.  Мрію, щоб такі салони були по всій Україні. 

Суспільство

Як у вінницькому таксі можна розрахуватися піснею

Андрій Турко, переселенець з Луганської області, підробляє таксистом і дуже любить співати. Щоб не нудьгувати на роботі, вирішив зробити у своєму авто караоке. Усе це він знімає на камеру, а потім викладає на YouTube.

Андрій підробляє в Uber’і, тому співають в його автівці переважно клієнти компанії. Більшість поїздок починаються із запитання: «Чи не хочете ви заспівати?». Якщо ж клієнти погоджуються, Андрій вмикає камеру, під’єднує мікрофон, фонограму, дає по газам і пасажири співаючи їдуть у потрібному напрямку.

“Все почалося з випадку, коли я віз одну дівчину. Вона чомусь була засмученою. Ну, я і увімкнув, щось типу «Девчонки-девчоночки». А потім не втримався і сам почав підспівувати. Спочатку тихо, а потім думаю, стоп, а чого мені соромитися, якщо людині подобається? І як дав! Настрій з’явився одразу. Вона потім питала, а що ви ще можете? А я все можу. Співав до самого дому”, – сміється таксист.

Співати Андрій й справді полюбляє. Крім того, що співає вдома, у машині, на вулиці, він брав участь й у різних вокальних телепроектах. У 2005-му переміг у «Караоке на Майдані» та пройшов до проекту «Шанс», де ведучими були Андрій Кузьменко та Наталя Могилевська. У 2015 році разом із донькою Тетяною приїхали підкорювати «Х-Фактор». Це стало першим випадком в історії передачі, коли батько та донька виступили в дуеті.

Про свою справу відгукується так:

“На цьому я поки що не заробляю, а тільки витрачаю. Одна тільки камера, це вже 500 доларів. Але я вірю в успіх своїх починань. Рідко думаю, коли ж мені будуть повертатися ті гроші, і чи взагалі вони повернуться”.

Для Андрія найважливішим є зворотний зв’язок з людьми. Йому приносить задоволення, коли вони підписуються на його канал, залишають коментарі чи просто кажуть, що поїздка їм дуже сподобалася.

Дякуємо за матеріали виданню “20 хвилин“.

Читати далі

Суспільство

В Україні створили першу та унікальну майстерню на колесах

БУРмобіль – це перша в Україні майстерня на колесах. В автівці є всі необхідні інструменти для обробки дерева і металу.

Волонтери проєкту “Будуємо Україну Разом” їздять містами України та допомагають із ремонтом. Грошима на автівку скинулись небайдужі зі всього світу.

“Вперше наш БУРмобіль вирушив у звільнений від окупації Краматорськ влітку 2014 року. Проїхавши свої перші 1000 км до східних теренів України, ми й не думали зупинятись. Упродовж двох місяців активної діяльності в місті БУРмобіль возив перших 80 волонтерів, мішки шпаклівки, шпателі та шуруповерти. Спільними зусиллями нам вдалось відремонтувати 25 пошкоджених обстрілами квартир, а також посприяти створенню першої молодіжної платформи у Донецькій області — “ВІЛЬна ХАта” (або простіше — “Вільха”)”, – розповідають волонтери.

У 2014 році команда складалась лише із трьох осіб, але впродовж 5 наступних років діяльності кількість волонтерів зросла до шістнадцяти.

Читати далі

Суспільство

Читачі “ШоТам?” подарували дідусеві, який висаджує дерева в Миколаєві, подорож до Карпат

Вадима Сердцев висадив у Миколаєві 20 000 дерев власним коштом. На озеленення міста пішло 20 років.

Команда “ШоТам?” випустила відео про нього, а вдячний читач Тарас Тустанівський запросив пана Вадима із його родиною до свого готелю “Стара Правда” в Карпатах, а наші підписники допомогли оплатити їм дорогу!

У свої 89 років пан Вадим вперше побачив гори! Дякуємо!

Читати далі

Суспільство

“Наново”: як у Франківську допомагають стати айтішниками тим, кому за сорок

В Івано-Франківську відкрили безкоштовні курси “Наново” для тих, кому за сорок та тих, хто хоче спробувати себе в сфері IT.

У “Наново” навчають робити сайти, мобільні додатки та тестувати їх. Після навчання IT-компанії міста братимуть студентів на стажування. До речі, вакансії вже чекають на випускників.

Найстаршому учаснику пану Володимиру 72 роки. Чоловік спеціально вчив англійську і зараз наполегливо опановує комп’ютерні знання.

А пані Оксана у 56 років планує самотужки зробити собі сайт. Вона займається бісероплетінням і хоче продавати в інтернеті на власній платформі.

“Знайти роботу після 40 дуже важко, але ми спробуємо подолати цю проблему разом”, – наголошує кураторка курсів Альона Каравай.

Читати далі

Суспільство

Одесити створили унікальний екохостел з хати-мазанки

Одесити вдихнули життя в старе приміщення і перетворили хату-мазанку на екохостел “Триповня”.

Хлопці зробили ремонт за декілька місяців та $200 удвох.

Уся хатина зроблена за старовинними технологіями, але з новітнім дизайном. Теперь тут є піч-ракета, неонова підсвітка та сучасне мистецтво.

Ніч у диво-хостелі на Одещині коштує 400 грн. Місцеві жителі в захваті від ініціативних хлопців, а самі власники активно запрошують у гості!

Читати далі

Суспільство

Українка зробила успішний бізнес на вишуканій жіночій білизні

Валерія Жильйова заробляє на приголомшливій жіночій білизні та продає комплекти за 3500 гривень в Італію, Австралію, Японію та Кувейт.

Zhilyova Lingerie запускались прямо під час Революції гідності, а нещодавно бренду виповнилось п’ять років. За увесь цей час вони не мали жодного інвестора, і Валерія налаштована, щоб так було і далі. Усіх своїх професіоналів бренд “виростив” сам.

Цьому передував величезний досвід Валерії у роботі з клієнтами, та напрацювання майстерності шити абсолютно все.

“Я професійно вмію шити все: від жіночої білизни до зимових пальт”, – розповідає Валерія.

Тепер білизну українського виробника купують – без перебільшень – в усьому світі.

Читайте також: Як спокусити француженок жіночою білизною з України. Історія від власниці Zhilyova Lingerie

Читати далі

Тренди

Підтримати
ШоТам

Ти можеш підтримати нас, якщо тобі подобається те, що ми робимо для тебе.