Суспільство
Від «Да Вінчі» до «Тайри». Що ви знаєте про захисників і захисниць, які виборюють нашу свободу? (ТЕСТ)
14 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць. День тих, хто боровся, бореться і неодмінно переможе, піднявши державний прапор над звільненими Донецьком, Луганськом, Херсоном та Кримом.
ШоТам підготував тест про 12 військових, які сьогодні виборюють нашу свободу. Усі вони різні, але мають спільну мету – звільнити Україну від російської навали.
У 18 років він вже захищав Україну зі зброєю в руках, а в 21 – став наймолодшим командиром 1-ї штурмової роти ДУК «Правий сектор». Саме він першим серед українських добровольців прижиттєво отримав звання Героя України. Хто це?
Фото: Останній Бастіон
Так, це Дмитро Коцюбайло – воїн, який вже вісім років нищить російських окупантів. Офіцерське звання він отримав лише в розпал повномасштабної війни, а до цього ніколи не був у лавах ЗСУ. Да Вінчі пройшов найгарячіші точки війни з росіянами у складі ДУК «Правий сектор».
Побратими називають його «командиром від природи». Воно й не дивно: попри відсутність військової освіти він став командиром полку та майстерно виконував свої обов’язки. Лінгвіст за фахом та футбольний фанат – про кого це?
Фото: Мінветеранів.
«Командиром від природи» азовці називають 31-річного Дениса Прокопенко, який протягом 82 днів керував обороною Маріуполя. Справді, він не має військової освіти, закінчив Київський національний лінгвістичний університет та був одним з найактивніших вболівальників київського «Динамо». Але водночас – став наймолодшим командиром в історії ЗСУ та НГУ, очоливши полк «Азов» у 26-річному віці.
Вона стала першою жінкою в історії ЗСУ, яка очолила артилерійський підрозділ. Аби опанувати САУ, лейтенантці вистачило чотирьох днів. А вгадаєте, ким працювала Любов Плаксюк до армії?
До 2016 року Любов Плаксюк викладала історію в одній зі шкіл Житомира. Утім у 2016 році жінка вирішила долучитися до лав ЗСУ. Любов пройшла шлях від радіотелефоністки до командирки відділення управління, однак все кардинально змінилось, коли вона побачила роботу 152-мм САУ. Відтоді офіцерка закохалася в «Гіацинт-С» та першою серед жінок очолила артпідрозділ.
До повномасштабного вторгнення вона займалася журналістикою та піаром і ніколи не тримала зброю в руках. Однак вже в перші дні великої війни дівчина долучилася до лав територіальної оборони. Спочатку вона була медиком, а сьогодні – пресофіцерка, яка працює на Харківському напрямку. Знаєте, хто на фото?
Фото: elle.ua.
Це Маргарита Рівчаченко на псевдо «Афіна». У перші тижні повномасштабного вторгнення її історія облетіла українські та світові дні, адже в кожному інтерв’ю дівчина наполягала, що бігти від війни – це не її випадок. Після служби «Афіна» мріє повернутися до журналістики та заснувати власну піар-агенцію. А ще – створити родину.
Їй всього 19, а вона вже смалить окупантів з кулемета! До великої війни Оксана Рубаняк навчалася на вчителя та працювала в Івано-Франківській міськраді. А після 24 лютого – приєдналася до лав ЗСУ і нічим не поступається чоловікам. За її характер та витримку побратими вигадали Оксані войовничі псевдо – «Ксена». Вгадайте, у якій бригаді служить кулеметниця?
Фото: з особистого архіву
Легендарна бригада Чорних Запорожців була створена ще в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії. З 2014 року 72 ОМБр дає відсіч окупантам на сході України, а з початком великої війни – продовжує нищити ворога на своєму напрямку. Чому «Чорні Запорожці»? Це почесна назва бригади на честь військового формування часів УНР.
55-річний Василь Штефко – боєць 128 окремої гірсько-штурмової бригади. До лав Закарпатського легіону чоловік приєднався вже з початком великої війни. Утім для цього йому довелося збрехати. Знаєте, про що саме?
Фото: Сергій Гудак для Укрінформ
У 2004 році через нещасний випадок на виробництві Василь втратив обидві ноги, а отже, має два протези. Через це після 2014 року йому неодноразово відмовляли у військкоматі. Однак після вторгнення закарпатець вирішив збрехати, аби все ж потрапити до війська. Штефко запевнив, що має лише один протез та може бути водієм, і завдяки цьому потрапив на службу.
Ці роботи належать українському захиснику, який вже вдруге став на захист нашої країни. Він – ветеран війни, режисер, художник та письменник. Знаєте автора?
Валерій Пузік – український художник, письменник та режисер. Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж». У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у боях на сході України в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу. У перші дні повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.
У 2014 році він разом із друзями нищив окупантів на сході країни, а в мирному Києві – боровся проти незаконних забудов та політичних переслідувань інших активістів. Його молодіжний рух відомий далеко поза межами Києва, а напередодні вторгнення він зіграв головну роль у новій стрічці Олега Сенцова. Про кого це?
Фото: Стас Юрченко для Свідомі
Сергій Філімонов – ветеран російсько-української війни, лідер молодіжного руху «Гонор», а сьогодні – командир однойменного бойового підрозділу ССО. У 2021 році Сергій зіграв головну роль у художній стрічці Олега Сенцова «Носоріг». Українська прем’єра фільму відбулася менш ніж за два тижні до повномасштабного вторгнення.
Російські пропагандисти, у звичному для себе стилі, називають її «неонацисткою», а насправді вона – легендарна парамедикиня, яка врятувала життя сотень українських бійців. У березні Юлія Паєвська потрапила в російський полон, а 17 червня – повернулися додому. Знаєте її псевдо?
Фото: Новинарня
Так-так, це легендарна «Тайра». Під час Майдану Юлія рятувала поранених на Грушевського, згодом викладала тактичну медицину, а з початком війни на сході країни зайнялася евакуацією поранених бійців. Вона організувала та очолила добровольчий медично-евакуаційний підрозділ "Ангели Тайри", який базувався під Маріуполем. З 2014 до 2018 була добровольцем-парамедиком. З 2018 до 2020 служила за контрактом в лавах ЗСУ та очолювала евакуаційне відділення 61-го мобільного шпиталю в Маріуполі. Напередодні 24 лютого «Тайра» знову опинилася на сході: аби в ролі волонтерки допомагати з евакуацією постраждалих.
«Дякую за прихисток. "Азовсталь" – місце моєї смерті і мого життя», – хто автор цих слів?
Автор – пресофіцер полку «Азов» Дмитро Козацький на псевдо «Орест». Він – один із учасників героїчної оборони Маріуполя та автор світлин із фортеці «Азовсталь», які облетіли всі українські та світові ЗМІ й показали, що насправді відбувається у сховищах заводу, який бомбардують росіяни. Ці слова військовий опублікував напередодні російського полону. Повернути «Ореста» та ще понад 100 азовців вдалося 21 вересня.
«Тільки не пиши мені про війну, розкажи, чи є біля тебе сад, чи ти чуєш коників і цикад, і чи повзають равлики по в'юну», – це рядки українського воїна переклали вже понад 12 мовами. «Лист до доньки» – одна з поезій, що стала символом великої війни. Хто її автор?
Це рядки з вірша Павла Вишебаби – зоозахисника, музиканта та командира відділення у 68-й окремій єгерській бригаді. Сьогодні Павло разом із побратимами звільняє схід нашої країни.
Її дідусь – відомий український письменник, батько – бандурист, а сама вона – авторка збірки поезій «Як вигинається воєнне коло», волонтерка, парамедикиня та військова морської піхоти ЗСУ. Хто це?
Фото: elle.ua.
Громадська активістка, учасниця Євромайдану, координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25«, учасниця акції «Весна на граниті». До цього переліку можна було б додати «філологиня», але гуманітарні науки Ярина змінила на службу в армії. З 2019 року вона була парамедикинею в добробаті «Госпітальєри», а вже в травні 2021-го стала морпіхом.
Поділіться своїми результатами:
Хто працював над кліпом
- Знімальна група: команда відеопродакшену 2REC;
- Ідея: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Текст пісні: Олег Прозоров;
- Виконавець: Олег Прозоров;
- Оператор: Олександр Левченко;
- Помічник оператора: Артем Дулько;
- Режисер: Олег Прозоров;
- Актор: Євген Лисак;
- Монтаж: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Звукорежисер: Максим Кушнір.
