Величезні трансформери та бої роботів: як на Запоріжжі роблять металевий бізнес

Роботи свого часу стали мрією багатьох дітей і дорослих, які побачили знаменитий мультфільм “Трансформери” в 1986 році. Дмитро Міцик та Сергій Єременко одні з таких, вони стали фанатами роботів і у 2017 році дитяча мрія привела до заснування свого бізнесу.

Чоловіки власноруч виготовили роботів-трансформерів та заснували виставку SDrobo, яка об’їздила вже багато міст України і потрапила до реєстру Книги Рекордів України. Ми поспілкувалися з Дмитром Міциком і дізналися, як створювався бізнес, з чого роблять роботів, скільки вони коштують та чому їх не продають.

Дмитро Міцик

Співвласник виставки та творець роботів

Від операторів атракціонів до творців роботів

Ми працювали звичайними операторами на атракціонах. У 2015 році відкрили в Запоріжжі вже свій невеликий парк атракціонів і вирішили привертати увагу відвідувачів скульптурами. Зробили робота з пластику і діти відразу його поламали. Після цього зробили вже із заліза робота Валлі. Нам сподобався процес, ми зробили йому подружку Єву.

Бізнес був сезонний, тому в холодну пору ми його закрили і зайнялися створенням роботів більш масштабно. Хотіли до відкриття робочого сезону створити роботів не тільки для дітей, а й для дорослих. Зробили дуже багато, але в парк їх не привезли. Директор не схвалив цього, сказав, що ми їх прикопаємо і скажемо, що це наше місце. 

Тоді ми вирішили створити більше роботів і зробити виставку. Ми працювали по 16 годин. Різали руки собі, обпалювали. Як в око потрапляла окалина, то ми спочатку закінчували роботу, а потім з опухлим оком їхали в лікарню. Приміщення, в якому ми працювали – там текла стеля, було холодно, навіть замерзала кава в термосі. 

Феноменальне відкриття

В Запоріжжі є неробочий дворець культури ЗАЛК. Ми прийшли до директора, запитали, чи можна зробити виставку тут, він посміявся з нас, але дав добро.

Перше відкриття було феноменальне для мене. Була величезна кількість людей, хоча ми не рекламували ніде подію. І тоді ми зрозуміли, що це може бути нашим бізнесом.

Ми пропрацювали один місяць, заробили грошей, закрили на два тижні, виправили всі недоліки і повторно відкрили вже нову. Коли відкрили повторно, то вже були пропозиції від різних торгових центрів в Павлограді, Бердянську, Чернігові, Луцьку та інших містах. Вони запропонували розмістити виставку на певний час у них, аби отримати більше відвідувачів в ТЦ. Так все і почалося. Зараз ми їздимо по різним містам України з виставкою.

Як і з чого створюються роботи 

Ми беремо фото робота, папір, лекала і будуємо модель спочатку з паперу. Потім робимо каркас з картону. Приміряємо, виправляємо помилки і вже тільки потім ріжемо метал і збираємо. Але то старі методи. Зараз я вже почав звертатися до технологій. Тобто можна зараз не болгаркою вирізати метал, а зробити 3D модель, розкласти її на металі, вирізати лазерною різкою і залишиться тільки зібрати.

Ми зробили єдину в Україні машину-трансформера – Оптимус Прайм. Його висота – 3,5 метри. Каркас зроблений з металу, обшивка з пінополістиролу (матеріал, який використовують в утепленні, – прим.ред), бо він легший. Інакше довелося б купувати дорогий потужний двигун, аби робот міг трансформуватися.

На створення одного робота у нас з Сергієм йде місяць. Якщо створюємо щось велике за розмірами, то наймаємо людину для дрібної роботи.

Тисячі доларів за робота

Зібрати одного робота, який не рухається, коштує близько півтори тисячі доларів. А якщо він їздить і управляється, то до цієї суми додається електроніка, яку я замовляю. Там “мізки” з програмою стоять 4 тисячі доларів. 

Зараз в нас 22 експонати, зроблених з металу. Двоє з них їздять і розмовляють, одна машина-трансформер і шоу роботів, що танцюють. Але останніх ми купували, вони витанцьовують під Монатика. Собівартість виставки близько 50 тисяч доларів. Це без вартості нашої роботи.

Чому ви не зможете купити робота

Була пропозиція від хлопця з Арабських Еміратів продати виставку за 100 тисяч доларів, хотів купити синові і поставити в городі. Але ми не продали, шкода, навіть за великі гроші. 

Продавати не хочемо ще й тому, що виставка заробляє гроші. Вона мене годує, одягає, купує мені речі.

Окремо роботи теж не продаються, хоча пропозиції йдуть постійно. По-перше, нас люди не розуміють справжньої вартості цього робота. По-друге, вони йдуть всі в комплекті, радують відвідувачів і продавати не бачу сенсу.

Бокс майбутнього

Ми робили робота для боїв, але витратили на нього 5 тисяч доларів і він не вдався. Поки ми займаємося іншим проєктом, але “Бої роботів” будемо запускати ще раз. До цього є інтерес за кордоном. Наразі треба знайти рішення в електроніці, механіці. Наприклад, будь-які вібрації і удари викликають перезавантаження комп’ютера. Доводиться постійно переробляти. Начебто елементарні завдання, але багато нюансів.

Собівартість робота для боїв буде десь 3 тисячі доларів, а продати його можна за 50 тисяч доларів. Власники таких роботів будуть заробляти на ставках. Але, крім того, такими роботами цікавилися досить серйозні компанії. Є івент-агентство, яке надає свої послуги BMW, Mercedes і іншими марками, в Америці. І вони хочуть купити в нас роботів для боїв.

Парки з роботами по всій Україні

В планах зробити майданчик на 400-500 квадратних метрів, який буде цікавий і дітям, і дорослим. Це такий собі парк роботів з майстер-класами, щоб діти робили своїх роботів, 3Д ручками малювали щось і надавали цьому рух. Прикрасимо це все статичними роботами і рухомими, які будуть їздити, розмовляти і навчати.

Спочатку запустимо парк в Запоріжжі, потім поїдемо по містах, протестуємо по торгових центрах. Я опишу повністю всі витрати на відкриття, обслуговування. І будемо продавати як франшизу. Тобто торговельні центри зможуть відкривати такі ж парки у себе, щоб залучати людей.

Негативний результат – це теж результат

За ці 5 років я б нічого не змінив у своїх рішеннях. У мене є невдалі проєкти, але вони невдалі до певного часу. Найбільші складнощі були фінансові. Спочатку ми хотіли зробити екзоскелет для боїв роботів, щоб людина була всередині. Але важко це робити на ті кошти, яких у тебе немає. Тепер цей проєкт у планах.

Були великі труднощі з механікою, її дуже важко робити, бо ніхто з нас не мав такого досвіду. Здається, що це легко – робот взяв і поїхав. А щоб він їздив в різні боки, потрібно купа електроніки. Я про все дізнався в процесі: що струм має різний вольтаж, ампераж, чому горять дроти або не вистачає живлення. Стикаєшся з проблемою і вже тоді шукаєш шляхи вирішення.

Рекламі і маркетингу навчився під час роботи. Були якісь міста, які ми навіть в мінус відпрацьовували. У Києві, наприклад, працювали на хорошому майданчику, але відпрацювали в мінус. Проаналізували, зрозуміли помилки і знайшли інший підхід, правильну рекламу. Негативний результат – це теж результат.

Мрія не дається легко

Друзі та близькі сміялися з ідеї створити роботів та відкрити виставку. Ніхто не вірив у це, говорили: “Де ви, а де роботи”. Глузували, відмовляли. 

Ціну заплатив я за це дуже велику. Я збирався купувати квартиру на той момент, але всі гроші вклав в проєкт. Ще 10 тисяч доларів взяли в борг. Людина тоді цікавилася, чим ми будемо віддавати.

Всі сміялися, ніхто не підтримував. Тепер я заробив на квартиру і продовжую бути фанатиком своєї справи.