Суспільство
«У нас працюють переселенці, а земляків годуємо безкоштовно». Маріупольці відкрили в Києві «Шаурму на вугіллі»
Нещодавно в Києві з’явився новий кіоск із шаурмою, що одразу виділився серед десятків інших. По-перше, там виготовляють шаурму на вугіллі – в Україні рідко хто вдається до цієї технології. По-друге, гриль, на якому запікається м’ясо, є авторською розробкою, створеною спеціально для цього закладу. А по-третє, це шаурма «з Маріуполем в серці» – з таким гаслом власники-маріупольці взялися відновлювати свій бізнес у столиці після того, як їм вдалося виїхати з окупованого рідного міста.
Співзасновник «Шаурми на вугіллі» Максим Пустаков розповів ШоТам про евакуацію з Маріуполя після трьох тижнів повномасштабної війни, про переїзд до Києва та про те, що допомогло йому продовжити свою справу в нових умовах.
24 лютого збиралися відкрити шостий заклад мережі
Ми з партнером відкрили перший кіоск «Шаурми на вугіллі» восени 2020 року в центрі Маріуполя. Це припало на розпал пандемії, але ми давно збиралися запустити бізнес. Тоді у нас з’явилася можливість втілити план у життя та знайшли хороше приміщення. Оскільки все було готово, вирішили не чекати. Мій компаньйон запропонував зайнятися саме шаурмою на вугіллі. Для України це рідкість, тож ця технологія стала нашою особливістю.
Перший гриль ми придбали у людини, яка купила його за кордоном для запуску свого бізнесу, але через низку причин не змогла цього зробити. Коли ми почали працювати з грилем, я зрозумів, що в ньому є певні речі, які можна поліпшити. Зокрема, я хотів зробити його компактнішим, оскільки він підходив не для будь-якого приміщення та проходив не в кожні двері. Я звернувся до проєктувальників, і ми створили власні креслення. Відповідно до них почали виготовляти наступні моделі, які суттєво відрізнялися від першого гриля за габаритами.
У Маріуполі наш бізнес добре розвивався. За 13 місяців нам вдалося відкрити п’ять точок «Шаурми на вугіллі», а в команді працювало 40 людей. Ми мали великі плани на 2022 рік – вийти в інші міста Донецької області. Напередодні вторгнення орендували приміщення в Слов’янську, повністю зробили там ремонт і завезли обладнання. 24 лютого мало відбутися відкриття, але цього не сталося.
Чекали можливості, коли зможемо виїхати з Маріуполя
Напередодні вторгнення було багато новин про можливу повномасштабну війну. Ми цю
інформацію чули, читали, трохи переживали. але, здавалося, насправді нічого не віщувало біди. Ми жили в Маріуполі – дуже розвиненому місті. Спостерігали, як навколо все будується та запускаються нові проєкти. Про війну ніхто не думав. Водночас розуміли, що певна небезпека є, але й гадки не мали, що все буде саме так, настільки страшно.
24 лютого ми збиралися їхати до Слов’янська й відкривати нову точку «Шаурми на вугіллі». Вранці зателефонувала мама та сказала, що почалася повномасштабна війна. Ми із сім’єю увімкнули новини – і це був шок. Хотіли виїхати одразу, але в той день не змогли цього зробити за сімейними обставинами. Тож вирішили, що поки що потрібно знайти найбезпечніше місце та менше пересуватися вулицею – снаряди прилітали близько, і їх було багато.
Ми з родиною чекали можливості, коли зможемо виїхати. Однак коли вона з’явилася у нас, то виїжджати стало небезпечно. На всяк випадок ми зібрали документи й необхідні речі. Що стосується бізнесу – усе було просто зачинене. Ми нічого не змогли евакуювати та й не було куди. До того ж потрібно було для цього наймати людей і техніку, а у нас тоді не було такої можливості.
За містом снаряди не прилітали, але було багато окупантів
Ми провели в Маріуполі перші три тижні повномасштабної війни. Звісно, бачили страшні речі, ночували в різних укриттях, постійно пересувалися, шукаючи безпечні місця. Останні п’ять днів перебували в підвалі. Якщо спочатку ми розуміли, що ворог зайняв східну частину міста та звідти може прилетіти, то потім окупанти почали поступово нас оточувати. Зник зв’язок, з’являлася різна інформація, і не було зрозуміло, кому вірити.
Перша можливість покинути Маріуполь була 15 березня, тоді почали ширитися чутки, що люди виїжджають. У той день ми не зважилися це зробити, а наступного ранку все-таки вирвалися. Нам пощастило, що наша машина вціліла, завдяки цьому нам вдалося врятуватися. Було дуже страшно – усе навколо вибухало. Коли ми виїхали з Маріуполя, то дізналися, що місто вже повністю оточене. Стало безпечніше й небезпечніше одночасно: снаряди вже не прилітали, але по дорозі до Бердянська ми зустрічали багато окупантів, проходили їхні блокпости. Доводилося розмовляти з ними, показувати машину й документи. На щастя, до нас особливо багато запитань не було.
У моєї сім’ї не було сумнівів, що потрібно відновити бізнес
Коли ми прибули до Кропивницького, я почав думати, як можна щось врятувати з нашого обладнання, яке залишилося у Слов’янську – туди можна було і заїхати, і виїхати. Щодо закладів «Шаурми на вугіллі» в Маріуполі – три повністю згоріли від прямих влучань, два були частково зруйновані. Усе, що можна було, розікрали мародери. Я знайшов людей, які евакуювали свої речі зі Слов’янська й мали місце в машині. Попросив їх за гроші допомогти мені, і вони привезли до Кропивницького частину обладнання, зокрема гриль, на якому ми зараз працюємо, а також дещо з меблів. Згодом я переїхав до Києва.
«Шаурма на вугіллі» – це справа нашого життя, яке у нас було до війни. Але й після вторгнення я хотів її продовжити. У рішенні відкритися в Києві мене підтримала насамперед моя сім’я. Якби родина сказала, що відновлювати бізнес поки що небезпечно та не на часі, то, можливо, я б не запускав заклад у Києві. Однак у моїх рідних не було сумнівів у тому, що треба продовжувати працювати.
Звісно, нас дуже підтримали співробітники, які встигли виїхати й готові були повернутися до роботи. А ще нам дуже пощастило, коли ми приїхали до Києва й почали шукати місце для «Шаурми на вугіллі». Орендодавці дізналися, що ми з Маріуполя, і дуже добре поставилися до нас. Сказали, що допоможуть нам і дійсно допомогли. Вони дали нам хороше приміщення, в якому ми тепер працюємо. Коли ми почали діяти, усе одразу пішло якось легко. Відчувалося, що люди йдуть назустріч, а отже, ми все правильно робимо.
Маріупольців годуємо безкоштовно
Перед тим як розпочати облаштовуватися на новому місці, ми вивчали район. Помітили, що навколо хороший трафік – дуже багато і машин, і людей. Побачили, що поряд є ще декілька закладів із шаурмою. Зі свого досвіду ми знаємо, що у нас є свій споживач, свій портрет покупця. І ми знайшли його в тому місці, де відкрилися. Думаю, що ми не сильно завадили людям, які готували там шаурму до цього. У нас геть інший підхід, інша цінова категорія – наші страви коштують дорожче. Та й продукт зовсім інший, схожість тільки у лаваші та м’ясі.
Ми розширили меню порівняно з тим, яке воно було в Маріуполі. Готуємо шаурму на вугіллі з трьох видів м’яса: курятини, телятини та свинини. Нині найпопулярніші позиції у нас – «Сирна з курятиною і ананасом», «Фірмове асорті зі свининою» та «Подвійний сир з телятиною».
У нашій команді працюють тільки люди з Маріуполя: два наших співробітники, які були з нами й до повномасштабної війни, і троє нових людей. Ми зв’язалися з гуманітарним центром, який надає допомогу маріупольцям, і запропонували охочим роботу в нас. Також передали туди 1000 флаєрів на безкоштовну шаурму для маріупольців. Людям, які звертаються в центр, штаб видає їх поступово, щоб не сильно завантажити нашу основну роботу. Тож до нас часто приїжджають і наші земляки.
Якщо сумуватиму за тим, що втратив, мені буде страшно рухатися далі
Я підтримую зв’язок з підприємцями, які теж виїхали з Маріуполя до Києва, однак вони не перевезли свій бізнес і натомість зайнялися волонтерством. Знаю людей, які виїхали до Львова й там відкрили свою справу заново. Вони молодці, і я дуже радий, що у них усе виходить. У нас схожі історії – їм пощастило так само, як і мені, тому що до них теж добре поставилися люди.
Нині ми плануємо розширити приміщення, в якому працюємо. У нас з’явилася можливість зробити його більшим і відкрити залу, щоб у холодний сезон наші гості могли зайти туди й отримувати шаурму не тільки з віконця. Ще у планах розширятися по Києву, однак коли саме це буде – сказати поки складно.
Коли я думав про відновлення бізнесу, то мислив так: якщо сумуватиму за тим, що втратив, мені буде страшно рухатися далі. Замість розвитку я буду згадувати, скільки зусиль доклав у минулому, як усе добре виходило, а тепер цього немає і потрібно проходити заново той самий шлях. Звісно, я стикаюся з певними ризиками: я добре знав місто, в якому народився та виріс, а тут усе інакше, інші люди. До того ж триває війна. Однак я вирішив, що якщо ми вижили, то треба відпустити ситуацію та діяти далі. Усім підприємцям, хто опинився в схожих обставинах, я радив би не зациклюватися на тому, що було. А ще вірити в нашу країну, у нашу державу – і відновлювати свою справу.
Суспільство
Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.
Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.
Про костюм
Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.
Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.
Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)
Довідка про конкурс
Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.
Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.
Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації.
Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.
Громади, що взялися за компостування
Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам.
Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди.
«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.
Фото: Білогородська громада
Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.
«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.
На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів.
«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.
Фото: Красносільська громада
Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище.
Як проєкт допомагає громадам
Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.
П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети.
Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування.
Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.
Перші результати
У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися.
Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.
Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники — окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети.
Фото: Гірська громада
Можливості для всіх: долучайтеся та дійте
Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій.
Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.
Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.
Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя.
У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.
Про це повідомили в КМДА.
Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.
Де квітнуть тюльпани
Голосіївський район:
- сквер Миру;
- сквер Героїв Маріуполя;
- сквер на вулиці Івана Федорова;
- Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
- Голосіївська площа;
- вулиця Василя Касіяна.
Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Дарницький район:
- проспект Миколи Бажана;
- сквер імені Олександра Кошиця;
- парк Партизанської слави.
Деснянський район:
- парк «Кіото»;
- парк «Фестивальний»;
- проспект Романа Шухевича;
- сквер імені В’ячеслава Веремія;
- парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
- Деснянський парк;
- парк «Молодіжний»;
- сквер на площі Анкари;
- вулиця Братиславська;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».
Дніпровський район:
- бульвар Верховної Ради;
- Дарницька площа;
- парк «Перемога»;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
- сквер біля будівлі Дніпровської РДА.
Оболонський район:
- парк відпочинку «Наталка»;
- парк «Пуща-Водиця»;
- парк відпочинку на проспекті Литовському;
- сквер на вулиці Федора Максименка;
- сквер на вулиці Олександра Архипенка;
- сквер на Оболонській площі;
- парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
- сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Прирічній;
- сквер на вулиці Вишгородській;
- сквер на вулиці Зої Гайдай;
- сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
- транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
- транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
- бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на проспекті Степана Бандери;
- вулиця Міська.
Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка
Печерський район:
- Наводницький парк;
- вулиця Банкова;
- бульвар Миколи Міхновського;
- сквер імені Марії Заньковецької.
Подільський район:
- сквер на площі Щекавицькій;
- Куренівський парк;
- сквер № 1 на Контрактовій площі;
- сквер № 2 на Контрактовій площі;
- сквер на вулиці Вишгородська;
- парк «Березовий Гай»;
- вулиця Івана Виговського;
- сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
- сквер імені Кузьми Скрябіна.
Святошинський район:
- сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
- парк «Інтернаціональний»;
- парк «Гамбурзький»;
- парк «Совки»;
- вулиця Зодчих;
- парк імені генерала Потапова;
- сквер імені Михайла Реуцького;
- сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському;
- вулиця Жмеринська;
- транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.
Солом’янський район:
- парк «Відрадний»;
- сквер імені Максима Шаповала;
- сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.
Шевченківський район:
- Майдан Незалежності;
- поруч із Міністерством закордонних справ України;
- парк «Володимирська гірка»;
- парк імені Тараса Шевченка;
- сквер Анни Київської;
- сквер на вулиці Прорізній;
- парк «Веселка».
Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.
Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА
