Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Тисячі врятованих життів. Як львівський притулок опікується тваринами, що стали переселенцями

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Якби пес Боні зміг сказати хоча б одне слово людською мовою, то це було б «допоможіть», але в нього виходило тільки скавчати. Рік тому він зі зламаним хребтом місяць чи два пролежав біля траси на Херсонщині. Здебільшого люди проїжджали повз, лише одна жінка час від часу приходила, аби принести їжі, та все побивалася, що не може його забрати, бо вже має під опікою багато безпритульних тварин.

Одного разу коло нього зупинилася автівка, люди завантажили його всередину та довго-довго кудись везли. Так він опинився у львівській «Домівці врятованих тварин». Двічі Боні бачив довгі собачі сни під анестезією, коли у ветеринарній клініці йому робили операції. Попри це, ліва задня лапка втратила чутливість. Тепер у Боні є чобіток, на який він елегантно спирається під час прогулянки по території притулку.

За допомогою цифр у матеріалі ШоТам розповідаємо про порятунок тварин від війни:

  • долі тих, хто опинився у Львові;
  • про місце, яке їх прийняло;
  • та людей, що мають одне велике серце на всіх.

Львів’яни Орест Залипський і Назар Дулиш не те щоб мріяли про власний притулок — спочатку вони не змогли пройти повз одного коня, якого зустріли на своєму шляху під час відпочинку в Карпатах у 2018. 

Коню Орлику до цієї зустрічі не дуже щастило в житті: він тяжко працював у господарстві, а коли втратив сили, його відправили на скотобійню. Так із ним тричі чинили різні господарі — його «списували» на м’ясо, потім хтось забирав до себе задля роботи, і так по колу. Третій раз для Орлика мав стати справді останнім, бо за станом здоров’я працювати він уже не міг. 

Орест і Назар викупили коня, що їхав у подорож в один кінець. Орлика вирішили поселити у Регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у Львові, де працювали з тваринами. Це природоохоронна зона з територією понад 785 га у самому центрі міста. 

Кінь Орлик недовго був без компанії. Випадково хлопці дізналися про лисеня, яке жило в переносці для котів. Тваринка з проблемами зі здоров’ям з рук браконьєрів також потрапила у львівський парк. Потім була сова, а потім і багато інших. Згодом заснували благодійний фонд «Домівка врятованих тварин».

До повномасштабного вторгнення на території парку мешкало понад 200 диких, свійських тварин та птахів. Після 24 лютого 2022 року сюди почали привозити інших, зокрема, домашніх тварин, а їхню кількість уже рахували сотнями. 

Зараз тут мешкають понад 800 тварин різних видів — це коти, собаки, єноти, шиншили, морські свинки, гризуни, копитні. Є багато екзотичних тварин і навіть білохвостий орлан, якого в Харкові використовували для фотопослуг. На початку великої війни пташку Галю чотири доби евакуювали з Харкова. 

«Чому чотири? Бо в Харкові її посадили в потяг. Той приїхав у місто, і за неї працівники залізниці попросту забули, плюс потяг не дозаправлявся — він висадив людей і поїхав. Тому ми її фізично не встигли забрати. Після цього вона поїхала назад, потім знову у Львів, і нарешті ми її отримали», — згадує працівниця «Домівки» Настя.

Без їжі та води Галя все ж пережила цю довгу подорож. Окрім орлана з львівського вокзалу працівники притулку забирали й домашніх тварин, бо українці масово виїжджали за кордон: тварини губилися, для них не було місця, або їх просто не приймали в поїзд на виїзд з України. Усі ці клітки та переноски, що нявкали, гавкали чи цвірінькали, з перонів збирали волонтери.

На початку повномасштабної в притулку всі 10 працівників були залучені 24/7. Дуже допомагали волонтери, що приходили гуляти з собаками та прибирати клітки. Це були й українці, й іноземці — з Польщі, Німеччини, США.

Також у львівський притулок почали привозити врятованих тварин від війни: з прифронтових територій й з усієї країни.

«Тварини їхали по декілька в одній клітці. З собаками та котами було сотні кліток, настільки багато, що нереально зʼясовувати хто й звідки. Адже люди просто рятували тварин, коли вони траплялись на їхньому на шляху», — розповідає Настя.

Що більше ставало тварин, то менше лишалося місця, тому за донати вирішили будувати другий притулок в області — за 40 кілометрів від Львова. 

Загалом через притулок пройшли й отримали допомогу понад 7600 тварин. Багато з них волонтери самостійно евакуювали з Київщини, Харківщини й інших регіонів. Це число могло бути більшим, але деякі тварини просто не дочекалися допомоги, бо колишні господарі залишали їх на ланцюгу. 

Так сталося з Чупою з Краматорська. Люди евакуювалися, а три собаки та кіт залишилися у дворі. Хтозна-скільки днів вони провели, чекаючи на порятунок. Дві сестри Чупи померли від голоду та спраги, а її саму місцеві волонтери на руках віднесли до авто та встигли врятувати. Кота, який увесь цей час не залишав собак, теж забрали та майже одразу знайшли йому нову сім’ю. Чупу в «Домівці» відгодували та вилікували, і невдовзі собака з «очами кольору проліска», як її називають у притулку, у Львові знайшла дім. 

@shelter_domivka

Історія Чупи ❤️ Цій красуні потрібна любляча родина! Допомогти притулку можна в шапці профілю ❤️ @domivka_fan @domivka #домівкаврятованихтварин #собака #волонтери #пошукгосподаря #допомога #україна #львів

♬ Oceans Lofi (Remix) – Aurel Surya Lie

Схожа історія і в Зубика. Він став справжньою зіркою мережі — про нього писали різні медіа, а українці переживали за його долю в соцмережах притулку. Собаку хотіли навіть забрати за кордон, але волонтери вирішили залишити Зубика для сім’ї, яка особисто з ним познайомиться.

Хоча починалося все не так радісно — його минулі господарі поїхали з Харкова ще на початку вторгнення. Протягом деякого часу песик залишився прив’язаним біля хати, та йому пощастило більше, ніж Чупі — сусіди спустили собаку з ланцюга та підгодовували. Той усе одно віддано чекав на господарів у своєму дворі, допоки в будинок не прилетів снаряд. 

Пораненого Зубика харківські волонтери відвезли до лікарні. Йому ампутували передню лапу, а волонтери «Домівки» забрали до Львова. Тут Зубик зустрів нових господарів, які більш як місяць приходили до нього в гості, щоб він до них звик. Коли вони прийшли востаннє та витягли повідець, аби забрати його додому, пес радів так, неначе отримав одразу всі ласощі світу, та насправді він отримав набагато більше — нову сім’ю, що його взаємно цінує.

Після підриву Каховської ГЕС в червні 2023 року команда притулку вирушила до Херсонщини. Тоді забирали всіх чотирилапих: і домашніх, і безпритульних. Когось виловлювали просто з води та вивозили на ґумовому човні, а за іншими тваринами пливли до дворів та квартир. Так на прохання місцевих евакуювали трьох котів, які були самі в багатоповерхівці, оточеній водою. Тим тваринам, які залишалися з господарями, передавали корм.

Новоприбулих у Львові зустрічали нові клітки, що робили працівники притулку, які залишилися. Земляків вітав і пес Боні, якого зі зламаним хребтом після деокупації Херсонщини у 2022 році забрали біля траси волонтери.

І хоч він досі не знайшов сім’ю, Боні обожнює прогулянки. Гуляти йому дуже допомагає його особливий чобіток, що подарували волонтери.

Порятунок тварин від війни має цілком конкретну ціну. Власне, все, що робить цей притулок та багато подібних в Україні, повністю залежить від донатів людей. Так, наприклад, на благодійні пожертви волонтерам «Домівки» вдалося зробити окремий котобудиночок.

Зараз волонтери збирають на нову мрію — власну клініку, яку вже почали будувати на території. Це дасть можливість економити на лікуванні, бо лише за кілька тижнів обслуговування в місцевій клініці притулок отримує чек на понад 200 000 гривень. 

«Цей проєкт є дуже важливим для нашого притулку, бо ми витрачаємо великі кошти на завезення тварин кожного дня в клініки», — ділиться співзасновник притулку Орест Залипський.

Волонтери витрачають ще й час — іноді тварина потрапляє до них у критичному стані, але через корки в місті не може отримати термінову допомогу. 

Окрім мрій у притулку є й потреби, які потрібно закривати тут і зараз — наприклад, борги за корм, медичні препарати, обробку тварин.

Волонтери зізнаються, що фінансування — це найболючіша тема для «Домівки». Благодійні внески, як і витрати, не є постійними сумами. Місто покриває лише 10% від витрат фонду. Ці кошти йдуть на малу частину базових потреб і зарплати працівникам. Час від часу допомагають інші благодійні фонди — Save Pets of Ukraine нещодавно передали п’ять будиночків для скунсів, борсука, носух і бабака Ромчика, аби ті зимували в теплі. Але це лише мала частина від потрібного.

Зрештою, притулок став справжньою домівкою для тварин, які її втратили або ніколи не мали. А через фінансову скруту цей дім раз за разом опиняється на межі закриття.

«Якщо людина може самостійно розв’язувати певні питання, то, на жаль, тварина цього зробити не може — вона потребує допомоги. Хотілося б, звісно, щоб притулків не було, але наразі мусить існувати таке місце, як «Домівка», — вважає працівниця притулку Настя, що тут опікується тваринами вже п’ятий рік. 

І точно якби Боні, Чупа, Зубик чи інші могли б сказати хоч одне слово цим людям — це було б «дякую».

  1. Фінансово. Зробити це можна за реквізитами у цьому пості.
  2. Прийти особисто у львівський притулок щодня з 10:00 до 17:00 за адресою вул. Олекси Довбуша, 24. Тут можна погуляти з тваринами, допомогти з прибиранням вольєрів чи з іншими побутовими справами. 
  3. Адоптувати тварину. Знайти свого чотирилапого можна на сторінці в Інстаграм або просто в притулку. Але у «Домівці» ставляться серйозно до вибору нових господарів: аби взяти тварину, потрібно пройти співбесіду з волонтерами, надати інформацію про умови, в яких житиме чотирилапий (на ланцюг чи у підприємства — не віддають). Також потрібно заповнити договір і після цього час від часу надсилати фото тварини. Бо ніхто з волонтерів не хоче, аби тваринка потрапила у притулок вдруге.

Фото, використані у тексті ШоТам: сторінка у Фейсбуці Остапа Залипського, соціальні мережі притулку «Домівка врятованих тварин». 

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі
Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення