Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Це справа нашого життя». Херсонці відкрили в Києві Verde Salad Bar з легендарними «космічними» сирниками

Опубліковано

П’ять років тому підприємиця Аліса Проніна запустила в Херсоні свою першу кав’ярню Verde Espresso Bar – і занурення в новий проєкт допомогло їй подолати депресію. З початком повномасштабної війни Аліса була змушена покинути бізнес і переїхати з родиною до Києва. Разом зі своїм чоловіком вона продовжує справу свого життя, відкривши Verde Salad Bar.

За останні тижні кількість відвідувачів закладу збільшилася в рази – у місті почали говорити про «херсонське кафе, в якому готують знамениті “Космічні сирники”». Аліса розповіла ШоТам, як вона будувала свою справу в Херсоні, як зважилася на відкриття кафе у «складному» районі столиці й чому це бізнес на постійному адреналіні.

Аліса Проніна

Засновниця Verde Espresso Bar та Verde Salad Bar

Кав’ярня народилася в процесі моїх внутрішніх трансформацій

Я родом з міста Олешки, що на Херсонщині. Після закінчення школи 10 років жила в Києві, де пробувала себе в різних сферах: у спорті, громадському секторі, політиці. Потім мені потрібно було повернутися додому. Я обрала жити в Херсоні, хоч на той момент мені там взагалі не подобалося. Однак все-таки це обласний центр, і там було більше можливостей для розвитку. Звісно, тепер моє ставлення до Херсона змінилося, і я дуже сильно сумую за містом, яке подарувало мені кохання, сина Ореста і, звісно, справу мого життя – Verde.

Переїхала до Херсона я в дуже складному стані – у мене була депресія. У свої 26 років я перестала відчувати щастя та й взагалі будь-яке бажання жити. Було зрозуміло, що потрібно щось робити із цим. Я почала працювати з психологом і намагатися витягнути себе з такого стану. Це було непросто. Навіть якщо порівнювати війну та депресію, друге для мене стало набагато тяжчим випробуванням.

Паралельно із цим почала думати, чим зайнятися. У Києві я багато часу витратила, працюючи на когось, і не отримала того, чого хотіла. У моїх батьків були кошти, які вони дали в моє розпорядження. Цей капітал я вирішила вкласти у власну справу та відкрити кав’ярню. Мені хотілося створити місце, яке об’єднуватиме людей, буде їх зігрівати й надихати. Працюючи над закладом, я тим самим долала депресію. Тож кав’ярня Verde Espresso Bar народилася в 2017 році у процесі внутрішніх трансформацій і витягнула мене з того жахливого стану.

Власноруч готувала десерти й паралельно працювала на іншій роботі

Я сама знайшла приміщення для закладу, багато коштів і часу витратила на ремонт і декор. Мені хотілося, щоб кав’ярня була затишною. Звісно, інтер’єр дуже важливий, однак не на першому місці, оскільки необхідно заробляти гроші. Для цього потрібен був продукт. Мабуть, я виснажилася на етапі ремонту, і на той момент мене не вистачило на роботу над авторським меню. Тож я спочатку замовляла десерти на аутсорсі, а згодом пройшла курс у The Rawlands – першій веганській кондитерській в  Україні. Я навчилася робити десерти сама, і вони сподобалися гостям. У цей період у кав’ярні я займалася і організаційними справами, і приготуванням. 

Невдовзі після відкриття Verde Espresso Bar я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком В’ячеславом. Він також працював у ресторанному бізнесі, у нього були свої проєкти. Ми зійшлися з ним, зокрема, і тому, що мали багато спільних інтересів. Тоді кав’ярня ще працювала в мінус або в нуль, але оренду та зарплати потрібно було з чогось платити. Оскільки у мене було небагато коштів, паралельно з роботою в закладі я працювала у свого батька в Олешках на виробництві чохлів і автомобільних тканин.

Тато хотів, щоб я продовжила його бізнес, і довірив мені керувати процесом. Коли справи в закладі налагодилися, я залишила роботу у батька. Через два роки після запуску кав’ярні з’явився наш фудкорт у ТРЦ «Фабрика», а ще через рік я відкрила кафе Verde Salad Bar

Чоловік сказав: «Просто попрощайся з бізнесом»

Я завжди стежила за політичною ситуацією в Україні, підписана на всі урядові портали. За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення ми з В’ячеславом поїхали на екскурсію, організованою автоцентром Volvo, до Осокорівки, яка через кілька місяців була обстріляна фосфорними бомбами. Я говорила чоловіку: «Куди ми їдемо? А якщо почнеться війна, а ми не в Херсоні?». Розуміла, що це може статися. Але людина поки не переживе це, до кінця все одно не може уявити, що таке війна.

24 лютого я думала тільки про безпеку сім’ї. Нашому сину тоді було три місяці, мені було страшно за його життя. Про бізнес не йшлося взагалі. Я була дуже розгублена, тож справами займався мій чоловік. Він мене підготував, сказавши: «Алісо, просто попрощайся з бізнесом і все. Матеріальне – це наживне». Я й сама це розуміла. Так, нам не пощастило – Херсон окупували. Однак я втішала себе тим, що у нас не найгірша ситуація. Я думала: слава Богу, що встигла народити сина, що він з’явився на світ принаймні не в день вторгнення.

Я хотіла виїхати з Херсона ще 24 лютого, але В’ячеслав вважав, що треба почекати. І ми чекали. Я знала, що ми залишимо місто в будь-якому разі. Так і сталося, щойно з’явилася можливість. Ми вирушили 27 березня – на 10-й день, коли почали випускати. Виїжджали через село Станіслав. На щастя, ми в дорозі не застали боїв і на російських блокпостах нас пропускали швидко завдяки маленькій дитині.

Зачинили кав’ярню в Херсоні й відкрили кафе в Києві

Доля наших закладів у Херсоні склалася по-різному. Частина ТРЦ «Фабрика» згоріла, наш острівець залишився цілим, звісно там ніхто не працює. Кав’ярню Verde Espresso Bar теж довелося зачинити, тому що потрібно було сплачувати оренду, а я не могла це покрити. Тож ми перекинули співробітників кав’ярні на Verde Salad Bar, який розташований у приміщенні мого свекра. Він залишився в Херсоні й тепер займається кафе. 

Прощатися з кав’ярнею було дуже боляче – це мій перший заклад, я його так любила. Коли зачинила Verde Espresso Bar, то зрозуміла, що треба продовжувати справу. Це стало поштовхом запустити заклад у Києві. Було непросто наважитися знову щось відкрити. Ти витрачаєш багато сил і часу, однак не знаєш, як ситуація змінюватиметься у воєнні часи.

Чоловік підійшов до справи з холодним розумом. Він переконав мене, що нині для бізнесу відкривається період можливостей: багато закладів зачинилися, тож буде менша конкуренція. Якби не В’ячеслав, я б не запускала кафе. Сказала йому: «Якщо разом будемо цим займатися, то гаразд. Але сама я не потягну». Ми розділили обов’язки. Наприклад, відповідальність за кухню – на мені. Я навчала нових людей готувати страви, показувала, як робити соуси тощо. Вирішила, що ми відродимо все, що було в наших херсонських закладах, і десерти зокрема. 30 червня ми відкрилися, і до Verde Salad Bar прийшли перші гості.

Найпопулярніші страви – «Космічні сирники» та тости

І в Херсоні, і в Києві нашою стравою номер один стали «Космічні сирники» з кокосовим соусом. Їхня особливість у тому, що вони блакитні, і сам колір натуральний. Пам’ятаю, що була підписана на власницю одного екомагазину, яка ділилася різними рецептами. Якось вона опублікувала фіолетові сирники з матчею. Цей рецепт мене надихнув на створення «Космічних сирників» – в останню мить я додала до суміші блакитну матчу. Натуральний незвичний колір привертає багато уваги, цю страву наші відвідувачі найчастіше виставляють в інстаграмі.

Ще наші гості люблять тости, зокрема з лососем. У нас великі порції, ми не шкодуємо продуктів, стараємося робити смачно. Якість завжди була нашим пріоритетом. Нам дуже приємно, що в Києві це цінують і готові платити за це гроші, порівняно з Херсоном. Без образ, але в цьому плані набагато легше. Також вибір самих постачальників продуктів більший, навіть незважаючи на війну. Це дозволяє з легкістю експериментувати на кухні.

Не очікувала такої підтримки в Києві

У Києві наше кафе добре прийняли. Багато людей прийшли нас підтримати, бо ми переїхали з Херсона. Напевно, спрацьовує сарафанне радіо – наприкінці серпня кількість відвідувачів зросла в декілька разів. Про нас почали писати медіа. Це був стрес у хорошому сенсі і для мене, і для всієї команди загалом. Кілька місяців ми працювали в одному ритмі, а потім він зненацька змінився. Нам потрібно було адаптуватися до цього, щоб і якість показати, і швидкість. У цьому бізнесі ти постійно на адреналіні. Якщо немає відвідувачів – це один адреналін, коли люди є – інші виклики й задачі.

Я взагалі не очікувала такого ажіотажу. Думала: вийдемо в нуль, відпрацюємо модель ведення бізнесу в Києві й будемо відкриватися далі, але сталося інакше. Наше кафе розташовується в районі, який дуже постраждав. Там важкувато вести бізнес, і навіть нашою вулицею спочатку майже ніхто не ходив. Однак ситуація змінилася: Київ потроху оживає, люди повернулися в місто. Коли бачиш, що у твоєму закладі багато гостей і ти відчуваєш їхню підтримку, то за спиною немов крила виростають. На сьогодні я можу сказати, що це справа мого життя. Тепер у нас із чоловіком нова задача – побудувати бізнес так, щоб він працював без нас і ми могли не жити на роботі.

Пригадую, коли п’ять років тому приїхала до Херсона, то дуже хотіла повернутися до Києва. Це була моя мрія. Тоді мені здавалося, що я проживаю не своє життя. Завжди знала, що колись повернуся. Я щаслива бути в Києві, проте ніколи не могла б і подумати, що це станеться через такі жахливі обставини. Ми прийняли те, що війна – це невіддільна частина нашого життя, і треба жити далі.

Verde Salad Bar у Києві: вул. Глибочицька, 40.
Заклад працює з 08:00 до 20:00 у будні та з 10:00 до 20:00 на вихідних.

Суспільство

Понад 80% українців бачать безбарʼєрність в просторі обовʼязковою: дослідження

Опубліковано

Згідно з дослідженням Центру соціальних досліджень та поведінкової економіки, близько 83% українців вважають безбар’єрність новою цінністю у суспільстві.

Про це повідомляє МОН.

Результати дослідження

Відповідальність за безбар’єрність:

  • Більше половини українців (понад 50%) вважають, що створення інклюзивного простору є відповідальністю держави та місцевих органів влади.
  • Майже кожен четвертий українець відповів, що особисто долучається до усунення бар’єрів.

Читати також: Українці створили нову постапокаліптичну візуальну новелу

Покращення комунікації та інфраструктури:

  • Близько третини опитаних наголошують на важливості змінювати поведінку людей (34%) та створювати адаптивне середовище (32%).
  • 22% респондентів зазначили, що треба забезпечити доступність освіти й робочих місць.

Сфери, що потребують безбар’єрності:

  • 57% українців вважають, що передусім безбар’єрною має бути сфера працевлаштування.
  • Близько половини опитаних підтримують зміну інфраструктури.
  • 37% виступають за усунення бар’єрів для людей старшого віку.

Деталі

Дослідження було проведено з використанням методології та аналітики організацій Advanter Group та Gradus Research. Основною метою було з’ясувати думки українців щодо безбар’єрності та способів покращення комунікації під час впровадження таких політик.

Нагадаємо, що Міноборони запускає чат-бот «Армія+» для швидкої консультації військових.

Також ми повідомляли, що Україна здобула історичне золото на чемпіонаті Європи з водного спорту.

Фото: Житомирська обласна державна адміністрація.

Читати далі

Суспільство

Українці створили нову постапокаліптичну візуальну новелу

Опубліковано

Український дует розробників Forpixie представив перший трейлер та сторінку в Steam своєї нової гри «Жило на небі Сонце». Цей проєкт зародився на Ukrainian Visual Novel Jam, а видавцем стане розробник Руслан «Ternox» Саліков, відомий за грою STONKS-9800.

Про гру

Події гри розгортаються у постапокаліптичному світі, зануреному у темряву. Останнє людське містечко Сваржне виживає завдяки теплу зірки, заточеної у міському маяку. Все змінюється, коли зі світла зірки з’являється розгублена дівчинка, яка змінить долю мешканців Сваржного назавжди.

Читати також: Міноборони запускає чат-бот «Армія+» для швидкої консультації військових

Ключові особливості гри

  • Рішення гравців впливають на одну з трьох кінцівок. Усі події фіксуються у щоденнику з жартівливими записами.
  • Інтерактивні бекграунди гри містять підказки, що розкривають історію Сваржного.
  • Жителі міста мають свої унікальні історії та секрети.
  • Гравці зможуть брати участь у додаткових пригодах, таких як пошуки легендарної жаби.
  • Піксельний світ з промальованими персонажами та оригінальним саундтреком.

Гравці вже можуть спробувати ранню версію гри «Жило на небі Сонце» на itch.io.

Нагадаємо, що в застосунку «Мрія» зʼявився особистий сайт.

Фото: «Жило на небі Сонце»

Читати далі

Суспільство

Як виглядала головна вулиця столиці в 1960-х: архівне відео

Опубліковано

Київ 1960-х років мав зовсім інший ритм життя, який залишився в архівних фото та відео, що часто з’являються в мережі.

Одне з таких відео було знайдено на YouTube, і воно допомагає нам заглибитися в атмосферу того часу.

У 1960-х роках Київ переживав значне прискорення урбанізації, що призвело до зростання чисельності населення. Це десятиліття ознаменувалося активним розвитком міської інфраструктури, зокрема освітньої та культурної. У місті відкривалися нові вищі навчальні заклади, театри, що сприяло збагаченню культурного життя киян.

Читати також: BlackSeaTribe анонсував уніформу для працівників Одеського музею

Архітектура

Житлова забудова 1950-1960-х років характеризувалася широким застосуванням п’ятиповерхових будинків, що можна побачити на багатьох архівних кадрах. Протягом 1960-1980-х років, попри тенденцію до масового будівництва невисокої якості, з’являлися окремі приклади модерністської архітектури, які робили внесок у формування культурного образу міського простору.

Нагадаємо, що в застосунку «Мрія» зʼявився особистий сайт.

Читати далі