Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Стара амбулаторія, 70-річний партизан і бажання виговоритися. Як лікарка-волонтерка побувала на деокупованій Херсонщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

У розбитій амбулаторії з потрісканими стінами Катерина Луцишин приймає пацієнтів. Всю необхідну техніку взяла з собою — тут її чекають пацієнти, які не матимуть змогу прийти пізніше, чи перезаписатися. У коридорах не гамірно, як у звичайних лікарнях. Тут проломлена стеля і тільки нещодавно відновили електрику.

Саме так люди з деокупованих територій Херсонщини отримують медичну допомогу — завдяки небайдужим лікарям-волонтерам, які їдуть, аби допомогти. Катерина — одна з них, лікарка УЗД з Тернополя, що приєдналася до поїздок з ГО «Casers». Жінка розповіла ШоТам, що її найбільше вразило у поїздці та чому варто приїхати ще не раз.

Катерина Луцишин

завідувачка Пульмонологічного відділення, лікарка УЗД Тернопільського фтизіопульмонологічного медичного центру.

Професія — не дитяча мрія, але без вагань зробила б це знову

Я працюю лікаркою 10 років. Не можу сказати, що все дитинство про це мріяла — але рада, що все склалося саме так. Дякую своїм батькам, що мене трошки підштовхнули до цього вибору. Жодного разу не пошкодувала, що стала лікаркою. Звісно, у цій професії є свої труднощі, але якби я зараз знову була в 11 класі та обирала куди вступати — я б без вагань зробила це. Я себе не бачу в іншій професії, інколи думаю, що я ж нічого іншого робити не вмію.

Про волонтерські виїзди на деокуповані території від ГО «Casers» у межах Програми «Спільнодія» я дізналася від директорки клініки, де працюю. Вона теж планувала їхати і запитала, чи я б хотіла приєднатися. Я зацікавилася. Заповнила заявку на сайті, зі мною зв’язалися вже за день — і запропонували поїхати навіть раніше, ніж я хотіла. А за тиждень я вже вирушила на Херсонщину. 

Поїхали вчотирьох — я, сімейний лікар, психолог і водій. Спочатку дісталися до Миколаєва, а вже там нас зустріли координатори ГО «Casers». Ми одразу ж поїхали в ті села, де нас чекали — за один день охоплювали один населений пункт.

Катерина заповнила заявку на сайті, і вже через тиждень вирушила на Херсонщину. Фото надала героїня.

Всі ліки та потрібні апарати привозили з собою. Для нас було важливо надати допомогу, виписати препарати, а у складніших випадках — направити на подальше профільне лікування. 

За день приймали десь 45 пацієнтів — це не моє звичайне робоче навантаження, але я була готова. Казала собі — треба зробити максимально багато, допомогти всім, кому можна, бо наступна медична допомога може до них не скоро потрапити. 

Тож прийняли всіх охочих, залишилися лише ті, що чекали на інших фахівців. Деякі колеги їздили на огляд в будинки лежачих пацієнтів, декого на швидкій привозили працівники з ГО «Casers» — кому було складно дістатися до амбулаторії. 

Їхати на Херсонщину — не страшно, страшно бути некорисною

Поки я була на такому виїзді тільки раз. Але точно поїду ще, бо відчула себе потрібною людям, які живуть на деокупованих територіях, і зрозуміла, що можу показати — вони так само потрібні нам. Не якимось закордонним організаціям, а Україні. Це наші люди, наші земляки. І хто їм допоможе з чужих, якщо ми самі не допоможемо? Тому точно поїду ще раз, і буду допомагати ГО «Casers» як можу, наприклад, зараз долучилася до онлайн-консультування пацієнтів. 

На Херсонщині працювала як лікарка УЗД. Фото надала героїня.

Чому поїхала? Відчуваю, що я мало роблю для нашої перемоги і можу більше. Тому й погодилася. Чесно, я боялася, але не тому, що на деокупованій території небезпечно, ні. Я боялася, що просто приїду і чогось не знатиму, не зможу допомогти людям. Мене багато хто питав, чи був у мене страх їхати туди. Я ж відповідала: боялася бути некорисною.

Вдалося відвідати два села — Давидів Брід і Лиманець. Перший день провели у Лиманці — тут уже були наші колеги, тож ми тільки доопрацьовували звернення. Там розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. 

Звісно, я вражена поїздкою. Вражена силою духу тих людей, які фактично лишилися без нічого: без домівок, без даху над головою. Але попри все вони повертаються додому, відбудовують своє, стягують матеріали, щоб знову мати дім. Не їдуть за кордон, а навпаки повертаються і боронять свої домівки. Навіть під час окупації боролися з окупантами, як тільки могли.

Я працювала як лікарка УЗД, але часто ми всі для них психологи. Люди діляться своїми історіями, їм треба виговоритись. Я перша не запитую, бо розумію, що люди пережили жах і багато хто втратив рідних. Але вони самі діляться. А коли бачать, що їх слухають насправді, з увагою, то розкриваються ще більше. Люди дуже доброзичливі — і це теж вражає, після всіх потрясінь, які пережили ці села та їхні жителі. 

Лікарі розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. Фото надала героїня.

Сильні люди в Давидовому Броду

Другий день був присвячений Давидовому Броду. Це село 8 місяців потерпало під окупацією росіян, тут не залишилося жодного вцілілого будинку. Ми теж розмістилися у старій амбулаторії. Але знаю, що до повномасштабної війни у селі була нова амбулаторія сімейної медицини — її росіяни зруйнували вщент. Будівля, де були ми, теж пошкоджена — пробита стеля, стіни.

Але для нас знайшли більш-менш цілі кабінети, там і приймали людей. ГО «Casers» допомогли відновити електрику і прибрати це місце завдяки підтримці Фонду Східна Європа у межах Програми «Спільнодія». Ця програма створена для всебічної підтримки волонтерського руху в Україні, щоб розвивати потенціал наших волонтерів і показувати їхню важливість.

Читайте також: «Якщо всі зроблять як я, чи стане світ кращим?». Три історії волонтерів ДСНС: медика, рятувальника та пожежниці

Та цей виїзд вдався не лише завдяки працівникам ГО, а й через справді героїчну історію медсестри Наталії. Вона працювала фельдшеркою у Давидовому Броду понад 20 років. Та коли у село прийшов «рускій мір», то окупанти знайшли жінку вдома. Наполягали, що вона мусить лікувати їхніх бійців. Наталія відмовилася, казала, що хай навіть застрелять її, а допомагати не буде.

У Наталії було особливе завдання — вона таємно допомагала місцевим жителям, винесла з нової амбулаторії обладнання, картки пацієнтів. Ризикуючи власним життям і здоров’ям, бо коли йшла забирати оснащення, то робила це свідомо і знала, що може не повернутися. Але таки збирала, що могла і берегла. Це приклад людини-альтруїстки, яка повністю віддається своїй роботі, своїм жителям — і це дуже надихає. 

Прийом організували так, аби кожна людина знала, на яку годину має прийти. Фото надала героїня.

Саме завдяки їй прийом у Давидовому Броді пройшов чітко і без проблем — врятовані картки пацієнтів вона дбайливо розмістила у «новій» старій амбулаторії, де ми приймали людей. Розклала їх у теки. Організувала прийом так, що під кабінетами не сидів ніхто, кожна людина знала, на яку годину має прийти. Видно було як місцеві жителі ставляться до Наталії — як до мами, до наставниці та порадниці. 

Також дуже запам’ятався 70-річний дідусь з цього ж села. Він живе тут з дружиною, їхній син загинув на війні влітку. Чоловік прийшов на обстеження, у нього були сильні болі, бо йому окупанти відбили нирки. Дідуся перенаправили на лікування, адже йому потрібна операція.

Чоловік у тимчасовій окупації допомагав ЗСУ як міг, чинив ворогам опір — підпалював машини, крав оснащення. Дідуся росіяни зловили, побили, спалили документи. Тож коли у село повернулася українська влада, постало питання відновлення документів. Це складний процес, місцеві чиновники відмовили родині. Але знаю, що ГО для нього знайшли юристів, які допомагають. Люди скривджені, часто зневірюються, якщо отримали одну відмову, то більше й не підуть. А так не має бути — бо то наші люди і вони пережили пекло в окупації! Добре, що ми їдемо, і можемо допомогти не тільки з медичними проблемами.

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі