Що робити, якщо у крані немає води? Модульну баню! Кейс відновлення Святогірської громади на Донеччині

Від туристичної перлини Донеччини – Святогірська – російські окупанти залишили лише руйнування. Розбиті школи, садочки, памʼятки архітектури і навіть монастир. Централізованого водопостачання у деяких містах громади досі немає.

Та місцеві жителі поступово відновлюють життя. За підтримки донорів тут працює модульна баня, перекривають дахи на будинках, а міста-побратими тепер є навіть в США. Після перемоги у громаді готуються зустрічати туристів як з України, так і з-за кордону. Про окупацію, відбудову та взаємопідтримку міст читайте у матеріалі ШоТам.

Володимир Рибалкін

начальник Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Святогірськ був туристичним містом Донбасу

Святогірська громада була створена у 2020 році й включала 12 населених пунктів з центром у самому місті Святогірськ. До повномасштабного вторгнення громада мала два напрямки розвитку: туризм та сільське господарство. Наші люди працювали весь тиждень у полі чи вдома, аби на вихідні зустрічати гостей-туристів. 

Через місто проходили швидкісні потяги з Києва, Харкова та навіть зі Львова, якими щороку приїжджало близько 200 тисяч туристів. Раніше місто було відомим для всього Донбасу за рахунок баз відпочинку. Та воно постійно розвивалось і покращувалось. Спортивно-розважальні парки, зони відпочинку на природі, етнічно відбудовані хати-музеї, але найбільшою перлиною громади була саме Свято-Успенська Святогірська лавра.

Однак 24 лютого о 04:40 громада прокинулась від вибухів, а в мережі вже писали про війну. Хоча путін назвав це все СВО, але і тоді всі розуміли – це 100% повномасштабна військова агресія. 

О 6 ранку ми зустрілись з людьми, які мали бойовий досвід або мали бажання бути корисними. Я і сам служив в АТО у 2014-2015 роках. Тож коли побачив виступ путіна 21 лютого, для мене стало очевидним, що ми стоїмо на порозі воєнного вторгнення. Але я не розумів, коли і як це станеться. 

На базі міської ради створили координаційний штаб, запустили ТРО, співпрацювали з поліцією та військовим підрозділом. Розпочалась інша нетуристична історія Святогірської громади. Майже 100 днів ми були у стані бойової підготовки. Відчували, що сили нерівні й ми не втримаємо цю територію. Але я знав, що ми обовʼязково повернемось. 

Так воно і сталось: коли ворог підійшов до міста, ми змогли втримати оборону протягом чотирьох днів. З 5 червня 2022 року місто було окуповане. І лише 12 вересня ми повернулись додому разом з тими підрозділами, які захищали місто. Це особисто для мене було дуже важливо.

У громаді змогли втримати оборону протягом чотирьох днів. Фото: ШоТам.

Не чекали окупантів. Всі знали, що росія – це жах

На Сході України не чекали росіян. Звісно були такі, хто був не згодний з якимись діями чинної влади. Але це не те саме, що бути проти країни. Тут люди насправді розуміють, що таке росія. І це жах. Під час окупації не було ні медичної допомоги, ні гуманітарної. Окупантам було байдуже на людей, вони мали інше завдання – зруйнувати освіту, культуру і все українське. Тому зараз ми маємо руїни шкіл і дитячих садочків, будинків культури і памʼяток архітектури.

Нашу Святогірську загальноосвітню школу розстрілювали прямо з танку вже під час окупації. Тобто це не були штурмові дії, це робилось, коли жодного українського солдата у місті не було. Але навіщо? Бо вона українська. Для окупантів руйнація громади була в пріоритеті.

Росіяни шукали всіх, хто був в ТРО чи допомагав ЗСУ. Шукали і мене, зокрема. На той час я вже вивіз дружину з дітьми (вони в Україні, але в більш безпечному місці), а син служить за контрактом в ЗСУ. Місцеві жителі мене не видали, а навіть навпаки – змогли передати мої документи, які я не встиг забрати з дому. Окупанти жили в моєму домі та перевернули там все.

Окупація – це трагічний досвід для нашої громади. На жаль, були випадки, коли росіяни розстрілювали місцевих жителів. Були люди, яких вбили під час бойових дій. Всіма такими справами займається поліція та СБУ. Вони ведуть велику роботу і з ексгумації тіл. Тобто знаходять місця поховання, розкопують, проводять експертизу, і лише після цього повертають тіла рідним або ми вже допомагаємо по-людськи поховати наших співмешканців. 

Загарбники залишили по собі лише руїни та заміновані території. Фото: ШоТам.

З 9048 жителів громади до повномасштабного вторгнення нині залишилось близько 2 тисяч, зокрема 950 у самому Святогірську. Всі інші в кращому випадку виїхали. 

Спочатку – базові потреби жителів, потім – відновлення комунікацій

Першочерговий виклик деокупованої території – це комунікація. Тут не було навіть мобільного звʼязку, а це означає, що координація на місці сповільнюється в рази. Друге – це розбомблено всі комунальні комунікації: тепло, вода, електрика. Додайте до цього ще суцільне замінування територій. Тож роботи тут непочатий край.

Ми створили координаційний штаб, де залучили місцевих жителів з активною позицією, які пережили окупацію та знали все про всіх. Такі люди допомогли нам зрозуміти потреби громади: скільки людей потребують допомоги, куди і як ми можемо цю допомогу привезти. І після того, як ми забезпечили стабільні поставки продуктів та закрили базові потреби людей, тоді зайнялись світлом, водою, звʼязком та іншими задачами. 

У Святогірську нині все ще відсутнє централізоване водопостачання. І це є велика проблема, над якою працюємо разом з обласною військовою адміністрацією. Однак зараз ми безкоштовно забезпечуємо підприємства та жителів питною водою. По громаді старостати мають свої водогони, а у людей в приватних будинках часто є криниці – тобто ситуація менш критична. У селі Тетянівка, що знаходиться на горі, проблема води гостріша, адже бурити свердловину потрібно дуже глибоко, але це питання ми також намагаємось вирішити. 

Мешканці Святогірська все ще не мають централізованого водопостачання. Фото: ШоТам.

Дохідна частина бюджету громади нині майже відсутня. Ні туризму, ні сільського господарства немає. Фермерські поля заміновані, для швидкого розмінування не вистачає засобів і сил. Рухаємось настільки швидко, наскільки це можливо. 

Попри все це бізнес повертається у громаду: вже зараз відкриті стаціонарні відділення Нової та Укрпошти, Ощадбанк, Укртелеком, заправна станція, працюють понад 20 різних магазинів, зокрема, продуктових. У місті є стабільний 4G-звʼязок та оптичний інтернет. Ми повинні розуміти, що хоча в таких умовах бізнес не охоче повертається, та віримо, що лінія фронту буде змішуватись все далі й далі від нас, й громада буде відновлювати своє життя.

Маємо відновити громаду як перлину регіону

Близько 1500 сімей в громаді не мають житла, їхній дім повністю зруйнований. З вирішенням цього та інших викликів нам допомагає широка коаліція донорів. Наразі ми співпрацюємо з 19 національними і 17 міжнародними організаціями, завдяки цьому нам вдалось багато зробити: поставити модульні пральні та санітарні кабіни, замінити дахи на багатоповерхівках, надати будівельні матеріали жителям для відновлення будинків та повністю забезпечити людей продуктовими наборами. 

До того ж ми маємо міста-побратими в США: цього року підписали меморандум з американським містом Істон, штат Коннектикут, і готуємось до співпраці з містом Ешленд, штат Орегон. 

Всім цим займається наш відділ взаємодії з громадськістю та організаціями. Наша команда адміністрування міста мала схожий волонтерський досвід ще з 2014 року, коли Святогірськ став прихистком для тисяч людей з Донбасу. Нині все інакше, але такий досвід та знайомства з організаціями-донорами став у пригоді. І розуміємо, що донори та журналісти – це наші партнери. Все, що відбувається у Святогірській громаді, що пережили та як виживають наші люди, – мають побачити наші партнери та відчути: їхня допомога тут дійсно цінна й важлива.  

Зараз в нашому пріоритеті все ж таки повноцінно відновити водопостачання та водовідведення. Хотілося б ще цього року встигнути полагодити систему опалення, хоча це надскладно через значні руйнування. 

Святогірська лавра постраждала від обстрілів та бомбардувань російськими військами. Фото: ШоТам.

На наступний рік вже мусимо працювати над стратегією інвестицій та відновлення бізнесу. Нам треба мати власні ресурси для існування та розвитку, треба створювати робочі місця та повертати людей. Громада має шанс на відродження та краще життя, ніж було до вторгнення. 

Ми також на звʼязку і з тими громадами, які досі не можуть повернутись додому через окупацію. Та їхні жителі вже запитують і готуються до відновлення роботи на своїй землі. Ми ділимось нашим досвідом: що ми робили, що вдалось, з чим були складнощі. І хоча цей шлях нелегкий, та найголовніше – вірити в те, що робиш, і відповідальність за свої дії.

Ольга Карташова

менеджерка проєкту модульних санітарних кабін.

Як ми зробили модульний центр для купання та швидкого прання

Оскільки в місті немає води, ми відкрили так звану баню для місцевих жителів, де можна і помитись, і випрати речі. Це по суті невеликий будинок, де в одній кімнаті розміщені умивальник, раковина та пральні машини, вбиральня та душові кабіни. Окремо стоїть котел на дровах та ємності на 1,2 тонни води.

Тут можна і помитись, і випрати речі. Фото: ШоТам.

З 1 квітня 2023 року ми працюємо щодня: по парних днях приймаємо чоловіків, по непарних – жінок. Зазвичай у нас до 25 людей щодня, та бувало приходило і 30. Це люди будь-якого віку: і мами з маленькими дітками, і старші люди на пенсії. Приходять здебільшого жителі багатоповерхівок, хоча іноді й мешканці приватних господарств, які не мають криниць. 

Все це безкоштовно, а витрати покривають французькі донори. Воду подає наша міська організація «Водомір», її привозять завчасно. Ще не було жодного разу, коли ми не могли прийняти людей через якісь затримки з водою. Нас підʼєднали до електромережі, та у разі відключень – маємо і генератор. Тож наші люди не залишаються зовсім без води. 

Для місцевих – це благодать. Ми знаємо, що адміністрація працює над відновленням центрального водопостачання. Та вже зараз ми маємо хоч такі умови, щоб відчувати себе людьми.