Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Ризикнемо усім, аби підтримати економіку. Як ірпінська кав’ярня Taddy coffee перезапустилася на Волині

Опубліковано

Віталій Дудківський разом із дружиною вже понад десять років займаються сімейним бізнесом. До початку повномасштабного вторгнення вони встигли запустити в Ірпені кав’ярню Taddy coffee та відкрити рибну крамницю. Утім 24 лютого про бізнес довелося забути: Віталій разом із дружиною та 10-місячною дитиною переїхали до Нововолинська.

Тут вони перезапустили кав’ярню та перетворили потенційних конкурентів на справжніх друзів. А ще планують вдруге відкрити рибну крамницю: таку саму, як колись в Ірпені. Віталій називає Нововолинськ містом можливостей для підприємців і запевняє: український бізнес готовий ризикувати усім, аби підтримати економіку. Про релокейт, адаптацію та допомогу від волинян він розповів ШоТам.

10 років у бізнесі разом із дружиною

Я сам з Ірпеня Київської області. Там ми відкрили кав’ярню та рибну крамницю з доставкою суші у межах міста. В Ірпені ми займалися бізнесом протягом останніх десяти років. Якісь справи відкривалися, якісь закривалися. Але завжди працювали разом із дружиною – Валерією Солякіною.

Коли почалася повномасштабна війна, ми спочатку були вдома. У нас не було досвіду, як поводитися у такій ситуації. Та, зрештою, у кого він був? У нас маленька 10-місячна дитина. Треба було одразу вивозити сім’ю, а вже тоді – долучатися до допомоги. Але перші дні ми волонтерили. У місті працював волонтерський штаб, куди звозили гуманітарну допомогу. Я разом із іншими містянами розвозив усе необхідне на блокпости. Возили допомогу, поки був запит.

Кав’ярня в Ірпені.

Коли почалися активні бої, я зрозумів, що потрібно вивозити сім’ю кудись у безпечне місце. Наш бізнес в Ірпені дуже постраждав: усе вигоріло і було знищене. Виникло питання: куди переїжджати? Я спортсмен (займаюся фрі-файтом) і в кожному великому місті маю знайомих тренерів та знаю місцеві клуби.

Власне, у мене є друг, який живе в Києві, але родом з Нововолинська. Він запросив переїжджати сюди. Ми приїхали, нам усе розказали-показали. Минув місяць – і ми зрозуміли, що тут можна починати бізнес, так би мовити релокуватися. Переключити увагу на нову локацію. Там, в Ірпені, вже буде, як є. Згодом можна продати майно, але про це поки що не загадуємо. Нині важко щось планувати.

Ірпінський досвід прижився у Нововолинську

Ми вирішили зайнятися у Нововолинську тим, що вже робили до цього і що добре знаємо – відкрити кафе. Створити кав’ярню для нас не викликає труднощів, адже цей напрям нам добре знайомий. Назву взяли готову – Taddy coffee. Так само називався наш заклад в Ірпені, тож з цим питань не було. Та й з оформленням було легко: наш друг-дизайнер, який допомагав відкривати кафе на Київщині, допоміг перезапуститися на Волині. Вивіска приїхала до нас практично з дому – з Ірпеня, а ось обладнання купували на місці. Так вийшло, що насправді жодних труднощів не було.

Ми швидко знайшли і будівлю, і підтримку, провели запуск. Зустрілися з міським головою, він одразу нас прийняв, вислухав, підтримав. Абсолютно адекватна й молодіжна людина. Він зробив нам першу рекламу, і це важливо! До цього ніхто не дозволяв у місті робити лаунж-зони. Але ж трава – для відпочинку, а не для того, щоб на неї дивитися. Мер підтримав нашу ідею, дав дозвіл і ми зробили такий експеремент – облаштували біля кав’ярні дитячу лаунж-зону. Запустилися і, як показала практика, все вийшло дуже добре, дітям зайшла така ідея.

Taddy coffee у Нововолинську.

І від людей відчувалася підтримка. Місцеві – щирі, класні люди – намагаються допомогти. І не важливо, чи ти бізнесмен, чи ні. Переселенці, які сюди приїхали, завжди відкриті для розмови чи пошуків. Отож, все закрутилося. Постійно відбувалися якісь зустрічі, діалоги. Нововолинськ – класний. Так склалося, що тут утворивсячудовий нетворкінг. Спілкуватися легко, йдеш по місту, а назустріч – тисячі людей. Ти нікого не знаєш, а про тебе знають всі. Смішний момент. Але нині вже і я знаю багатьох нововолинців.

Тепер наше кафе працює. Десять відсотків від прибутку віддаємо на Збройні сили України. Зрозуміли, що в такий спосіб можемо бути корисними. Стараємося допомагати бійцям. До того ж, є друзі та знайомі, які служать.

Потенційні конкуренти стали партнерами

Усе почалося з того, що я шукав будівлю й зайшов у кафе Novikcafe. Ми з дружиною постійно ходили туди на обід. Там класний інтер’єр, дуже смачне меню, а власники – відкриті до контактів. Так вийшло, що я шукав меблі для майбутньої кав’ярні й попросив у продавця підказати якогось меблевика. Вони порадили мені людину, яка робить меблі. Я зателефонував і кажу: «Давай зустрінемося». Зустрілися у тому самому закладі. З’ясувалося, що він товаришує з власниками, допомагав створювати це кафе. Усі всіх знають.

А власник Novikcafe – просто молодець. З нього все й почалося. Він допоміг запуститися, ми уклали договір про партнерство. Він допомагає переселенцям, серйозний бізнесмен. Як правило, з людьми такого штибу треба домовлятися про зустріч, а тут людина максимально проста.

Як конкурента нас не сприйняли, навпаки. Знаєте, здорова конкуренція – це нормально. Тут трафік людей дуже великий. На мою думку, можна ще п’ять кафе відкривати – і всім клієнтів вистачить. Закінчилися у нас трубочки – ми пішли до Novikcafe. Закінчилися у них скляночки – вони прийшли до нас.

Сімейний бізнес – найміцніший

З чим були труднощі? Наприклад, ми звикли працювати з морозивом «Монако». Але ми прекрасно знаємо, що в них постраждали заводи. Вони нешвидко привезли нам обладнання. Або бувають перебої з доставкою продукції. Є такі проблеми, але вони не залежать від нас. Так само зі скляночками та іншим. Частенько буває, що постачання чогось переривається або його більше не будуть постачати взагалі. Але люди розуміють, чому так трапляється, і ніхто не акцентує увагу на цьому. Тому справді серйозних труднощів не було.

До Нововолинська з нами приїхав мій племінник. Я його з дитинства треную, він мені довіряє. Нині йому випала нагода подивитися на власні очі, як будують кафе з нуля. І перейняти цей досвід. Я йому запропонував: батут – це буде твій бізнес. Будеш вчитися, з людьми спілкуватися. Відтак біля кафе поставили батут для дітей і почали продавати солодку вату. Це і є зона відповідальності мого племінника. Тепер тут купа дітей, бо їм це подобається.

Я спортсмен, а заняття спортом завжди допомагає. По-перше, через це маєш знайомих у кожному великому місті. Коли ти на майданчику з кимось пережив спортивний досвід, то такі люди дуже відкриті і завжди допоможуть. Це вже більше, аніж спорт. По-друге, спорт дисциплінує, а якщо це єдиноборства, як у мене, то він загартовує дух. У тебе адекватна самооцінка, є впевненість в діях, ти можеш правильно оцінити ситуацію, проаналізувати. І провести правильне планування.

За десять років спільної роботи в бізнесі у нас із дружиною вже органічно поділилися ролі, хто чим займається. Оскільки заклад маленький, то я проводжу зустріч, запускаю в роботу. Але можу, якщо потрібно, бути і кур’єром, і вантажником. Закупівлі здійснюємо робимо. А на дружині – персонал, бухгалтерія та фінанси. Вона це гарно вміє. Показує своїм прикладом, як потрібно.

Тепер ми бачимо, як уся країна об’єдналася. До кого не звернись – будь-яку допомогу волонтери надають дуже швидко. Усі хочуть бути корисними і чимось допомогти.

Про рибну крамницю і пошук лолося

Щодо розширення, звісно, є плани. Але не так все швидко, не так все просто. Усе буде йти поступово. Скажімо, нині ми тільки-тільки запустили формат доставки суші по Нововолинську. Але треба доробити правильний маркетинг, запустити ідею в світ. А вже потім можна буде переключатися або відгукуватися на інші пропозиції.

У Нововолинську я бачу бізнесові можливості. Скажімо, зауважив, що тут немає жодної рибної крамниці. Тобто м’ясних – багато, а рибної – жодної. А хочеться, щоб зайшов в крамницю, а там великий асортимент. Ми почали думати, в чому проблема. Немає попиту? А він наспраді є, і це видно по ринках.

Місто має 50 тисяч жителів. Можливо, варто просто допомогти їм? Тож зараз я шукаю лосося. Може, вдасться знайти його в Польщі – ми ж на кордоні. Нині це дефіцитний ринок. У нас є напрямки збуту, тому я хочу знайти базу чи завод для закупівлі риби.

Місто бізнесових можливостей

Нововолинськ – цікаве місто. Тут мені дуже подобається близькість до Європи. Кожен, хто не лінується (а я трохи побув в Нововолинську і поспілкувався з людьми), має якусь свою справу. Тут починати легше, бо в інших містах багато хто намагається вирватися у столицю, а тут під боком є добрі шанси. Тому мені це місто припало до душі. Було, що ми зібралися в компанії. Сиділи за столом. Усі нові люди і ми знайомилися між собою.

З’ясувалося, що кожен має власну справу: той музикою займається, той торгує обладнанням, той має справу з машинами, інший – робить меблі. Кожен у своїй ніші. Я був вражений. Це ж не було якесь бізнес-зібрання. Просто зібралося коло друзів. З такими людьми можна робити справу, або якусь пораду почути.

Місцевий базар – повністю з європейськими товарами. Польське молоко дешевше, має потрібну жирність. В Ірпені було навпаки: європейським напрямом опікувалися крамниці. Якщо там був правильний сервіс та асортимент – це взагалі топ. Туди всі їхали, незважаючи на дистанцію, в інший кінець міста. Ми самі так їздили, бо мені це дуже подобається. А тут, в Нововолинську, на кожному кроці крамничка чи базарчик – і все повністю європейське. Це круто. В Ірпіні такого немає. Або їдеш – через хату хтось щось робить в гаражі і продає.

Місцеві підприємці готові ризикувати

А ще в Нововолинську планують створити індустріальний парк. Влада мала б звернути увагу, що є скупчення підприємців, які готові ризикувати у бізнесі. їм треба давати можливість рухатися вперед. Якби влада підтримала нас грантами, ми могли б щось робити. Я сам відкрив би мінімум п’ять проєктів. З кожного готовий віддавати по 10% на ЗСУ. І тут таких бізнесменів багато.

Кожен підприємець готовий виділяти кошти на допомогу армії, бо зараз головне – це перемога. Ми би зробили набагато більше і швидше. Це був би вагомий внесок в економіку, яку потрібно підтримувати. Це важливо, бо ще не зрозуміло, як пережити зиму. Були б зарплати і податки.

Ми точно колись будемо повертатися в Ірпінь, бо дім там, де люди. Це однозначно. Кафе можна буде і залишити, і продати – я ставлюся до цього як до бізнесу. Сьогодні воно допомагає заробляти якісь гроші на життя. Треба перезимувати, а там – побачимо. Зараз важко будувати якісь плани.

Суспільство

Біля університету Шевченка створили простір пам’яті про студентів

Опубліковано

У Парковій частині двору Головного навчального корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка створили “Місце Тиші” — простір пам’яті про загиблих за Україну студентів та курсантів вишу. 

Про це розповіли на сторінці навчального закладу. 

Біля Червоного корпусу університету Шевченка створили простір пам’яті про загиблих студентів: фото

Читайте також: Режисер фільму “20 Днів у Маріуполі” Мстислав Чернов привіз “Оскар” до Києва

Даний простір пам’яті формують висаджені туї та калини — до акції долучилися студенти, курсанти та викладачі КНУ. 

Біля Червоного корпусу університету Шевченка створили простір пам’яті про загиблих студентів: фото

Зелені насадження підібрали співробітники Ботсаду університету, а проєкт ландшафтного дизайну “Місця Тиші” розробили фахівці кафедри біології рослин спільно зі студентами освітньої програми “Ландшафтний дизайн та озеленення” Навчально-наукового центру “Інститут біології та медицини”.

Біля Червоного корпусу університету Шевченка створили простір пам’яті про загиблих студентів: фото

“Місце Тиші — простір пам’яті про університетську молодь, сильнішу за світ і вищу за життя у своєму прагненні України, пам’яті про “Користь, Честь і Славу” у найповнішому вияві, пам’яті й вдячності” — зазначили у дописі. 

Нагадаємо, Україна отримала від США модульні мости.

Фото: КНУ

Читати далі

Суспільство

У Києві біля будинків облаштують пандуси: як подати заявку

Опубліковано

У Києві біля житлових будинків планують облаштувати пандуси. Киян просять надіслати адреси будинків, де необхідно встановити пандус, підйомник або інший засіб безбар’єрності.

Про це повідомила начальниця Управління розвитку житлово-комунальної інфраструктури Департаменту ЖКІ КМДА Анастасія Пономаренко.

“Наразі в кожному районі столиці формуються адресні переліки, згідно з якими будинки облаштують пандусами, підйомниками або взагалі переобладнають вхідні групи. Адреси узгоджуються з підрозділами соціального захисту, щоб першочергово включити ті будинки, в яких проживають люди з інвалідністю”, — зазначила посадовиця.

Читайте також: У Львові збільшилася кількість зарядних станцій для електромобілів: де можна заправити електрокар

Як подати заявку на встановлення пандуса біля під’їзду у Києві

Якщо будинок потребує облаштування пандусом, мешканцям необхідно надіслати листа (в електронному форматі або за поштовою адресою) до районної адміністрації. 

  • Голосіївська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 03039, м Київ, проспект Голосіївський, 42.

Електронна адреса:zg_golos@kmda.gov.ua

  • Дарницька районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 02000, м. Київ, вулиця Олександра Кошиця, 11.

Електронна адреса:darn_zverngrom@kmda.gov.ua

  • Деснянська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 02225, м. Київ, проспект Червоної Калини, 29.

Електронна адреса:vrzg_desnrda@kmda.gov.ua

  • Дніпровська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 02094, м. Київ, бульвар Івана Котляревського, 1/1.

Електронна адреса:DniprRDA-zvernennya@kyivcity.gov.ua

  • Оболонська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 04205, м. Київ, вулиця Левка Лук’яненка, 16.

Електронна адреса:zvern_obolonrda@kyivcity.gov.ua

  • Печерська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 15.

Електронна адреса:zvern_pechrda@kyivcity.gov.ua

  • Подільська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 2.

Електронна адреса:zvern_podilrda@kmda.gov.ua

  • Святошинська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 03115, м. Київ, Берестейський проспект, 97.

Електронна адреса:zgsrda@kyivcity.gov.ua

  • Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація:

Поштова адреса: 03020, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 41.

Електронна адреса:zvernen_solor@kyivcity.gov.ua

  • Шевченківська районна державна адміністрація:

Поштова адреса: 01054, м. Київ, бульвар Богдана Хмельницького, 24.

Електронна адреса:rda.shevchenkivska@kyivcity.gov.ua

Цьогоріч столиця виділила з місцевого бюджету 200 мільйонів гривень для облаштування багатоквартирних житлових будинків засобами безбар’єрності. Відповідні роботи планують провести у понад 400 будинках.

Нагадаємо, у  Києві відкриють музей ретро-автомобілів.

Фото: Вгору

Читати далі

Суспільство

Якою буде освіта у професійних ліцеях і як формуватимуть їхню мережу: у МОН дали відповідь

Опубліковано

У межах реформи профільної середньої освіти (10–12 класи) в Україні планують сформують мережу академічних та професійних ліцеїв. Старша профільна школа професійного спрямування буде функціонувати на базі вже існуючих профтехів й закладів фахової передвищої освіти.

Про це розповів заступник міністра освіти і науки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Дмитро Завгородній в інтерв’ю “Новій українській школі”.

“Старша профільна школа професійного спрямування (тобто профільна освіта зі здобуттям спеціальності) відбуватиметься на базі закладів професійної (професійно-технічної) освіти й закладів фахової передвищої освіти, які функціонують уже зараз.

На відміну від трансформації змісту старшої профільної школи академічного спрямування, де ще потрібно створити мережу закладів, розробити нові академічні профілі та програми, у професійному спрямуванні система вже функціонує, – сказав Завгородній.

За його словами, трансформація змісту в професійних ліцеях (або коледжах) стосуватиметься академічного складника навчання.

Зокрема, загальноосвітні предмети у професійних ліцеях та коледжах планують пов’язати із професіями, які обрали учні.

Йдеться про обов’язкові загальноосвітні предмети, як-от українська мова, історія України тощо. Нині їх викладають так само як у звичайних школах.

Однак у МОН вважають, що ці дисципліни варто трансформувати відповідно до професійного спрямування.

“Наприклад, створити окремий курс хімії спеціально для кухарів, а не просто викладати загальну хімію, як обов’язковий предмет раз на тиждень. Якщо ж учні вивчатимуть, як хімія може знадобитися їм під час різних процесів на кухні, то краще розумітимуть, навіщо вона їм потрібна. Так і з іншими професіями.

З таким підходом може вивчатися й іноземна мова, яку викладатимуть більш поглиблено з огляду на притаманну для тієї чи тієї професії лексику”, – пояснює Дмитро Завгородній.

Він також вважає, що курс “Основи підприємництва та економічної теорії” варто вивчати на реальних прикладах, пов’язаних із професією.

“Якщо в навчальних програмах, на заняттях сфокусуватися на тому, що дійсно варто знати людині для своєї майбутньої професії, у неї з’явиться розуміння, навіщо це вчити”, – додає Завгородній.

Нагадаємо, на Київщині відкрили центр для дітей.

Фото: Ірини Троян

Читати далі