Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Режисер у 16. Підліток з Прикарпаття зняв фільм про українських добровольців

Опубліковано

24 лютого 2024 року о 9:42 він заходить у кінотеатр «Люм’єр» в Івано-Франківську. Займає почесне місце в першому ряду та хвилюється як ніхто інший в цій залі. А вже після перегляду фільму, коли глядачі гучно аплодують і плачуть, хлопець розуміє, що все зробив правильно.

Олександру Василіву 16 років. З десяти років він знімає та монтує відео й фільми, а цьогоріч презентував короткометражний фільм «День рішення», який мріяв зняти давно. Стрічка присвячена українським добровольцям.

«Якщо я і такі, як я, будемо сидіти, склавши руки, то вам не буде куди повертатися», — каже своїй дружині головний герой фільму, який повернувся  з-за кордону, аби захищати Україну.

Сашко ж каже, що пишається стрічкою і тим, що вона «знайшла відгук у серцях людей». Історія юного режисера — в новому матеріалі від ШоТам.

Олександр Василів

Режисер фільму «День рішення»

У перші фільми вкладали 500 гривень

Олександр Василів родом із села Росільна, що на Франківщині. На честь свого села назвав YouTube-канал «Rosilna Production». Сашко навчається в 11 класі та мріє, аби на його роботу звернув увагу Квентін Тарантіно. Якось хлопець навіть позначив відомого режисера під своїм дописом в Instagram.

Свій шлях режисера хлопець почав ще в 10 років, коли бабуся прислала з-за кордону стареньку професійну камеру. Сашко зняв свій день народження, цінні для нього моменти з рідними та змонтував їх. На той час старший брат хлопця працював оператором, тому навчив його базової зйомки та монтажу. 

Олександр Василів під час зйомок. Фото надав герой матеріалу

Хлопець знімав природу та все, що бачив довкола, а потім створив власний YouTube-канал і знімав для Instagram. У школі сусід Сашка, який був на кілька років старший за нього, запропонував зняти короткий фільм. Хлопці написали сценарій, знайшли акторів, і так вийшов перший фільм «Пригоди Святого Миколая». Односельчани хвалили школярів, а самі вони не могли повірити, що їхню роботу побачили більше тисячі людей.

47 хвилин перших фільмів знімали кілька місяців

Після чотирьох серій першого фільму хлопці вирішили не зупинятися та зняти екранізацію «Пригод Тома Сойєра». Після нього — «Талісман» і «Щоденник», у якому головну роль зіграла двоюрідна сестра Олександра. У всі фільми Сашко вкладав певний сенс, надавав їм соціального значення. Наприклад, у стрічці «Талісман» головний герой має можливість загадати бажання, тому загадує перемогу України та завершення війни.

Сашко на зйомках фільму «Пригоди Тома Сойєра». Фото надав герой матеріалу

«Я знімав Тіну Кароль і Полякову, бачили?», — щиро запитує хлопець, коли розпитую про його творчий шлях. Відео з Тіною Кароль набрало в TikTok 3 мільйони переглядів. Сашко знімав уже багатьох зірок завдяки тому, що раніше створював відео для проєкту «Амбасадори дитинства». Команді сподобалася робота хлопця, тому він їздить з нею на зйомки всією Україною.

Останні кілька років Олександр Василів мріяв зняти фільм про українських військових. Хлопець каже: його надихнуло усвідомлення, що він — режисер, і має продовжувати. Попри те, що там немає фінансової вигоди, а на зйомку йде багато сил і ресурсів, Сашко дуже любить свою справу.

Фільм, близький багатьом українцям

Останні місяці хлопець з колегою працюють над ще одним проєктом для YouTube — знімають біографічні інтерв’ю з жителями Франківська. Дорогою на зйомки його колега Микола запропонував створити фільм про добровольця, який зустрів повномасштабне вторгнення за кордоном, але повернувся додому захищати свою країну. Сашко каже, одразу відчув, що це саме те, що треба, адже в такій ситуації з початком великого вторгнення опинилися багато українців. Хлопці звернулися до міської ради з проханням профінансувати зйомки та почали роботу.

Проєкт почався 15 січня та завершився 16 лютого. Команда спеціально хотіла презентувати фільм на другу річницю повномасштабного російського вторгнення. Хлопці знімали протягом шести робочих днів від ранку до пізнього вечора. Сашко ділиться, що в команди навіть не було часу поїсти.

Олександр Василів під час зйомок фільму. Фото надав герой матеріалу

«Коли я зайшов у “Люм’єр” на прем’єру фільму, то відчув, що здійснилася моя мрія. У залі було багато людей, і всі вони прийшли до мене. Вони знали про мене, я теж знав багатьох, було багато преси. Це неймовірне відчуття, коли всі просять про фото, коментар. 

А коли ми показали стрічку, то я переживав, чи вдасться виправдати очікування людей: глядачів, команди, акторів — загалом усіх, хто чекав на цей фільм. Коли я почув, що люди в залі плакали, то мені було приємно, бо ми зробили те, що мали. Фільм викликав у всіх емоції, тому вони його пам’ятатимуть», — каже Олександр Василів.

Режисер Олександр Василів на прем’єрі фільму «День рішення». Фото надав герой матеріалу

Фільм присвячений усім українським добровольцям

Після завершення показу люди в залі встали та гучно аплодували. Сашко чув від глядачів, що фільм перевершив їхні очікування. «Метою фільму було присвятити його українським добровольцям, показати реалії війни та зробити так, щоб стрічка відгукнулася в серці кожного українського патріота. Ми дякуємо Збройним силам України за те, що можемо почуватися в безпеці, творити та допомагати їм надалі», — розповідає Олександр. 

Глядачі на прем’єрі фільму «День рішення» в кінотеатрі «Люм’єр»

Під час прем’єри команді вдалося зібрати понад сім тисяч гривень, сто двадцять доларів та сто євро. Головний лот розіграшу — браслет головного героя з бісеру, який йому на фронт сплели дружина та донька. Всю музику та саундтреки до фільму створив музикант BSA спеціально для стрічки.

Коли запитую про те, де знімали фільм, то Сашко жартома відповідає, що справді у Швеції та на Донеччині. Насправді ж Швецію знімали в Івано-Франківську, а сцену бойових дій та окопи — неподалік рідного села хлопця. Пощастило, що там уже була закинута будівля та великий рів, який використали як окоп.

Робота, хобі та стиль життя

Юний режисер ділиться, що поєднувати навчання в школі та роботу досить складно. Але він старається встигати все, тому займається кінематографом після уроків. Зйомки та монтаж фільмів тепер є для Сашка його роботою, хобі та загалом стилем життя. Під час зйомок усі сили хлопця йдуть на фільми, а вже після завершення він відчуває моральне полегшення.

Найприємніші моменти для нього — це відгуки людей, які діляться своїми враженнями. У фільмі «День рішення» знімалися два брати, які є військовими та відвідали прем’єру. У коментарях до стрічки захисники також ділилися враженнями після перегляду й казали, що вона дуже хороша. Кошти, які зібрали на прем’єрі, передали братові сценариста. Військовий ділився, що двічі поспіль переглядав цей фільм з побратимами, і що він дуже їм сподобався. Також приємні відгуки Сашку пишуть однолітки з усієї України, які теж переглянули стрічку.

Афіша до короткометражного фільму «День рішення» режисера Олександра Василіва. Фото надав герой матеріалу

«Я пишаюся фільмом і тим, що досягнув своєї цілі та зробив ту роботу, яку не соромно показати іншим і дорослим, і малим. Пишаюся, що ми зняли актуальний фільм про військових, і що його подивилися вже багато людей. Це саме та моя стрічка, яка знайшла відгук у серцях людей», — ділиться юний режисер Олександр Василів.

Суспільство

Які іспити повинні скласти вступники до коледжів 2024 року: перелік

Опубліковано

Конкурсний відбір на навчання для отримання ступеня фахового молодшого бакалавра у 2024 році триває і базується на творчих конкурсах, індивідуальних усних співбесідах або розгляді мотиваційних листів.

Про це повідомляє 24 канал.

Програми і вимоги до індивідуальних усних співбесід і творчих конкурсів, а також до мотиваційних листів, затверджуються керівниками приймальних комісій коледжів не пізніше, ніж через місяць після набуття чинності Порядку прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти в 2024 році.

Учасники пропонуються ознайомитися з основними принципами кібергігієни, такими як регулярна зміна паролів, перевірка посилань перед переходом та безпека мережі Wi-Fi, через короткі навчальні відео з поясненнями.

Читайте також: В Україні випробовують FPV-дрон, який на ходу виявляє силуети людей (ВІДЕО)

Програми мають включати критерії оцінювання підготовленості вступників, і не повинні містити завдання, що виходять за межі зазначених програм.

Форму проведення індивідуальних усних співбесід та творчих конкурсів обирає заклад самостійно.

Матеріали вступних випробувань, включаючи відеозаписи співбесід та творчих конкурсів, зберігаються не менше одного року, після чого знищуються.

Нагадаємо, МКІП займається діджіталізацією українських театрів.

Фото: 24 канал

Читати далі

Суспільство

В музеї Ханенків пройде унікальна одноденна виставка декоративного блюда

Опубліковано

У четвер, 25 квітня, в межах проєкту “Крізь потаємні дверцята”, Музей Богдана та Варвари Ханенків представить унікальне декоративне блюдо, яке виготовлене в стилі відомого кераміста Бернара Паліссі.

Про це музей повідомив на своїй сторінці в Facebook.

Про проєкт музею

У рамках проєкту “Крізь потаємні дверцята” музей регулярно презентує один предмет зі своєї 25-тисячної колекції двічі на місяць. Серед цих експонатів є й декоративне блюдо з французьких фаянсів, яке раніше ще не показували.

З початку повномасштабної війни усі ці предмети були захищені та законсервовані, однак їм потрібен постійний догляд реставраторів і кураторів. Така можливість дозволяє час від часу виводити на показ один предмет і представляти його на тимчасовому експозиційному майданчику.

Читати також: Дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка

Про блюдо

Декоративне блюдо прикрашене рельєфними фігурками рептилій та земноводних. Художник використав овальну форму для втілення своєї ідеї – відтворення куточка природної водойми з її мешканцями.

Центральна частина блюда імітує невелике озерце з кам’янистим острівцем, на якому звивається змія, а навколо плавають чотири риби, що повторюють контури денця блюда. Борти посудини, вкриті камінцями, мушлями та зеленню водяних рослин, доповнюють цей природний ландшафт. Тут же знаходять місце для відпочинку дві ящірки та згорнута кільцем змійка, а з обох боків озерця виповзають жаба та рак.

Кураторкою показу є Олена Мітякіна.

Нагадаємо, що МКІП займається діджіталізацією українських театрів.

Читати далі

Суспільство

Misha та Юра майструють прикраси з голубиного посліду

Опубліковано

Коли ми вперше побачили ці прикраси, то не могли повірити, що вони зроблені з… голубиного посліду! Якось Misha прихистила голуба зі зламаним крилом, а потім їй у голову спала ідея: “Чому б не увіковічити Юрині гівно?”. Дівчина пів року працювала над технологією та почала створювати каблучки та кулоні з гівняним наповненням. У світі навряд чи існує щось подібне, адже навіть чат GPT розгубився, коли ми запитали про це. Спеціально для ШоТам Misha розповіла про себе, гівняний бізнес і показала креативні прикраси!

Історія мисткині

Біографія

Усім привіт! Мене звати Міша Куш, а це – мій голуб Юра. Ми – сімʼя митців, ми – художники. Ми з Юрою робимо картини, прикраси й аксесуари з Юриного посліду. І сьогодні ми вам розкажемо про наш маленький гівняний бізнес. Юра хоче йти вже працювати – Юрі треба какати.

Я – киянка, але моє дитинство пройшло в селі. Звідти й пішла моя любов до птахів, бо батьки завжди тримали свійських птахів типу качок, курей. Я з ними завжди гралася, приручала та навіть лікувала – мене бабуся вчила, як.

За освітою я співачка, і до 2019 року працювала за професією. Потім помер мій батько, і мені дісталася його квартира з боргами. І тут моє життя повністю змінилося. Поки я займалася всіма потрібними документами на квартиру – це в мене зайняло півтора роки, – у квартирі оселилися голуби.

Коли я прийшла туди все зачистити, знайшла у квартирі двоє мертвих пташенят голубів та одного ледве живого. То був Валєра. Я Валєру виростила, вилікувала й відпустила на волю. Але, сумуючи за ним, я почала малювати такі собі жартівливі картини. Ось вони, до речі, позаду мене.

Лікування пташок

Після Валєри я почала помічати на вулиці дуже багато хворих голубів. Я їх забирала додому, лікувала, знаходила лікаря. Мені вдалося знайти декілька сімей, які на своїй території влаштували притулки для птахів-інвалідів. І тут я зрозуміла, що моєю метою є робити виставки з цими картинами, розказувати людям про таку ось проблему та збирати донати для таких сімей, щоб допомогти птахам-інвалідам.

А Юра – це був мій останній голуб, якого я знайшла на вулиці. У нього зламане крило. Він уже не може жити на волі, тому ми з Юрою тепер назавжди сімʼя. І потім виявилось, що Юра – художник. Юра також, як і я, полюбляє малювати.

Ось це Юрина перша картина після повномасштабного вторгення – “гівняна війна”. Матеріал той самий – “натурель”.

А ось наші гівняні прикраси. І також ми робимо ось такі тарілочки для зберігання наших гівняних прикрас.

Читати також: Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Кому підходять прикраси

“Подарую свекрусі й не буду казати, що це”, – частий жарт замовників.

Також купують люди на подарунок собі – ті, хто цінують мистецтво й арт. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. білому кольорі футболочка й у чорному, з принтом на плечі ось такої чудової какулі.

Сенс ініціативи

Багато людей бояться голубів і помилково думають, що вони всі поголівно просто заразні. У мене були на лікуванні голуби з орнітозом, і не один – як бачите, зі мною все окей. Якщо ви не цілуєте палко саме хворого голуба, вам боятися нічого.

Також варто памʼятати, що голуби – це колись одомашнені тварини. Люди їли голубів, їли їхні яйця, відправляли голубами пошту, й через помилку людини голубів стало багато саме на вулицях у містах. Гідять вони зі смітників не тому, що вони пацюки, як думають багато людей, А тому, що їм просто немає чого їсти, і вони на 100% залежні від людини.

Благодійна діяльність

Ми з Юрою є амбасадорами благодійної спілки «Поруч». Разом з іншими амбасадорами ми вже закрили збір на автоматизовані годівнички для котів і собак у гарячих точках. Частину коштів з продажів ми донатимо на ЗСУ. Ми з Юрою особисто також робимо збори й наразі збираємо на Starlink.

Підсумок та плани на майбутнє

2 роки після [початку] повномасштабного вторгнення я перебуваю у Швейцарії, але ось зараз прямую додому навідати маму, навідати свою сімʼю. І хочеться в якийсь момент просто сісти на цей потяг і вже не повертатися назад – щоб вдома не було обстрілів, щоб була наша Перемога.

“Тому найголовніше – донатити всім, донатити безперестанку для нашої Перемоги. Ну, і ми з Юрою обовʼязково повернемось додому”, – наголошує Міша Куш.

Нагадаємо, що дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка.

Також ми повідомляли, що на Київщині висадили екзотичні дерева.

Читати далі