Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Рецепт знайшли практично випадково». Як подружжя з Києва відродило сухе варення – старовинний столичний смаколик

Опубліковано

Ця історія подружжя Ярослава та Світлани Семенців, які 15 років тому відшукали у маленькому букіністичному магазині книгу зі старовинними рецептами. Саме з неї почалася історія відродження забутих київських ласощів, що були одним із символів столиці. 

Утім знадобилася книга не одразу. Лише кілька років потому, намагаючись відшукати рецепт сухого варення, подружжя вирішило уважніше вдивитися у те видання. І це спрацювало! Ярославу та Світлані залишалося лише дещо модернізувати рецептуру та запустити затишне сімейне виробництво. Свою історію пара розповіла ШоТам.

Ярослав Семенець

Співзасновник сімейного бренду «Київське сухе варення»

Випадкова невипадковість у книжковій крамниці

Наша історія почалася з далекого 2008-го року. Моя дружина обожнює книжки, не просто читає, а дійсно любить і колекціонує. На той момент її домашній бібліотеці бракувало книжки «Подарунки молодим господиням» Олени Молоховець. Це доволі стареньке видання, яке вперше вийшло ще у 1861-му році. 

Дружина шукала цю книжку, але до того неочікуваного повороту долі їй не щастило. Одного разу Світлана завітала до невеличкого букіністичного магазинчику, який і досі працює на вулиці Євгена Чикаленка (колишня Пушкінська) в Києві. Вона роздивлялася книжки, щось приглядала і раптово побачила знайому обкладинку. 

Стареньку, таку, що бачила це життя, книжку. Але це була саме та книга. Звісно, не першого видання, а перевидання 1912-го року. Та це було не так важливо, адже вона дивилася саме на ту книгу, яку давно хотіла здобути для своєї колекції. Утім омріяна книга виявилася заброньованою та й коштувала захмарних грошей – 300 доларів. 

Ярослав та Світлана Семенці.

Хіба твоя мрія не може коштувати 300 доларів?

Пригадую, дружина вийшла з магазину, сіла в машину і зателефонувала нашому знайомому, який розумівся на старовинних та антикварних речах. Світлана розпитала його про цю книгу, рік випуску і вартість. Сказала, що це була її мрія, яка виявилася надто дорогою, ще й заброньованою іншою людиною. 

А знайомий відповів: «Хіба твоя мрія не може коштувати 300 доларів?». «Може», – подумала Світлана і повернулася до магазинчику. На щастя, бронь «злетіла»: ніхто не приходив до крамниці і не відповідав на дзвінки. Тобто все складалося так, наче це була доля. Моя дружина мала купити цю книгу. І вона її купила. 

Знаєте, вже зараз я з усмішкою кажу, що тоді «голосно промовчав» щодо вартості. Звісно, не можу сказати, що книга «Подарунки молодим господиням» просто стояла і припадала пилюкою. Ні, ми піддивлялися там деякі рецепти, робили настоянки, щось пекли, але не вдивлялися у кожну сторінку. 

Сухе варення з гарбуза

«Якщо Подолом лине запах абрикос, то Балабухи роблять сухе варення»

Так продовжувалося до 2016-го року. Книга стояла на полиці, а ми займалися своїми справами. Допоки сімейний бізнес не закрився, а ми не залишилися без роботи. Тоді почали розмірковувати, чим зайнятися і куди подіти вільний час. 

Ідея не змусила себе чекати. Ми згадали про давно забуте київське сухе варення. Хтось щось про нього чув, але вже давно не бачив і, звісно, не куштував. Разом зі Світланою ми пройшлися музеями Києва, звернулися до києвознавців і зрозуміли, що інформації обмаль. Її майже немає. 

В одному з музеїв ми побачили навіть вітрину зі смаколиками, які колись були популярні у столиці. Утім і там нічого схожого ми не знайшли. Так шукали, знаходили якісь крихти про історію цих ласощів, але, на жаль без подробиць. Дізналися й про те, що у Києві десь у ХІХ сторіччі на Подолі була садиба родини Балабухів, які виготовляли київське варення. І в той час, і задовго до нього це було візитівкою міста. «Якщо Подолом лине запах абрикос, то Балабухи роблять сухе варення». 

Цікавий факт. Історики кажуть, що раніше вважалося: «Сухе варення не привіз – у Києві не був». Київське сухе варення було одним із трьох символів міста, які завжди брали з собою. Крім ласощів, везли також воду зі святих джерел та ікони з монастирів. 

Книга чекала вісім років, аби розповісти свої таємниці

Історія – історією, а от де ж ми знайшли рецепт того київського сухого варення? Звісно, у книжці, яка увесь цей час стояла на поличці в бібліотеці моєї дружини. Як з’ясувалося, у «Подарунках молодим господиням» Олени Молоховець була купа нотаток про те, як готувати це варення. 

Ось так ми і повернулися до книги, яку Світлана випадково купила у букіністичному магазинчику на тодішній вулиці Пушкінській, що в Києві. Вона чекала вісім років, аби розповісти нам свої таємниці. Коли ми врешті прочитали і відшукали те, що було потрібно, – вирішили спробувати. 

Удома. На кухні. До речі, ані я, ані Світлана ніколи не займалися жодною справою, пов’язаною із продуктами на професійному рівні. Тобто про харчову промисловість ми не знали абсолютно нічого. Однак, погодьтеся, про сухе варення згадали, книжку купили, рецепт знайшли – як можна не спробувати приготувати? 

Не витримав і подарував дружині сушарку

Почали пробувати. Щось виходило краще, щось – гірше. Тоді подумали, що варто порадитися зі знайомою, яка має чималий авторитет у харчовій науці. Вона сказала: «Ви божевільні. Записуйте». Підказала нам чимало деталей, які згодом ми використали у своїх спробах приготувати сухе варення. 

Тут треба відзначити, що робота вдома потребує певних кропітких процесів. До того ж сушити варення у духовці, можу сказати, ідея погана. Виходить геть не те, що потрібно. Ми шукали різні варіанти, пробували різну сировину та врешті я подарував коханій професійну сушарку. 

Пригадую, як її «заперли» на четвертий поверх, зайнявши купу місця. І почалося. Цукор – мішками, ліфта немає. Але сушарка професійна – пищить, коли потрібно змінювати режим чи закінчився якийсь процес. Треба йти, перемикати, вмикати чи вимикати, а це може трапитися і серед ночі. Але результат точно виправдовував ті зусилля. 

Колись такі ласощі робила чиясь бабуся

А що далі? Ось ми з дружиною наробили смакоти, та що з нею робити? На щастя, донька підкинула ідею: спробувати себе на фестивалі. У той час вона якраз приєдналася до команди першого у Києві вегетаріанського фесту й запросила нас взяти участь із нашим сухим варенням. 

Ми погодилися і вперше побачили, що людям подобається те, що ми робимо. Неймовірно потішила нас одна ситуація. До стенду підійшла жінка, спробувала наше варення і зізналася, що схожі ласощі робила її бабуся. 

Сухе варення на одному з перших фестивалів

Так ми відчули, що на правильному шляху. Смачно, корисно та історично. Та попри це доволі складно у приготуванні. Багато на четвертий поверх без ліфта не затягнеш, а якщо й затягнеш – вся квартира має бути присвячена сировині та сушарці. Тож нам цей варіант не пасував. Ми вирішили, що слід шукати приміщення, де можна розгорнути маленьке виробництво з відродження київського сухого варення. 

Готуємо так, як готували сухе варення задовго до нас

Спасінням для нашого гаманця стала Київщина. Тут ми знайшли приміщення, яке задовольняло наші потреби. Орендували, закупили все необхідне для приготування – і розпочали процес. 

Важливий момент полягає у тому, що ми залишили рецепт майже без змін. Тобто готуємо так, як готували сухе варення задовго до нас. Крім того, що ми трошки його модернізували. Але навіть фрукти та овочі для чистимо самостійно. Байдуже, яка кількість, це завжди робиться вручну, без механізації. 

сухе варення від бренду КСВ

Решта – за рецептом. За час, поки функціонує наше виробництво, ми спробували вже чимало смаків. Не лише фрукти, а й овочі, навіть робили сухе варення з пастернаку. Ми експериментуємо і постійно знаходимо, чим здивувати поціновувачів наших ласощів. Можна було б сказати «цукатів», але цукати – це сушені фрукти, а сухе варення – геть інша історія. 

Найцінніше – це подяка з фронту

Київське сухе варення – це про різноманіття смаків, історичну цінність та відродження символу столиці. За роки ми чули багато приємних слів про наш продукт, але нині найцінніше – подяка з фронту. На початку повномасштабного вторгнення ми зупинили виробництво, адже це було небезпечно. 

Трохи з часом, коли з’явилася можливість повернутися до роботи, ми це зробили. Усе, що могли, – передавали українським захисникам, знаючи про потребу у корисних смаколиках. А сухе варення якраз і є тими корисними ласощами, які часто опиняються у руках наших армійців. А нам щоразу – ніби вперше – приємно чути, що їм подобається. 

Ми не плануємо розширятися чи виходити на експорт, адже це потребуватиме геть іншої віддачі та переналаштування всіх процесів. Ми хочемо залишити все без змін і якомога частіше розповідати про наш продукт. Аби всі, хто завітав до Києва, знали, який сувенір варто привезти з собою. Адже хто сухе варення не привіз – у Києві не був.

Суспільство

Українка здобула перемогу за найкращий костюм на Miss Eco International та вийшла у фінал (ФОТО)

Опубліковано

Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.

Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Про костюм

Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.

Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.

Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)

Довідка про конкурс

Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.

Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.

Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького

Читати далі

Суспільство

Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво

Опубліковано

Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації. 

Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.

Громади, що взялися за компостування

Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам. 

Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди. 

«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.

Фото: Білогородська громада

Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.

«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.

На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів. 

«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.

Фото: Красносільська громада

Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище. 

Як проєкт допомагає громадам

Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.

П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети. 

Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування. 

Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.

Перші результати 

У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися. 

Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.

Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники —  окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети. 

Фото: Гірська громада

Можливості для всіх: долучайтеся та дійте

Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій. 

Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.

Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.

Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя. 

Читати далі

Суспільство

У Києві розквітають понад 380 тисяч тюльпанів: перелік локацій (ФОТО)

Опубліковано

У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.

Про це повідомили в КМДА.

Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.

Де квітнуть тюльпани

Голосіївський район:

  • сквер Миру;
  • сквер Героїв Маріуполя;
  • сквер на вулиці Івана Федорова;
  • Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
  • Голосіївська площа;
  • вулиця Василя Касіяна.

Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку

Дарницький район:

  • проспект Миколи Бажана; 
  • сквер імені Олександра Кошиця;
  • парк Партизанської слави.

Деснянський район:

  • парк «Кіото»;
  • парк «Фестивальний»;
  • проспект Романа Шухевича; 
  • сквер імені В’ячеслава Веремія; 
  • парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
  • Деснянський парк;
  • парк «Молодіжний»;
  • сквер на площі Анкари;
  • вулиця Братиславська;
  • транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».

Дніпровський район:

  • бульвар Верховної Ради;
  • Дарницька площа;
  • парк «Перемога»;
  • транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
  • сквер біля будівлі Дніпровської РДА.

Оболонський район:

  • парк відпочинку «Наталка»;
  • парк «Пуща-Водиця»;
  • парк відпочинку на проспекті Литовському;
  • сквер на вулиці Федора Максименка;
  • сквер на вулиці Олександра Архипенка;
  • сквер на Оболонській площі;
  • парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
  • сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на вулиці Прирічній;
  • сквер на вулиці Вишгородській;
  • сквер на вулиці Зої Гайдай;
  • сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
  • транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
  • транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
  • бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на проспекті Степана Бандери;
  • вулиця Міська.

Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка

Печерський район:

  • Наводницький парк;
  • вулиця Банкова;
  • бульвар Миколи Міхновського;
  • сквер імені Марії Заньковецької.

Подільський район:

  • сквер на площі Щекавицькій;
  • Куренівський парк;
  • сквер № 1 на Контрактовій площі;
  • сквер № 2 на Контрактовій площі;
  • сквер на вулиці Вишгородська;
  • парк «Березовий Гай»;
  • вулиця Івана Виговського;
  • сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
  • сквер імені Кузьми Скрябіна.

Святошинський район:

  • сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
  • парк «Інтернаціональний»;
  • парк  «Гамбурзький»;
  • парк «Совки»;
  • вулиця Зодчих;
  • парк імені генерала Потапова;
  • сквер імені Михайла Реуцького;
  • сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському; 
  • вулиця Жмеринська;
  • транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.

Солом’янський район:

  • парк «Відрадний»;
  • сквер імені Максима Шаповала;
  • сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.

Шевченківський район:

  • Майдан Незалежності;
  • поруч із Міністерством закордонних справ України;
  • парк «Володимирська гірка»;
  • парк імені Тараса Шевченка;
  • сквер Анни Київської;
  • сквер на вулиці Прорізній;
  • парк «Веселка».

Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.

Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА

Читати далі