Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Понад 16 годин у дорозі. Як тренерка з верхової їзди врятувала коней з-під обстрілів на Донеччині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Ксенія Корецька – тренерка з верхової їзди зі Святогірська, що на Донеччині. До початку повномасштабної війни вона працювала на приватній фермі, де займалася конями, а також навчала дорослих і дітей поводитися із цими тваринами й отримувати задоволення від їзди верхи.

Навесні залишатися у Святогірську стало небезпечно, тож Ксенія виїхала з міста, і не сама, а з родиною, собакою, кішкою та… чотирма конями. Провівши 16 годин у дорозі, Арія, Аризона, Лавина та Сара знайшли другий дім у черкаському реабілітаційному центрі з іпотерапії. Ксенія продовжує займатися улюбленою справою в новому місті й говорить, що жодного разу не пожалкувала про те, що вибрала саме його. Ксенія розповіла ШоТам про те, як коні порушували комендантську годину, як вдалося знайти прихисток у Черкасах і швидко адаптуватися в місті на Дніпрі.

Туристи пізнавали Святогірськ на конях

Я захопилася конями ще в дитинстві. Дорослішаючи, розуміла, що любов до них – не тільки візуальний контакт, а ще й догляд і робота. Це велика відповідальність. Я хотіла дізнатися про цих тварин якомога більше, тож почала шукати місцеві кінно-спортивні клуби (КСК) і ферми. І я знайшла. Почала знайомитися з конями в КСК «Аллюр» у Слов’янську, а потім на приватній фермі в Святогірську, де й працювала до початку повномасштабної війни. Там не було спортивного напряму, коней залучали в туристичний прокат. І я почала ними займатися: годувати, виховувати змалечку, підбирати збрую для них.

Навчала верхової їзди дітей і дорослих. Серед місцевих мешканців це було не дуже популярно, тому що населення здебільшого складали люди похилого віку, вони не цікавилися конями. Гостями ферми насамперед були туристи. До Святогірська на відпочинок приїжджало багато людей не тільки з України, а й з усього світу. Наше місто, розташоване в лісі, славиться своєю природою, а також Свято-Успенською Святогірською лаврою. Туристи були в захваті від того, що мальовничими краєвидами можна насолоджуватися прямо під час верхової їзди.

Щоб їздити верхи, насамперед потрібно вміти керувати твариною, яка в кілька разів більша, ніж ти. Треба мати вольовий характер, щоб настояти на своєму, тому що тварина може запропонувати геть інший сценарій їзди. Однак важлива не тільки фізика – велику роль грає і емоційний фон, те, як людина та кінь можуть знайти спільну мову. І тільки в такому разі кожен з учасників процесу отримає задоволення від їзди. Це неймовірні відчуття, що складно передати словами, коли ти їдеш верхи, під тобою – така міць, сила й енергія, з якою ви рухаєтеся в одному напрямку. Відбувається якась магія, яку неможливо пояснити – треба відчути.

Табун втік із села, знайшовши шлях додому

На фермі, де я працювала, жило п’ятеро коней: дорослі Арія, Аризона, Лавина та Сара, а також Ера, якій був усього рік. З початком вторгнення, звісно, вони стали дуже напруженими. Коні – взагалі лякливі створіння по своїй природі, які бояться різких звуків, тим паче якщо це вибух або постріл. Ми на фермі це розуміли й одразу забрали їх з міста до сусіднього села. Коні могли там перебувати у відносній безпеці. Однак згодом обстріли стало чутно й там. Тварини почувалися неспокійно, часто рвали ланцюги й перестрибували огорожі. 

Одного разу коні настільки злякалися, що втекли із села додому, у місто. Завдяки своєму нюху вони змогли знайти дорогу туди, де провели все своє життя. Село відокремлювалося від Святогірська річкою, і був лише один кремезний міст, через який можна потрапити в місто. І найдивовижніше те, що коні його знайшли й перебігли через нього, незважаючи на те, що вони завжди уникають доріг і машин. А тут взяли – і побігли додому.

Існує багато оповідань про те, що коли вершник не в змозі знайти шлях додому, або засинає по дорозі, він довіряє своєму коню – і той завжди довезе його куди треба. Кінь здатний знайти шлях додому – туди, де він харчується, де його люблять і де на нього чекає табун. У нашому випадку втік цілий табун, і їм було простіше зорієнтуватися в просторі, бо вони були разом, їх поєднує тісний зв’язок. Це велика сила, завдяки якій можна все подолати.

Коні порушували комендантську годину

Поступово місто порожніло. Багато людей евакуювалися, а ті, хто залишилися, рідко ходили вулицями. Комендантська година починалася о 18:00, ближче до 17:00 в місті вже нікого не можна було побачити. Мешканці сиділи по своїх домівках і сховищах. Тільки військові з тероборони патрулювали місто, контролювали, щоб не було мародерства, і загалом стежили за порядком. Якось у темряві вони помітили певні рухи. Виявилося, що це були наші коні, які втекли з ферми. Вони блукали містом і лісом. Військові намагалися підгодовувати їх, спілкувалися з ними. Однак коні заважали теробороні виконувати свої задачі, тому що своїм пересуванням збивали їх з пантелику.

Ми вирішили, що потрібно евакуюватися. До того ж місто почали добряче обстрілювати. Якщо раніше снаряди летіли через Святогірськ і падали десь поруч, то згодом прилітало й до нас. Навколо руйнувалися будівлі, територія була замінована. Залишався тільки один міст, по якому можна було виїхати – решта доріг була або знищена, або перекрита. Ми зрозуміли: якщо ще зачекати, сподіваючись, що стане краще, потім взагалі не буде можливості евакуюватися. Якщо людей можна було б перевезти на човнах через річку, то з конями такий варіант неможливий.

Вибрали Черкаси, просто дивлячись на мапу України

Ми почали швидко організовувати переїзд. Святогірськ, як і сусідні Слов’янськ і Краматорськ, вважалися гарячими точками, тож мало хто хотів приїхати до нас і допомогти евакуювати коней. На переїзд потрібна була значна сума, тож ми відкрили збір, сподіваючись що нам допоможуть небайдужі люди. Паралельно із цим почали шукати транспорт: коневоз або скотовоз, в якому можна розмістити п’ятеро коней.

Я зі своєю родиною, а також собакою та кішкою, виїхали трохи раніше. З квітня ми живемо в Черкасах. Не планували спеціально рухатися саме туди – дивлячись на мапу України, просто сказали: «Хай будуть Черкаси». Нам сподобалося, що місто розташоване на Дніпрі. Воно не таке велике, як Київ, але розвинене, є все для комфортного життя. У Черкасах ми одразу почали досліджувати, яка там ситуація з кінними клубами та фермами. Знайшлося одразу декілька варіантів, і ми зв’язалися з одним з них. Виявилося, що реабілітаційний центр з іпотерапії, до якого ми звернулися, сам не так давно, минулого року, переїхав до Черкас, і вони були зацікавлені у збільшенні поголів’я табуна. Тож ми домовилися, що наші коні зможуть жити там.

Коні провели в дорозі 16 годин

Нашу наймолодшу конячку Еру забрали місцеві мешканці у Святогірську, а чотири дорослі вирушили в подорож. Ми довго вирішували, чи потрібно робити для них зупинку. На всяк випадок домовилися з кінним клубом у Дніпрі – це місто було якраз посередині нашого маршруту. Нас там уже чекали й були готові погодувати наших тварин і на деякий час прихистити їх.

Однак зрештою ми вирішили, що не варто зупинятися, тому що коней було дуже важко вантажити. Вони молоді, і за своє життя у них не було досвіду переїзду. Під час завантаження коней треба правильно запхнути, до того ж вони дуже травмуються через металеві борти. Під час дороги вони спочатку, звісно нервували, і ми відчували, як сильно гойдає машину. Проте невдовзі вони заспокоїлися й добре витримали 16-годинну поїздку.

Реабілітаційний центр з іпотерапії, в якому наші улюбленці знайшли прихисток, співпрацює із Центром соціальної реабілітації людей з інвалідністю «Перспектива». Іпотерапія – це метод лікування за допомогою верхової їзди. Через два місяці після переїзду до Черкас я теж почала працювати в центрі зі своїми конями, продовжуючи займатися улюбленою справою. Ми розвиваємо як напрям іпотерапії, так і пропонуємо інші різноманітні послуги, що стосуються їзди верхи.

У Черкасах знайшла нових друзів

Черкаси схожі на наше рідне місто, хоч і дещо більші за розміром. Жодного разу не пожалкували, що вирішили жити саме сюди. Ми дуже цінуємо природу, виїжджаємо верхи в ліси, що розташовані поруч, і до Дніпра. Вивчали місто й пішки, насолоджуючись прогулянками.

Нам тут подобаються люди – вони відкриті до спілкування й одразу відгукуються на якісь прохання. Багато місцевих мешканців допомогли нам і коням. Батьки дітей, які навчалися верхової їзди, приносили піддони для будівництва паркану, питну воду, а тваринам – яблука й моркву. Люди реагували на нашу проблему – і вона швидко переставала нею бути. У нас уже безліч нових знайомих, з якими зав’язалися теплі стосунки. Коло моїх друзів розширилося саме в Черкасах.

Ми стежимо за новинами рідного міста. Нині воно звільнене, але 85 % Святогірська зруйновано, поки там немає ні світла, ні води, ні інфраструктури. Нас постійно тягне додому, ми переглядаємо фото й відео звідти, але дивитися на них уже неможливо, бо це дуже боляче. Розуміємо, що поки що їхати нікуди: немає дому й можливості розвиватися у своїй сфері. Тож поки плануємо залишатися в Черкасах і мріємо про день, коли Україна переможе й усі ми повернемося до нашого спокійного життя.

Суспільство

Україна підписала безпекові угоди з Канадою та Італією

Опубліковано

У роковини повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого Україна уклала дві важливі угоди про безпеку — з Канадою та Італією.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі.

Угода с Канадою

«Сьогодні з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо ми підписали Угоду про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Канадою. Цей документ передбачає виділення Канадою у 2024 році понад 3 млрд канадських доларів макрофінансової та оборонної допомоги Україні», — заявив Зеленський.

Він також висловив подяку Трюдо та всім канадцям за підтримку України від перших днів повномасштабної війни.

У повідомленні на сайті президента зазначено, що документ також підтверджує підтримку з боку Канади майбутнього членства України в НАТО, сприяючи українським реформам та сумісності Сил безпеки й оборони України з Альянсом.

Читайте також«Ця планета створена не тільки для людей». Волонтерка з Одещини рятує тварин від війни та шукає їхнє «місце під сонцем»

Угода також визначає механізм 24-годинного екстреного реагування у разі повторної військової агресії проти України та надає допомогу нашій країні у зміцненні власних спроможностей для належного реагування на можливу ескалацію агресії з боку РФ.

Документ діятиме протягом десяти років з дати його підписання й може бути переглянутий партнерами у разі вступу України до НАТО до завершення строку його дії.

«Наші зустрічі з главою уряду Італії Джорджею Мелоні завжди продуктивні. Сьогодні ми також підписали двосторонню безпекову угоду. Цей документ закладає міцну основу для тривалого безпекового партнерства між Україною та Італією», — заявив президент України у ще одному повідомленні.

Угода с Італією

Він також висловив подяку Італії за підтримку України, зокрема в області обороноздатності й відбудови, та за продовження надання військової допомоги Україні до кінця 2024 року.

Угода закріплює основні компоненти безпекових зобов’язань з боку Італії, зокрема щодо довгострокової військової та фінансової допомоги. Вона також визначає пріоритетні сфери співпраці між Україною та Італією у військовій і невійськовій сферах, включаючи політичну, фінансову, гуманітарну та реформаторську діяльність.

Італійська Республіка вже продовжила на 2024 рік дію відповідного законодавства, що дозволяє надання військової підтримки, і буде надавати допомогу Україні протягом десяти років дії цієї угоди.

Читайте такожУ підвалі мріяла про бокс: історія юної чемпіонки з Маріуполя, що вміє тримати удар

Крім того, Італія і далі буде залучена до Місії ЄС з надання військової допомоги Україні, забезпечуючи підготовку військовослужбовців та підтримку Одеси та області в їхній відбудові, підвищенні стійкості та реформуванні.

Італія також продовжуватиме працювати над санкційним тиском на агресора та притяганням Російської Федерації до відповідальності за її дії.

Чому це важливо

Укладені угоди з Канадою та Італією є важливим кроком у зміцненні обороноздатності України та підтримці українських зусиль у боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність. Ці документи відображають глибоке розуміння міжнародних партнерів щодо необхідності об’єднаних зусиль для стабілізації ситуації в регіоні та запобігання подальшій ескалації конфлікту.

Завдяки цим угодам, Україна отримує значну фінансову та військову підтримку, яка допоможе їй зміцнити свої оборонні можливості та забезпечити безпеку своїх громадян. Такі дії свідчать про тверду підтримку міжнародного співтовариства у відстоюванні прав України та відверту відвертість в реагуванні на агресію з боку Росії.

Читайте також«Замовити Starlink – просто, але є нюанс». Як купити та налаштувати «коробку з космосу» від Маска

Наступні кроки України будуть спрямовані на максимальне використання цієї підтримки для зміцнення обороноздатності країни, вдосконалення систем безпеки та захисту, а також на підтримку українських зусиль у відновленні та будівництві миру на території країни.

23 лютого Україна та Данія підписали угоду про гарантії безпеки.

Також угоди у сфері безпеки Україна підписала з Великою Британією, Німеччиною та Францією.

Нагадаємо, для повної взаємосумісності ЗСУ та НАТО Альянс спільно з Україною створив Спільний центр з аналізу, підготовки та освіти.

Фото: АР.

Читати далі

Суспільство

Німеччина змінила написання Києва відповідно до української транслітерації

Опубліковано

У Німеччині відтепер використовуватимуть назву української столиці як Kyjiw. Раніше Берлін на офіційному рівні використовував слово Kiew, яке базується на російській транслітерації.

Про це повідомило Міністерство закордонних справ Німеччини.

«Від Kiew до Kyjiw. Те, що давно для багатьох було звичною практикою, тепер змінюється і в «Довіднику країн для офіційного вжитку». Тепер українське написання назви “Київ” використовується в німецькому офіційному спілкуванні», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: Сам у полі – воїн. Як один активіст змусив заговорити українською топчиновників та міжнародні компанії? Інтерв’ю зі Святославом Літинським

У відомстві додали, що цим довідником користуються органи влади Німеччини, компанії тощо. Німецьке МЗС теж поступово змінюватиме написання. Це стосується вебсайтів, вивісок посольства України та офіційних печаток.

Про мовну акцію CorrectUA

У жовтні 2018 року стартувала кампанія #CorrectUA, в межах якої МЗС України закликало іноземні офіційні установи і комерційні компанії відмовитися від використання заснованих на російській транскрипції назв українських міст і перейти на коректні #Kyiv #Odesa, #Kharkiv, #Lviv, #Zaporizhzhia В рамках компанії запустили флешмоб #KyivNotKiev.

Нагадаємо, з’явився тест для визначення рівня української мови: А, В чи С.

Також ми повідомляли, що створили мобільний застосунок, що розповідає історію русифікації України. Як завантажити.

Фото: АР.

Читати далі

Суспільство

У мережі з’явився інтерактивний Літопис оборони Маріуполя

Опубліковано

Національний музей історії України та Bіg City Lab за підтримки Mariupol Reborn створили літопис, що проливає світло на кожен із 86 днів оборони Маріуполя.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Big City Lab.

У Літописі вперше зафіксована поденна хроніка боротьби за Маріуполь на початку повномасштабного вторгнення і протягом 86 днів оборони міста. Активну участь у його створенні брали захисники Маріуполя: надавали свої свідчення, ділилися фактами,  доповнювали один одного.

«Кожна велика битва неодмінно має бути оспівана та закарбована в культурних артефактах. Деталізація тих подій – це перший крок на шляху до глибинного осмислення та розкриття того феномену самовідданості та мужності, який зробив цю битву МОЖЛИВОЮ», — вважає Денис Редіс Прокопенко.

Читайте також: «Оцінки не є показником успіху». Вчителька з Маріуполя відкрила на Дніпропетровщині центр для дітей, аби розвивати їхні таланти

Про літопис

Сайт m86.city (переглянути можна тут) є частиною проєкту «М86. Літопис оборони Маріуполя», який охоплює виставку плакатів (до 3 березня її можна відвідати в Музейно-виставковому центрі Музею історії Києва) та відеоексплейнер, який стисло пояснює хроніку оборони міста. Важливо, що всі, хто на власні очі бачив оборону Маріуполя, можуть додати свої свідчення до Літопису.

Ще одна важлива місія Літопису оборони Маріуполя – це адвокація повернення полонених.

Сайт Літопису буде оновлюватися щотижня, також його автори пропонують доєднатися до його сторінок у соцмережах та підписатися на мейл-розсилку, аби день за днем дізнаватися про події у Маріуполі 2 роки тому.

Про оборону Маріуполя

Оборона Маріуполя тривала 86 днів, з 24 лютого по 20 травня 2022 року. Відповідно до заяви Генштабу, подвиг оборонців міста не дозволив росіянам перекинути угруповання кількістю до 17 батальйонних тактичних груп (близько 20 000 осіб) на інші напрямки. Тим самим гарнізон Маріуполя завадив реалізувати план швидкого захоплення Запоріжжя, здійснити вихід на адміністративний кордон Донецької та Запорізької областей і створити умови для оточення українських військ.

Нагадаємо, запустили платформу архітектурного моделювання та відбудови Маріуполя.

Також ми розповідали, що у Львові створили віртуальний тур Маріупольським драмтеатром.

Фото: Big City Lab.

Читати далі