Суспільство
Наш залізний генерал. 11 фактів-запитань про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного (ТЕСТ)
Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному – 49. За ці роки він встиг побудувати еталонну військову кар’єру та стати справді бойовим генералом. Українці та побратими захоплюються його щирістю та простотою, а окупанти – здригаються навіть прізвища.
ШоТам зібрав 11 найцікавіших фактів-запитань про залізного генерала, ефективність та професійність якого визнав весь світ.
Ким Валерій Залужний мріяв стати в дитинстві?
Так, захоплення військовою справою з’явилося у Залужного ще з дитинства. Воно й не дивно – він народився в родині військовослужбовців і виріс у військовому гарнізоні. Тому й ніде, крім армії, працювати навіть і не мріяв. Навіть сьогодні Головнокомандувач зізнається, що нічого не любить роботи так само сильно, як служити.
Головнокомандувач ЗСУ закінчив кілька військових вишів, однак має й цивільну освіту. Вгадаєте яку?
Саме так, у 2020 році Валерій Залужний став магістром міжнародних відносин у Острозькій академії.
Яка бригада стала першою в кар’єрі Залужного?
Після завершення вишу в Одесі Залужного призначали першим заступником командира 24-ї окремої механізованої бригади на Львівщині. На цій посаді майбутній Головнокомандувач ЗСУ успішно проходив службу впродовж двох із половиною років. У 2009 році його призначили командиром 51-ї окремої механізованої бригади.
Залужний – перший головнокомандувач Збройних сил України, який…
Валерій Залужний – перший головнокомандувач Збройних сил України, який ніколи не служив у радянській армії. Усе доволі просто: він закінчив військовий виш у 1997 році, коли СРСР вже розвалився. Натомість генерал поважає молодь і не є прихильником військових радянських традицій. І так, Орден Богдана Хмельницького й сторінка у фейсбуці у Залужного також є.
Українські офіцери вважають Залужного одним з … генералів української армії. Яке слово пропущено?
Напевно, Залужного без вагань можна віднести й до найбільш чесних та сучасних генералів в історії української армії. Однак найчастіше його називають одним із найвідкритіших генералів, який розуміє проблеми солдатів та молодших офіцерів і «не вважає, що зірочки на погонах – привід бути пихатим». Бойовий у дійсності, а не на папері: так висловився один із офіцерів в коментарі виданню «Радіо Свобода».
До повномасштабного вторгнення РФ Залужний вважав, що новий етап війни..
Влітку 2021 року, коли Залужного представили на посаду Головнокомандувача ЗСУ, він одразу сказав, що нам необхідно готуватися до нового етапу агресії. Ось, що говорив Залужний у вересні 2021 року: «Загроза повномасштабної агресії є, була й буде далі. Наше завдання як ЗСУ – не чекати манни небесної, ми маємо до цього готуватися. І ми для цього все робимо».
Яке улюблене місто Залужного?
Поза службою Залужний обожнює подорожувати Україною, і його улюблене місто – Чернігів. У дитинстві він навіть мріяв оселитися там. Ось, як Головнокомандувач розповідає про це в одному з інтерв’ю: «Скільки пам'ятаю своє дитинство, літо і трохи зим проходили там. Я настільки був закоханий у це місто, що навіть мріяв дорослим жити над Десною. Але, оскільки військовий, дуже довго в Чернігові не був».
А як щодо соцмереж? Так-так, у Валерія Залужного є фаворит!
Так, саме інстаграм! Після напруженого робочого дня «залізний генерал» полюбляє заглянути в цю соцмережу, аби трохи відволіктися та розвантажити голову. І його улюблений контент – це… котики!
Якщо ми вже заговорили про котиків. На цьому графіті Залужного зобразили в новому амплуа. Вгадаєте місто?
Де ще можна знайти стільки котів, як не в Одесі? Це робота проєкту LBWS CAT, завдяки якому в місті з’явилися десятки патріотичних графіті з котиками. І Залужний – серед них.
В одному з інтерв’ю Залужний зізнався, що має власні червоні лінії. Яка головна з них?
Найбільше Залужний ненавидить саме несправедливість. Ось, як це пояснює сам генерал: «Не люблю, коли щось відбувається неправильно. Якщо люди при нормальному відношенні роблять не так, як треба, а кардинально навпаки, намагаючись нашкодити справі, то тут мене зупинити неможливо. Буду йти до кінця».
Чим мріє займатися Залужний після виходу на пенсію?
Після завершення військової кар’єри Залужний мріє стати викладачем, як сам каже – «тихим і спокійним». А ще бажано, аби це була школа в якомусь віддаленому містечку. Навіщо? Щоб можна було водити дітей у походи! Адже український генерал просто обожнює дітей.
Поділіться своїми результатами:
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не в Україні. Та він лишився її вірним сином, продовжував говорити українською й назавжди вписав своє ім’я у світову історію.
Як Любомир повпливав на майбутнє світових технологій, дослідили у ШоТам.
«Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний»
Любомир Романків народився в 1931 році в сім’ї вчительки та правника у Жовкві Львівської області. Його батьки були активними в громадському житті, якийсь час навчали сина вдома. Згодом він вступив у Львівську гімназію. Але дитинство закінчилося швидко — фронт Другої світової невпинно посувався до домівки Любомира.
«Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з’явилися списки тих, хто має бути розстріляний наступного ранку. У тих списках був мій батько, котрий працював адвокатом у Жовкві. Його встигли вивезти, а мене, сестру та маму вивезли наступної ночі. Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний», — пригадував Любомир Романків.
Хлопцю було всього 13 років, і попереду на нього чекало ще багато перешкод. Сім’я переїжджала часто — побувала в Польщі, Словаччині, Австрії, жила в таборі для біженців. А після закінчення війни вони осіли в Канаді, де Любомир почав навчатися в українській католицькій школі:
«Мої знання з фізики, хімії, технологій та інженерії були набагато вищі, ніж у моїх канадських однокласників».
Але родині доводилося виживати, і паралельно з навчанням хлопець ще й працював. Спочатку мріяв про фах архітектора, але можливості вступити на такий факультет не було, тому Любомир обрав хімічну інженерію в Університеті Альберти. Щоб заробити на вступ, йому довелося копати на заводі рови для труб.
«Це була дуже важка праця, у мене буквально не було сил повечеряти. Тоді я мав лише одну думку: будь-якою ціною я маю вступити до університету, щоб не працювати фізично все життя», — пригадував Любомир.
«Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали»
Після університету Любомир влаштувався на роботу в місцеву металургійну компанію. Перший з багатьох його винаходів стався саме там — хлопець вигадав хімічний спосіб видобування цинку з руди, що був набагато простіший і дешевший, ніж на підприємстві:
«Я не зміг переконати інженерів і керівників тієї фірми, що ці винаходи розв’язують проблеми та їх варто розробляти. Вони жартували: “От що ти знаєш, якщо ти лише два роки тому закінчив університет?!”. Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали».
Декан місцевого навчального закладу рекомендував Любомира найкращим університетам Штатів — так молодий науковець подався до Массачусетського технологічного інституту. Там продовжив роботу над винаходом з видобування цинку та в 1962 році отримав докторський ступінь.
«Мою технологію використовують у видобуванні цинку вже майже 40 років», — ділився Любомир.
Науковець підшуковував роботу в США — у нього було аж 16 пропозицій. З усіх він обрав ІВМ (International Business Machines). Найважливіший винахід Любомира Романкова був попереду.
«Так з’явилася Apple»
«Щоразу, коли ви натискаєте кнопку “Пуск”, якась частинка в комп’ютері, яку я винайшов, уже активізувалася й працює для вас», — казав Любомир Романків.
І це справді так, адже в списку винаходів науковця аж 68 ідей! Завдяки його наполегливості й вірі в результат компанія Apple зараз така, яка вона є:
«Стів Возняк був одним з тих, хто купив у нас такий п’ятидюймовий диск, і, як він сам сказав, у своєму гаражі бавився, як сполучити процесор з цим диском. Він це показав Стіву Джобсу, а той умів гарно продавати. Так з’явилася Apple».
Що це за винаходи? Спочатку комп’ютер складався з двох елементів: процесора та пам’яті. Магнітні голівки для плівок, що зберігали інформацію, виготовляли дуже повільно (це було дорого і складно), а Любомир вирішив використати свої знання з хімічної інженерії та металургії:
«Замість 30 головок на площі 5×5 сантиметрів я продукував приблизно тисячу таких головок. За дві години можна було зробити кілька тисяч магнітних головок. Кожна з них була однакова, менша за 1/4 людського волоска. Спосіб записування інформації став дешевим і швидким».
Але це не був одномоментний винахід — знадобилося 3 роки, щоб все запрацювало. Попри прогресивність ідеї, Романків не називав її на свою честь:
«В електроніці є багато людей, що винайшли важливі речі, але ніхто не додає своє прізвище до винаходу. Я міг би заявити, що це “головки Романкова” — науковці між собою так колись говорили. Але мені здається, що людина понижує себе, якщо хоче назвати щось своїм ім’ям».
У 70-х Романків мав ще одну ідею, але так її й не втілив, — це мав бути невеличкий комп’ютер, який можна носити в кишені, сполучений з мозком певним чіпом, щоб «запам’ятовувати» інформацію одразу на диск. З цієї ідеї тоді посміялися, але невдовзі й вона може стати реальністю, чи не так?
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, я це робив»
У його будинку була велика бібліотека з українськими виданнями — і довоєнними, і тими, що з’явилися після відновлення незалежності України. Новини Любомир читав також українською, а не англійською. Попри те, що чоловік більшість свого життя прожив не в Україні, йому вдалося зберегти свою національну ідентичність. Він не раз пригадував «правило» свого дому: «Переступаєш цей поріг — ти вступив до нашої України. Тут говорять лише українською».
Вперше на батьківщину йому вдалося потрапити в 70-х роках: спочатку він читав лекцію в Москві, а тоді йому дозволили відвідати Київ і Львів:
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, запрошений як українець і винаходи, зроблені українцем, а не, наприклад, канадцем чи американцем, я це робив. І тому говорив рідною мовою».
Любомир пригадував, що за ним постійно стежили, і він з великими труднощами зміг зустрітися з родиною у Львові — для цього виходив з чорного ходу готелю.
«Я припускав, що мене можуть підслуховувати або підглядати за мною. Тому коли увійшов до номера, став шукати настінні гачки, на яких нічого не висить. Так я й знайшов на одній стіні такий гачок і повісив на нього свій капелюх», — розповідав українець.
Після 1991 року Любомир часто навідувався на батьківщину: читав лекції в університетах, розбудовував український «Пласт», членом якого був з 1940-х (спочатку підпільно).
За життя Любомир Романків отримав багато нагород. Зокрема його портрет розмістили в Залі національної слави США поряд з портретом Стіва Джобса. Помер винахідник у червні 2024 року. А світ досі користується його винаходами й не завжди здогадується, що це справа рук і світлого розуму саме українця.
Освітня платформа uBoost, що безплатно підтримує молодь з малих міст і сіл, презентувала блокнот «Самотворці». У ньому зібрали реальні історії підлітків, які мріють про власну справу.
Про це повідомили uBoost.
Що відомо про ініціативу
Кожен, хто задонатить 650 гривень, отримає примірник блокнота і допоможе зібрати 80 тисяч гривень на мінігранти для переможців проєкту «Створюй ТУТ! Старт в підприємництві та кар’єрі». Кошти підуть на реалізацію першого мінібізнесу підлітків.
«Кожен примірник — це шанс для підлітка запустити свій перший мінібізнес. Цей блокнот — про тих, хто тільки починає. Про молодь, яка мріє, вчиться, ризикує. І запускає свої перші проєкти — попри війну, брак ресурсів і страх»‚ — написали в uBoost.
Читайте також: 11-річний хлопчик із Данії зібрав понад 8 000 доларів на допомогу українським дітям
У вересні команда uBoost планує випустити оновлену версію блокнота «Самотворці», яка міститиме історії підлітків, що реалізували свої ідеї завдяки мінігрантам. До нього ввійдуть зокрема такі ініціативи: облаштування логопедичних кімнат, запуск екологічних проєктів, створення одягу, організація хабів для молоді та інші.
Підтримати молодь можна за посиланням.
Нагадаємо, що українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка uBoost
Суспільство
28 квітня в Києві відбудеться благодійна подія «pls communicate responsibly: психологічний нетворкінг». Івент організовує платформа pleso у партнерстві з фондом «Вовки да Вінчі», ADASTRA CINEMA та Squat17b.
Про це повідомили організатори.
Що буде на заході
Перед подією учасники пройдуть коротке тестування на тип особистості та отримують браслети з кольоровим маркуванням, щоби полегшити комунікацію.
Спікерка івенту — психологиня та співзасновниця pleso Анна Ліссова. Вона розповість про внутрішні потреби, зв’язок з іншими та бар’єри у спілкуванні.
Під час події також відбудеться благодійний аукціон. Усі зібрані кошти передадуть на підтримку батальйону «Вовки да Вінчі».
Читайте також: У центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО)
Як відвідати
Захід розпочнуть 28 квітня о 18:00 у просторі Squat 17b за адресою: Терещенківська, 17Б.
Вхід на подію вільний, але необхідно попередньо зареєструватися за посиланням.
Нагадаємо, що Лебіга, Магучіх, Байдак та інші долучаться до виставки «Третє дихання» у Києві: як відвідати.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Squat 17b
