Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Світлини цього просторого приміщення є в соцмережах багатьох учнів Золочівської школи. Сюди приходять не лише поїсти пюре з котлетками, а й просто поспілкуватися з друзями та провести час між уроками, адже, як кажуть самі учні, — «тут дуже естетичне приміщення з шафками, як в американських фільмах».
Красиву їдальню з сучасним обладнанням найбільша школа Золочівської громади отримала завдяки гранту від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» та місцевій владі, яка профінансувала ремонт. Як завдяки співпраці благодійників, влади й адміністрації школи вдалося реалізувати ідею, читайте на ШоТам.
80 років найбільша школа громади була без комфортної їдальні
Школа №2 імені Маркіяна Шашкевича є найбільшою в Золочівській громаді на Львівщині та існує з 1944 року. Директорка закладу Оксана Смолінська каже, що ще з того часу однією з найбільших проблем закладу був поганий стан їдальні, яка потребувала капітального ремонту.
Як виглядала кухня шкільної їдальні до ремонту. Фото: Золочівська школа
Через це не всі діти мали можливість там харчуватися, а в школі навчаються понад тисяча дітей. Заклад розташований у трьох навчальних корпусах, у двох з яких є приміщення, де можна було роздавати їжу дітям початкових класів. Тому кухарі готували в інших школах і привозили обіди дітям у ці роздаткові приміщення.
Техніка за грант і ремонт від місцевої влади
Начальниця відділу економічного розвитку Золочівської міської ради Світлана Кармазин каже, що створити сучасну їдальню вдалося завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Світлана Кармазин подала заявку на грант від Золочівської громади як партнерки проєкту, і в результаті закладу виділили 2,5 мільйони гривень для купівлі сучасного обладнання.
Директорка Оксана Смолінська розповідає, що завдяки грантовій підтримці школа отримала 2 пароконвектомати, 3 холодильні камери, 3 морозилки та 2 електричні плити з духовими шафами. А ще — 30 столів, 60 крісел і 30 шафок для одягу дітей, які приходять харчуватися з інших навчальних корпусів.
Чи не найбільше у школі радіють пароконвектоматам (професійне кухонне обладнання, що поєднує кілька методів приготування їжі). Адміністрація запросила працівників однієї з найпопулярніших місцевих кав’ярень, аби ті навчили нових кухарів користуватися обладнанням. Хоч у кав’ярні теж є пароконвектомат, але робітники були вражені потужністю моделі, яку закупили для школи. Для кухарів у приміщенні також облаштували окремий санвузол, душову кабіну та роздягальню.
Кухня шкільної їдальні в Золочеві після ремонту. Фото: ШоТам
Крім кухонного обладнання, Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» виділив для навчального закладу пральні та сушильні машини. У випадку погіршення ситуації через війну школа зможе прийняти людей: забезпечити їм житло, їжу та можливість попрати одяг.
Тепер їжею пахне тільки в їдальні
«Коли отримали сучасне обладнання, то зрозуміли, що приміщення їдальні для нього невідповідне. Тому потрібен ремонт, аби діти могли там харчуватися, а сучасна техніка працювала на повну потужність. Капітальний ремонт зробили за кошти місцевого бюджету», — розповідає головний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Золочівської міської ради Тарас Шавронський.
Оксана Смолінська ділиться, що завдяки коштам з міського бюджету в їдальні поклали сучасну плитку на підлогу, замінили вікна, побілили стіни та зробили нову систему витяжок.
«Раніше, коли в їдальні готували щось смачненьке, то вся школа знала за запахом, яку саме страву їстиме сьогодні. Зараз у школі не чутно сторонніх запахів, а цехи відповідають усім санітарним нормам: є гарячий, холодильний, м’ясний та рибний, а ще для овочів, фруктів і сипучих продуктів», — розповідає директорка закладу.
Шеф-кухарка Лідія Акулова працює в новій кухні школи. Фото: ШоТам
Нові шафки для одягу, як в американських фільмах
Оксана Смолінська ділиться, що теперішня їдальня — це мрія кожного директора та кухаря. Приміщення — світле та просторе, а діти приходять сюди не лише поїсти, але й зробити фото, адже тепер це найгарніше місце у всій школі.
«Зараз їдальня виглядає дуже естетично, а ще дуже зручно, що тут поставили шафки для одягу. Особливо це допомагає учням початкових класів, які приходять з іншого навчального корпусу та можуть залишити свій верхній одяг. Саме такі красиві шафки я колись бачила в американських фільмах», — каже учениця 10-А класу Вікторія Кмиць.
Нові шкільні шафки асоціюються в дітей з американськими фільмами. Фото: ШоТам
Школярка ділиться, що зараз у шкільній їдальні оновили меню, тому воно стало більш смачним, збалансованим і корисним. Улюблена страва дівчини — лазанья, тому Віка хотіла б, аби її також додали до меню.
«Завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» ми отримали справді якісне сучасне обладнання, про яке на своїй кухні вдома мріяла б, мабуть, кожна господиня. Це чудово, що зараз є такі проєкти, які допомагають покращити умови, а ми можемо сфокусуватися на якісному навчанні дітей. Ми створили гарну їдальню, де дітям комфортно харчуватися та перебувати», — підсумовує директорка закладу Оксана Смолінська.
Школярі під час обіду в їдальні в Золочівській школі. Фото: ШоТам
Коли військові йдуть на позиції, в одній кишені тримають патрони, а в іншій – її солодкі горішки. Наталя з Тернополя випікає солодощі та кожного тижня передає по 30 кілограмів печива та тортів на фронт!
“Хлопцям треба – готова все віддати. Моє печиво – це є мессенджер бійцю, що він потрібний, його чекають”, – каже Наталя.
Як все почалося
А почалося все з “Вишневої гірки”, яку Наталя спекла для чоловіка – військовослужбовця. Вийшло так смачно, що дівчина почала шукати рецепти в інтернеті та експерементувати. Спочатку пекла “Наполеони” та “Медівники” для друзів, а потім почала готувати на замовлення.
“Найсмачніші і, взагалі, хіт продажу – це, звичайно, горішки, мої домашні зі згущеним молоком та цільним горішком фундука”, – розповідає жінка.
Повномасштабне вторгнення
Після 24.02 замовлення зупинилися. Наталя почала пекти печиво для військових. Оскільки я знаю багато військових, просто вирішила, що потрібно якось їх підтримати і вирішила випікати.Це давало заспокоєння. Висилала також і чоловікові з його побратимами.
Згодом знову зʼявилися клієнти, а Наталя з виручених коштів продовжувала випікати для захисників. Від початку повномасштабного вторгнення передала понад 3 тонни солодощів на передову!
Зараз господиня висилає печиво на 10 напрямків. І щаслива, що може нагодувати військових.
“Був такий випадок, що йшли на позиції і було місце в кишені, То на перекус вони брали з собою горішки і бувало, що їли їх декілька днів.Вони їх рятували від голоду”, – згадує Наталя.
Дівчина пригощає печивом знайомих військовим або просто тих бійців, які пишуть їй повідомлення у соцмережі.
“Написав військовий і я не спала тоді цілу ніч. Він захотів дуже рогаликів зі згущенкою. Я напекла, ще додала своїх горішків і відправила йому”, – каже вона.
Наталя влаштовує збори для захисників. Взимку закупила устілки та взуття, а на літо хоче придбати спреї від комарів. Щоб пригостити військових – замовляйте випічку! Адже з заробітку жінка продовжує випікати для військових. Наталя хоче кожному донести, що захисникам важлива наша увага та підтримка.
“Хочу, щоб допомагав кожний. Бо допомогти можна будь-чим, головне – бажання, хотіти допомогти. Це їм потрібно”, – наголошує жінка.
У КМДА зауважують, що демонтаж може зайняти декілька днів, оскільки конструкція є досить масивною. Вона складається з 20 елементів, які мають вагу близько 6 000–7 000 тонн.
фото: КМДА
Монумент намагаються зняти без ушкоджень, щоб надалі зберігати в Державному музеї авіації України ім. О. К. Антонова. Нагадаємо, що в цей музей відвозять всі демонтовані в рамках дерусифікації пам’ятники.
Нагадаємо, що Onuka відкриває простір із лекціями й 3D-друком народних інструментів у Чернігові.
Також ми повідомляли, що українські волонтери створюють з супутникових тарілок реалістичні муляжі мінометів.
Українців вразила історія Лідії Степанівни, 98-річної мешканки Очеретиного у Донецькій області, яка залишила окуповану територію міста та пішки добиралася до рідого прапору. Сьогодні стало відомо, що їй пообіцяли купити будинок.
Про це повідомив український бізнесмен та засновник банку Monobank Олег Гороховський.
“Монобанк придбає Лідії Степанівні будинок, і вона в ньому обов’язково доживе до того моменту, коли ця гидота зникне з нашої землі”, – відзначив він.
Селище в Донецькій області, що постійно стоїть під атаками армії РФ, покинула 98-річна жінка. Мешканка регіону вирішила вийти пішки з окупованої частини Очеретиного.
Лідія Степанівна перетнула весь фронт під обстрілами, пройшовши близько 10 км. Вона впала двічі, але вона мала одну мету – дістатися вільної української території. За словами свідків, вона трималася на двох ціпках та “характері”.
Після цього її доставили до шелтеру для евакуйованих. Правоохоронці вже зв’язалися з її родичами, включаючи сина, невістку та онуку, які також вийшли з села і зараз перебувають у Костянтинівці. Лідії Степанівні надано всю необхідну допомогу, і зараз вона знаходиться у відносній безпеці.
Нагадаємо, що в столиці проведуть фестиваль української писанки.
