Суспільство
“Моя бабця – бізнес-вумен”: шість підприємців, які відкрили бізнес після 50
Якщо ви досі вважаєте, що після 50-ти років все, що залишається робити – це в’язати шкарпетки своїм онукам перед телевізором, або сидіти з подружками десь на лавці – ви помиляєтесь. У такому віці життя тільки починається. Думаєте – голосні слова? А от вам приклад людей, які стали підприємцями уже після появи перших сивин і доводять, що бізнес на пенсії – це круто.
З бухгалтера у майстриню
Киянці Юлії Давиденко трішки за 50 і вона покинула роботу у нудному офісі та почала займатись мистецтвом. За плечима – 28 років стажу роботи бухгалтером, але коли чоловік подарував майстер-клас з мозаїки – життя змінилось.
Зараз жінка займається виготовленням картин з каміння, ціни на які можуть досягати до кількох тисяч доларів. Юлія рік освоювала техніку та займалась обладнанням домашньої студії. Найбільше жінка любить зображувати птиць та квіти, але частенько бувають замовлення і з церкви.
Робота майстрині над одним квадратним метром мозаїки коштує від 1000 євро. Якщо малюнок складний, наприклад, з обличчями людей, завитками і іншими дрібними деталями – ціна стартує вже від 1500 євро.
Сировар, який був трактористом
Григорій Несвіт з Луганщини раніше працював трактористом. Коли у 90-х розпався колгосп, чоловіку довелось шукати нову роботу та їхати на заробітки.
Всі кошти, які заробив вклав у бізнес. Щоб зайнятись підприємницькою діяльністю написали бізнес-план та отримали грант на обладнання. І зараз разом з дружиною виготовляють сири та спеціалізуються на молочці.
Кажуть, що на сирах заробляють близько 35 000 гривень на місяць. А ви ще досі жалієтесь на маленьку пенсію?
Від домогосподарки до бізнес-вумен
Наталія Деньга – домогосподарка з Києва з двома дорослими дітьми. Коли розлучилась з чоловіком, почала шукати щось, що відволіче її від гнітючих думок. Саме тоді старша донька запропонувала варити і продавати повидло.
У свої 50 років Наталія почала все спочатку. Жінка довго експериментувала, вигадувала нові рецепти. Пробувала робити і сливове повидло з додаванням шоколаду, і з шишок, і з волоських горіхів. Після повидла взялася за цукати. Так відкрила невеличкий бізнес, який допоміг відволіктись і повернути смак до життя.
Зараз “Цукатъ” – це невеличка сімейна майстерня натуральної продукції. Цукати і повидло полюбились не тільки українцям, а й встигли побувати у багатьох інших країнах. А ціни – в середньому 200 гривень за набір цукатів 350 грам.
Династія перекладачів
Щоб не сидіти вдома на пенсії, Юрій Глібов вирішив зайнятись бізнесом. Чоловік згадав, що належить до сім’ї перекладачів, і що його пра-пра прадід займався цією професією. Тому, він вирішив відкрити бюро перекладу. Але, назвати його поліглотом – важко. Тому, після реєстрації бізнесу донька Юрія взяла всі переклади на себе.
А Юрій зайнявся пошуком замовників і звітністю фірми.
Спочатку було важко знайти клієнтів – доводилось ходити роздавати флаєри біля метро і розклеювати оголошення. Але бюро потроху розвивалось і зараз є успішним сімейним бізнесом.
Юрію Глібову зараз 56 і він сподівається, що його династію перекладачів продовжать майбутні онуки та правнуки.
Сир для військових
Засновниці ферми “ЕкоКоза” Людмилі Сороці 57 років. У 2014 році в її рідному селі Боброве, що на Луганщині, почались воєнні дії, та й досі сюди часто залітають снаряди.
Після смерті батька у 2015 році Людмила вирішила залишитись в селі, а щоб скрасити свою самотність – купила двох кіз. Розведення тварин так захопило жінку, що вона почала купувати собі нових. За два роки кізочок вже було 21. Людмила вирішила займатись сироварінням, пройшла курси та отримала грант на обладнання.
Зараз фермерка готує різні виду сиру. З десяти літрів молока виходить близько 1 кг сиру, а приготування самого простого виробу займає від чотирьох годин. За добу може зробити близько 4 кг смакоти. Серед шанувальників сиру Людмили є і військові, яким жінка продає їх за собівартістю.
В роздрібній торгівлі молоді сири зі спеціями коштують від 200 грн, витримані понад два місяці – від 300 грн.
Віагра від фермера
Фермер з села Довжок, що на Хмельниччині, Леонтій Гасюк обрав бізнес замість пенсії. Чоловік зайняв незвичну нішу в українському сільському господарстві – вирощування гарбузів. З їх насіння чоловік робить олію, яка є натуральним афродизіаком (в народі – віагрою). Серед покупців здебільшого чоловіки, які купують олію, щоб позбутися “чоловічих” проблем. А ще вона очищає кров від холестерину. За 0,5 літра такої олії беруть від 200 гривень.
Крім гарбузів, чоловік вирощує ще й сою та пшеницю, а також має великі площі саджанців декоративних порід дерев.
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі