Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Тисячі туристів з усієї країни». Як одна родина популяризує село на Франківщині? Історія сімейного бізнесу «Опільські олії»

Опубліковано

До появи цього бізнесу Чесники на Франківщині у багатьох асоціювалися хіба що із церквою-пам’яткою та завжди зачиненим клубом. Сюди не поспішали їхати туристи, а місцеві, можливо, й не вірили, що їхнє село може перетворитися на справжній бренд.

Усе змінили «Опільські олії» – сімейний бізнес, який перезавантажив життя Чесників та перетворив невеличкий населений пункт на нову туристичну візитівку Прикарпаття. Про розвиток власної справи, батьків, які стали бізнес-партнерами, та специфіку виробництва ШоТам розповіла Роксолана Росоловська.

Роксолана Росоловська

співзасновниця сімейного бізнесу «Опільські олії»

Виробництво олії було віддушиною для батька-ветерана

За кілька років до пандемії ми з батьками жили в різних містах. Тато працював на Харківській ТЕЦ-3, мама – у Верховній Раді, а я жила та працювала в Карлових Варах, що в Чехії. У 2015 році тата мобілізували, а мама переїхала на Рогатинщину – у рідне село Чесники – аби доглядати за моєю бабусею. 

Після трьох років на фронті батько був у дуже складному стані – як фізичному, так і моральному. Ми вирішили, що йому потрібен спокій, свіже повітря, прогулянки у власному садку. До того ж, я купила породистих собак і була впевнена, що завдяки цьому тато відійде, а його стан покращиться.

Крім того, з’явилися проблеми зі шлунком, через які батько схуд на 13 кілограмів. Хтось тоді порадив нам спробувати олію з льону, мовляв, вона покращує травлення. І це дійсно спрацювало. Однак нам не завжди вдавалося придбати саме свіжу олію, а від іншої жодної користі не було. Тоді я запропонувала купити побутовий прес і самостійно витискати олію. 

засновники бізнесу "Опільські олії"
З батьками Галиною та Михайлом.

Власне, з цього все й почалося. Ми замовили прес із Німеччини, тато купив кілька кілограмів льону й невдовзі витиснув перші 50 грамів олії. Смак був неймовірним, але, що важливіше, батько захопився цим процесом й нарешті зміг відволіктися від думок про війну. Згодом ми почали експериментувати: тиснули з кунжуту, гарбуза та гірчиці. А потім почали пригощати олією рідних та друзів.

Перші замовлення надійшли від наших знайомих. З часом таких звернень лише більшало. Я відкрила ФОП, а тато почав ретельніше досліджувати цю справу. А ще я пам’ятала, що колись у нашому селі було конопляне поле, тож мріяла виготовляти ще один різновид олії. Відтак ми закупили коноплі в Інституті луб’яних культур Глухова та витиснули першу партію. Вона виявилась темно-зеленою та мала дуже цікавий насичений смак. Так наш асортимент почав поступово розширюватися.

Опілля – це не лише про пиво

Ми захопилися цією справою, хоча ніколи не мали досвіду ремісничої роботи. Знайшли пляшки, корки, придумали дизайн етикеток. Сімейний бізнес назвали «Опільські олії» – аби популяризувати рідний край. Адже всі знають, що на Прикарпатті живуть бойки та гуцули, а коли згадуєш про Опілля, то чи не єдина асоціація – пиво. Ми вирішили це змінити і зробити Рогатинщину відомою через наш сімейний бізнес.

Коли все більш-менш налагодилось і ми вийшли на певний рівень, почалась пандемія коронавірусу. Я була шокована, оскільки працювала у великій чеській компанії в Карлових Варах, де завжди було багато туристів. Тоді всі готелі та магазини зачинилися, люди повернулися додому, а я вирішила поїхати до батьків. Перші тижні були невідомістю, а тато засмучувався через скасування фестивалів, на яких ми планували презентувати свою продукцію. 

Тоді я запропонувала запрошувати людей до нас, щоб вони на власні очі побачили процес виготовлення олії. До того ж ми співпрацювали з місцевим сироваром, який також прагнув продавати свою продукцію. Тато відреагував скептично, але ми спробували. 

олії в пляшках

Наші олії залучили до села перших туристів

Я розуміла, що люди багато знають про європейські туристичні містечка та пам’ятки, як от Вавельський замок в Польщі чи термали Угорщини. Натомість про Рогатин та Чесники навіть у Львові практично нічого не чули. То чому б не запросити усіх до нас? Я вирішила організувати тур вихідного дня, показати нашу прекрасну церкву, провести на дегустацію олій та сиру. А водночас – розповісти туристам історію нашого села. 

Першими приїхали сім’ї з дітьми, для яких ми організували дегустацію олій і спекли домашній хліб. А для малечі придумали особливу цікавинку. Колись у Відні ми з мамою куштували морозиво з гарбузовою олією та шротом, що лишається від насіння після тиснення і містить багато клітковини. Тож для маленьких туристів ми зробили схоже морозиво. 

Пізніше наша родина розробила повноцінне дегустаційне меню. І чим більше ми продавали товар через інтернет, тим більше людей хотіли до нас завітати. Вони прагнули побачити, як саме ми тиснемо ці олії. 

історична будівля

Гірчить олія? У нас такого точно не трапиться

Наш метод холодного тиснення відрізняється від технології на великих заводах. Наприклад, там насіння можуть підсмажувати заради збільшення обсягу олії. Це дозволяє отримати на 10% більше готового продукту, що вкрай суттєво для великих об’ємів. Натомість «Опільські олії» виготовляються із сирого та необсмаженого насіння. Ми жертвуємо об’ємом заради якості.

Крім того, великі підприємства витискають олію на розігрітих пресах при температурі більше 100 градусів. Через це олія втрачає корисні властивості й може гірчити. Ми ж тиснемо при низьких температурах – близько 40 градусів, аби зберегти і смак, і користь.

Але гірчити олія може не лише через перегрів. Так само смак лляної олії може зіпсуватися через елементарний бруд у насінні льону. Наприклад, якщо туди потрапляє трохи пороху чи насіння бур’яну. Ще один варіант – неправильне зберігання, адже олію не можна залишати в теплі чи під прямим сонячним світлом. 

Також на великих заводах не тиснуть конопляну чи гарбузову олії. Причина цілком зрозуміла: там дуже малий вихід рідини. Для великого бізнесу це просто збитково. 

«Опільські олії» багаті на вітаміни та корисні для здоров’я

Ми намагаємося щодня тиснути невелику кількість нової олії, аби наші клієнти мали виключно свіжий продукт. Наша родина на власному досвіді зрозуміла, наскільки це важливо. А тому робимо все відповідально та якісно.

Можу сказати, що всі наші олії мають користь для здоров’я. Скажімо, олія з льону багата на вітаміни Омега-3. А в складі олії з волоського горіха чимало вітамінів А, Е, С, К, Р і групи В. Ця олія допомагає зміцнити судини, зменшує рівень холестерину, знімає подразнення, нормалізує рівень цукру у крові та підтримує роботу суглобів. 

олії з льону, горіху та гарбуза

Гарбузова олія лікує при застудах та бронхіті, олія з розторопші допомагає з проблемами печінки та нормалізацією процесів травлення, а кунжутна – містить велику кількість кальцію. Але мій особистий фаворит – гірчична, яка відрізняється бурштиновим кольором та насиченим смаком. До того ж вона підвищує еластичність судин, покращує зір та допомагає циркуляції крові. Звісно, олії не вилікують всіх хвороб, для цього потрібно консультуватися з лікарем. Але вони точно покращать самопочуття. І наша родина особисто переконалась у цьому.

Найкраще насіння вирощували на Херсонщині

До повномасштабної війни ми закуповували сировину на Херсонщині, де є прекрасні фермери, родюча земля і багато сонця. Ми замовляли звідти все насіння, крім кунжуту – його купували в Індії. Важливо, що херсонські фермери мали сепаратори – спеціальні апарати, які відфільтровують неякісне насіння – тому ми отримували ідеально чисту сировину. З початком вторгнення деякі наші партнери змогли виїхати та врятуватись, доля ще кількох фермерів нам досі невідома. 

Звісно, наша справа постраждала від окупації Херсонщини та замінування полів, бо такого якісного насіння більше ніде не знайдеш. Так само ми залежали й від Харківщини, адже до 24 лютого реалізовували продукцію на вже знищеному окупантами ринку Барабашова. Пандемія і повномасштабна війна стали великими викликами для бізнесу, фактично, нам довелося починати все заново. Проте багато наших харківських клієнтів переїхали на захід країни і продовжують купувати нашу продукцію.

Наш бізнес «привів» до села тисячі туристів з усієї країни

Ми маємо власну садибу, у якій приймаємо туристів. А якщо до нас прямують великі групи відвідувачів, то винаймаємо зали в місцевих кав’ярнях. За перший активний рік розвитку туризму ми прийняли понад дві тисячі людей. За час цьогорічних зимових свят – ще 750 людей. Якщо чесно, якоїсь миті ми перестали рахувати відвідувачів – сьогодні їхня загальна кількість вже перевищила п’ять тисяч, а щовихідних до нас приїжджають нові гості.

Нашому сімейному бізнесу вдалося стати туристичною візитівкою рідного села. Нещодавно я відзначала день народження, і у привітаннях гіди та працівники туристичних компаній зазначали, що без нашої родини Чесники б і надалі асоціювалися хіба що з напів розваленою церквою та завжди зачиненим клубом. Розумієте, до нас тут ніхто не проводив екскурсій, ніхто так сильно не цікавився історією села. Та й коли ми лише починали, всі ставилися до цієї ідеї скептично. Усе змінилося з часом, коли місцеві побачили перші результати.

засновниця бренду "Опільські олії"

«Совєти» знищили локальних виробників у малих селах

Зараз в селах залишаються переважно старші люди і діти, молодь виїжджає на заробітки. Я є прикладом того, що можна приїхати в село та добре заробляти. Але важливо знайти та розвивати власну ідею. Мені сумно, що на Рогатинщині немає локальних виробників. Колись наше село було ремісничим, тут працювали ткалі, ковалі, виробники шкіряного взуття. Також був молочний кооператив. Але все це знищила та зіпсувала радянська влада, яка ще й депортувала чимало талановитих людей. Через «совєтів» люди просто відвикли працювати на себе. 

Ми з батьками  дуже хочемо, щоб кожна людина популяризувала свій край. Село – це основа всього, хоча в радянський час це й було знецінено. Наше покоління не живе в «союзі», ми маємо керуватись європейськими цінностями і проводити просвіту серед людей. У старших людей життя пройшло у важкій праці, тому ми маємо подбати і про щасливу старість людей в селах.

Батьки – мої партнери у бізнесі, і я цим пишаюся

У травні ми плануємо розширити наш асортимент і виготовляти макову та кокосову олії, а також з чорного кмину. Хочемо розвиватися, тому думаємо про запуск маленької пекарні. А ще будуємо дегустаційну залу, аби приймати гостей в більш комфортних умовах. 

Найбільше я пишаюсь тим, що працюю разом зі своїми батьками. Я завжди кажу: якщо хочете відкрити власну справу, поділіться ідеєю передусім із батьками. Це найрідніші люди, які вас люблять просто за те, що ви є. Тому вони зроблять все можливе, аби допомогти. І точно будуть надійними партнерами.

Чесники з висоти пташиного польоту

Пишаюсь, що ми одні з небагатьох локальних виробників, які роблять промоцію саме для родини. Знаю багато крафтових бізнесів, які засновують подружні пари. Натомість я дуже горда, що працюю з батьками і завжди кажу, вони – це два крила, які мене тримають. А ще я дуже рада, що наша сімейна справа є для них можливістю реалізації. А вони є яскравим прикладом активних людей, які горять справою та вкладають в неї всю душу. 

Суспільство

Відбудова України: в Ірпені триває реконструкція дитячого садка

Опубліковано

В Ірпені триває реконструкція дитячого садка «Веснянка». До війни заклад відвідували 160 дітей. Нова будівля розрахована на 300 дітей. Навесні 2022 року освітній заклад було значно пошкоджено. Руйнувань зазнали опорні конструкції будівлі, інженерні мережі, дитячий майданчик. Один з корпусів не підлягав відновленню.

Про це повідомляє Київська ОВА.

“Реконструкція «Веснянки» розпочалася восени 2023 року з демонтажу зруйнованих елементів. Підрядник звів стіни 3-ого поверху. Встановлені вікна та двері, відновлені міжкімнатні перегородки. Облаштовано зовнішні інженерні мережі. Фахівці працюють над прокладанням електричних мереж, систем водопостачання, каналізації та встановленням пожежної сигналізації. Виконуються роботи з утеплення та оздоблення фасаду одного з корпусів”, – розповіли у Київській ОВА.

Читайте також: В Україні вдалося відновити понад 500 лікарень

Реконструкція передбачає будівництво нового корпусу замість зруйнованого, зведення спортивного та ігрових майданчиків з тіньовими навісами. Також в садочку буде побудовано протирадіаційне укриття та 15-метровий закритий басейн.

Нагадаємо, заяву в міжнародний реєстр збитків тепер можна подати через Дію.

Фото: КОВА

Читати далі

Суспільство

У Дії з’явиться каталог про підприємства та бізнес: про що варто знати

Опубліковано

Відтепер на порталі Дія.Бізнес доступний Каталог інноваторів енергоефективності України. Каталог — це онлайн-інструмент, який містить інформацію про бізнеси та підприємства, які мають ідеї або готові рішення для свідомого й ефективного використання енергетичних запасів.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Вони також спрямовані на зелену трансформацію та впровадження змін у сфері використання енергоресурсів.

Наразі до Каталогу долучилося понад 50 компаній із 15 регіонів країни.

Серед них — інноваційні підприємства та організації, які працюють в енергетичному секторі України, а також:

Читайте також: У застосунку “Резерв +” зʼявиться електронний військовий квиток

  • дотичні до виробництва сонячної чи вітрової енергії;
  • розробляють IT-рішення для енергоефективності;
  • працюють над технологіями, які допомагають користувачам виробляти власну електроенергію та/або подавати її в мережу;
  • мають рішення щодо збільшення ефективності видобутку, зберігання чи транспортування газу;
  • знають, як удосконалити вимірювання та розподіл газу на місцевому рівні;
  • мають бізнес-план, як залучити приватні інвестиції у сферу генерації та розподілу енергії;
  • розробляють рішення, що дають змогу індивідуальним користувачам контролювати, скільки тепла вони споживають;
  • займаються енергоаудитом;
  • виробляють теплоізоляційні матеріали чи вдосконалюють технології ізоляції;
  • навчають людей енергоефективності на рівні місцевих громад.

Нагадаємо, заяву в міжнародний реєстр збитків тепер можна подати через Дію.

Фото:

Читати далі

Суспільство

Безкоштовно допомагають ДСНС. Навіщо громаді добровільна пожежна команда — досвід волинян

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Навіть опівночі після сигнала в додатку вони виїжджають на місце, де трапилось якесь лихо. Адже в селах Рожищенської громади на Волині часто виникають пожежі через торфові родовища поряд, а також громадою проходить траса, і на ній часто стаються аварії. 

Аби надавати місцевим допомогу до приїзду спеціалістів, 12 чоловіків з різних сіл Рожищенської громади зібралися в добровільну пожежну команду. ШоТам розповідає, як та чому добровольці допомагають професійній ДСНС.

«Відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль»

Віктор Лук’янчук є старостою 14 сіл Рожищенської громади, що на Волині. Чоловік каже, що ідея створити пожежну команду з місцевих в нього виникла кілька років тому, коли він ще був сільським головою рідного села Переспа. 

Понад два роки Віктор разом з колегами бере участь у добровільній пожежній команді, адже хоче, щоб люди з його села та громади почували себе в безпеці і знали, що звернутися по допомогу можна відразу до своїх.

Віктор Лук’янчук понад два роки є частиною команди добровільної пожежної охорони Рожищенської громади. Фото надав Віктор Лук’янчук 

«Коли стається якесь лихо, то часто люди панікують і не роблять необхідного. Та якщо серед них буде кілька людей, які згуртуються та скажуть іншим, що робити, то буде менше біди від пожежі чи негоди. Як староста я відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль», — ділиться Віктор.

35-річний Олег Бикирук є начальником добровільної пожежної команди. Високий кремезний чоловік, фермер і батько 3 дітей добровільно їхав з працівниками ДСНС гасити пожежі на місцевому торфовищі, адже розумів, що це потрібно для самих місцевих. 

Начальник добровільної пожежної команди Олег Бикирук. Фото: ШоТам

«Працівникам ДСНС складно було б робити всю роботу, особливо довозити самостійно воду. А ми, місцеві фермери, маємо власну сільськогосподарську техніку, якою цю воду доправляти легше», — каже Олег про мотивацію долучитися до пожежної охорони.

У Польщі 16 тисяч команд добровольців, в Україні — тисяча

Спочатку виїжджали на виклики разом з місцевими пожежниками та самостійно вивчали інформацію про домедичну допомогу в інтернеті, а згодом почали відвідувати навчання від фахівців служб — вчились, як користуватися гідрантами, розмотувати пожежний кран і використовувати пожежну драбину.

Віктор Лук’янчук розповідає: великий внесок у навчання команди зробили польські партнери, які співпрацюють з обласною владою. Вони приїжджали до Луцька, де проводили для місцевої ДСНС навчання з домедичної допомоги та діях при хімічному ураженні. Також добровольці Рожищенської громади відвідали п’ятиденне навчання в Польщі. 

Рожищенські добровольці під час навчання. Фото надав Віктор Лук’янчук 

У цій країні добровільні пожежні команди були створені ще на початку минулого століття. Зараз у Польщі працюють понад 16 тисяч таких команд, а це понад 200 тисяч людей. В Україні ж наразі є понад тисяча добровільних підрозділів пожежної охорони.

Отримали форму та професійне обладнання безплатно

Завдяки співпраці з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» пожежники-добровольці тепер мають великий домкрат, яким можуть підняти авто до 40 тонн, та спеціальні ножиці, якими можна розрізати двері автівки та врятувати людей після аварії. З допомогою розтискача пожежна команда може відчинити залізні двері під час пожежі, а мотопомпа, яка плаває, допомагає перевезти воду чи викачати її з приміщення. 

Добровільна пожежна охорона отримує рації та інше обладнання від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надав Віктор Лук’янчук 

Навіть відсутність мобільного зв’язку чи інтернету не завадить команді працювати, адже тепер у них є 4 потужні рації вартістю по 1000 євро кожна, завдяки яким чоловіки завжди безперебійно можуть зв’язатися один з одним.

Деякі речі команда закупила власним коштом, наприклад, ще одну мотопомпу та 2 потужні генератори.

«Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти»

Брат одного з працівників місцевої ДСНС розробив спеціальний застосунок, який повідомляє про надзвичайні ситуації — пожежі чи аварії — на території громади. Сповіщення з локацією приходить кожному з учасників команди, і хто має можливість, той повідомляє в застосунку, що виїжджає на допомогу.

«Кожен з нас має власну автівку, тому ми виїжджаємо на них. Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти, адже заправляємо наші автівки. Проте люди оцінюють нашу роботу позитивно, адже ми можемо бути корисними та вберегти від небезпеки», — каже Віктор Лук’янчук. 

«Під час гасіння пожеж завжди треба робочі руки, які гаситимуть вогонь, розбиратимуть завали, подаватимуть приладдя. Час іде на секунди, тому оперативність місцевих пожежників-добровольців допомагає врятувати життя та речі людей», — каже очільник Луцького районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області Руслан Базека.

За кілька років роботи не зневірилися

Крім гасіння пожежі, команда допомагає жителям громади вирішувати побутові проблеми — прибрати дерево, яке впало через грозу та ускладнило рух на дорозі, обрізати дріт після грози тощо. «Нещодавно хлопці виїжджали опівночі після грози, аби прибрати обірваний кабель до того, як приїдуть ДСНС», — пригадує Віктор Лук’янчук.

2 місяці тому добровільна пожежна команда створила власну громадську організацію та підписала меморандум з місцевою владою та ДСНС. Служба має надати їм автомобіль, а влада — забезпечити запчастинами та пальним до нього.

Добровільна пожежна охорона Рожищенської громади у повному складі. Фото надав Віктор Лук’янчук 

 Команда планує збудувати власне приміщення та проводити на власній території заняття з дітьми, аби ділитися з ними досвідом. Також Віктор планує оформити страхування для хлопців, аби у випадку поранення була гарантія від держави. А ще члени добровільної пожежної команди часто чергують біля важливих об’єктів, аби у випадку обстрілів вчасно зреагувати на ситуацію.

«Пишаюся, що за кілька років ми не зневірилися та продовжуємо свою роботу. Ми б дуже хотіли, аби до нас ще долучилися добровольці, і щоб цей напрямок далі розвивався в нашій громаді. Нам важливо зберегти цю ініціативу та підбадьорювати людей, адже робимо потрібну справу.

Ця робота не може буквально подобатися, бо ми працюємо з проблемами людей і намагаємося вирішити їх, але мені дуже до вподоби, що ця діяльність об’єднала небайдужих людей, які готові допомагати іншим», — підсумовує Віктор Лук’янчук. 

Читати далі