Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Чорна п’ятниця» чи свідоме споживання? Три історії людей, які вас надихнуть

Опубліковано

«Чорна п’ятниця». У календарі кожного любителя шопінгу цей день позначений як свято, яке об’єднає весь світ у божевільному хаосі знижок, покупок і витрачених коштів. У гонитві за розпродажами ми не завжди замислюємося, чи справді ця річ нам необхідна. Та й карантин відкрив нам істину: комфортне життя без такої кількості речей, які ми зазвичай споживаємо, можливе. І йдеться не тільки про одяг, а й про їжу, побутові предмети тощо.

Віднедавна свідоме споживання стало одним із найактуальніших макротрендів. Світ буквально кричить про те, що кожен із нас повинен навчитися раціонально ставитися до покупок, фільтрувати свій простір і не витрачати цінний час даремно. Не з перших вуст про це знають люди, про яких ми хочемо розповісти. Сподіваємося, їхні поради дадуть вам поштовх почати змінювати своє життя і ставати екосвідомими.

Діана Попфалучі,
Діана Попфалучі,

Екоактивістка, проєктна менеджерка організації Zero Waste Lviv

Життя змінили сонячні панелі та веганка

Мій шлях до свідомого споживання почався приблизно 7 років тому, коли мені було 18 років. Я поїхала за програмою обміну в Німеччину, щоб підтягнути мову. Програма ґрунтувалася на екотематиці, якою я тоді не цікавилася абсолютно.

Ми поїхали в невеличке село під Ганновером, де жили в будинку, який повністю забезпечував себе електрикою з сонячних панелей. Це було для мене першим шоком. Другим — те, що ми вирощували дуже багато овочів і фруктів самостійно. Всі групи, які приїжджали, залучалися якимось чином до роботи на городі. Там же я вперше у своєму житті познайомилася з веганкою. Раніше про таких людей я лише чула і читала, а там мала змогу поспілкуватися особисто.

Участь у програмі обміну в Німеччину

Після тієї поїздки в мене якось так перемкнуло в голові. Я десь пожила з цим рік і зрозуміла, що хочу активно включатися у сферу захисту довкілля. І у 2015 році я разом з друзями у Львові вже створила свою першу громадську організацію на цю тематику, а у 2017-му — доєдналася до ініціативи Zero Waste.

Речі вивалювалися з шафи

Найперша зміна, яку я побачила, — це перетворення шопоголічки Діани на свідому споживачку. У мене реально були з цим проблеми. Це якраз припало на університетські часи, і я жила в гуртожитку. Кожен тиждень я економила гроші, щоб піти з друзями в торговий центр і купити собі щось нове. Навіть якщо це шалик чи якась дрібничка, я мусила собі щось купити, щоб була постійна обновка. Не говорячи вже про якийсь привід, як от новорічні свята чи день народження.

Дійшло до того, що в мене вдома були дві шафи з одягом і взуттям, половину з яких я навіть не пам’ятала і третину — не носила зовсім. Коли я відкривала шафу, на мене одяг просто вивалювався. Я нещодавно підраховувала, що зараз на сезон «зима-осінь» у мене разом з верхнім одягом та взуттям — 75 речей. Це те, що я постійно ношу, для мене це комфортна кількість. На той час, я думаю, було понад 300 елементів. Зараз, коли я відкриваю шафу, бачу тільки рівненько складені кофтинки.

Я тоді переважно купувала речі в мас-маркеті, гналася за знижками, та ж «чорна п’ятниця», яку я чекала і витрачала багато грошей. І в основному речі були з синтетичних матеріалів, поліестеру та віскози. Через погану якість на тілі часто залишалися відбитки фарби, але я на це не звертала увагу. Відповідно, в мене час від часу виникали якісь подразнення.

Шопінг став рідкістю

Зараз у моєму гардеробі не так багато одягу з синтетичних матеріалів, а половина — з бавовни. І я вже починаю переходити на льон і коноплю, тому що це кращі матеріали. Останню свою покупку одягу я зробила три місяці тому, а до цього два роки не купувала нічого. Всі інші речі в мене або вживані, тобто секонд-хенд, або я обмінююся речами з подругами чи віддає мама.

«Чорна п’ятниця», хоч і навколо неї багато шуму, але це можливість купити дешевше речі, які мені потрібні. Наприклад, у моєму будинку триває ремонт, і на кухню потрібна нова техніка. І от вже десь півтора місяця я активно її підбираю. І зараз я можу її придбати за кращою ціною, тому я піду і куплю її. Тобто, це не є якісь спонтанні покупки. Якщо ви собі плануєте, що ці речі вам потрібні, тоді це абсолютно виправданий крок. Я беру участь у цьому розпродажі, тому що для мене це купівлі, які я і так би зробила в будь-який інший час. А не лише у день, коли «чорна п’ятниця».

Поради колишньої шопоголічки

Тим, хто хоче почати свідомо споживати, раджу прислухатися до себе, не намагатися з перших днів перестрибнути через голову. Розуміти, де ваші межі, і поважати себе. Навіть перейти на багаторазову чашку, але продовжувати використовувати пакети, — це теж нормально. Тобто, рухатися треба маленькими кроками, не змушувати себе відмовитися одразу від усього.

Окрім того, варто проаналізувати, що є у вас вдома, і подивитися, які відходи утворюються. Потім подумати, як і де можна зменшити цю кількість відходів, і зробити собі якийсь плакат чи замітки. Також якщо ви часто п’єте каву «з собою», обов’язково купіть багаторазове горнятко. Таке, яке буде приносити вам задоволення. Варто мати й багаторазову пляшку. Це може бути звичайна скляна пляшка з супермаркету, з якої ви вип’єте воду і будете далі використовувати. Такою було моє перше горнятко, яке я завжди носила з собою протягом півтора року, доки не загубила під час однієї подорожі.

Читайте також: Як долучитися до екоруху через гардероб: ідеї українських дизайнерів

Раджу ще знайти у соцмережах тих, ким ти можеш надихатися. Я так і починала: слідкувала за Беа Джонсон, яка поширює ідею «нуль відходів». Так я розуміла, що у цьому прагненні жити екожиттям я не одна. Таким чином навколо вас вже утворюється якась екоспільнота. Спочатку ви за кимось стежите, а потім вже й за вами почнуть. Ви будете об’єднуватися у велике коло, і стане набагато простіше жити.

Євген Заславський,
Євген Заславський,

Виконавчий директор Media Development Foundation

Тридцять кілограмів котлет для безхатченків

Важко сказати, коли саме до мене прийшла ідея свідомого споживання. Все почалося з якогось побутового рівня, у деяких випадках якось несвідомо. Спочатку ти перестаєш викидати батарейки, починаєш збирати папір, а потім дивишся на свій гардероб і не купуєш зайвих речей. Я вже багато років живу за принципом придбання лише найнеобхіднішого. За останній рік я взагалі не купив нічого з одягу.

Загалом ось ця ідея надмірного споживання мені ніколи не була близька. Рік тому я за програмою IVLP їздив у США дивитися, як працюють їхні медійні редакції. І там, окрім самої програми, в нас був день, коли ми працювали на суспільній кухні й готували їжу для безхатченків. Мені дуже сподобалася система, за якою вони працюють. Місцеві супермаркети й магазини відправляють всю їжу, яка їм не потрібна, на величезні кухні, побудовані за гроші локальної громади. На цій кухні щодня працюють волонтери й двоє фахівців на оплачуваних громадою посадах: шеф-кухар й адміністратор.

Участь у програмі IVLP у США

І ми ось так день волонтерили, я готував 30 кг котлет для безхатченків. Вони були розміром більш як моя рука. І хоча це була дійсно пекельна кухня, сама ідея мені запала до душі. Фактично у громаді вибудували систему піклування про тих, кому потрібна допомога. І це не тільки про безхатченків. Наприклад, до кухні на іномарці приїхала жінка, просто поставила собі в кузов ящик макаронів та бананів і поїхала. Я запитав, чому таких людей теж годують. І мені відповіли, що не обов’язково у людини має бути ситуація, коли вона залишилася без дому. Це може бути розлучення з чоловіком, і гроші залишилися тільки на бензин, а дітей потрібно годувати.  У таких ситуаціях люди можуть приїхати в такі місця й отримати допомогу від громади.

«Чорна п’ятниця» — просто день

Я дуже сподіваюся, що українське суспільство прийде до такого, і ми теж як громадами будемо піклуватися про тих, хто мешкає поруч з нами. І, звичайно, про те, що навколо нас. Зокрема, не викидати сміття посеред лісу, правильно сортувати техніку. От ми читаємо ярлики на одязі, щоб правильно його прати, але на техніку, якою ми користуємося щодня, дивимося рідко і можемо просто її викинути.

Проте я бачу, що наше суспільство дійсно змінив COVID-19. Люди відходять від споживацької жаги, оскільки багато хто з початку карантину працює з дому і не виходить на вулицю зайвий раз. Мені здається, що це гарна тенденція, бо збивається оця споживацька хить. Тобто, ми починаємо орієнтуватися більше на речі, які дійсно нас розвивають, дають якісь цікаві емоції. Ми не фокусуємося лише на тому, щоб купити якусь річ, бо, як кажуть, «дригнулася рука».

Я думаю, що і «чорна п’ятниця» і «кіберпонеділок» пройдуть для мене спокійно. У день розпродажу планую купити аж нічого, та й взагалі «чорна п’ятниця» ніколи не ставала днем, коли я щось купував і, думаю, що і не купуватиму.

Поради від шопінг-аскета Євгена

Почати свідомо споживати досить легко, є багато книг на цю тематику. Пам’ятаю, я читав «Викинь мотлох із життя» Марі Кондо. Там про те, чим ти користуєшся, що можна просто іншим людям роздати речі, які гниють у твоїй шафі.

Раджу також дивитися на своє життя не як на споживання, а на щось, що дійсно приносить задоволення. Можливо, знайти ті речі, в які треба вкладатися, а не просто задовольняти якусь потребу в зменшенні стресу чи купити щось, тому що це реклама, маркетинг. Як от зараз, коли «чорна п’ятниця», всі щось купують і постять це в Instagram.

Варто також дивитися на те, як ми використовуємо техніку. Це дуже просто. Те ж і про папір: ми як громадська організація просто зателефонували в іншу ГО, яка приїхала і забрала 25 кілограмів непотрібного нам офісного паперу. Такі можливості вже є Україні, і до цього легко мати доступ. Не обов’язково навіть кудись їхати, принаймні, якщо ви живете у великих містах. Це має бути на рівні суспільства: треба витрачати сили, сортувати й намагатися не смітити.

Надія Лінчук,
Надія Лінчук,

Менеджерка програми «Екологічне місто», що діє
на базі фонду громади «Подільська громада»

Сортування не врятує світ

Насправді важко відповісти, в який момент прийшло розуміння, що треба не боротися з наслідком, а змінювати звички. Чи тоді, коли вперше потрапила на полігон твердих побутових відходів і до мене дійшли масштаби, бо вони перестали бути цифрою, а стали візуалізованими. Чи тоді, коли розпочали роботу різні програми, але стало зрозуміло, що сортування не врятує світ, хоч би як того хотілось.

Активні кроки почала робити у 2017 році, хоч і до цього були певні звички. Наприклад, власні торби, вода у багаторазовій пляшці, кава не в одноразових горнятках. Тоді у нас в родині, окрім компосту, почали активно сортувати (відсортовуємо папір, пляшки, скло і металеві баночки), замінили більшість одноразових речей. Теж саме зробили й в офісі.

Трішки порад від Діани

Взагалі, радила б починати з оцінки щоденних звичок і побуту. Тобто, поглянути, скільки одноразових предметів ви використовуєте щодня і подумати над можливою заміною на багаторазову альтернативу. Наприклад, пластикові пакети можна замінити на торбинки з тканини чи сумку.

Якщо ви полюбляєте каву — існує широкий вибір багаторазових горнят. Є навіть такі, що складаються і за розміром стають трохи більші за пудреницю. Є чудові багаторазові металеві трубочки, які також складаються. Окрім того, аби не стикатись із проблемою «шуршиків» (пакування, які шурхотять від круп, заморожених овочів тощо), крупи можна купувати на вагу у власну тару, так само як і спеції, готову їжу тощо.

Готові до next level?

Якщо готові до більш радикальних змін у власному будинку, можна провести заміну ганчірок, які ви маєте зараз на люфу (тобто, мочалки). Також замінити шампуні, які йдуть у пластиковому пакуванні, на тверді шампуні (буде незвично спочатку, але вони за результатами часто кращі для волосся, ніж звичайні). Дезодоранти в балончиках можна замінювати на алуніт (це такий мінерал з групи сульфатів. Але слід зважати, що він крихкий, тому якщо впаде — буде біда.

Засоби гігієни теж мають власні альтернативи. Ті ж самі одноразові бритви можна замінити на ті, якими колись користувалися наші батьки — металеві багаторазового використання, які потребують лиш підточування час від часу. Засоби жіночої гігієни мають зараз цілий спектр екозамінників — менструальні чаші, багаторазові прокладки, спеціальна білизна. Дитячі підгузки теж мають багаторазові альтернативи.

З цієї теми радила б почитати книгу Беа Джонсон «Дім нуль відходів». Там дуже наочний приклад того, що можна зробити та з чого розпочати. А також, як не вдаватись у крайнощі. Розумно споживати спершу може видатися важко, але звичка випрацьовується швидко.

Суспільство

У Києві пропонують створити сквер на горі Щекавиця

Опубліковано

У Києві на горі Щекавиця пропонують створити сквер. Автор петиції, Віктор Попов, стверджує, що гора Щекавиця має сакральне значення для киян. Крім того, це місце цікаве для поціновувачів історії Києва та туристів. Для відвідування цієї містини необхідно створити умови для комфортних прогулянок.

Відповідна ініціатива з’явилася на сайті електронних петицій Київради.

За легендою тут мешкав князь Щек, а в 912 році на горі поховали “віщого” Олега.

Також в некрополі на горі Щекавиця спочивають перший головний архітектор Києва Андрій Меленський, композитор Артем Ведель та український архітектор Михайло Іконников. 

Читайте також: В Україні пройде тестування оборонних інновацій французьких розробників

У вересні 2020 року тут був створений ландшафтний заказник “Гора Щекавиця”.

Для розгляду петиції столичною владою до червня 2024 року необхідно набрати 6000 підписів. Підписати її можна за посиланням.

Нагадаємо, у Мінцифрі розповіли про безкоштовні можливості від Дія.Бізнес.

Фото: Скріншот з петиції

Читати далі

Суспільство

На Полтавщині перейменували вулицю на честь Василя Стуса

Опубліковано

На Полтавщині у Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району перейменували 38 вулиць і провулків, одна з перейменованих вулиць отримала назву на честь Василя Стуса.

Про це повідомили у телеграм-каналі «Деколонізація. Україна».

Зокрема, у селі Ветхалівка вулицю імені Максіма Горького назвали на честь українського поета Василя Стуса.

Читайте також: Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Окрім того, вулицю на честь Василя Стуса перейменували і на Донеччині.

На Полтавщині у селі Петрівка-Роменська перейменували вулицю Міхаїла Голєніщева-Кутузова. Вона отримала назву Українських добровольців. У цьому ж селі вулицю Ніколая Ватутіна перейменували на Гетьманську. 

Вулицю імені Сидора Ковпака перейменували на Леоніда Каденюка.

Нагадаємо, Укрзалізниця повертає «Інтерсіті+» із Києва до Одеси в тестовому режимі.

Фото: Главком

Читати далі

Суспільство

6 традиційних пасок з різних регіонів України: рецепти від Ужгорода до Одеси

Опубліковано

З настанням весни майже кожна українська родина готується до великого християнського свята — Великодня. Серед усіх традиційних страв паска займає особливе місце, бо для вірян це символ воскресіння та нового життя. Цікаво, що в кожному регіоні України рецептура різна. Крім того, відрізняються традиції щодо початку приготування: в одних місцях тісто замішують ще в Чистий четвер, в інших — у Страсну п’ятницю. 

ШоТам підготували для вас шість варіантів традиційних пасок з різних регіонів України.

Закарпатська несолодка паска

Закарпатська паска схожа на коровай і вражає насамперед декором. Жодних кольорових посипок чи глазурі нема — тільки завитки з тіста різних форм: квіти, коси, віночки, хрести, сонце, місяць. Паски слугують не лише їжею, а й оберегом.

На відміну від більшості регіонів України, де паска традиційно є солодкою, закарпатська виступає як білий хліб з високоякісного борошна, яке колись вважалося розкішшю. Це борошно називали «петльованим», і це означало, що воно вищого ґатунку.

Ми знайшли цікавий старовинний обряд приготування закарпатської паски. Ним поділилася з нами жителька Хуста Тетяна Бондаренко. 

«Увечері перед днем випікання просіяти борошно, щоб воно «нагрілось» і стало легшим. Рано-вранці всі жінки в родині повинні зібратися та молитися, поки бабуся з молитвою замішує тісто. Це забезпечує, що хліб буде наповнений хорошою енергією та точно вдасться. Оскільки в закарпатській пасці не використовують родзинки, курагу чи білу глазур, основні інгредієнти залишаються традиційними: якісне борошно, вода, дріжджі, трохи солі та яйця. Паску прикрашають просто, але зі смаком — косичками та хрестиками з тіста. Перед випіканням обов’язково змащують сирим яйцем для красивого золотистого кольору. Традиційно паски печуть у четвер або суботу перед Великоднем. Важливо стежити, щоб піч була рівномірно нагріта, а паски розміщені так, щоб кожна з них рівномірно зарум’янилась», — каже жінка.

Закарпатський етнограф Федір Потошняк описує на своїй сторінці у Facebook традицію подачі випеченої паски: її кладуть на велику тарілку, яка стоїть на особливій великодній скатертині. Нижче паски завжди лежать яйця, ковбаса, шинка, сир, масло, сіль тощо. З часом з’явилася традиція святити паски в кошиках, виплетених у селі Іза, що призвело до зменшення їх розмірів, хоча традиційна закарпатська господиня й досі може вирішити покласти в кошик велику паску, підтримуючи спадщину минулих поколінь.

Тернопільські господині прикрашають паски зайцями на паличках

Традиційно процес випікання пасок у Тернополі розпочинається ще в Чистий четвер. Це роблять для того, щоб встигнути все приготувати до нічної служби на Великдень.

Однією з характерних особливостей тернопільських пасок є їхнє декорування. Зазвичай їх покривають біленькою глазур’ю, яку легко приготувати з яєчних білків і цукру. Для додаткового смаку й естетики до глазурі часто додають трохи лимонної кислоти, що надає легкої кислинки. Красу пасок підкреслюють за допомогою харчових барвників. Після нанесення глазурпосипають кольоровою стружкою, сухофруктами та родзинками. Особливим декором є маленькі солодкі зайці на паличках, які встромляють у верхівку паски.

Молода майстриня з Тернополя Антоніна Лахманюк у своєму блозі поділилася секретами випікання ідеальних пасок, які вона навіть продає. Антоніна вважає, що паска — це більше, ніж просто традиційний великодній хліб. Це символ свята, і до її приготування потрібен особливий підхід. Жінка підкреслює, що настрій пекаря може вплинути на якість випічки, тому якщо ви нервуєтесь або відчуваєте тривогу, паска може не вдатися. Важливо заспокоїтись і налаштуватися на позитив перед тим, як приступати до роботи.

У сім’ї Антоніни рецепти пасок передаються від бабусь і мам. 

«Напередодні замочіть родзинки, цукати та сухі ягоди в коньяку або ромі на ніч. Нагрійте 100 г молока, розчиніть у ньому 6 г сухих дріжджів або 15 г свіжих, додайте 2 ст. л. цукру та 70 г борошна. Накрийте й залиште в теплому місці на 30-40 хвилин. До цієї опари додайте 100 г розтопленого вершкового масла, 2 збиті яйця, 70 г цукру, вимочені цукати, трохи солі та 250-300 г борошна. Тісто має бути м’яким, але не липким. Замісіть, накрийте й залиште в теплому місці на 1-1,5 години. Розділіть тісто та викладіть у форми, дайте ще раз піднятися. Випікайте паски в духовці при 160° протягом 50 хвилин. У результаті ви отримаєте дві пасочки вагою по 400 грамів», — пише господиня.

Подільські бабки

На Поділлі — регіоні, який охоплює частини Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей — великодні традиції мають свої унікальні особливості. Тут великодній хліб називають не паскою, а бабкою. Бабка — це пишна здобна кругла випічка, яку прикрашають візерунками з тіста й у суботу перед Великоднем освячують у церкві, після чого вона стає центральним елементом святкового столу.

Бабку на Поділлі готують з особливою увагою до деталей. Тісто для бабки роблять здобним, часто використовуючи яйця, масло, молоко, цукор і ванілін для аромату. Після замісу тісту дають добре піднятися, а потім формують у круглу форму, декоруючи поверхню візерунками, які можуть включати косички, зірки чи квіти, зроблені з того ж тіста.

Поліська великодня випічка — нічого зайвого

Паски Полісся, які печуть у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській і Сумській областях, відрізняються своєю простотою та традиційністю. Замість використання родзинок чи ванільного цукру господині часто обмежуються звичайним цукром у значній кількості. Цікавою особливістю є додавання відвареної картоплі, яка допомагає пасці залишатися м’якою довший час. Такий інгредієнт не тільки збагачує смак, але й підтримує текстуру випічки.

Традиційні поліські паски прикрашають досить скромно — простими візерунками з тіста та хрестами, що символізують великодні мотиви. Ці прикраси підкреслюють глибину релігійних традицій регіону.

Особливістю Полісся є збереження старовинних традицій замішування тіста. Господині часто використовують великі дерев’яні бочки, які потім накривають вишитим рушником, підперезують червоним поясом — крайкою — і кладуть на них гроші та гілочки верби. Це роблять з надією на добробут і здоров’я. 

Ще одна унікальна традиція полягає в тому, що вже випечений хліб виносять на вулицю перед світанком, щоб він отримав «благословення» сонця. Це роблять ті, хто через стан здоров’я не може дійти до церкви, але хоче, щоб їхні паски були освячені.

Сирні донецькі паски

На Донеччині особливо популярними варіантами є ванільні та сирні паски, кожна з яких має унікальні рецепти та значення.

Традиційно ванільну паску готують на молоці, додаючи родзинки для смаку. Завершальним акордом є покриття глазурʼю, яку роблять із цукрової пудри та білків, та яскравою цукровою посипкою.

Сирна паска в Донецькій області готується з особливим значенням. Для її приготування використовують кисломолочний сир, який перетирають в однорідну масу, додають цедру, цукати, родзинки та значну кількість яєць — десяток або більше. Таку паску зазвичай випікають у формі піраміди, яка символізує Гріб Господній. Цей символізм підкреслює глибину релігійних вірувань і традицій, що зберігаються в регіоні.

Існує повір’я, що якщо крихти падають з освяченої паски на підлогу, то це є поганою ознакою, тому за столом завжди панує особлива увага та повага до цього святкового хліба.

Мистецтво декорування пасок на Одещині

Одеські господині використовують для випікання пасок тільки борошно найдрібнішого помолу та найвищого сорту. Його використання забезпечує відмінну текстуру та смак випічки, що робить паски особливо пишними й ароматними. Особливу увагу приділяють декоруванню: це можуть бути сухоцвіти, фрукти, безе, тістечка макарони, маршмелоу тощо. 

Одеські ресторани не тільки печуть паски, а ще й змагаються, чия красивіша. Цукати, темні родзинки, горіхи, глазур з білого шоколаду, золоті злитки — чим тільки не дивують.

Марія Іванівна родом із села Маразлієвка Одеської області. Господиня готує паски з 25 років. Зараз їй 82, але вона продовжує випікати великодній хліб. Жінка поділилася з нами своїми секретами.

«Головне добре вимішати тісто руками — хвилин 40, не менше, щоб тісто аж пищало. І головне, щоб у хаті було тепло — не має бути протягів, коли тісто підходить. Я накриваю його ковдрою та вмикаю кондиціонер, щоб на кухні було аж жарко», — каже пані Марія. 

Кілька років тому з випіканням пасок жінці почала допомагати її онука Руслана. Вона підійшла до процеcу з особливою креативністю. Паски почали виходити настільки естетично привабливими, що люди почали їх замовляти до свого столу, і бабусі з онукою, звісно ж, додалося роботи. 

«Коли я з бабусею почала випікати паски, то ми стали додавати цукати на кшталт вишні, манго, персика — дуже смачно виходить. Є ще один секрет: коли замішуємо тісто руками, обов’язково молимося, згадуємо душевні сімейні історії. Серце наповнене любов’ю, у всіх обов’язково гарний настрій», — розповідає Руслана Орленко. 

Для випікання за рецептом бабусі Марії знадобиться літр молока, 20 жовтків, 700 г цукру, 2 пачки ванільного цукру, 300 г вершкового масла, 100 г соняшникової олії, 200 г живих дріжджів, 3,5 кг борошна, а також цукати за смаком.

«Цукор з жовтками збиваємо міксером, додаємо молоко кімнатної температури, висипаємо всі дріжджі, додаємо борошно та перемішуємо (має вийти консистенція трохи густіша за сметану). Посипаємо зверху трохи борошном і накриваємо рушником. Лишаємо в теплому місці на годину — тісто має гарно піднятися. Потім починаємо замішувати й додаємо потроху борошно, яке лишилося. Додаємо розтоплене вершкове масло й соняшникову олію. Тісто вимішуємо не менше 40 хвилин. Додаємо цукати, цедру лимона, ванільний цукор. Накриваємо рушником або ковдрою та залишаємо в теплому місці на 1,5 години. Розливаємо тісто по формах, які попередньо треба змастити олією. Форма має бути заповнена менше, ніж наполовину. Чекаємо годину, щоб тісто підійшло до краю формочки. Ставимо в духовку й випікаємо 45-50 хвилин при температурі 170°», — ділиться господиня. 

Паски в різних регіонах України — це більше, ніж просто великодній хліб. Кожен край вносить у свої рецепти частинку місцевої культури, історії та традицій. Це не просто страва, а символ спільноти й спадщини. Від Поділля до Полісся, від Бессарабії до Донеччини кожен рецепт зберігає зв’язок між поколіннями.

Читати далі