Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Між втраченим життям і майбутнім: «Безпечний табір» приймає у Львові підлітків з прифронтових територій

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про жінок-лідерок із сільської місцевості.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про жінок-лідерок із сільської місцевості.
Після початку повномасштабної війни в нашій країні склалася унікальна ситуація: вперше за багато років мільйони російськомовних православних українців поселилися поруч з україномовними католиками на Галичині та Закарпатті. Трохи відчувається напруга, чи не так?

Тому в цьому проєкті ми розповідаємо про переселенців, які, попри ці релігійні та культурні розбіжності, успішно адаптувалися та інтегрувалися в життя регіону й допомагають зробити це іншим.

14-річний Віктор стоїть у вітальні й розказує кільком десяткам дітей і дорослих, що вміє складати кубик Рубіка за 2 хвилини та може розвеселити кого завгодно. Хлопець з третьої спроби з посмішкою вимовляє «профорієнтаційний розвиток», чим дійсно веселить присутніх.

Одноліток Віктора поважно називає себе Андрієм Олександровичем і каже, що його досягненням є сильні ноги, адже він грає у футбол, а ще те, що він виїхав з окупації. «Я самоповажний, тобто поважаю сам себе. Розумний і довірливий – довіряю людям, але не всім, а кому як», – гордо перелічує хлопець. 

Восьмикласник Дмитро називає себе «жуліком» і пишається тим, що підкорив гору: «Тільки не пам’ятаю, яку саме – забув назву».

Ці промови проголошують в останній день тижневого табору у Львові для підлітків із Запорізької області. Вони презентують досягнення на великому екрані, наче справжні підприємці під час пітчу, тільки в домашніх капцях і піжамних штанах.

Випускний учасників крайнього заїзду табору майбутніх професій у прихистку «Безпечне місце». Фото надала Вікторія Бобринок

Діти пишаються тим, що прочитали книгу про Гаррі Поттера, хвалять смачну їжу в таборі та радіють, що тепер мають більше десятка нових друзів.

Такий активний відпочинок зі створенням власних онлайн-ігор і відвідуванням компаній різних освітніх закладів у Львові – це спосіб допомогти їм не тільки впоратися з травмами прифронтового життя, але й переосмислити його та показати нові можливості в Україні.

Організаторкою табору у Львові для дітей з прифронту є Вікторія Бобринок, що сама є переселенкою з Токмака Запорізької області. Але рік тому цей проєкт починався як прихисток для переселенців. 

У Львові вирішила «допомагати своїм»

На четвертому поверсі старовинного будинку на вулиці Соломії Крушельницької в центрі Львова є шість кімнат і багато малюнків – на полицях, столах, у книжках та навіть у кишенях працівників.

До повномасштабної війни тут був хостел, а з січня 2023 року в цьому приміщенні почав працювати прихисток «Безпечне місце», який намагався створити для переселенців «місток між втраченим життям і майбутнім».

Керівниця прихистку Вікторія Бобринок під час презентацій підлітків в останній день табору. Фото надала Вікторія

Вікторія Бобринок – колись директорка школи в Токмаку та місцева активістка – мусила поїхати з дому вже за кілька тижнів після початку великої війни, бо не могла залишатися в окупації. 

В окупованому Токмаку залишився батько жінки, який сказав, що «стрілятиме окупантів з городу». За кілька місяців чоловік помер.
Згадуючи дорогу, Вікторія не стримує сліз. Розповідає, що коли їхали, то обіймали всіх українських захисників на блокпостах. Пізніше жінка дізналася, що більшість з них загинули в ті перші дні повномасштабного вторгнення.

У потязі із Запоріжжя в купе, крім неї та двох її дітей, було ще 12 людей. Вікторія згадує, що там їй знадобились організаторські навички: вона дозволяла пити по одному ковтку води з запасів, розсаджувала всіх і намагалася морально підтримати. 

У Львові спочатку влаштувалася секретаркою в школі, але з часом вирішила «допомагати своїм». Жінка звернулася до міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я», і вони спільно вирішили створити комфортний шелтер.

Прихисток для переселенців від переселенців

Власноруч фарбуючи стіни, Вікторія сподівалася створити таке місце, де б людина «відчувала своїх». Жінка ділиться, що в кожен куточок цього приміщення вклала особисте відчуття дому.

«Ми розуміли одне одного й підтримували в спільних переживаннях», – говорить жінка.

Інтер’єр кімнати відпочинку в прихистку «Безпечне місце». Фото надала Вікторія Бобринок

Першими гостями закладу були вчителі з Запорізької області. Там можна було жити кілька тижнів. З переселенцями працювали психолог і юрист, а лікар щотижня проводив безкоштовний медичний огляд. Гості прихистку разом відвідували театри, кіно та кав’ярні. 

З часом потік людей зменшився, а керівниця закладу зрозуміла, що деякі люди просто кочують між шелтерами, звикли до цього та нічого не роблять для своєї адаптації в місті, тому вирішила щось змінювати у своїй роботі. 

До нової ідеї її підштовхнули діти, які приїхали з-під Бахмута: «Вони були в місті вперше та вірили в стереотипи-лякалки про бандерівців, які їдять дітей. А ми хотіли їм показати, що у Львові живуть чудові люди, які підтримують нас і хочуть допомогти».

Так влітку 2023 заклад перетворився на «Безпечний табір», який приймав дітей з прифронтових територій.

Вікторія Бобринок з одним з перших гостей «Безпечного місця». Фото надала героїня

Екскурсії містом і наукові досліди

Ідея була такою, щоб підлітки сприймали цей табір не як школу з іноді нудними уроками, а як місце, куди захочеться повертатися. 

Тож, крім екскурсії історичним центром, вони ходять до молодіжних і наукових закладів типу коворкінгів, ІТ-компаній, відвідують ранчо за містом. 

«Я створила для дітей таку програму, щоб вони не мали й хвилини часу, аби засумувати, та почували себе в безпеці, – розповідає Вікторія Бобринок. – Увесь час ми підтримуємо зв’язок у чаті з батьками та звітуємо про те, чим займаються їхні діти». 

Гості прихистку з Запорізької області під час екскурсії освітніми закладами Львова. Фото з соціальних мереж «Безпечного місця»

Уже восени табір еволюціонував і почав більше уваги приділяти професійній орієнтації підлітків. Так у жовтні 2023 року виник табір майбутніх професій. Тепер діти відвідують університети, а студенти стають для них наставниками. Практиканти з університету дуже дивувалися, що діти з прифронту знають так багато патріотичних пісень. Вікторія розповідає, що під час поїздок за місто в автобусі весь час усі співали «Червону калину». 

«Свою ракету ми не почуємо»

Такі табори відбуваються щокілька тижнів. Групи дітей формують через міські ради та відділи освіти на прифронтових територіях. 

«Ми хочемо дарувати нашим учасникам табору посмішки, щирі обійми та найголовніше – дружбу на роки», – каже Вікторія Бобринок.

Підлітки, що живуть недалеко від фронту, вчаться онлайн, а також не мають гуртків чи прогулянок з друзями. Вони могли б зараз безтурботно гратися м’ячем, обговорювати з друзями новинки у світі ігор чи, можливо, нарікати на нудні уроки в школах. Натомість на питання, чи страшно жили біля фронту, по-дорослому відповідають: «Свою ракету ми не почуємо».

Зараз працівники «Безпечного місця» відпочивають перед наступною зміною, яка почнеться 11 березня.

Поки немає дітей, до закладу приходять переселенці, аби поговорити з психологом, юристом, а також задля дозвілля. Наприклад, нещодавно вони ходили на екскурсію в музей Соломії Крушельницької та відвідували майстер-клас із виготовлення іграшок.

«У нас є кімната для відпочинку, де можна провести час на самоті з книгою. Часто я там буваю і до пізнього вечора, бо це таке місце, з якого не хочеться йти», – підсумовує Вікторія Бобринок.

Суспільство

Односельчани згуртувалися та збудували військовому дім

Опубліковано

Через важке поранення військовий був у тяжкому моральному стані, але односельчани не лишили його на самоті та вирішили збудувати для нього будинок! Уся Заліщицька громада на Тернопільщині донатила на нове житло. Вони за тиждень змогли добудувати для Степана дім, який понад 30 років стояв недобудованим. Зараз жителі села шукають можливості, як зробити ремонт всередині будинку, також волонтерів, які б могли допомогти Степану з протезуванням ніг.

Про це повідомляє ШоТам.

Історія Степана

Хлопець понад рік служив стрільцем-санітаром і вивозив з поля боя поранених та загиблих. На початку січня ворог влучив у бліндаж, де був хлопець. Той отримав важкі поранення – лікарям довелося ампотувати обидві ноги вище колін.

Степан був у пригніченому стані: відмовився віж їжі, ні з ким не хотів спілкуватися.

Читати також: У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Небайдужість Надії

Староста села Надія поїхала до хлопця в лікарню та пообіцяла побудувати дім, який колись розпочав його батько. Чоловік передчасно помер, і аж протягом 30 років посеред поля стояли лише стіни та дах. А хлопець усе життя жив з мамою в старій глиняній хаті.

Надія кинула клич громаді, що потрібно підтримати Степана та добудувати дім. І люди почали донатити та працювати! Добудували стелю, постелили на горищі утеплювач, залили стяжку, поставили вікна та двері. Щоб підʼєднати воду з криниці, викопали рів для труби довжиною аж в 100 метрів. У той день будувати прийшли понад 70 людей — це одна третина села!

Наразі односельчани шукають можливість, як зробити ремонт у самому будинку. Потрібні газова плита, сантехніка, меблі та побутова техніка. Найбільше жителі хочуть, щоб після лікування Степан повернувся в нову затишну оселю. А ще шукають волонтерів, які б могли допомогти з якісним протезуванням хлопця. Якщо ви хочете підтримати Степана – напишіть Надії чи задонатьте на картку: 5457 0825 0657 8165.

Нагадаємо, що для ЗСУ розробили антитепловізійне пончо та саперні берці: тривають випробовування.

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Опубліковано

Поруч з Мистецьким Арсеналом у Києві планується встановлення меморіалу на згадку про кримських татар, які були депортовані з Криму через радянський терор.

Про це повідомляє Комерсанту український.

Про проєкт

Місце для нового пам’ятника вже обране – район Художнього Арсеналу в Києві, на Печерську, неподалік від Лаври та музею Голодоморів.

Висота монумента складатиме 7 метрів, а всередині його будуть зображені “руки, колії та потяги”. Крім того, на пам’ятнику будуть вказані назви усіх селищ, звідки були депортовані люди.

Матеріали: камінь та латунь.

Спочатку планувалося, що пам’ятний знак буде заввишки до 2 метрів, але згодом проєкт зазнав змін.

Ми запропонували більше: сім метрів висота, зсунули трошки місце (розташування), перехрестя доріжок. Людина проходить і потрапляє у середину цього монументу. Три стели, дуже багато сенсів закладаємо: і руки, і колії, і потяги“, – розповідає художник, Рустем Скибін.

Читати також: Психологи пояснили, чому ми хочемо засинати під сторонні звуки

Історія депортації

Депортація кримських татар – геноцид, складовою частиною якого було насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини, Криму, здійснене упродовж кількох днів травня 1944 року.

Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року.

18 травня 1944 року – день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Цей день є днем трауру (крим. Matem künü) в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні.

Нагадаємо, що Київрада розгляне петицію про збереження садиби Маліна.

Також ми повідомляли, що Данія побудує в Україні містечка для психологічного відновлення дітей-сиріт.

Фото: Комерсант український

Читати далі

Суспільство

Український проєкт з спільнототворення у громадах отримав міжнародну нагоду

Опубліковано

Проєкт “Community reBuilding” від аналітичного центру Cedos, який передбачає створення 10 унікальних центрів спільнототворення в 10 громадах, переміг у номінації “Висхідні зірки” на конкурсі New European Bauhaus Prizes 2024.

Про це повідомляє Хмарочос.

Про конкурс

Кожного року Єврокомісія організовує конкурс з метою виявлення інноваційних ідей у галузі архітектури, дизайну та урбаністики, спрямованих на покращення місцевих громад і суспільства в цілому. Цього року Україна вперше приєдналася до цього заходу. Із понад 500 учасників у фіналі конкурсу представлено 4 проєкти з України.

Читати також: В київській області перейменують 7 населених пунктів

Про проєкт

Проєкт Community reBuilding спрямований на розвиток центрів спільнототворення у 10 українських громадах з населенням до 100 тисяч осіб. Громади отримали гранти у розмірі 1 000 000 гривень від WNISEF та Cedos, а також менторську підтримку від експертів різних сфер для створення та розвитку цих центрів.

Центри спільнототворення – це відкриті простори, де представники різних соціальних груп можуть збиратися для спільного проведення дозвілля, розвитку громади, співпраці та реалізації свого потенціалу. Вони були організовані на базі різноманітних об’єктів, таких як бібліотеки, ветеранські центри, будинки культури, старовинні будівлі аптек і т.д.

Нагадаємо, що відкрилась реєстрація на інвестиційний саміт SelectUSA: як взяти участь.

Фото: New European Bauhaus Prizes 2024

Читати далі