Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бачити серцем: як дніпровський стендапер Андрій Кіт перетворив підприємство УТОС на шелтер для переселенців

Опубліковано

До 24 лютого тут було дніпровське підприємство українського товариства сліпих, зараз – це один з густонаселених шелтерів Дніпра. Тут відчувають серцем і приймають людей, які потребують допомоги. Фінансування беруть на себе небайдужі фонди, компанії та звичайні люди. А керує всім Андрій Кіт – активіст та стендап-комік, чий батько очолює підприємство. Невигадані історії незламних людей, чиї життя змінила війна, – у нашій історії.

Що відбувається?

Андрій Кіт – співробітник українського товариства сліпих, ведучий заходів, засновник стендап клубу «Дніпро» та просто людина громадських ініціатив. Він виріс у сім’ї з тотально незрячим батьком та поганозорою матір’ю. Батько Андрія – директор Дніпровського навчально-виробничого підприємства українського товариства сліпих та перший заступник голови ЦП УТОС. 

Андрій Кіт разом із батьком.

З дитинства Андрій бачив живий приклад нескореності перед викликами долі. А зараз це стає мотивацією – передавати цю енергію людям, які втратили дім. На базі підприємства УТОС тепер функціонує шелтер для вимушених переселенців.

Рішення про відкриття було прийнято одноголосно в перший день війни. Спочатку евакуювали членів Українського товариства сліпих з регіонів, де почалися масовані обстріли. З рекомендацій почали звертатися й пересічні громадяни. Як сказав батько Андрія Сергій Кіт, «Якщо ти чуєш крик дитини в слухавці й запит про допомогу, ти не маєш морального права запитувати співробітник це, чи ні».

25 лютого о 16:00 вони прийняли перших 26 осіб з Харківської області. Кількість людей зростала щодня, максимум до шелтера прибуло 120 осіб. Спочатку належних умов не було, люди спали просто в коридорах, вільних приміщеннях, коморах. Головне було відчути себе в безпеці. Для багатьох це був перевалковий пункт, щоб оговтатись від пережитого і рухатись далі. За допомогою соціальних мереж і власними коштами Андрій закупив перші необхідні речі для проживання. Так почалася історія дніпровського шелтера.

Мешканець шелтера на новій кухні.

До війни тут працювали люди з інвалідністю по зору. Підприємство УТОС випускає рейкові з’єднувачі для Укрзалізниці, профіль під гіпсокартон для будівництва, гальмівні котушки. Історія Українського товариства сліпих розпочалася ще 4 червня 1933-го року. Організація забезпечує працевлаштування, медичний і соціальний захист людей з інвалідністю по зору, які не можуть конкурувати на ринку праці. 

Сила українського волонтерства

Дніпро має потужний творчий осередок, де майже всі знають одне одного. Андрій – відомий дніпровський стендапер, тож коли було кинуто клич про допомогу, відгукнулися підписники – шерили запити та робили репости. Багато знайомих Андрія – у минулому ведучих, діджеїв та організаторів подій – стали волонтерами. Усі знайомі через одне рукостискання. Тепер їхні стрічки в соціальних мережах – це збори коштів на потреби ЗСУ і допомогу ВПО. 

1 березня були сформовані перші списки волонтерів. У кожного був свій напрям. Наприклад, друзями Андрія є засновники відомого фонду «Леви на джипах», що спеціалізуються на амуніції для військових. Це хлопці, з якими він займався та займається стендапом. Благодійний фонд «Перемога» займається забезпеченням продовольства разом із World Central Kitchen, де волонтерить подруга Андрія Анастасія Логутенко, що є brand & event менеджером. За словами Андрія, волонтерством зайнялись всі його знайомі колеги по творчості. Україна зараз є прикладом становлення громадянського суспільства, де серця палають жагою допомагати. 

Мешканка шелтера.

Через волонтерську мережу Андрій скоординувався з Владом, який евакуював населення з гарячих точок. Він допомагав вивозити працівників УТОС і звичайних громадян з небезпечних районів і привозив їх до шелтера. До війни Влад працював у відеопродакшені.

Випадковості не випадкові в історії знайомства Андрія з дніпровською IT компанією Yalantis. У 2019 році Андрій провів корпоратив для команди Yalantis, потім його запросили знову – і це стало майже традицією. Зараз Андрій – близька людина для компанії. На початку повномасштабної війни Таня Порхун (Internal communication manager в Yalantis), побачила в інстаграмі клич Андрія про допомогу для шелтера. Одразу привезли ортопедичні подушки, спальники, пледи. 

Потім силами компанії закупили двоповерхові ліжка. Коли шелтер було офіційно зареєстровано, а кількість мешканців зросла, Андрій з батьком вирішили розширити площу під заселення. На території підприємства пустували промислові споруди, але вони були непридатні для життя і потребували капітального ремонту. 

Райтерка Yalantis з місцевим котиком.

Команда Yalantis одноголосно вирішила допомагати в реконструкції будівель під нові помешкання. Закупили будматеріали, кондиціонери, допомогли з дрібними побутовими речами для комфортного життя. Усі фінансові процеси контролюються бухгалтером підприємства УТОС і є прозорими для громадськості. Андрій сміється, каже, що «жодна копійка повз неї не пройде без повного звіту». 

Життя за нових умов

Зараз у шелтері проживають 100 людей. Щодня хтось виїжджає та прибуває. На момент написання статті з шелтера виїхав незрячий чоловік, співробітник УТОС. Тепер він їде до родичів на захід України. Утім того самого дня приїхала нова родина з міста Курахове Донецької області. Чоловіку вибило око снарядом. Андрій відвіз його до лікаря. Життя за нових умов вчить бути сильнішим, проте після п’яти місяців війни емоційне вигорання неминуче.

Мешканка шелтера.

«У березні до нас приїхала жінка в домашніх капцях. Вони встигли сісти в машину і все. З Сіверськодонецька. Через 20 хвилин як вони виїхали, їм передзвонили сусіди і сказали, що їхній будинок повністю склався. Таких історій багато, траплялося, що у людей не було навіть документів», – розповів Андрій.

У шелтері є психологи, які допоможуть подолати ПТСР. Але Андрій переконаний: «краща адаптація – це робота». За 5 місяців функціонування прихистку назбиралося багато кейсів успішної професійної адаптації вимушених переселенців, зокрема, за спеціальністю. Хтось продовжує мешкати тут, а хтось вже має змогу самостійно орендувати житло та почати життя заново.

Також у шелтері багато дітей. Андрій влаштував малечу до приватної школи. Тут вони можуть вивчати англійську, математику, українську – навіть влітку. Іноді до шелтера приїжджають аніматори. На вихідних Андрій вивозить малечу до парку, на прогулянки, до театру. З організацією допомагають ті самі друзі-волонтери.

До речі, у шелтері панує сувора дисципліна: на території категорично заборонено вживати алкоголь, порушувати спокій та комендантську годину. Силами самих мешканців проводяться ремонтні роботи будівель. Для Андрія прикладом є його батько, який попри тотальну сліпоту зміг успішно працювати та сміливо йти по життю. 

Жити тут можна стільки, скільки потрібно, навіть після закінчення війни. Тепер всі стали однією великою сім’єю, а шелтер замінив рідний дім. 

«Шелтер – одна з точок допомоги, яку ми змогли побачити завдяки Андрію та його команді. Попереднє знайомство дало змогу швидко пройти етап “набуття довіри” і почати безпосередньо робити на користь. Ми побачили, що численні вимушені переселенці з Донбасу та Луганщини, яким більше нікуди йти, беруть в руки інструменти і самостійно будують нове житло замість втраченого. Не було сумнівів, що ми можемо і повинні допомогти. Це не перша така наша активність, і я маю надію, що далеко не остання», – коментує CFO Yalantis Сергій Фесенко. 

Планувати майбутнє зараз неможливо. Кожен день сповнений новинами, подіями. Так, не завжди хорошими, але життя стало вкрай динамічним. Не можна загадати, що буде далі. У планах Андрія на 2022 рік був великий тур Україною з командою, вони мали проїхатись 25 містами з концертом: «Після перемоги обов’язково втілимо». 

«Ніхто не знає, як розвиватиметься війна, тому всі повинні включатись. Це нормально, що волонтери закривають якісь питання держави» – каже Андрій. 

Суспільство

Втілюють мрії дітей з прифронтових сіл та міст: проєкт Behind blue eyes

Опубліковано

Відтепер діти з прифронтових і деокупованих сіл України можуть втілити свої мрії за допомогою… фотоапарата! А все завдяки волонтерам Артему та Дмитру, які надихнулися спілкуванням з дітьми біля лінії фронту й вирішили створити проєкт Behind Blue Eyes: роздали малечі камери, а знімки, що ті зробили, зібрали донати на сторінці проєкту та на виставках. За ці гроші діти отримали не просто подарунки, а власні маленькі мрії, на які заробили своєю творчістю. Нескінченна радість від першої поїздки селом на власному велосипеді BMX та найщиріша усмішка від омріяного кондитерського набору — в новому відео ШоТам!

Два друга з екшентусовки створили проєкт «Мрії для дітей».

«‎Я дуже мріяв, що хтось з’явиться і просто так мені подарить мопед або мотоцикл. Тепер ми, ці дорослі чуваки, які з’являються і втілюють в мрії, мрії дітей у реальність», – каже Дмитро Зубков.

Артем і Дмитро втілюють мрії дітей на деокупованих територіях, роздавши їм фотоапарати. Малеча знімає своє життя в прифронтових селах, а хлопці відправляють ці фото на виставки. За донати відвідувачів і підписників вони дарують дітям радість.

Історія друзів

«‎– Мене звати Зубков Дмитро.

Мене звати Скороходько Артем. І ми засновники благодійної організації «Сикхайм Блайк», – кажуть хлопці.

У 2018-му Артема та Дмитра об’єднала робота і любов до екшн-видів спорту. Скейта, BMX та інших. Вони працювали на фестивалях і вигадували маркетингові активності для брендів. Усе змінила повномасштабна війна. Після деокупації Чернігівщини хлопці поїхали туди з гуманітаркою. Їх дуже вразило село Лукашівка. Воно було найбільш зруйнованим і там було найбільше дітей.

«‎Все погано, а бачили цю розруху, ставало ще гірше. А потім приходили ці діти і якось все начебто знувалося дуже швидко. І ми знову якось веселилися, ми жартували, ми бучали м’ячь

Ці емоції хотілося передати іншим людям, і Артем з Дмитром привезли дітям фотоапарати.

«‎Показали їм, як це працює, і сказали, йоу, ого, тому буде цікаво взяти та спробувати. І, ну, всі діти, майже всі діти сказали, що їм буде цікаво. Оскільки вони геть по-іншому відчувають це все. Буде цікаво, що вони на плівку закапсулюють»

Найбільшим побоюванням було, що камери загубляться або їх по-дослідницьки розберуть на деталі. Але діти не тільки повернули всі до єдиного апарати, а й наробили безліч знімків, що чіпляють.

«‎Артем мене набирає, який чувак, це просто бенкер. Це не реально, це щось те, чого ми не очікували. І як тільки ми побачили вночі фотки, ми зрозуміли, що просто так ми не відпустимо все ці дні»

Хлопці організували виставку дитячих світлин з Лукашівки. Вражені відвідувачі лишали донати. На ці кошти Артем і Дмитро втілили мрії малечі, купили солодощі, телефони, іграшки. Вдячні очі та відчуття успіху рухало хлопців уперед до інших прифронтових сіл і міст. Кожне нове місце – це нові дитячі атмосферні фото, подарунки й емоції.

А це дівчата, розчулені від оригінальних карток K-pop, про які вони так мріяли.

‎З часом проєкт дійшов до ще одного формату – подкастів з дітьми

«А здійснили ми понад 500 мрій, мені здається, бо дитина просто своєю творчістю заробила на омріяні речі. Таким чином ми покахуєм, що творчість – це серйозний інструмент, який не тільки доносить повідомлення, а й заробляє гроші»

Читати далі

Суспільство

МОН оновили програму предмета «Захист України»: що змінилося

Опубліковано

У грудні 2023 року з державного бюджету виділили 1,74 млрд грн на оновлення предмета «Захист України». Кошти будуть спрямовані на підвищення кваліфікації вчителів та закупівлю необхідного обладнання. Вже цього року планується перезавантажити дисципліну «Захист України».

Про це повідомляє Комітет з питань освіти, науки та інновацій.

Деталі програми

Міністерством освіти й науки України підготовлено модельну навчальну програму інтегрованого курсу «Захист України» для 10–11 років навчання, яка є важливим кроком на шляху до трансформації допризовної підготовки в початкову загальновійськову підготовку та оновлення підходів до викладання навчального предмета «Захист України» в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий зазначив: «Наша мета — не лише дати старшокласникам практичні навички з надання першої домедичної допомоги, орієнтування на місцевості, стрілецької підготовки чи управління БПЛА, але й розуміння, чому важливо захищати Україну».

Читати також: В застосунку Резерв+ скоро зʼявиться QR-код: коли саме

Нардеп Роман Лозинський пояснив: «Передбачається, що з вересня 2024 року багато шкіл зможуть закупити матеріали, підготувати простори, організувати ротації та працювати в межах нової програми. Повноцінний запуск у всіх школах країни відбудеться з 2027 року, коли буде запущена Нова Українська Школа в 10–11 класах».

Оновлена програма «Захист України» складатиметься з шести модулів, які включатимуть:

  • Домедичну підготовку в умовах бою з елементами тактичної медицини.
  • Військові технології: навички управління БпЛА, радіозв’язку тощо.
  • Озброєння та військову техніку, стрілецьку підготовку.
  • Орієнтування на місцевості та інженерну фортифікацію.
  • Комунікацію та взаємодію в бою.
  • Форми та методи ведення інформаційної війни: пропаганда, дезінформація, кібератаки, психологічні операції, інформаційні операції.
  • Цивільну безпеку населення: навички поводження в екстрених ситуаціях, формування плану виживання тощо.

Хлопці та дівчата вчитимуться разом, а поділ на групи відбуватиметься для відпрацювання певних навичок, а не за статтю.

Нагадаємо, що на станцію «Академіка Вернадського» завітав рідкий імператорський пінгвін: фото.

Також ми повідомляли, що в Київській області знайшли поле червонокнижних орхідей.

Фото: НУШ

Читати далі

Суспільство

Арагорн з Вододаря Перстнів відвідав Чернівці

Опубліковано

На цьогорічному третьому міжнародному фестивалі глядацького кіно Миколайчук Open у Чернівцях 16 червня відбулась урочиста церемонія відкриття. Початок заходу відзначився показом фільму «Мертві не завдають болю» режисера Віґґо Мортенсена, який особисто представив свою творчість!

В рамках заходу актор взяв участь у Q&A сесії з аудиторією і провів пресконференцію.

«З великою повагою до вашої мови я хочу почати свою промову українською: “Дякую, що запросили на ваш фестиваль. Це велика честь бути тут та дивитися нашу історію з усіма вами”», – розпочав Віґґо Мортенсен свою промову. Він висловив велику вдячність за можливість долучитися до цього культурного заходу в Україні, підкресливши гордість українського народу за його незалежність і силу.

Читати також: На станцію «Академіка Вернадського» завітав рідкий імператорський пінгвін: фото

Організатори фестивалю підкреслили, що фільм «Мертві не завдають болю» розповідає історію про період громадянської війни у США в 1860-х роках, фокусуючись на героїні Вів’єн Ле Куді, яка залишається самотньою та бореться за своє виживання у важкі часи. У фільмі взяли участь також відомі актори, серед яких Вікі Кріпс та Соллі Маклеод.

Фестиваль Миколайчук Open, ім’я якого звучить на честь відомого актора та режисера Івана Миколайчука, цього року представив у програмі 68 стрічок різних жанрів, включаючи українські короткі метри та роботи відомих майстрів кіноіндустрії.

Нагадаємо, що школярі з України отримали пʼять нагород за кінофільми у США.

Фото: Миколайчук Open

Читати далі