Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

10 українськомовних Youtube-блогерів, яких варто дивитись під час війни

Опубліковано

З початком повномасштабного вторгнення українські ютубери не припинили створювати новий контент. Вони сфокусувалися на темі війни й щодня спростовують фейки російської пропаганди та тримають боротьбу на інформаційному фронті.

ШоТам зібрав добірку з 10 каналів, які варто дивитися під час війни. Це українськомовний контент, який точно не нашкодить вашій інформаційній гігієні та допоможе розібратися в останніх новинах.

Хащі

До повномасштабного вторгнення «Хащі» можна було назвати ідеальним каналом для тих, кому набридли відео про банальні подорожі. Мандрівки закинутими селами, нетипові й атмосферні експедиції нашою країною та спроби розібратися в історії забутих населених пунктів.

Утім з 24 лютого автори проєкту не припинили роботу. Тепер «Хащі» фіксують реальність сучасної України, міста, зруйновані російською армією, та людей, яким у прямому сенсі слова вдалося вибратися з пекла.

Історії про розгромлену Бородянку, евакуацію з Маріуполя, порятунок батьків з тимчасово окупованих територій та роботу дитячої лікарні в умовах війни. Це так само канал для українців, яким не байдуже на історію нашої країни. Утім сьогодні «Хащі» стали документальним проєктом, який замість покинутого минулого фіксує історії нового етапу російсько-української війни. 

Ragulivna

Канал журналістки та блогерки Тетяни Микитенко здобув популярність серед українців завдовго до повномасштабного вторгнення. Авторка «Рагулів» вже не перший рік воює на інформаційному фронті, викриваючи російську пропаганду та пояснюючи, що не так із зірками та політиками, які наполягають, що «все не так однозначно».

З 24 лютого Рагулівна продовжує випускати новий контент і розповідати про головні новини у традиційних вечірніх стрімах. Це і затримання проросійського блогера Шарія, і справедлива критика окремих українських журналістів, і розбір заяв міністра закордонних справ РФ Лаврова. Словом, усе, що потребує детального обговорення та ґрунтовного аналізу.

За чим слідкувати на каналі? Найзручніший варіант – прямі трансляції, в яких Микитенко обговорює найактуальніші новини та ділиться власною точкою зору з глядачами. Кожен ефір за Рагулівною слідкують тисячі підписників, зокрема й з-за кордону.

STERNENKO

Громадський активіст та блогер Сергій Стерненко з перших днів повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю та став на захист України. Разом із побратимами Сергій брав участь в обороні Києва та звільненні області від окупантів.

Попри це блогер не припиняв записувати нові випуски для свого Youtube-каналу. Найбільше в роликах Стерненка «дістається» російським пропагандистам та кремлівській владі. Нові відео з’являються на каналі практично щодня, тож тематика завжди актуальна й на часі.

Фейк про «замах» на Соловйова, благодатний вогонь у Брянську, істерика проросійських політиків, які втекли з України, ганебний «парад» на 9 травня та символічне мовчання Шойгу щодо потопленої «Москви», – це лише мала частина контенту, що вийшла на каналі впродовж останнього місяця.

Історія для дорослих

Як говорити про історію, аби це перегукувалося з сучасними подіями? Відповідь на це питання знайшов ведучий канал «Історія для дорослих», письменник Олег Криштопа. У його відео немає засилля дат та незрозумілих термінів, складних визначень та заплутаної хронології подій. Натомість блогер пропонує справді цікаві й важливі епізоди з української та світової історії, нашого минулого й сьогодення.

Історія відносин Угорщини та України, «розбірки» наших отаманів, правда про «канонізованого» росіянами Леніна та уроки з денацифікації РФ.  Це контент про історію, яку важливо знати й розуміти, особливо – під час війни.

Разом із Криштопою до створення контенту долучився й письменник Степан Процюк. Окремий плейлист автора сподобається тим, хто цікавиться історією української літератури. Зрозумілою, чесною і відвертою – без прикрас та героїзації.

Палає

На цьому каналі журналістки Емма Антонюк та Яна Брензей обговорює все, від чого палає або може палати. Тут і про мародерство російських військових, і про знесення пам’ятників Пушкіну, і про межу між хамством та свободою слова, і про інститут репутації.

Відео виходять у розмовному форматі, але цей контент точно не хочеться прогорнути. Адже кожна розмова – це зважена та ґрунтовна дискусія на актуальні теми. Можливо, це один з найглибших – за рівнем обговорення теми – каналів у нашій добірці.

Радимо переглянути не лише відео, випущені після 24 лютого, а й ролики, які авторки публікували до цього.

Geek Journal

Знайомий багатьом Youtube-канал, який наповнюється якісним українськомовним контентом ще з 2012 року. До нового етапу війни ведучий та автор проєкту Тайлер Андерсон здебільшого розповідав про новинки українського та світового кінематографу. І робив це з фірмовим гумором та влучною іронією.

Утім з початком повномасштабного вторгнення канал перейшов на військові рейки й активно бере участь у боротьбі на інформаційному фронті. Тепер Тайлер розповідає про російських блогерів, з якими варто назавжди попрощатися українським глядачам, вітчизняних лідерів думок, котрі промовчали про звірства окупантів, та новини РФ і кремлівських посіпак.

До речі, ці випуски ведучий Geek Journal оглядає у новій рубриці з доволі влучною назвою – «Новини з дна». Це короткі 15-хвилинні ролики, приправлені гумором, сарказмом та жартами. Якщо ж ви шукаєте щось про сучасне кіно – архіву каналу вистачить на десятки чи навіть сотні вечорів.

Хочеш гратися – перехочеш

Ще один українськомовний канал, у якому блогерка Поліна Майко з Маріуполя розповідає про те, що коїться у вимірі російського інтернету. Це і огляди тамтешніх тік-токерів, і ролики про мовчання російських феміністок, і доза крінжу від окупантів, дбайливо відібрана ведучою.

Окремо радимо підписатися на канал зі стрімами за участю Поліни та запрошених гостей. Наразі там лише два випуски та кілька сотень підписників. Але це лише питання часу, адже українськомовний Youtube стрімко розвивається, а якісного контенту стає дедалі більше.

Імені Т.Г. Шевченка

Це канал українських письменників та видавців братів Капранових, які просто, доступно та легко розповідають про історію України в коротких відео. Тут і про мову, і про козаків, і про церкву, і про ОУН та УПА. Крім того, творці каналу руйнуть російські та радянські міфи, проливають світло на темні плями в нашій історії та намагаються розповісти, що насправді відбувалося на території України.

З початком повномасштабного вторгнення брати Капранові долучилися до захисти України. Тому в нових роликах письменників можна побачити в українському «пікселі». Водночас дещо змінилася й тематика випусків. Тепер це історія України, які напряму стосується нашого сьогодення.

Телебачення Торонто

Ґрати, песик, дужка, гривня… поки Майкл на війні. З початком повномасштабної агресії росіян ведучий Телебачення Торонто Майкл Щур (він же – Роман Вінтонів) змінив піджак на форму ЗСУ, а затишну студію – на окопи. Та попри це канал продовжує стабільно оновлюватися завдяки іншим учасникам команди.

Це і повноцінні випуски, до яких звикли глядачі, і прямі ефіри, які впродовж останніх місяців набувають дедалі більшої популярності в українському Youtube. Гумор, іронія, сарказм та висміювання російських «скрєп» – усе те, за що ми любимо цей канал, збереглося й практично щодня примножується.

Окремо радимо слідкувати саме за стрімами Телебачення Торонто. Бо де ще лідер гурту «Кургат і Агрегат» в прямому ефірі розповість, як потрапив до спецпідрозділу «Азова»?

Твоя Підпільна Гуманітарка

Лекції, інтерв’ю та онлайн-дискусії, які так чи інакше стосуються гуманітарних наук. Тут і про те, чому українці вважають Шевченка пророком, як пояснити «нудність» класичних романів, хто і навіщо вигадав букву «Ґ» та про правдиві міфи щодо української мови. І це лише мала частина контенту, який вам точно варто переглянути.

З початком нового етапу російсько-української війни канал оновлюється рідше, ніж зазвичай. Утім ролики, які були опубліковані до цього, точно не мають «терміну придатності». З останніх відео – роздуми над необхідністю знесення пам’ятників Пушкіну та поради щодо легкого й комфортного переходу на українську.

Ми безкоштовно просуваємо якісний український контент, адже ви підтримуєте нас донатами.

Суспільство

Ukrainian Fashion Week у лютому проведе благодійні покази: як долучитися

Опубліковано

Український бренд одягу FROLOV 14 лютого відкриє UFW денним рок-концертом. Квитки на покази можна отримати у благодійному розіграші для проєкту «Обличчя героїв».

Про це повідомили в інстаграмі FROLOV.

У сезоні FW25-26 Ukrainian Fashion Week запустила благодійну ініціативу «Обличчя героїв». Цей проєкт спрямований на підтримку, відновлення та реабілітацію поранених з мінно-вибуховими травмами обличчя.

Щоби отримати запрошення на один із показів, необхідно:

Організатори транслюватимуть подію онлайн, етер можна буде подивитися безплатно.

Нагадаємо, що Ukrainian Fashion Week створює адаптивну моду для ветеранів та людей із травмами.

Також ми писали, що український бренд FROLOV створив костюм для Бейонсе (ФОТО).

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UFW

Читати далі

Суспільство

«У нього така старість, якої хотілося б і мені». Це дідусь із Тернопільщини, що почав власну справу після 70

Опубліковано

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці закривати благодійні збори для війська, співає та читає реп. А ще почав власну справу — виготовляє дерев’яні підставки під телефон. Каже, що робить ці речі з власної потреби, — щоб було зручніше дивитися улюблені відео про риболовлю:

«Це дуже кропітка праця: я завжди кажу, що легше хату збудувати, ніж робити ці підставки. Але саме вони дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу».

ШоТам розповідає історію дідуся, який завдяки онучці став зіркою інтернету та створив власну прибуткову справу на пенсії.

Ярослав Мельничук

пенсіонер, виготовляє дерев’яні підставки

Завдяки онучці про мене знає весь інтернет

Усе своє життя я працював будівельником, а коли вийшов на пенсію, то дуже полюбив ходити на риболовлю та просто гуляти біля річки в рідному селі. З часом почав збирати різні гілки на березі, щось із них виготовляти та лакувати. 

А ще мені було шкода, коли щось красиве пропадає, тому вирішив створити вдома в альтанці музей, де збирав старовинні речі, які знайшов вдома чи принесли сусіди. В мене є старі годинники, машинки для стрижки, маслобійки, фото, касети та платівки. Діти часто приходять сюди й уважно все розглядають.

Ярослав Дмитрович показує дерев’яну підставку для пляшок у власному домашньому музеї. Фото надала Віталія Грицак

Кілька років тому мені подарували смартфон. Онуки навчили ним користуватися, тож часом я дивлюся якісь відео, і так натрапив на ролик з підставками під телефон. Я вирішив, що хочу робити таке ж, бо коли ми дивилися щось разом з онукою, то зазвичай спирали телефон на якусь банку. Тому для мене дерев’яна підставка — це дійсно корисна річ. 

Спершу не вдавалося створити щось красиве, але я дуже старався. Першими моїми виробами були підставки з нотами — я зробив їх для учнів моєї дочки, яка викладає в музичній школі. 

Підставка «Моя дочка музикантка» від Ярослава Дмитровича. Фото надала Віталія Грицак

Далі онучка Віта написала на своїй сторінці про мене, і музичне училище з Полтавщини замовило 30 таких підставок. Потім почали замовляти й інші підписники Віти. Я не ставив якоїсь ціни — казав, що дадуть, те й буде. Половину коштів витрачав на матеріали, а половину віддавав на армію.

Мої підставки вже бачили Америку й Австралію

Справа так захопила мене, що я почав створювати зайчиків, песиків та інших тваринок. Символом нашого села Коропець є риба короп, тому я створив і таку підставку — це улюблений мій виріб, бо риболовля є моїм захопленням. До речі, її замовляють наші односельці, які живуть за кордоном, тому мої підставки вже є у Франції, Таїланді й Америці. А один з найскладніших виробів — підставка з тризубом — полетів до Австралії. Звідти ж у мене замовили кенгуру.

Підставку з тризубом замовили односельці Ярослава Дмитровича, що живуть в Австралії. Фото надала Віталія Грицак

Я створюю кожен виріб досить довго: спершу його треба намалювати, потім вирізьбити, пошліфувати та полакувати, а далі він висихає понад добу. Це дуже кропітка праця, але саме підставки дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу.

У мене поки немає майстерні — я облаштував собі робоче місце в стодолі. Там поставив свій станок і зберігаю всі підставки, яких за день можу створити пʼять-шість.

Знайомі та друзі мене підтримують — кажуть, що вже чули про мене по радіо. А я собі жартую, що мене вже навіть в Америці показують. В юності я їздив по світу й зовсім не мав часу робити щось для себе, що приносить мені радість.

Мій молодший брат — різьбяр, племінник також виготовляв меблі, тому я вирішив продовжувати сімейну традицію. Рідні завжди підтримують і радіють за мене, та іноді дружина жартує, щоб я не задирав носа, бо ще хтось мене собі забере. Але то все жарти, і я дуже вдячний своїй онучці за підтримку, і що тепер про мене знає весь інтернет.

Ярослав Дмитрович залюбки робить підставки для військових та дає лоти на благодійні розіграші онучки. Фото надала Віталія Грицак

А ще мої підставки замовляють на фронт. Якось нам навіть надіслали фото, як використовують підставку для телефона в окопі. Звісно, з військових ми кошти не брали — це наша маленька подяка за захист. Щиро хотів би перемоги для України, а ще прожити ще хоча б 10 років, щоб міг зібрати своїх рідних і друзів за великим столом в нашому селі на березі Дністра. 

співачка, волонтерка й онука Ярослава Дмитровича

Перша дідова підставка зібрала 150 тисяч для війська

Мої підписники дуже полюбили діда, бо він такий, який є, нікого з себе не вдає. Та йому й не треба це робити, адже дід завжди був дуже харизматичний. Коли він почав створювати підставки, я саме організовувала благодійний збір для нашого війська — тоді ми разом зняли відео, заспівали та зачитали реп і виставили його підставку як благодійний лот. 

Він і раніше допомагав мені з лотами — то свій фірмовий маринований оселедець запропонує, то домашнє вино. А того разу підписники побачили підставку й почали запитувати, чи можна таке придбати окремо.

Віта написала про дідусеві підставки у своїх соцмережах, і так у нього з’явилися перші покупці. Фото надала Віталія Грицак

Так і стартувала рекламна кампанія з підтримки дідового бізнесу. До речі, тоді ми зібрали понад 150 тисяч гривень для бригади «Рубіж» — це був один з перших виробів, який називався просто «Під ваші тіліфони». Переможець так щиро дякував, що дідові це було набагато цінніше за гроші.

Тепер, коли я організовую благодійні збори й долучаю до цього діда, то завжди знаю, що зможу швиденько зібрати необхідну суму.

Він завжди долучається до усіх моїх зборів — чи дає підставку на розіграш, чи просто сам донатить. За минулий рік вдалося зібрати близько півтора мільйона гривень, зокрема й завдяки його допомозі.

Понад пів тисячі виробів з оригінальними назвами

Дід придумує дуже цікаві назви для своїх виробів. Наприклад, підставка з нотою називається «Моя дочка-музикантка», зайчик — «Той, хто поїв усю капусту на городі», а ще є «Гусі-гусі, га-га-га», «Пливе качка, пливе сороката, я ж тобі казала, що я не багата». Також у діда є «Білочка, що поїла всі горішки і нема, що продати» або «Зуб, дешевший, ніж у стоматолога».

Кожен виріб Ярослава Дмитровича має оригінальну назву. Фото надала Віталія Грицак

За понад рік у діда було більше 500 замовлень. Він створив певний асортимент, який він виготовляє наперед, але буває, що люди звертаються з проханнями створити щось особливе. Наприклад, одна жінка замовляла підставку у вигляді окулярів для своєї подруги, яка працює окулісткою, а ще одні покупці мали вдома кажана, тому попросили вирізьбити його. 

Дід дуже любить дарувати свої вироби — якщо хтось із чимось йому допоможе, він залюбки дарує якусь підставку.

Люди завжди дуже вдячні й надсилають свої фото з виробами. Я відразу роблю скрин та пересилаю дідові у вайбер. Наша з ним переписка — це суцільні скриншоти відгуків його клієнтів. Я зовсім не очікувала, що так буде, але дуже рада, що дід знайшов свою справу, і вона приносить йому радість.

Мрію про таку ж старість, як у діда

Спершу дід казав, що не треба встановлювати якусь конкретну ціну — оплата буде, що дадуть. Десь рік ми так і працювали. Люди платили по-різному — від 200 до 500 гривень. Але потім я побачила, що він приділяє цьому дуже багато часу та сил, втомлюється від фізичної роботи, тому тепер кажу, що в середньому підставка коштує 400-500 гривень, щоб дідова робота окупилася.

Коли ми надсилаємо людям вироби, завжди додаємо лист із побажаннями від діда та ще якийсь подарунок — це можуть бути сушені яблука від бабусі, свіжі груші з нашого саду, горіхи чи цукерки. Я ж дуже люблю підставку, яка в діда не вийшла — це мав бути козеріг, але ми назвали його чупакаброю, і вона тепер у мене на поличці.

Віталія з дідусем Ярославом Дмитровичем. Фото надала героїня

Я дуже щаслива, що маю у своєму житті такого діда. Він завжди дає мені щось домашнє, коли я кудись їду, та завжди зустрічає, коли повертаюся додому. Дід дуже мене любить і завжди підтримував мою творчість, тому я тепер навзаєм підтримую його справу. 

Дуже ним пишаюся, адже зазвичай літнім людям складно зробити якийсь новий крок. А дід не такий — він є мотивацією для нашої сім’ї: у нього зараз така старість, якої хотілося б і мені. 

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили медіаплатформу з історіями опору на окупованих територіях

Опубліковано

В Україні запустили медіаплатформу Signal to Resist. Матеріали на сайті присвячені опору та деокупації тимчасово захоплених росією територій України. 

Про це повідомляє головний редактор платформи Дмитро Кузубов у фейсбуці.

Про проєкт

На платформі розповідають історії незламності людей, які пережили окупацію. У першу чергу журналісти досліджують поневолення Херсона, що тривало вісім з половиною місяців. Команда Signal to Resist збиратиме розповіді цивільного та воєнного спротиву окупації, аналізуватиме важливі епізоди цього періоду, контроверсійних персонажів та діяльність руху опору.

Усі матеріали дублюватимуть англійською для фіксації воєнних злочинів і серед міжнародної аудиторії. 

Читайте також: Українські ветерани здобули першу нагороду на «Іграх Нескорених»

Своєю історією для проєкту поділилася журналістка та мати трьох дітей Світлана Горєва, яка не виїжджала з Херсона під час окупації.

Головним редактором Signal to Resist став харківський журналіст Дмитро Кузубов, який працював фрилансером для «Української правди», Hromadske, Liga.net, Texty. А також співпрацював з The New York Times, CNN та Die Zeit для матеріалів про  російську агресію проти України.

Фото з фейсбук-сторінки Дмитра Кузубова

«Чому саме Херсон? Це єдиний обласний центр, який росіяни захопили після 24 лютого 2022-го, й водночас — приклад масштабного опору. Опору місцевих, який разом із вдалими діями наших військових приніс результат — довгоочікуване звільнення», — пояснив на своїй сторінці у соцмережах головний редактор Дмитро Кузубов.

Перспективи

Цього року команда медіаплатформи планує презентувати фільм про спротив херсонців окупації. Над документальною стрічкою працює естонський режисер Ільмар Рааґ та команда українських журналістів і кінематографістів з компанії DGTL RLGN.

Нагадуємо, що анімація «Я померла в Ірпені» перемогла на міжнародному фестивалі короткого метру у Франції.

Фото обкладинки: сайт Signal to Resist

Читати далі