Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Україномовні блогерки-мільйонники: на кого варто підписатись в Інстаграм

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Блогер. Ця професія стає все популярніше і популярніше. Як часто, переглядаючи улюблених інфлюенсерів, вам кортіло побувати на їхньому місці? А що, здавалось би, знімаєш себе на телефон, щось розказуєш і отримуєш за це чималі гроші. Проте за успіхами крутих блогів стоїть щоденна нелегка праця. І стати блогером не так то й просто. Інстаграм переповнений профілями, де лише реклама, накручені підписники та просування виключно комерційних речей. Але ж лідери думок повинні надихати! Саме тому ми вирішили познайомити вас зі справжніми титанами українського інстаграму. До того ж, ці жінки ведуть свій блог виключно солов’їною.

1. Саша Пустовіт – переплюнула чоловіка-блогера у кілька разів

“Це сімейка Пустовіт, знають всі як алфавіт” – цю пісню чули, напевно, всі підписники відомої блогерки Олександри Пустовіт. А це понад 1,8 млн підписників. Саша (@sashabo) – перший україномовний блогер мільйонник, володарка титулу “Influencer #1 in Ukraine” за версією Cosmopolitan. Найкращий блогер України 2019 року. Віднедавна дівчина зважилася стати ще й бізнесвумен і відкрити власний салон краси. Але найбільшим досягненням вона вважає своїх двох синів – Данила та Євгена.

Саша почала займатись блогерством за прикладом свого чоловіка – Ігор Пустовіт є відомим шоуменом. Проте дружина переплюнула чоловіка у кілька раз за кількістю підписників! До речі, саме під час першої вагітності Саша почала публікувати фото та писати пости і Інстаграмі.

“Всі ті, хто не сидить просто на дивані і не рахує чужі гроші, а сам хоче заробити – вже давно грамотно використали цю соцмережу. Колись я випадково натрапила на профіль з косметикою і хотіла замовити там спрей для волосся. Написала, попросила реквізити, а мені просто “зробили подарунок”, бо дуже імпонували мої фото. Протягом року, а може й більше, я працювала по бартеру. А далі вже вирішила брати символічну суму”, – пише Саша про першу рекламу.

Читайте також: Коли ви обоє блогери: 5 романтичних історій знайомства інста-пар

Сьогодні блог Саші – один з найпопулярніших лайфстайл-блогів України. Тематика блогу – материнство, здоров’я та краса. Проте ці пости чергують з особистими переживаннями, мотиваційними текстами та напруженими публікаціями. Хоч Саша і жартує, що travel-блогером їй не бути, проте вона детально розповідає про кожну країну, в якій побувала. Крім цього, вона є інфлюенсером та активно підписує рекламні контракти не тільки з українськими, а й зі світовими брендами.

2. Таня Пренткович. На народження сина вже чекали 22 тис. підписників

Цю рудоволосу дівчину знають не тільки на просторах Інстаграму. Бо вона – відома бізнесвумен, власниця мережі ресторанів, піар-агенції і мама сина Івана. За життям Тетяни Пренткович (@tanyaprentkovych) стежить 1,1 млн підписників.

Супержінка? Так, ми з вами згодні. Але за таким успіхом стоїть немало зусиль. Колись Таня ночувала під секонд-хендами в машині, щоб зранку продавати речі в соціальних мережах. Але згодом разом з чоловіком відкрила невеличкий фургончик азійської кухні, який сьогодні переріс у мережу ресторанів у 4 містах України.

Вести свій блог дівчина спочатку і не планувала. У 2012 році чоловік встановив на телефоні Тані Instagram, бо почув, що це модно. І тоді з’явились перші фото на фоні обдертих стін чи банальні фото. Але згодом дівчина захотіла про щось писати і фотографувати більше. Так з’явились перші пп-рецепти. А під час вагітності захотілось ділитись знаковими моментами і вести такий живий щоденник. І на народження сина вже чекало 22 тис. підписників. Те, що блог може приносити прибуток, дівчина навіть не мріяла. Проте сьогодні Тетяна Пренткович є амбасадором Samsung в Україні, працює з всесвітніми брендами, що підсилює її імідж. Часто публікує рекламні інтеграції.

Читайте також: ТОП-16 підприємців, на яких варто підписатися в соцмережах

Вона розповідає про себе, про свій стиль життя, фешн, бізнес та подорожі. Розповідає і про те, як досягти успіху, навчившись правильно розпоряджатися своїм часом.

“У чому секрет успіху блогу? Тут вирує справжнє життя. Я показую що є тут і зараз, а не підготовлений за три тижні пост”, – розповідає Тетяна.

3. Анастасія Стадник. Вагітною захотілось писати пости у соціальну мережу

Анастасія (@n.stadnyk) починала вести свій блог тоді, коли ще ніхто не знав, хто такий блогер, навіть вона сама. Під час вагітності їй захотілось чогось нового – не просто постити фото, а додавати тест. Так почався щоденник життя, який зараз читає 1,7 млн підписників.

“Я вагітна пишу свій перший довгий постик -я вагітна (оголосила це ніби на весь світ. А було всього 10К підписників). Емоції мене переповнювали, я читала коментарі, та навіть перший хейт. А далі почалося – кожного вечора я розповідала , що я робила за день, які емоції переживала, як проходить моя вагітність, які аналізи здавала. Тоді не потрібно було думати про що писати постик, чим дивувати, адже все йшло набагато простіше. Тоді можна було закинути не оброблене фото, з прищиками, в поганому освітлені – і все “заходило” – пише Анастасія у своєму блозі.

Дівчина часто пише на тему материнства, стосунків, бізнесу та лайфстайлу. Не соромиться і піднімати інтимні питання і ділитись прикладами із власного життя. Її блог варто переглянути хоча б через фотографії, бо вони – наче з обкладинок журналу.

4. Юля Верба. Заробляє на блозі з 15-ти років

Тепер на черзі Інстаграм-сторінка чудової рудоволосої дівчини з Івано-Франківська, Юлії Верби (@verbaaa). У свої 17 років вона має 1, 5 млн підписників, подорожує по всьому світу, заробляє чималі кошти за рекламу та співпрацює з крутими компаніями.

Дівчина захоплюється фотографією. Блогерка розповідає, що фотографувала абсолютно все, і це дало неабиякий поштовх для початку блогу.

Минулого року Юлія стала найкращим lifestyle-блогером. Енергії цієї юної дівчини можна тільки позаздрити – вона записує 10-ки сторіс на день, де розказує про своє щоденне життя. Також Юля часто ділиться фотографіями з подорожей, пише на lifestyle-теми та знімається у кліпах.

5. Олена Мандзюк – живу без вихідних вже 4 роки

“Я багато працювала та працюю:спочатку створила блог, почала робити фото, згодом додавати під них текст. Він був тупим і не дуже інформаційним. Я виправилась – дивилась як роблять кращі за мене і навчилась писати цікаво. Я живу без вихідних вже 4 роки, з дня в день публікуючи нові фото, нові тексти, нові сторіс. І жодного дня за цих 4 роки, а це приблизно 1460 днів, я НЕ мала відпустки. Більше того, у мене не 8 годинний робочий день, моя робота починається з моменту коли я відкрила очі і закінчується тоді, коли закрила”, – розповідає про свою роботу блогер Олена Мандзюк.

Вона – активна інстамама, яка дуже часто пише пости про свою доньку та виставляє її фотографії. Олена Мандзюк (@elena_mandziuk) входить у п’ятірку найвідоміших блогерів Хмельницького, на сторінку дівчини підписано більше мільйона людей.

Хмельничанка Лєна Мандзюк почала вести блог 4 роки тому. У те, що з роками він перетвориться в бізнес – і не підозрювала, бо завела його для душі. Сьогодні жінка зізнається, зі своєї сторінки в Instagram отримує чималі кошти.

Окрім інстамами, Олена є ще і фітнес-блогером. Жінка вивчає нутриціологію, проводить спортивні марафони у домашній умовах та пише пости на цю тему. Крім цього, у неї є Youtube-канал з відео фізичних тренувань.

6. Аліна Френдій. Зібрала аудиторію завдяки фотографіям

Аліна Френдій (@alina_frendiy) є відомою дизайнеркою, інфлюенсером та власницею бренду Toté. Крім того, дівчина веде свій інстаграм-блог для мільйонної аудиторії. Сама себе Аліна називає FASHION МАМА. Раніше її блог був суто про моду та лайф-стайл, поки не нарожився син.  Тепер у своєму Інстаграм дівчина балансує на межі материнства, бізнесу і fashion.

Тому цей блог буде корисним як і для мам, і для тих, хто цікавиться новинками моди, і для бізнесменів-початківців.

“У 9 класі мені подарували iPhone 4, я завантажила Інстаграм і подумала, що це програма для обробки фотографій. Тому обробляла там фото, додавала їх в інші соціальні мережі і вже тоді зібрала близько 2000 підписників. Так вийшло, що без постів, а тільки за рахунок гарних фотографій я зібрала і 10 000 підписників. Я знімала луки, природу, подорожі, а людям це було цікаво”, – розповідає Аліна Френдій.

Читайте також: Відпочинок після карантину. П’ять небанальних тревел-блогерів, які подорожують Україною

Сьогодні дівчина є амбасадором відомих світових брендів, наприклад, Сalvinklein. Але дівчина активно підтримує і українських виробників. Тому на її сторінці можна побачити чимало стильних речей від них.

Підтримай ШоТам

Суспільство

Показали, як виглядатиме медичний хаб у Львові площею 16 тис. м²

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Львові на вул. Вернадського зведуть цілий медичний хаб. Йдеться про медичний центр, поліклініку та пологовий будинок.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Львів. Містобудування.

Хаб буде п’ятиповерховим загальною площею орієнтовно 16 тис. кв. м. У планах інвесторів – поліклініка, медичний центр з лікування суглобів, приватний пологовий будинок і готель для клієнтів.

Читайте також: «Вакцинація рятує не гірше за молитву». Історія лікаря з Сум, який став священником та руйнує стереотипи серед вірян

Ділянку площею 4,6 га на вулиці Вернадського у жовтні 2020 року Львівська міська рада віддала в оренду на 10 років ПП «Лев міста 2012».

Читайте також: Врятувати стародавню традицію. Як бренд Vereta перетворює ганчір’я на стильні килими та наповнює життям село на Вінниччині

Стартова вартість річної оренди на аукціоні становила понад 300 тис. грн, але через велику зацікавленість ділянкою – в аукціоні взяли участь п’ять учасників – зросла до двох мільйонів гривень. Саме така сума вже надійшла за останній рік до міського бюджету. І так буде і в наступні роки.

Нагадаємо, на Дніпропетровщині завершують капремонт амбулаторії сімейної медицини.

Як ми повідомляли раніше, у Вінниці дитяча лікарня отримала благодійну допомогу від Ізраїлю.

Фото: facebook.com/lvivmistobud.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Солодка пам’ять. Історія кондитерки із Закарпаття, яка відроджує рецепти легендарного Йозефа Шнайдгена

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Присвятити своє життя солодощам, аби зберегти пам’ять та емоції дитинства. Це історія кондитерки Галини Репарюк, яка між модним макароном та «бабусиним» тістечком радить обирати своє, рідне. А ще вона відроджує унікальні рецепти легендарного ужгородського кондитера Йозефа Шнайдгена. Про відкриття власної справи, щирі смаки та збереження традицій Галина розповіла ШоТам.

Галина Репарюк

Кондитерка, засновниця бренду Gallia sweet-shop, власниця двох кондитерських у Великому Березному та Перечині. Відроджує рецепти Йозефа Шнайдгена, відомого ужгородського кондитера

На Закарпатті все починається з кави

Я завжди любила готувати. Це – мій релакс. Із дитинства, коли мама розподіляла домашні справи між мною та сестрою, я воліла на кухню, а не прибирати. І в університеті, і вже в сімейному житті готувати щось смачне – це мій відпочинок. Прийду змучена, на кухні відновлюся. А до тістечок я прийшла через каву. На Закарпатті все починається з кави.

Я вийшла заміж і ми оселилися у Великому Березному (містечко на Закарпатті). Щоби випити доброї кави, їздили в Перечин чи Ужгород. Зрештою – вирішили відкрити власний заклад, аби в Березному була добра кава. Це все було непросто, ми довго шукали партнерів, нас відговорювали. Казали, що нічого не вийде, не вдасться тут зробити місце лише про каву. Скажу так: у день відкриття нашої кав’ярні, а це кінець 2008 року, я не була щаслива. Але потім справа пішла.

Кондитерка Галина Репарюк під час роботи

Я побачила, що люди до кави хочуть і тістечок. Спочатку для мене їх робила жіночка, яка, до речі, тепер працює в нашій кондитерській. Тоді це були звичайні тістечка, стандартні, як у всіх. Я сама, вдома, почала робити чизкейки, тірамісу, отакі «модні» солодощі. Просто за уроками з інтернету. Коли досягла певного рівня, зрозуміла, що мені бракує знань. Так почалася історія мого навчання.

Я почала їздити на майстер-класи з кондитерської справи у Львів, Київ, Харків… Сама експериментувала багато, а найкращі майстри дали мені певний поштовх. Що цікаво, мене навчили більше не як робити, а як не робити. А це дуже важливо. Побачила помилки, які мала сама й яких припускаються багато колег. Це, мабуть, і стало переломним моментом. Вирішила, що у мене буде власний шлях.

Фірмовий торт «виношувала» 9 місяців

«Ужанська долина» – авторський торт, за яким мене знають краяни. Коли я тільки-но оселилася на Березнянщині і почула цю назву – а це було 20 років тому – вже знала, що зроблю щось про Ужанську долину. Відчувала в цій назві якусь особливу енергію, може, й магію. Отже, назва була одразу. А вже коли була на першому майстер-класі, зрозуміла, що створю торт «Ужанська долина».

Торт Ужанська долина
Фірмовий торт кондитерки Галини Репарюк «Ужанська долина»

Відтоді минуло майже 5 років. Це не так просто, ти мусиш багато попрацювати, й не варто поспішати. Ти вигадуєш одне, пробуєш, воно не працює… Спочатку я хотіла «намудрити» – набралася багато знань, була спокуса показати все, що вмію. Але ж насправді це нікому не потрібно, та і буде схоже на те, що є в інших. Зайшла в глухий кут. І кажу собі: «Стоп, Галю, відпусти себе! Пофантазуй! От уяви: ти прийшла в гості в Ужок (село на Березнянщині, поблизу перевалу на межі з Львівщиною), і чим тебе там пригостять?». Й от таке «дзинь»: миска з домашнім сиром, сметана, горіхи і яфини (чорниці)! З цим багатством і почала далі працювати технічно – як це подати тортом, аби було добре.

Я «виношувала» цей торт 9 місяців – так щоб «твердо», щодня працювати. Не завжди сама власноруч, бо це ніби хірургу оперувати власну дитину. І нервувала тоді добряче з командою, давала орієнтири, вказівки… Дівчата робили варіанти, заготовки, і я куштувала з тверезим розумом. Звісно, й сама стояла і над тістом, і над начинками, і коло печі… Переробляли безліч разів. Довго шукали, який вигляд матиме торт.

Не хотіла дивувати людей чудернацькими рецептами

Коли ти хочеш красивий торт – ти даєш шоколад. А я принципово не хотіла там шоколаду: він там чужий. Моя ідея інша, і він зіпсував би і концепцію, і смак. Крім того, я не хотіла, щоби було схоже на інші торти Закарпаття. До речі, мені дуже прикро, що є випадки, коли крадуть ідеї у колег, і роблять копію, але не вкладають душу. Я ж за ці 9 місяців, як створювала «Ужанську долину», не спала спокійно. 

Нарешті стався момент, коли я знайшла те, чого прагнула. Торт ще не ідеальний, зараз я вже готова застосувати технологічний момент, що зробить його ще кращим. Довелося прийняти рішення не додавати в торт меду, який я там бачила – багато людей мають алергію. Обійтися без меду мені радили і майстри-кондитери, яких поважаю. І так, мені при створенні торту допомагали порадами, і я вдячна. Сьогодні вже можу сказати: горда представити «Ужанську долину» людям. 

Кондитерка Галина Репарюк, яка ка відроджує рецепти Йозефа Шнайдгена

Які емоції, за моєю ідеєю, відчує людина, яка куштує шматочок цього торту? Це про село, спокій, радість від природи. Уявляю ганок дерев’яної хати, і смак домашніх продуктів. Я просто переосмислила це в форматі торту. Не хотіла якоїсь гастрономічної «лавини», здивувати чимось чудернацьким. Ні, це про затишок недільного ранку. Вважаю, що щирі емоції – найсмачніші. 

Рецепти Шнайдгена знайшли прихисток на Закарпатті

З історією Шнайдгена я познайомилася буденно. Вже бачила, що варто розширювати справу. Й одразу йшлося про Перечин – місто неподалік від Ужгорода, в напрямку від Великого Березного. Адже це поруч, і все контролюватиму сама. Почала шукати приміщення під кав’ярню-кондитерську. Голова громади Іван Погориляк сказав, що має ідею й бачить, що я зможу її реалізувати. Він дав мені контакти сина Йозефа Шнайдгена. Й так я дізналася про цю людину.

Він жив у 1912-1991 роках. Мав освіту, здобуту в різних містах Австро-Угорщини, та ніс традиції кондитерської школи цієї частини Європи. Його цукрарня (кондитерська) в Ужгороді була успішна в 1930-1940 роках. Посидіти там за кавою з тістечком входило до приємних традицій ужгородців, які любили це місце і за смак, і за атмосферу. З того, що я знаю про пана Йозефа, це був особливий, неймовірно інтелігентний, дещо суворий і безмежно відданий своїй справі чоловік. Коли наприкінці 1940-х цукрарню експропріювали совіти, господар і кондитер залишився без роботи. 

Він зміг знайти працю лише в Перечині, і не там, де міг проявити свої вміння і талант. Йому довелося робити промислові льодяники та пряники. У СРСР не було місця авторській кондитерській справі й традиціям смаколиків Австро-Угорщини. Були стандарти, що стосувалися й випічки та солодощів. Та, як розповів син пана Йозефа, кондитер не здавався і все ж знайшов спосіб затвердити свої рецепти. Так і Перечин відчув шарм авторської випічки. 

Зошит Шнайдгена – виклик для кондитера

Йозеф Шнайдген у Перечині розробив і вдосконалив рецепти, навчав молодь кондитерській справі. Згодом повернувся жити в Ужгород, але щоранку вдосвіта їздив у Перечин, аби до ночі готувати смаколики для людей, які його прийняли. Які саме – ми знаємо лише кілька назв, але кожна – легендарна. Торт «Добош», тістечко «Креймеш», трубочки з кремом «Гобоші» і «Рейтеші», як у нас кажуть, «закручування».

Зошит кондитера Йозефа Шнайдгена
Зошит кондитера Йозефа Шнайдгена.

Вони – із зошита, який віднайшли нащадки Шнайдгена. Цей історичний документ – важливий раритет. І виклик для кондитера. Адже Йозеф Шнайдген записував інгредієнти, але не технологію. Як я це зрозуміла: він писав про кратні порції, 8 або 12, і так рахував складники. 

Почала працювати з тортом «Добош», а там шоколад, і крем виходить інакший. Я розшукала жінку, яка з ним працювала. З’ясувала деякі деталі, хоча і не так про рецепти. Дізналася, що торт у той час – це була розкіш, яку могли собі дозволити лише деякі. Здебільшого «Добош» вони робили так, аби продавати невеликими шматочками в кафе, і це теж було свято для тих, хто куштує. 

Книга рецептів Йозефа Шнайдгена

Думаю, це про те, що емоції дитинства важко передати. Це був інший смак. Коли ти куштуєш дещо особливе, що ти запам’ятаєш. Зараз у нас надмір солодощів, і це інші відчуття. Ані цукерки, ані тістечка – вже не подія, це доступно. А тоді це було свято. Свято, яке створював майстер.

Солодощі Шнайдгена – з того, що під рукою

Це зараз ти можеш навчитися з уроків на Youtube, багато відкритої інформації, тоді ж такого не було. Йозеф Шнайдген дійсно був майстром і, маючи знання, ніс цю культуру людям. І вони цінували. Я зрозуміла це, працюючи над тістечками Шнайдгена. Там дуже прості складники. Те, що було: борошно, масло, яйця… Так, я переосмислюю їх. Я ж мушу зробити технологічно.

Наприклад, якщо ти поставиш «Добош» у холодильник, то глазур потече. А тоді ж холодильників не було! Карамель і холод – вороги. Цей торт так створили, щоб його можна було зберігати 10 днів. Є легенда, що цей торт (створений 1885 року Йозефом Добошем) везли імператриці Австро-Угорщини Єлизаветі Баварській, і вона його вподобала. Там шоколад. А яйця збивають з цукровим сиропом за спеціальним методом. Словом, купа нюансів.

Гобоші за рецептом Йозефа Шнайдгена
«Гобоші», створені за рецептом Йозефа Шнайдгена.

Думаю, що смак здатен передавати емоції та бути носієм пам’яті. Сьогодні на вітринах 50 видів тістечок і кав’ярня – на кожному кроці. Це різні часи, і різне відчуття смаку. Мрію, щоби на будинку, де була кав’ярня Йозефа Шнайдгена, була його меморіальна дошка. 

До традиційних рецептів додаю сучасний «тюнінг»

Усі питають: який мій улюблений десерт. А це просто чорний хліб з добрим шаром хорошого масла. Коли їду на рідну Рахівщину, в інші місця Закарпаття, на всіх гостинах щоразу шукаю тістечка. Чи мені бракує солодкого? Та в мене кондитерська! Я вивчаю. І страшенно сумую, коли бачу, що втрачаються рецепти. Що хазяйки не бережуть бабусині зошити, замовляють на стіл звичайні промислові тістечка з найближчої торгової мережі.

Коли лише починала, я робила «модні» десерти. Зараз розумію: цього не треба. Ми любимо свій рідний смак. Буде навколо багато макарон, мусових тістечок, всяких кольорових, а все одно тягнешся по «шетемені», як кажуть на Закарпатті, – по домашню випічку. Зараз я працюю над відновленням традиційних рецептів, але з сучасним «тюнінгом». 

Що таке традиційна закарпатська випічка? Це «кісто», прості тістечка із заварними, масляними кремами, з додаванням ягід, медовики і баники. Треба поєднувати з горіхом, маком, кокосом, і це дуже добре. А ще треба відновити «закручування», рулети. Там можна так експериментувати! От я любителька чорносливу… І грецький горіх для мене набагато кращий за мигдаль, а французьку випічку вважаю надто солодкою.

Мої улюблені тістечка – мамині з домашнім сиром або яблуками. Хочу відновити «горішки» (улюблена закарпатська сімейна випічка), але не банально зі згущеним молоком. Уже знаю, що зроблю з нашим цікавим закарпатським фруктом, і це буде те, що люблю я. І, певна, вподобають люди. Саме зараз уже складаю цей десерт, це дуже мій смак.

Солодощі від кондитерки Галини Репарюк

Смаки повертають тебе в дитинство

Моя радість – щоденна. Я не люблю гучні події. Щодня п’ю каву і люблю, щоби це було красиво і смачно. Вважаю, що смачні тістечка – це щастя щодня. Мої мрії? Я б хотіла втілити соціальний проєкт. Навчати дітей. Не всі й знають, як з’являється борошно, як печеться хліб. Для дитини тістечко – це втамувати потребу солодкого, це ціль. Для дорослих це й емоція. 

Бачу, що є потреба в справжньому, в автентичних смаках, у тому, що вертає тебе до дитинства. Ти вже скуштував різне. І розумієш, що хочеш рідного.  На Різдво я була в мами на Рахівщині. І привезла її колач з домашнім сиром. Щодня вранці п’ю каву з ним. Донька спитала: чого ти так ділиш, на малі шматки? І я зрозуміла: щораз, смакуючи, я наче там, вдома у мами.

Аби відновити унікальні рецепти, потрібно докласти чимало зусиль та часу. А щоб підтримати ШоТам – достатньо одного донату.

Фото: Сергій Гудак та з особистого архіву Галини Репарюк

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Презентували онлайн-архів української державності

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Стартував унікальний онлайн-ресурс архіву української державності, повідомили на фейсбук-сторінці Міністерства юстиції України.

Веб-платформа доступна за посиланням.

Новий онлайн-ресурс містить  понад пів мільйона копій аркушів документів із фондів архіву.

Загалом до онлайн-ресурсу вже завантажено понад 600 тисяч сканів документів і 21 фонд, що висвітлюють боротьбу українського народу за незалежність та державність у часи Української революції 1917-1921 років.

Метою цього електронного ресурсу є надання доступу до повнотекстового довідкового апарату архіву та його оцифрованих фондів. Ресурс забезпечує повнотекстовий пошук за назвами фондів, історичними довідками та анотаціями до фондів і описів, а також заголовками справ.

Читайте також: Жартівник, батько та футбольний фанат. Що ви знаєте про життя Степана Бандери? (ТЕСТ)

Покажчики імен, організацій та географічних назв є електронними аналогами традиційних карткових каталогів та надають додаткову інформацію дослідникам. Оцифровані матеріали доступні для перегляду через зручний інтерфейс, а неоцифровані справи можуть бути замовлені до читального залу архіву онлайн через особистий кабінет. Архів системно працює над наповненням ресурсу та удосконаленням пошукових можливостей.

Нагадаємо, на Волині ентузіасти відтворили одяг луцького князя Вітовта.

У подальшому «Архіум» ЦДАВО України поповнюватиметься цифровими копіями архівних фондів з історії України ХХ століття й вже у 2022 році досягне одного мільйона копій аркушів документів.

Нагадаємо, на Волині ентузіасти відтворили одяг луцького князя Вітовта.

Фото: e-resource.tsdavo.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі