1. Цей поет-шістдесятник є автором відомої дитячої казки «Цар Плаксій та Лоскотон». Він брав участь у «Клубі творчої молоді», а також разом з його учасниками Лесем Танюком та Аллою Горською виявив масові поховання у Биківнянському лісі. На фото — ще маленький митець на возі разом з дідом.
Фото: сайт про життя та творчість поета
На фото поряд з дідусем, який замінив йому батька, сидить Василь Симоненко. Хоч помер у дуже молодому віці — 28 років, — Василь встиг написати три казки для дітей і дорослих, збірку поезій, книгу «Лебеді материнства» та численні статті й рецензії. Разом з колегами з «Клубу творчої молоді» поет брав участь у пошуку місць поховання жертв сталінських репресій.
2. Поет та перекладач з Рівненщини ще в школі проявляв бунтарський дух, тому вже з 15 років його викликали на допити за антирадянські вірші й висловлювання. Уже після смерті діяча його син назве свій музичний гурт на честь поетичної збірки батька та напише одну з найпопулярніших українських пісень «Вона».
Фото: Суспільне культура
На світлині зображений маленький Грицько Чубай. Через антирадянську позицію за ним зі школи слідкувало КДБ, а після виступу на річницю перевезення праху Тараса Шевченка з Петербурга до Канева його відрахували з університету. Обоє його дітей стали музикантами: донька Соломія є співачкою та авторкою проєктів з ушанування батька, а син Тарас — лідером гурту «Плач Єремії».
3. На фото зображений клас видатного поета, дисидента й члена Української Гельсінської групи у школі міста Сталіно. Судовий процес над діячем є одним з найвідоміших та розцінений російським правозахисником Андрієм Сахаровим як «ганьба радянської репресивної системи».
Крайній праворуч у другому ряду згори. Фото: сайт про життя та творчість поета
Аби уникнути примусової колективізації, родина Василя Стуса переїхала в Сталіно (теперішній Донецьк), коли той ще був немовлям. Судовий процес над поетом за участі сумнозвісного «адвоката» Віктора Медведчука став однією з найтрагічніших сторінок історії українського дисидентства.
4. Майбутній класик дитячої літератури в дитинстві мріяв стати капітаном далекого плавання, але через особливості зору мусив відмовитися від мрії. Натомість він почав працювати в журналі «Барвінок», де й надрукував своє перше оповідання. Згодом за його книжками зняли кілька фільмів, зокрема «Чудеса в Гарбузянах» та «Одиниця з обманом».
Фото: Український інститут національної памʼяті
У дитинстві Всеволод Нестайко разом із сусідом Вітасиком Дяченко зачитувався пригодницькими творами Жуля Верна й Миколи Трублаїні та мріяв про далекі подорожі, але здійснити цю мрію вдалося тільки його другові. Нестайко ж працював у журналах, а під час роботи у дитячому видавництві «Веселка» написав свою легендарну трилогію «Тореадори з Васюківки».
5. Один з основоположників української естрадної музики з самого дитинства проявляв до мистецтва неабиякі здібності, наприклад, уже в 5 років почав опановувати скрипку. Згодом його пісні виконували ансамбль «Смерічка» та Софія Ротару.
Фото: альбом у фейсбуці Любомира Криси
Батько Володимира Івасюка Михайло разом з іншими жителями їхнього міста домігся відкриття музичної школи, куди майбутній композитор у 5-річному віці піде навчатися гри на скрипці. Пізніше він також опанував фортепіано, віолончель і гітару. Основоположні пісні Івасюка «Червона рута» й «Водограй» виконували солісти ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич і Назарій Яремчук, а композицію «Балада про дві скипки» вперше заспівала Софія Ротару.
6. Майбутня художниця переїхала в Київ лише в підлітковому віці, але це не завадило їй згодом стати українською шістдесятницею та дисиденткою. Вона свідомо почала вчити українську вже дорослою, а також стала однією з організаторів тодішнього центру національного життя Клубу творчої молоді «Сучасник».
Фото: Secondary Archive
До Києва Алла Горська встигла пожити в Москві, Ленінграді й Алмати, оскільки її батько, який був одним з організаторів радянського кіновиробництва, мусив постійно переїжджати по роботі. Родина художниці була російськомовною, тому, аби перейти на українську, їй довелося брати уроки у громадської діячки Надії Світличної.
7. Першою абсолютний слух у майбутнього композитора розпізнала сестра його бабусі Соломія Крушельницька та порадила родині віддати хлопчика навчатися музики. У 1960-х роках він написав музику до кінострічки «Тіні забутих предків» та балет за поезією Івана Франка «Каменярі».
Фото: Mus Opus
Коли 5-річний Мирослав Скорик був у гостях Соломії Крушельницької, він зазначив, що її фортепіано «фальшивить» (для вокалістів інструмент налаштовували на пів тону нижче), і так співачка здогадалася про абсолютний слух небожа. Окрім музики до стрічки Параджанова він також написав композиції для мультфільмів «Як козаки куліш варили» та «Гуси-лебеді летять».
8. Ця всесвітньо відома співачка народилася і все життя прожила у США, але в дитинстві щосуботи відвідувала школу українознавства та була пластункою. Вона вміла співати так званим «білим голосом» і виконала ним кілька композицій зі свого альбому «Пісні України».
Фото з архіву Тараса Дзеня
Батьки співачки Квітки Цісик були післявоєнними мігрантами з Заходу України, тому дівчинка відвідувала по вихідних українську школу, а також здобула статус пластунки-розвідувачки. Квітка мала рідкісний тембр — колоратурне сопрано, і музикознавці виділяли в ньому скрипкові тони. Окрім того, вона володіла технікою «білого голосу» — манерою жіночого фольклорного співу в карпатських селах.
Суспільство
Фестиваль «Книжкова країна» на ВДНГ у Києві цьогоріч зібрав понад 72 тисячі читачів. Коли біля стендів великих книгарень стояли черги, до стенду пана Юрія з невеликого видавництва «Сітон» підходили дуже рідко. Чоловік радів кожному гостю та допомагав читачам знайти свої книги.
Серед покупців була й піарниця видавництва «Ранок» Богдана Богельська. Вона поширила в тіктоці публікацію про Юрія Ковальського, яку за ніч переглянули більше 30 тисяч користувачів. Уже наступного дня коло «Сітону» були люди.
Камерне видавництво ентузіастів
Включно з головним редактором Юрієм у «Сітоні» працюють троє людей. Чоловік жартує, що в невеликому видавництві він може бути й вантажником, і водієм, а директор веде бухгалтерію та не виділяє для себе окремої зарплати. Коректорів і верстальників у штаті немає — їх запрошують попрацювати за угодою.
За словами Юрія, видавництво створювали на ентузіазмі у 2011 році, й тоді засновник починав цей бізнес як хобі. Сам редактор прийшов у «Сітон» в кризовий період ковіду — на той момент видавництво взяло паузу.
В одному накладі «Сітон» випускає щонайбільше тисячу примірників. Низькі ціни Ковальський пояснює невеликою кількістю працівників та любов’ю до своєї справи:
«У нас маленькі зарплати, але завдяки цьому книжки недорогі. Хочемо їх випускати більше, а для цього потрібно швидше продавати. Якщо ж книжка буде дешевшою, це зробити легше».
Керівник редакції говорить, що для їхнього видавництва важливо знаходити хороших авторів. Наприклад, нещодавно відкриттям стала режисерка Національного театру імені Івана Франка Ліана Михайлова. Тираж її оповідання швидко знайшов свого читача, тому твір не змогли представити на «Книжковій країні».
«Письменників, які стали майже сучасними класиками, не друкуємо — ми як правило відкриваємо нові імена, намагаємося відкривати. Цікаво працювати з молодими авторами. Сподіваюся, що частіше ми вгадуємо, хто пише добре, а потім буде робити це ще краще».
Головний редактор пригадує, як одна читачка зауважила, що з продуманим маркетингом книга їхнього видавництва могла б стати геніальною.
«Рекламувати ми не вміємо, тому вдячні Богдані за цю допомогу. Як редактор можу сказати, що ще й пише вона дуже добре».
Фото з посту Богдани у тіктоці
Юрій та Богдана обмінялися контактами, а піарниця навіть обіцяла проконсультувати видавництво щодо продажів.
Не конкуренція, а партнерство
Богдана Богельська розповіла, що на фестивалі не лише виконувала роботу для свого видавництва, а й була зацікавленою читачкою. Увагу піарниці привернув скромний стенд пана Юрія:
«Я захотіла підтримати його й підійшла, поцікавилась асортиментом. Він не намагався мені щось продати. Як піарниця, навчена швидко ловити сенси, я відразу відчула, що розмова не рекламна, а натхненна: він захоплено ділився історіями написання, цікавинками з біографій авторів. Юрій просто ніби дихав цими книгами. Саме це мене спонукало купити в нього книжку».
Богдана придбала книгу для своєї доньки, а Юрій подарував ще одну для читачки-мами. «Ну хто ще так робить на «Книжковій країні», коли продажі очевидно не йдуть?» — поділилася подивом Богдана.
Далі вона зробила фото для допису, в якому розповіла про роботу Юрія та його колег. Піарниця планувала поширити пост серед друзів, але вже наступного ранку в нього було понад 30 тисяч переглядів. Юрій каже, що в останній день фестивалю до нього прийшло в чотири рази більше читачів, ніж зазвичай.
Після успіху в тіктоці Богдана ще раз зустрілася з Юрієм, аби записати коментар читачам, які відгукнулися. Для тих, хто не зміг побувати на фестивалі, книги обіцяли відправити «Новою поштою». І тут не обійшлося без щедрості видавців — разом із замовленими примірниками вони клали одну книгу в подарунок. Юрій пояснив, що так хотіли частково компенсувати кошти за доставку.
Богдана вважає, що всі видавництва мають одну глобальну місію — популяризацію читання. У Threads вона підсумувала, що загалом ця історія про підтримку невеликих ініціатив — видавництв, авторів, бізнесів, ідей:
«Ми повинні частіше звертати увагу на маленькі видавництва та навіть самвидав, бо часто там ховаються отакі скарби, які просто не знають усіх способів заявити про себе або ж не мають належних ресурсів. Сподіваюся, ця історія надихне читачів на те, щоб давати шанс усім, хто живе своєю справою, — а це як великі, так і маленькі команди».
Богдана планує завантажити книжки видавництва у власний телеграм-канал, аби підтримувати «Сітон» і надалі.
Фото надала Богдана Богельська
Скучили за книжками, але бракує часу на читання? Радимо спробувати аудіокнижки! Їх можна слухати під час прогулянок, занять спортом чи в дорозі, коли немає можливості гортати сторінки паперових книжок.
ШоТам та MEGOGO підготували добірку аудіокниг улюблених українських авторів. Обирайте книжку за смаком та слухайте її в мобільному застосунку MEGOGO у розділі «Аудіо».
Сергій Жадан «Псалом авіації»
Ці вірші написані впродовж 2020 року. Поезія збірки сповнена метафор та образів, які переносять читача у світ українських пейзажів, гір та безкрайніх степів, де панує тиша та спокій.
Артем Чех «Район «Д»
Це оповідання про людей в умовах великих змін і криз. Кожна історія — про різні життя і долі, про дитинство 90-х, сусідів по будинку, ту саму бабусю з 62-ї квартири, друга дитинства та інших випадкових людей, яких зустрів автор і які так само можуть трапитися на шляху кожного.
Тарас Прохасько «Так, але»
Збірка короткої прози, до якої увійшли 34 тексти про родину та спогади, про дитинство, молодість і життя загалом. Всі ці історії формують єдину цілісну тему — як важливо відчувати і чути.
Світлана Ройз «Ключі сили»
Книжка присвячена темі емоцій та їхньому усвідомленому проживанню дітьми. Як впоратися, скажімо, зі страхом темряви? Як дитина може виявляти свою злість, щоб не поводитися агресивно і водночас не придушувати емоцію всередині?
Таня Касьян «Наше. Спільне»
Це книга про вплив війни на людей і суспільство. Вона наповнена історіями українців та їхніми переживаннями початку повномасштабної війни.
Олександр Михед «Позивний для Йови»
Автор почав писати книгу у перший день повномасштабного вторгнення і працював над книжкою протягом тринадцяти місяців. Олександр Михед писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації та решту подій, які сталися за цей час.
Анастасія Левкова «За Перекопом є земля»
Розповідь про Крим, його минуле та сучасність. Про різні покоління людей, які там жили. У книзі Крим постає не лише як півострів, як географічна локація, а насамперед як символ, як частина української, татарської та світової історії.
Ніна Кур’ята «Дзвінка»
Книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім — упередженість земляків з інших регіонів. Але зрештою відтворити та втримати власну ідентичність.
Юрій Андрухович «Радіо Ніч»
Дія роману відбувається під час початку пандемії та незмінної загрози з боку росії — коли надії на радикальні зміни згасають.
Головний герой, Йосип Ротський, музикант, який веде власну радіопрограму, де транслює музику, поезію та добрі історії у темний світ.
Ілларіон Павлюк «Білий попіл»
Нуарний детектив з українською атмосферою. Це історія про детектива Тараса Білого, якому замовляють розслідувати вбивство доньки сотника Назара Засухи. Начебто простісінька справа — потрібно довести, що убив дівчину семінарист Хома. Та коли детектив приїздить на хутір Білий попіл, то розуміє — буде не просто.
Катерина Котвіцька
директорка з контенту онлайн-книгарні MEGOGO BOOKS
«Ми уже мали студію, у якій створювали подкасти й відеоконтент. Тож наступним рішенням було розширити команду й зайнятися виробництвом аудіокнижок. Нині головна мета — заохочувати видавців зробити перші кроки у виробництві аудіоверсій книжок. Культура ліцензійного цифрового контенту у книжковій сфері ще потребує просвітницької роботи — ми з командою вже працюємо над стратегією боротьби з піратством. Думаю, що споживання ліцензійного продукту виграє і через зручність споживання та доступність».
Фото: MEGOGO
29 квітня благодійний бренд Animalism by UAnimals представив капсульну колекцію «ТІНІ ХВИЛЬ», присвячену проблемі зникнення дельфінів під час війни.
Про це повідомили в UAnimals.
Про нову колекцію
«Колекція називається “ТІНІ ХВИЛЬ”, адже дельфіни гинуть та фактично зникають з різних причин – зокрема й через війну. Коректної статистики про це до закінчення бойових дій, за словами науковців, немає та не може бути. Але якщо не зупинити екоцид, з часом дельфіни можуть стати тінями хвиль майже у буквальному сенсі», — зазначила керівниця Animalism Анастасія Юрко.
До нової лінійки увійшли: оверсайз футболка із зображенням звукової доріжки голосу дельфіна, лонгслів із силуетами зникаючих дельфінів, хустка, металевий кулон-жетон, шкарпетки та гольфи з принтами дельфінів, а також чашка, на якій дельфіни проявляються при нагріванні.
Зараз на дельфінів впливають численні фактори: пуски ракет із надводних і підводних суден, забруднення моря паливом, хімічні отруєння, акустичні травми від російських радарів. Крім того, через втечу риб у безпечніші зони дельфіни змушені слідувати за ними і можуть гинути у рибальських сітках.
Щоб привернути увагу до проблеми, до презентації колекції долучилися актори «Молодого театру» Ілля Чопоров і Дар’я Грачова. У проморолику вони передають емоції та атмосферу моря під час війни.
Читайте також: Поблизу «Вернадського» українці вперше зняли з дрона антарктичного смугача (ВІДЕО)
Довідка
Бренд Animalism by UAnimals створили для того, щоб розповідати про вразливість природи та підтримувати тварин України, які постраждали від війни. Всі речі виготовляють локальні виробники, а прибуток від продажу колекції «ТІНІ ХВИЛЬ» спрямують на допомогу тваринам через громадську організацію UAnimals.
Організація UAnimals з 2016 року пропагує гуманне ставлення до тварин і захищає їх від експлуатації та знущань. Після початку повномасштабного вторгнення UAnimals рятує домашніх, диких та свійських тварин від війни.
За цей час команда UAnimals вивезла з-під обстрілів близько 7 тисяч тварин, підтримала відбудову понад 24 притулків, роздала тисячу тонн корму та стерилізувала понад 43 тисяч безпритульних тварин. Наразі спільнота фонду налічує близько трьох тисяч волонтерів.
Нагадаємо, що «МУР» та Animalism випустили благодійний дроп для допомоги тваринам (ВІДЕО).
Також ми писали, що UAnimals запустили власну платформу із лекціями задля допомоги тваринам.
Фото: UAnimals
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...