Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи

Опубліковано

0%

Радянська армія за кількістю приблизно вдесятеро переважала армію УНР

Правильно! Неправильно!

Це правда. За даними Інституту національної пам’яті, сили більшовиків складалися з 4800 бійців, тоді як кількість українців не перевищувала 520 людей. Росіяни мали перевагу й в техніці: бронепотяг та артилерія проти кулеметів та гармати.

Крутянці знали про значну перевагу радянської армії й свідомо йшли на подвиг

Правильно! Неправильно!

За словами науковиці Національного музею історії України Аліни Понипаляк, ніхто не здогадувався про кількість більшовиків. «Люди добровільно, як на Майдані, збиралися, проходили двотижневий вишкіл, щоб вийти на захист рідного міста. Але ніхто не знав численність військ Муравйова. Не треба казати, що вони зробили цей подвиг свідомо. Ці люди просто йшли захистити своє місто, захистити Київ», – наголосила історикиня в ефірі «Українського радіо».

На бій під Крутами відправляли лише студентів та добровольців без досвіду, які не вміли воювати та фактично йшли на вірну смерть

Правильно! Неправильно!

Це міф. За даними УІНП, в бою під Крутами брали участь приблизно 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, які вже мали бойовий досвід. А також бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та вільні козаки з міста Глухова – теж старші люди, які мали бойовий досвід. Саме вони, а не гімназисти та студенти без вишколу, складали основні бойові сили оборонців Крут. Бійців зі Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших і тих, хто взагалі не вмів стріляти, – лишили в резерві.

У бою під Крутами героїчно загинули 300 студентів

Правильно! Неправильно!

Це один із найбільш поширених міфів. Загальні втрати українців, за різними оцінками, сягли 70-100 людей. І далеко не всіх із них, як ми вже з’ясували, – студенти. За словами історика Сергія Бутка, джерелом міфу став виступ Миколи Зерова, під час якого він порівняв героїзм учасників бою під Крутами із подвигом 300 спартанців у Фермопілах.

Командир військ УНР втратив під Крутами рідного брата

Правильно! Неправильно!

Це правда. Українською армією командував полковник Аверкій Гончаренко. У студентському курені під Крутами загинув його рідний брат Федір.

Більшовики понесли значно більші втрати, ніж українські сили

Правильно! Неправильно!

Це правда. Попри перевагу в кількості та озброєнні, гвардія Муравйова втратила 300 бійців. Це щонайменше втричі більше, аніж втрати значно меншого українського війська.

Командувач Червоної гвардії Михайло Муравйов розраховував потрапити до Києва вже того ж дня, до ночі

Правильно! Неправильно!

Це правда, але мрії більшовиків не здійснилися. Натомість російським військам довелося «зализувати рани», збиратися з силами та лагодити колію.

Бій під Крутами дозволив уряду УНР підписати Берестейський договір, що означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин

Правильно! Неправильно!

Це правда. Крутянці на чотири дні зупинили просування більшовиків. Завдяки цьому уряд УНР мав час, аби підписати Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір з країнами Четверного союзу. Ось, що пише про роль бою український історик Володимир Улянич: «Саме ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність. День української перемоги у бою під Крутами є законною гордістю українства».

Під час відступу українських сил приблизно 30 студентів заблукали та потрапили в полон більшовиків

Правильно! Неправильно!

На жаль, це правда і один з найтрагічніших епізодів бою під Крутами. Під час відступу студентська чота, що налічувала до 30 людей, заблукала й вийшла на станцію, що вже була зайнята більшовиками. Точна кількість загиблих невідома, але український історик Ярослав Файзулін вважає, що тоді бійці Муравйова розстріляли 28 людей. Прізвища частини загиблих і досі невідомі.

Бій під Крутами став провальною операцією для української армії

Правильно! Неправильно!

Тож насправді це міф. По-перше, вдесятеро менша українська армія змогла дати гідну відсіч більшовикам. По-друге, втрати радянської армії, попри перевагу в кількості, були значно більшими. По-третє, саме подвиг крутянців дозволив уряду УНР підписати Берестейський договір та отримати визнання на міжнародній арені. Сучасні історики називають бій під Крутами однією з найуспішніших операцій української армії: «Це був бій за майбутнє, який показав, що Україна стала можливою саме завдяки армії».

Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи
Схоже, ця сторінка української історії донедавна залишалася невідомою для вас. Це й не дивно, міфи на кшталт «300 студентів» встигли так закріпитися в нашій свідомості, що інший погляд на ці події здається дивним та нереальним. Насправді кількість балів у цьому тесті не має жодного значення. Лише пам’ятайте: бій під Крутою став для України перемогою, а не поразкою.
Ви правильно відповіли на більшість питань, та деякі моменти, схоже, все ж викликали сумнів. І це нормально. Головне – пам’ятайте, що бій під Крутами не був «прикрою помилкою», «невдалим рішенням» чи «даремною втратою». Це перемога та подвиг.
Чудовий результат! Ви добре знайомі з українською історією та вмієте відрізняти вигадки та міфи від реальності. Поділіться цим тестом із друзям. Адже важливо, аби бій під Крутами перестали вважати поразкою чи «даремною трагедією». І такий формат – чудовий інструмент, аби розповісти правду.

Поділіться своїми результатами:

Суспільство

Оголошені переможці премії Jager Music Awards 2024

Опубліковано

Музична премія Jager Music Awards повернулася на початку 2024 року після двох років перерви, вперше з початку повномасштабного вторгнення й оголосила своїх цьогорічних лауреатів.

Про це повідомляється в прямій трансляції премії на YouTube.

фото: ANDRII BARMALII . Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Переможці премії

Лауреатами 2024 року стали:

  • “Артист року” – OTOY;
  • “Трек року” – Стасік, “Герої вмирають”;
  • “Відео року” – ANDRII BARMALII, “Я нормально”;
  • “Колаба року” – NAZVA, альбом “ГУРМА”;
  • “Явище року” – Василь Байдак, креативні музичні збори;
  • “Лейбл року” – КONTRABASS PROMO;
  • “Журналіст року” – Олексій Бондаренко, головний редактор та засновник медіа “Лірум”;
  • “Майданчик року” – !FESTREPUBLIC;
  • YOUNG BLOOD:
    People’s Choice – OKAZIA, YAD BAND, ANGELA VERÁ;
    Jägermeister Choice – ALEZJAZZ, RENIE CARES, A04F feat. JorDee;
    Jury’s Choice: SOPHIÈME, YARIMA, Drum&Tuba Band;
фото: Юля Юріна на Jager Music Awards. Суспільне Культура/Юлія Ткачук
  • “Майстерність: сучасні пісні” – ANTON KRAMER, “Знаєш, як болить” (LAMA);
  • “Майстерність: народні пісні” – “Щука-Риба”, BUNHT, YEVHEN PUHACHOV, “То не ластовка”.

Читати також: “Doc Kyiv Fest”: в Україні стартував фестиваль документального кіно

До шортліста номінації YOUNG BLOOD потрапило одразу 56 молодих виконавців, які гучно заявили про себе цьогоріч.

Медіа “Ти.Київ” окремо нагородило ANGELA VERÁ — вони отримали інтерв’ю у виданні.

Фото: Гурт NAZVA “Колаба року” за альбом “ГУРМА”. Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Про премію

Jager Music Awards — перша премія української незалежної музики, яка підтримує представників альтернативної сцени з 2018 року. У 2023 році вона не проводилася, замість цього у рамках ініціативи #SupportUkrainianCreators організатори підтримали 56 українських артистів і креативників мінігрантами на загальну суму 840 000 гривень.

Нагадаємо, що у Мілані відкрили читальну залу в памʼять про Вікторію Амеліну.

Фото: Jager Music Awards

Читати далі

Колонки

Одеський спадок бойчукістів: заштукатурена історія 

Опубліковано

Михайло Бойчук, засновник українського монументального мистецтва, разом зі своїми учнями впродовж 5 років працював в Одесі. Більшість їхніх робіт була знищена совєтською владою після того, як найвідоміших бойчукістів звинуватили в шпигунстві та розстріляли.  Однак у січні 2017 року в Одесі були знайдені фрески їхнього авторства, про які не було відомо раніше. 

Михайло Бойчук — видатний український живописець, який на початку ХХ століття відродив майже втрачену на той час вітчизняну традицію монументального живопису. У своїх роботах художник прагнув повернутися до національних витоків, орієнтуватися на мистецтво доби Візантії та Київської Руси. Такий стиль не підходив владі СРСР, тож Бойчука та його учнів звинуватили в тому, що вони спотворюють совєтську дійсність. За це багатьох бойчукістів розстріляли, а їхні роботи знищили, заштукатуривши або спаливши. 

Саме така доля спіткала роботи монументалістів в Одесі. Михайло Бойчук і його підмайстри працювали в місті з 1928 по 1932 роки. Долучитися до команди художника змогли й студенти Одеського політехнікуму живописних мистецтв (зараз — Одеський театрально-художній фаховий коледж). За 5 років митці виконали кілька великих замовлень. Серед них — оформлення будівлі Селянського поземельного банку на вулиці Маразліївській, 34. Його спорудили в 1914 році, аби відкрити нове відділення. На початку 30-х років будівля змінила своє призначення, і в ній розмістився клуб співробітників НКВС. У приміщенні банку бойчукісти створили великі фрески у вхідній групі, на прольотах сходів і в актовій залі. Але вже протягом 1935-37 років їх знищили як формалістське мистецтво. Довгий час не було достеменно відомо, у який саме спосіб були знищені роботи. Проте в експертів були надії, що їх просто зафарбували або ж покрили тонким шаром штукатурки. 

Узимку 2017 року сподівання справдилися. Через холодну погоду в будівлі, що на той час вже стала Палацом культури студентів, почали тріскатися і відпадати верхні шари штукатурки, а за ними — проглядатися частини настінних розписів. Історик та дослідник Кирило Ліпатов, який тоді ще був керівником наукового відділу Одеського національного художнього музею, впізнав їх і припустив, що авторами робіт могли бути Михайло Бойчук та Антоніна Іванова. У своєму дописі на Фейсбук він зазначив, що адміністрація обіцяє зафарбувати знайдені фрески. Тож найголовнішою і найпершою задачею стало збереження цих розписів. 

З одного боку, Палац студентів є пам’яткою місцевого значення і охороняється законом. А з іншого, цей охоронний статус не розповсюджується на нові елементи, якими стали роботи бойчукістів. Питання їх збереження постало ще гостріше, коли з’явилися чутки, нібито обласна рада, яка опікується будівлею, збирається передати її в оренду якійсь фінансовій установі. Якщо б Палац студентів відійшов у приватну власність, то доля фресок на довгі роки стала б невідомою. І зовсім не факт, що їх взагалі б зберегли. Тоді фахівці почали обговорювати це питання і намагалися дотиснути, аби охоронний статус пам’ятки поширився і на інтер’єри, в яких можуть бути роботи бойчукістів.

Експертна комісія від Одеської обласної ради обстежила настінні розписи й підтвердила авторство бойчукістів. Також було проведено хіміко-технологічний аналіз фресок, за допомогою якого мали визначити технологію реставрації. Уже 31 січня 2017 року Одеська обласна рада повідомила про внесення фресок бойчукістів до охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини. 

Однак надалі жодних реставраційних і дослідницьких робіт не проводилося. Фрески і надалі зберігаються під шаром штукатурки і вапняної фарби. Відреставрувати їх — це велика і затратна робота, яка вимагає і грошей, і залучення справжніх фахівців. Якщо її не зробили до повномасштабного вторгнення, зараз вона, на жаль, теж не буде на часі. А в стінах Палацу культури студентів може ховатися щонайменше двадцять розписів авторства бойчукістів. 

Утім експерти не опускають руки і мають два варінти, які допоможуть все ж таки зберегти фрески. Перший: розчистити, закріпити і зберігати фрески у Палаці студентів. Другий: перенести збережені роботи до Одескього національного художнього музею і зберігати їх там. Однак поки що жодне рішення не було ухвалено.

А це означає лиш те, що необхідно продовжувати цю справу й робити все можливе, аби привести фрески бойчукістів до ладу. Вони є унікальним спадком українського мистецтва, прикладом українського національного модернізму, тож ми ніяк не можемо ось так просто його втратити. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Суспільство

“Doc Kyiv Fest”: в Україні стартував фестиваль документального кіно

Опубліковано

В четвер 28 березня в залі “Планета кіно” в Києві відбулася церемонія відкриття триденного фестивалю документального кіно Doc Kyiv Fest. Участь у конкурсі взяли шість українських документальних стрічок.

Про це повідомляє фестиваль на своїй сторінці в Facebook.

Фестивальний конкурс

В перший день анонсували цьогорічних конкурсантів – ними стали шість документальних стрічок українських режисерів та режисерок:

  • “Коли закінчиться зима 2022?”, режисерка Ганна Трофімова;
  • “Лінії”, режисерка Ганна Трофімова;
  • “Мій тато — дослідник блискавок”, режисерка Ірина Шостка;
  • “Фортеця Маріуполь. Саймон”, режисерка Юлія Гонтарук;
  • “Домівка на спині”, режисер Володимир Бакум;
  • “Одеса уві сні”, режисер Кирило Наумко.

Вирішувати, який із фільмів стане переможцем, буде міжнародне журі, до якого ввійшли українська продюсерка Ольга Бесхмельниціна, ізраїльський режисер Ітай Енгель та німецький продюсер Ерік Холланд. Окрім міжнародного журі оцінювати фільми буде журі Спілки кінокритиків України.

Читати також: Дві подруги в розкішних вишиванках. Як виглядали українки у Бахмуті в 1913 році

Про фестиваль

Doc Kyiv Fest – щорічний міжнародний кінофестиваль середньометражного глядацького документального кіно, започаткований Громадською організацією “Кінофест” за підтримки Одеського міжнародного кінофестивалю та Starlight Media.

Місією кінофестивалю є розвиток та популяризація середньометражної глядацької документалістики в Україні та її інтеграція в світову.

Програма фестивалю:

Нагадаємо, що ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку.

Також ми повідомляли, що в Мілані відкрили читальну залу в памʼять про Вікторію Амеліну.

Фото: Doc Kyiv Fest

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 дні тому

“Глядачі полюбили нас за українську виставу”: як харківський лялькар лікує депресію у військових

Там, де болю не видно зовні, всередині він може бути гострішим. Українські воїни, які щодня...

Суспільство7 днів тому

«На такій печериці можна хоч піцу робити!». Переселенець з Донеччини за грант відродив бізнес із вирощування грибів-гігантів

Юрій Душенко з Донеччини розпочав справу наприкінці 2015 року. Двічі втрачав бізнес, вимушено змінив три...

Суспільство1 тиждень тому

Зробив теплиці на бабусиному городі. Як підприємець з Вінниччини отримав грант на полуничний бізнес

Дмитро Гринь з Ладижина з радістю та гордістю оглядає свої володіння — довгі рівненькі рядки...

Суспільство1 тиждень тому

Думав, що гранти виграють лише «свої». Як кондитер з Київщини почав створювати українські макарони

Його соцмережі — це поєднання естетичного задоволення та вибуху смакових рецепторів. А різнокольорові макарони, які...

РЕКЛАМА: