Хто зображений на цьому фото? Пройдіть тест і зʼясуйте, як добре ви знаєте відомих українців минулого та сучасності

До річниці 13-ї бригади НГУ «Хартія» київський бренд GUD випустив лімітовану колекцію рюкзаків. Увесь прибуток з продажів передадуть військовим цієї бригади.

Про це повідомили в «Хартії».

Обличчям колаборації став офіцер «Хартії» із позивним SWAT і Таня Камєнєва, яка є співвласницею фонду Shields Ukraine та співзасновницею ініціативи «Військо +1».

У «Хартії» зазначили, що колекція символізує єдність цивільних і військових, «де турбота одне про одного стає нормою».

«Ця сумка не просто для ваших речей, вона несе ідею, що готовність рятує життя», — написали в бригаді.

Читайте також: Бригада «Чорний ліс» та Mr.SCRUBBER випустили благодійну лінійку доглядової косметики

Нагадаємо, що Etnodim та «Хартія» випустили благодійні вишиті сорочки (ФОТО).

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка «Хартії»

Два фінські університети першими приєдналися до Глобальної коаліції українських студій. У межах цього проєкту посилюватимуть співпрацю між закладами освіти в Україні та світі.

Про це повідомили на сайті Офісу президента України.

Співпраця з університетами у Фінляндії

До коаліції долучилися такі заклади: Гельсінський університет та університет Тампере. Перша леді Олена Зеленська зустрілася з керівниками цих закладів під час візиту до Фінляндії.

На зустрічі університети підписали меморандуми про приєднання до Глобальної коаліції українських студій.

«Яскравим прикладом успішної міжуніверситетської взаємодії можна назвати співпрацю Гельсінського університету та Харківського університету імені Каразіна — місто-герой Харків щодня потерпає від російських ракет, але там продовжує вирувати студентське життя завдяки підтримці фінських друзів», — сказала перша леді. 

В обох фінських університетах уже запровадили курси, присвячені Україні, зокрема:

• курс української мови в Гельсінському університеті;
• курс професорки Рінни Куллаа в університеті Тампере «Історія України: державність та ідентичність».

Читайте також: Київщина співпрацюватиме з британським графством Бакінгемшир

Про ініціативу

Глобальну коаліцію українських студій заснували у 2024 році. Головна мета цього проєкту — об’єднати університети та наукові установи для вивчення України, її історії, культури, економіки та міжнародних відносин.

«Глобальна коаліція українських студій покликана не лише познайомити світ із багатою історією та культурою українців, а й відкрити сучасну Україну для світу та поділитися новітніми здобутками», — зазначила Олена Зеленська.

Нагадаємо, що київські студенти та архітектори спроєктують українські села, що пошкодили під час війни.

Фото: сайт університету Тампере

20 лютого в межах основного конкурсу Берлінського міжнародного кінофестивалю відбулась прем’єра документального фільму «Стрічка часу» Катерини Горностай. Документальну картину створили у співпраці з громадською спілкою «Освіторія», яка займається розвитком освіти в Україні, та в копродукції з продакшенами з Люксембургу, Нідерландів і Франції. 

Кінознавиця «Довженко-Центру» Яна Дудко розповідає для ШоТам, чому варто подивитися цей фільм.

Фільм з України, який уперше за понад 25 років змагався за головну нагороду Берлінале

Новий фільм Катерини Горностай став першою українською стрічкою, що взяла участь в основному конкурсі кінофестивалю з 1997 року, коли в програмі показали «Три історії» Кіри Муратової. Окрім цієї визначної оказії для історії українського кіно, в житті режисерки відбулася ще одна важлива подія — Катерина стала мамою. Малюк є першою дитиною, яка народилася під час фестивалю й отримав перепустку з написом Berlinale baby.

Фото з інстаграма фестивалю

Читайте також: Українська команда фільму «Стрічка часу» розгорнула прапор з підписами військових на фестивалі у Берліні

Про що розповідає фільм

«Стрічка життя» — це документальна історія, створена у форматі споглядання за життям українських шкіл у різних регіонах під час повномасштабного вторгнення. У кожному з міст — Києві, Ірпені, Бородянці, Кам’янському, Черкасах, Запоріжжі чи Миколаєві — Горностай прагне розповісти історії школярів, чиє дитинство припало на час війни. Тут бачимо історію харківської підземної школи в метро, заняття з довоєнної підготовки для учнів старших класів і трагічнй епізод похорону директорки закладу в Ромнах на Сумщині, яка загинула через падіння дрону на корпус будівлі. Нашарування цих історій стверджує: так, війна досі триває, проте й життя теж.

Кадр з фільму «Стрічка часу»

Епізоди структурно поєднуються завдяки позачасовому та позапросторовому саундтреку композитора Олексія Шмурака. Музика створює окремий вимір оповіді: вона заповнює порожні та пошкоджені будівлі шкіл, вступає в діалог з голосами героїв та вводить глядача в гіпнотичний транс. У звуковій доріжці також використали звуки пташиних голосів, записаних у різних містах України. Це оформлення режисерка пояснює так:

«Під час роботи над звуком у нашому фільмі я згадала, що голоси птахів заспокоюють психіку. Це неймовірний ефект, зашитий у природу людини. Наші предки саме за пташиними піснями визначали, що місцевість безпечна, адже птахи затихають при наближенні хижака. Коли ми знімали наш фільм, ми записали голоси різних птахів в усіх містах, де побували в Україні, і хочемо, щоб вони співали в Україні й надалі, і наша батьківщина стала безпечним місцем. Впевнена, що це наша спільна мрія». 

Одним з важливих елементів фільму є дослідження простору та його крихкості, але водночас і гнучкості. Будівлі шкіл потрапляють під ракетні обстріли та руйнуються, тож учні вимушені переходити в безпечніші приміщення або навчатись дистанційно. Завдяки роботі вчителів і внутрішній самоорганізації дітей школа стає умовним, але сталим простором, що завжди з тобою, мов домівка на спині. Найбільш показовим тут стає епізод дистанційного випускного з бахмутської школи — її учні розкидані по Україні та світу, їхнього міста вже може не існувати, проте вони залишаються одне в одного.

Кадр з фільму «Стрічка часу» 

Тема дитинства для Катерини не є новою. Її попередній ігровий фільм «Стоп-Земля» також брав участь у Берлінале, де отримав «Кришталевого ведмедя» від юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus. У фільмі режисерка звертається до повсякденного життя київських підлітків, у якому все відбувається вперше. «Стоп-Земля» — універсальна історія дорослішання, в якій Катерина хотіла створити образ «школи своєї мрії», а натомість отримала портрет покоління зумерів, зрозумілий міленіалам і навіть бумерам. У стрічці війна впливає на підлітків, проте точково — один з головних героїв переїхав до Києва з прифронтового міста й адаптується завдяки підтримці своїх друзів. Ці два фільми складають символічну дилогію про дорослішання до повномасштабного вторгнення та після його початку. 

Читайте також: 10 фільмів українських режисерок про дорослішання, війну та дев’яності

Зараз режисерка працює над фільмом з робочою назвою «Антонівка». Її події відбуватимуться в деокупованому селі в повоєнній Україні. Центральними персонажами стане молода пара, яка тільки-но почала новий етап стосунків. Аврора — ветеринарка. Дівчина працьовита, добра та цілеспрямована, але емоційно незріла — коли їй погано, вона не вміє попрохати про допомогу, тому відштовхує найближчих. Дарко — чуйний і відповідальний композитор та музикант. Він безробітний, тому часто лишається на хазяйстві й так стає важливою частиною як дому, так і громади села.

Поки що рано будувати конкретні здогадки щодо наступного фільму Катерини, проте тема молодості та притаманній їй вразливості, що існує всупереч жорстокій реальності, є ключовою в повнометражному доробку режисерки. 

Горностай стає голосом молодого покоління, яке формувалось у турбулентні та складні для сучасної української історії часи. Водночас це люди, які виборюють нашу державність і вже беруть або за декілька років братимуть участь у відбудові країни. 

Саме тому «Стрічка часу» є важливим документом, який фіксує настрої та обставини умов, за яких зростає наше майбутнє. Фільм сповнений мрій і надій, проте не забуває про сувору й несправедливу реальність аж до самого фіналу — титру з присвятою пам’яті молодшого брата режисерки Максима Горностая, який загинув на Сході України у 2023 році.

Поки фільм доступний для перегляду тільки у межах фестивальних програм.

Фото обкладинки: кадр з фільму