Суспільство
Терикони Донбасу самозаймаються і вибухають: чому це екологічна біда для регіону? (ВІДЕО)
“«Вулкани Донбасу» – це терикони. Траплялися випадки, коли ці терикони починали вибухати”, – розповідає керівник відділу енергетики громадської організації “Екодія” Костянтин Криницький.
Організація має окремий напрямок роботи щодо поступової відмови від видобування вугілля і справедливої трансформації вугільних регіонів.
“Ми в «Екодії» презентуємо окреме дослідження саме про вплив видобутку, спалення вугілля на здоров’я населення в Україні”, – додає Костянтин Криницький.
Одна з найважливіших проблем, порушених у дослідженні, — самозаймання териконів.
Чому терикони спалахують?
За словами Костянтина, терикон складається із залишків того, що вже витягнули з шахти. Там є частина вугілля, там є пуста порода. І саме ці матеріали є легкозаймистими. У Донецькій області, в Луганській області є терикони, які перебувають у цьому становищі постійного тління.
“Є такий красивий вислів, як «вулкани Донбасу». Саме «вулкани Донбасу» – це терикони. І бували випадки вже в історії, коли ці терикони починали вибухати”, – каже Костянтин.
Читайте також: Снаряди вбивають ґрунт. Як на Донбасі відновлюють дику природу після впливу війни
Вибухи стаються, бо всередині терикону – температура 100°, 200° і може бути 1000° градусів за Цельсієм.
“І коли та розпалена пуста порода, залишки вугілля – вони тліють, загораються, і починає процес підняття нагору, це може реально виглядати як виверження невеличкого вулкана. І ця порода буде спускатися вниз, порода буде спускатися на землю”, – пояснює експерт.
Такі приклади були в Мирнограді в 60-х роках, і за роки незалежності також такі випадки траплялися.
У чому небезпека?
“У нас є цілі міста, основне призначення яких – підтримувати саме вуглевидобуток. Там працюють шахтарі, живуть їхні сім’ї. І ці міста розташовані дуже-дуже близько до вугільних підприємств, або вугільні підприємства самі розташовані у місті. І ці терикони – вони дуже близько знаходяться до будівель, де живуть люди, до приватних будинків, до багатоповерхових будинків”, – застерігає Костянтин Криницький.
Він пояснює, що з одного боку, коли горить терикон, коли він тліє, видобувається і виходить велика кількість парникових газів. А парникові гази – це СО2, вони впливають і є основною причиною зміни клімату.
Читайте також: Вогняна екологічна катастрофа. Як на Донбасі борються з наслідками лісових пожеж
З іншого боку, також виділяються дуже шкідливі речовини: аміак, азот, сірководень – ті речовини, що забруднюють навколишнє середовище, зокрема повітря. І якщо подивитися на статистику, регіони, де є вуглевидобувне підприємство або вугільні електростанції, — там більша кількість захворюваності населення з дихальних шляхів, серцево-судинних хвороб, на розлади психіки. Це сильно впливає на навколишнє середовище і на здоров’я людей.
Це може призвести також до міграції населення. Люди лишатимуть забруднені території, де жити буде вже небезпечно.
Які шляхи вирішення?
Це питання не вирішується, бо спочатку воно потребує величезної кільності грошей. Щодо кожного терикону має бути складена окрема програма.
Це коштуватиме декілька мільйонів… сотень мільйонів гривень. Цих коштів не виділяєть, бо по факту такі терикони, які тліють, — вони просто є.
Спалювання вугілля і використання вугілля впливає на всю країну. Терикони є і в Донецькій області, і в Луганській, і в Дніпропетровській, Волинській, Львівській – тобто всі області, де відбувається вуглевидобуток.
Вугільні електростанції, шахти – це забруднення – це так чи інакше впливає на прилеглі території, на прилеглі населені пункти.
Читайте також: Чому цвіте Дніпро і чому ми у цьому винні? (ВІДЕО)
За словами Костянтина Криницького, наша держава має готуватися для вирішення цих величезних екологічних проблем.
Класичне вирішення, що використовується в Україні – це зрізання вищого шару терикону. Коли зрізається верхній шар, це частково поліпшує ситуацію, і менше шансів, що терикон буде займатися.
А те, що роблять інші країни, у яких є величезний досвід, такі як Німеччина, Чехія, Польща, де трансформаційні процеси відбуваються вже не одне десятиліття, там є вже напрацьовані приклади, що робити з териконами, – це саме рекультивація.
У Німеччині є приклади, коли були створені окремі парки на основі териконів. Терикони були перетворені на такі гірсько-лижні спуски зі штучним снігом.
У зарубіжних країнах думали і робили… приклади створення такого собі індустріального музею. Тобто музей історії регіону на базі шахти. Тобто там можна спуститися в шахту, подивитися, як усе там було 40-50 років тому. І облаштовують територію довкола. Наприклад, в Ессені, в Німеччині (Західна Німеччина) така шахта стала культурним центром.
Читайте також: Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря
Мільярди гривень йдуть щороку на те, щоб підтримувати вугільну галузь. Ці витрати лише збільшуються. Є окремі рішення Рахункової палати, де йдеться, що ця підтримка – не ефективна й не прозора.
Частково ці кошти, багатомільярдні дотації можна використовувати для питання трансформації вугільних регіонів конкретних і того ж поводження із териконами.
Конкретно в вугільних регіонах порушувати це питання публічно, створювати якісь майданчики для обговорення, запрошувати експертів – дуже важливо.
“Важливо створювати публічний резонанс, що ми бачимо цю проблему, вона впливає на нас безпосередньо, і треба щось робити. Приклади того, що можна зробити, – вони є, і нам треба замислюватися про це вже зараз. Щоб в майбутньому меншими були негативні наслідки”, – підкреслив керівник відділу енергетики в громадській організації “Екодія” Костянтин Криницький.
Читайте також: Як «Мануфактура ГаражКрафт» рятує Донбас від пластику? (ВІДЕО)
Про проєкт
Cxiд Ekomap – це інтерактивний атлас, присвячений актуальному стану навколишнього середовища Донецької та Луганської областей.
Проєкт розроблений громадською організацією «Криголам» за підтримки посольства Чехії в рамках Transition Promotion Program.
Збройний конфлікт на сході країни заподіяв катастрофічної шкоди довкіллю, порушилась система моніторингу навколишнього середовища. На інтерактивній мапі зібрані екологічні проблеми регіону – затоплення шахт, сміттєві полігони, лісові пожежі, тліючі терикони, просідання грунтів та інші.
Натиснувши на кожну проблему користувачі мають можливість ознайомитись з нею завдяки відеоролику, а також дізнатись про інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці.
Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета Cxiд Ekomap – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу.
Нагадаємо, «Восток SOS» допомагає на лісових пожежах.
Як ми повідомляли раніше, на Луганщині і Донеччині екологи рятують унікальні українські степи.
Ані з Єльцовій з Херсонщини лише 23 роки, і майже три з них вона перебуває в полоні росіян. Просто за те, що любить Україну. Її мужність і стійкість вражає! Але її історія відома небагатьом, хоча вона гідна того, щоб її знали мільйони.
Зробімо разом все, щоб голос Ані був почутий, а її звільнення стало реальністю! Поділіться цим відео і позначте у коментарях всіх, хто, на вашу думку, може допомогти з розголосом і цим наблизити повернення Аню додому.
НА ВДНГ презентували концепцію Терапевтичного саду. Це новий публічний простір Києва для відновлення військових, ветеранів, ветеранок та цивільних.
Про це повідомила пресслужба Big City Lab.
Перші рослини вже висадили
На презентації показали мапу саду та як виглядатиме простір. Під час заходу на території висадили перші рослини.
Терапевтичний сад поєднає садівничу, тілесну та арттерапії, зони для індивідуального розвантаження та місця відпочинку дітей. Тут фахівці працюватимуть з військовими, ветеранами та їхніми родинами. Простір планують зробити безпечним, доступним і відкритим для всіх охочих.
Читайте також: Скейтпарк під сиренами: молодь прифронтової Охтирки створила простір сили й підтримки (ФОТО)
Пілотний проєкт на ВДНГ може стати моделлю, яку згодом масштабуватимуть у лікарнях, реабілітаційних центрах та публічних просторах по всій країні. Відкрити Терапевтичний сад збираються цьогоріч у серпні.
Перша леді Олена Зеленська, що була на презентації, прокоментувала: «Цей простір – про гідність. Гідність людини, яка повертається з фронту чи відновлюється після травми. Гідність нашого суспільства бути поруч, створювати умови, які допомагають».
Хто реалізує проєкт
Проєкт реалізує ВДНГ спільно з Міністерством у справах ветеранів. Терапевтичний сад для ВДНГ проєктує урбан-бюро Big City Lab в партнерстві з архітектурним бюро PUPA.команди працюють над концепцією саду вже понад 6 місяців
Такі безбар’єрні простори —це частина національної стратегії за ініціативи першої леді Олени Зеленської. Простір створюють за підтримки Visa, ПриватБанк, Work UA та Expolight.
Нагадуємо, що данський урбаніст оголосив конкурс на найкращий дизайн арту для Контрактової (ВІДЕО).
Фото: пресслужба Big City Lab
Суспільство
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
Олена Прудка працює в медичній сфері майже 30 років. Починала свій шлях у професії як медсестра, а останні сім років займається фізичною реабілітацією. Під час повномасштабної війни фахівчині запропонували відкрити й очолити центр хребта RESPINE у Броварах.
Олена відразу взяла на роботу двох жінок з інвалідністю на посади адміністраторки та медсестри, а держава відшкодувала їй кошти за меблі та техніку для працівниць.
Інвалідність не завжди є помітною ззовні
Понад два роки тому я стала підприємицею, адже відкрила новий центр хребта в рідному містечку та наймала людей на роботу.
Тоді я вирішила, що гарним стартом для центру буде грантова підтримка — держава саме виділяла 250 тисяч гривень на розвиток власної справи. Завдяки цим коштам вдалося закупити необхідне обладнання, зокрема якісний апарат для фізіотерапії.
Апарат для фізіотерапії, який закупили за грантові кошти. Фото надала Олена Прудка
Саме тоді до мене на роботу прийшла на посаду адміністраторки Марина Юр. Вона з дитинства має проблеми з серцем, і через це їй призначили ІІ групу інвалідності.
Як у випадку Марини, інвалідність не завжди помітна ззовні. Це не обов’язково відсутність кінцівок, втрата зору чи пересування на кріслі колісному. Окрім Марини, донедавна в центрі також працювала медсестра, в якої є інвалідність через онкологію кишківника, проте ця жінка вже вийшла на пенсію.
Читайте також: Запитали думку жителів і подалися на грант: в Оржицькій громаді відкрили відділення для реабілітації
Держава виділила по 70 тисяч гривень для кожної працівниці
Оскільки обидві жінки мають інвалідність, працівники місцевого центру зайнятості порадили мені подати заявку на програму «Державна компенсація за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю». Рік тому я звернулася за компенсацією, і держава виділила майже по 70 тисяч гривень для кожної з них.
Працівники центру зайнятості в Броварах також допомогли мені з оформленням цього запиту. Я зібрала пакет документів, надала чеки за меблі й обладнання, а потім мені повернули їхню вартість. Проте підприємці можуть подати заявку також самостійно — через «Дію».
Для адміністраторки ми закупили нові світильники для кращого освітлення робочого столу, зручне крісло, комп’ютер, принтер, планшет і телефон. Спеціальної техніки через свою групу інвалідності Марина не потребувала.
Робоче місце адміністраторки центру хребта Марини Юр. Фото надала Олена Прудка
А от для нашої медсестри фізіотерапії, завдяки державній компенсації, ми придбали спеціальну медичну кушетку, яку можна регулювати за висотою та опускати автоматично. У жінки були накладені шви на животі, тож їй було складно нахилятися до пацієнтів — і ця кушетка дуже допомагала в роботі.
Медична кушетка з регулюванням для медсестри з інвалідністю. Фото надала Олена Прудка
Вона просто натискала кнопку, і ліжко регулювалося під кожного пацієнта. Також ми придбали для неї зручне крісло та комп’ютер для роботи.
Читайте також: Щоб люди не відчували бар’єрів. Активістка з Донеччини створила реабілітаційний центр на Франківщині
Можна зекономити й отримати краще обладнання
Про інвалідність своїх працівниць я дізналася вже після їхнього працевлаштування, проте для мене це не мало значення, — я не вважаю інвалідність перепоною для роботи. Ми живемо в такий час, коли це не є проблемою.
Олена Прудка під час занять з фізіотерапії з пацієнтом. Фото надала Олена Прудка
Деякі роботодавці можуть хвилюватися, що якщо брати на роботу людей з інвалідністю, то доведеться займатися паперовою тяганиною й оформлювати багато документів, а також витрачати додаткові кошти, аби облаштувати робоче місце для таких працівників.
Та подати заявку можна через «Дію». Разом із заявкою треба додати:
- дані про людину з інвалідністю;
- копії документів, що підтверджують її працевлаштування та групу, а також купівлю обладнання для її роботи.
Після її схвалення кошти приходять на рахунок протягом п’яти днів. Це вдала можливість зекономити й отримати нове обладнання для своєї справи.
Інклюзивність — це про гідність та повагу
Досвід Олени доводить: інвалідність не є перешкодою для професійної реалізації та тягарем для роботодавця — це не про обмеження, а про можливості. Бізнес може отримати від держави реальну підтримку — як фінансову, так і організаційну, головне — знайти фахових працівників.
Облаштування робочих місць з урахуванням потреб конкретної людини не завжди потребує великих витрат, але може суттєво вплинути на ефективність роботи та атмосферу в колективі. А державна компенсація допомагає заощадити, і водночас підвищити якість обладнання.
Приклад Олени — ще одне свідчення того, що інклюзивність — це про гідність, повагу та незалежність. Це шлях до сильнішого, людянішого суспільства, у якому кожен і кожна має право на роботу та розвиток.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...