Як із точки продажу фастфуду перетворитись на міжнародну франшизу. Кейс “Супкультури”

Наминаючи черговий бургер на ходу, кожен шкодує, що не має часу забігти у кафе і з’їсти першу страву.

Кирило Пузенко, коли тільки-но приїхав у Київ з Маріуполя у 2014 році, також замислився над цією проблемою. Але, на відміну від більшості, вирішив не обирати між фастфудом і здоровою їжею.

Читайте також: Український стартап для замовлення їжі підкорює США

Його “Супкультура” – це вегетаріанські супи-пюре з їстівним стаканчиком.

Наразі підприємці з усього світу прагнуть купити франшизу українського бренду. Деякі навіть намагаються її красти – проте з невдалим результатом.

Чи по кишені вам франшиза “Супкультури” сьогодні та як з купи ідей обрати найприбутковішу? Кирило Пузенко погодився поділитись історією свого успіху з читачами “ШоТам?”.

Перевіряв ідею на фестивалях

Їх супи охоче рекламують зірки та політики. Зокрема, нещодавно хильнувши супу, а потім з’ївши хрустку чарчину, мер Львова Андрій Садовий так і сказав про “Супкультуру” на камеру: “Рекламую!”

До того, як вистрілила ідея з “Супкультурою”, Кирило ким тільки не працював. За освітою психолог, спробував себе у ролі і вихователя дитсадочка, і менеджера з реклами, і фотографа.

Читайте також: Купити готовий бізнес: як на франшизі заробити грошей

У столицю вирішив переїхати на початку війни у 2014 році. І от у походах по співбесідах він замислився про здорову і швидку їжу.

Свою ідею супу “на виніс” він розповів власнику одного з київських кафе, і той погодився профінансувати, зробивши “ангельську” інвестицію у дві тисячі доларів.

Якийсь час свою ідею Кирило тестив на фестивалях вуличної їжі. А перед першим фестивалем також розробив і унікальний рецепт стакану з борошна для супу.

На початку все робив вручну: замішував тісто для стаканчиків, варив супи у невеликих каструлях і подрібнював блендером.

Гроші від “бізнес-ангела” Кирило витратив на розробку спеціальної прес-печі, а тестити її довелось одразу після виготовлення – під час одного з фестивалів.

Саме на фудфестах Кирило зрозумів –  його ідея точно спрацює! Адже від бажаючих скуштувати вегетаріанські супи у солоному їстівному стаканчику не було відбою.

Від МАФу до франшизи

Перша “Супкультура” розташувалась у кафе Vagabond, де Кирило ділив приміщення з майбутнім партнером по бізнесу Олегом Герасимовим. Потім облаштувались у МАФі на Хрещатику.

“Нас з Олегом познайомили друзі. Він запропонував відкрити точку на Хрещатику, де він би відкрив кав’ярню, а я – “Супкультуру”. Але врешті  проникся моєю ідеєю і тепер мій партнер по бізнесу”, – розповідає про Олега Герасимова Кирило.

Далі через складнощі з орендою МАФу на Хрещатику хлопцям довелось переміститись на Контрактову, де через 9 місяців точку знесли під час зачистки площі.

Тоді вони вирішили переорієнтувались і розробити франшизу.

Із самого початку проект замислювався як франчайзинговий. Але ми ніколи не займалися активним продажем, всі франчайзі, які наразі відкрились, знаходили нас самі, – каже Кирило.

Вартість франшизи

Аби запустити точку продажу вегетаріанського супу за рецептами “Супкультури”, вам знадобиться близько двох місяців. Беззбитковість франчайзери обіцяють з першого ж місяця, а вихід на окупність – близько 9 місяців.  

Франшиза наразі коштує 6 тисяч євро – це винагорода за допомогу франчайзі, каже Кирило. А ще тисяч 25 євро треба, аби забезпечити себе усім необхідним для відкриття устаткуванням.

Але перед рішенням придбати франшизу Кирило радить розрахувати свої сили, інвестиції, ретельно продумати питання з командою.

У нас закрилося дві в Києві із 22 точок . Франчайзі не впорався, а точки були перепродані іншим бажаючим.

Серед франчайзі можуть з’явитись і росіяни – зараз із “Супкультурою” ведуть переговори про те, аби купити українську франшизу. А от найкраща в мережі  точка поки знаходиться у місті Кошице у Словаччині.

У них просто відмінний маркетинг, а любов словацького народу до супу набагато більша за нашу.

Спроба крадіжки цілої франшизи

У січні цього року власники “Супкультури” зіштовхнулись зі спробами копіювання не просто схеми роботи франчайзингової точки, а цілого бізнесу.

“Підприємці” з Ростова замість того, аби заплатити за франшизу “Супкультурі”, заплатили дизайнеру. Який скопіював і сайт, і його наповнення, змінивши лиш назву і логотип.

Читайте також: Як люди з інвалідністю у Києві годують кексами офіси Google та Ernst&Young

“Є таке поняття в бізнесі, як «бенчмаркінг» – це коли аналізується стороннє підприємство і переймаються найкращі практики. Якби в нас запозичували наші найкращі якості – сумлінне ведення бізнесу, зменшення використання пластику, пропаганду здорового способу життя та свідомого споживання, я був би тільки радий. Але вони обирають, як їм здається, найпростіший спосіб”, – написав у Фейсбуці з цього приводу співвласник “Супкультури” Олег Герасимов.

Як з цим бореться “Супкультура”? Кирило відповідає – швидкістю розвитку.

На даний момент, ми надаємо такий спектр послуг, який без значних інвестицій неможливо швидко зробити людині, яка тільки починає шлях в цій справі, – каже Кирило.

Поради для початківців

Далі – зі слів Кирила.

Секрет мого продукту, думаю, в своєчасності. Він виник в потрібний час в потрібному місці. Коли “Субкультура” починалася як бізнес-проект, особисто я не знав, що в 2021 році Євросоюз заборонить використання пластика.

Зараз все більше людей замислюються над тим, чим насичують свій організм та скільки приносять додому полімерів після кожного походу в магазин. Також люди починають економити свій час, замість того, щоб витрачати на обід дві години в ресторані.

Навіть півгодини на їжу – це багато в сучасному мегаполісі.

Я перерахував багато проблем, і “Супкультура” вирішує як мінімум три з них. Частково це і є секрет успіху – додайте сюди ще відчуття трендів, і ви отримаєте продукт, який усі полюблять.