Стартував конкурс кандидатів у 25-ту Українську антарктичну експедицію

З Черкас до станції імені Тараса Шевченка, що в Смілі, запустили новий дизельний потяг.

Про це повідомляє Zmi.ck.ua.

За ынформацыэю, цей маршрут дозволить пасажирам здійснювати пересадки на потяги “Інтерсіті”, які зупиняються на станції імені Тараса Шевченка та прямують не тільки в Київ, але й в інших напрямках.

Читайте також: Про що треба пам’ятати підприємцю. Принципи роботи бізнесмена Василя Хмельницького

Потяг курсувати чотири рази на добу. Його швидкість вдвічі більша, ніж у звичайного. Цей дизельний потяг може курсувати зі швидкістю 140 кілометрів за годину. У ньому є два вагони третього класу, а також один вагон – другого класу. Потяг обладнаний так, що ним зможуть користуватися й люди з інваліднстю. Для цього є пандуси та два спеціальних місця. 

Потяг має чимало переваг. Тут є регулювання повітря, опалення, посадка. Якщо раніше дизель-потяг їхав близько години, то тепер за 30 хвилин.

Він також додав, що ціна квитка від 23 до 78 гривень, залежно від класу вагону. 

Нагадаємо, в Україні курсуватиме новий потяг «Інтерсіті» з Києва до Черкас.

Усі фото: cfts.org.ua.

Доля дітей-сиріт після випуску з дитячих будинків та інтернатів не завжди така райдужна як у фільмах. Часто випускники цих закладів мають труднощі з налагодженням самостійного життя та позиціонуванням у соціумі. Особливо їм важко на старті заробити кошти й за них адаптовуватися до нового життя.

Щоб це змінити, один благодійний фонд вигадав унікальну програму, яка дозволяє дітям-сиротам заробляти, ще бувши у стінах інтернатів. Вони як справжні підприємці малюють картини, варять мило, ліплять з глини, а фонд це продає всім охочим. Кошти йдуть на рахунок дітей, і вони можуть забрати їх, щойно випустяться з дитбудинків.

Валентина Шатохіна,

засновниця проєкту «HANDCRAFTS by orphans» від благодійного фонду «ORPHAN EDUCATION CLUB»

Пологи з ноутбуком та роботою

Протягом 18 років я займалася рекламою, створювала її для великих західних компаній. Коли я пішла в декрет з третьою дитиною, вирішила вийти з цієї сфери. По-перше, я дуже втомилася бути в рекламі. По-друге, вже хотіла просто відпочити, тому що фактично народила трьох дітей на роботі.

Чесно, у дні пологів я завжди працювала, востаннє взагалі чудом встигла доїхати до пологового будинку. А щойно я народила малюка, до мене подзвонив клієнт і сказав, що терміново потрібно затвердити медіаплан. І хоч я пояснила, що мене чекає новонароджена дитина і я не можу обговорювати зараз його питання, він сказав: «У нас фінансовий рік, тому будьте ласкаві».

І от лежу я, поруч п’ять хвилин тому народжена донька і ноутбук. Медіаплан я йому таки надіслала. Але зрозуміла, що в моєму житті щось йде не так. Дуже важко поєднувати материнство і такий напружений робочий графік. Тому я ще трохи попрацювала і звільнилася.

Рік я була у декретній відпустці з трьома маленькими дітьми. Я дуже сильно кайфанула. І коли найменшій виповнився рік, а в мене вже було достатньо досвіду роботи з дітками, мені захотілося якимось чином застосувати ці навички. Ще коли я працювала в тій компанії, ми завжди допомагали інтернатам, підтримували їх фінансово, дарували подарунки. Тепер же мені захотілося допомогти їм якось інакше.

Діти-сироти обійшли всіх IT-шників

Разом з дівчиною, яка довгий час займалася з підлітками з інтернатів, ми створили фонд. Це було потрібно для того, щоб писати заявки на гранти, шукати «великих» спонсорів і все-таки будувати всередині інтернатів потужну навчальну програму з профорієнтації та соціалізації дітей. Щоб діти розуміли, як їм у майбутньому, до прикладу, влаштуватися на роботу й вижити самостійно в цьому світі.

У квітні 2019 року ми почали шукати гранти. І тут нас спіткала перша невдача: виявилося, що для цього має пройти щонайменше два роки після реєстрації фонду. А потім так склалося, що ми поїхали на хакатон у Харкові, де у журі була програма розвитку UNDP.

Ми просто хотіли з ними познайомитися ближче, навіть думок про перемогу в нас не було. Та й саму ідею ми вигадали буквально за лічені дні до поїздки. Але представники UNDP, схоже, настільки в нас закохалися, що, попри всі класні IT-проєкти від інших учасників, перше місце дали нам. Ми були шоковані, і це ще м’яко кажучи.

Ідея наша була в тому, щоб створити першу в Україні майстерню дітей-сиріт і розвивати у них підприємницьке мислення. Щоб вони залишали стіни інтернату чи дитячого будинку самодостатніми, соціально адаптованими, активними та з певною «фінансовою подушкою».

Ми вигадали, що діти робитимуть власні вироби (малюнки, одяг, дитячі іграшки, вироби з глини, картини тощо), а кошти, отримані з продажу, спрямовуватимемо їм. Але не одразу, а коли вони вийдуть зі стін інтернатів. 

Прямо на хакатоні ми розробили свій сайт для продажів, бот з покроковими інструкціями виготовлення товарів, вигадали назву — «HANDCRAFTS by orphans». Згодом знайшли волонтерів, які співпрацювали з дітками й проводили їм майстер-класи, і почали залучати молоде покоління. Звичайно ж, ми не використовуємо працю малолітніх — це все в межах занять з волонтерами.

Замість подарунків — ділова пропозиція

Перші наші візити до підлітків виглядали трохи дивно. Адже зазвичай до них приїжджають з подарунками, з якоюсь розважальною програмою. А тут приїхали з якоюсь роботою. Звичайно, вони не розуміли, що відбувається, бо їх посадили, запропонували малювати, ліпити, варити мило. Реакція була неоднозначною.

У дітей була повна відсутність мотивації. Вони живуть сьогоднішнім днем, не прагнуть отримати якихось знань. Але вихід ми знайшли. Всі ці перші малюнки дітей ми взяли й надрукували на одязі. До прикладу, була там дівчинка Даша, дуже пригнічена, з особистою травмою. Дуже вона не охоче малювала свою лисичку. Але коли волонтери приїхали наступного разу з макетом готового світшоту з дизайном її картини — все, її очі загорілися, виступили сльози.

Коли ти з цими дітьми встановив зв’язок, далі можеш їм пропонувати все, і вони це беруть. Звичайно, на збут ми забираємо не все: щось залишаємо діткам як подарунки — радимо їм дарувати своїм рідним. Це те, для чого ми все організовували. Це ж все не для продажу футболок, розумієте.

Братики важливіше грошей

Перебуваючи в цих інтернатах, ми помітили, що брати й сестри називають один одного за прізвищем. Часто буває, що в одному дитбудинку проживають шість родичів, але вони всі як вороги. А коли випускаються, то не спілкуються один з одним, як розповідали директори.

І наше завдання — максимально їх з’єднати, пояснивши, що разом вони не пропадуть. Казали їм, що хтось сьогодні заробить 50 гривень, хтось 100, а хтось нічого. Але ви зберетеся разом, купите рису, морквину, цибулину і зварите на всіх суп. Одному виживати важко.

Тому, коли вони щось роблять, ми їм кажемо: «А тепер подаруйте своїм братикам, сестричкам». Для нас це фінансово важко, бо ми не отримуємо за це прибуток, а лише вкладаємося в матеріали. Але це важливо для них, а ми все ж соціальний проєкт. Тому я зв’язалася з кількома галантереями, щоб вони віддавали нам всякі бусинки, і те, що їм не потрібно. З цього діти роблять подарунки.

Милом від діток підлогу не миють

Загалом ми залучили 220 підлітків з шести інтернатів: у Донецькій, Луганській та Кіровоградській областях. Чесно кажучи, далеко не всі інтернати були «за». Для багатьох цей проєкт був абсолютно незрозумілий, тож їхні керівники або самі діти просто відмовлялися з нами співпрацювати.

Найбільше учасникам подобається варити мило: у нас прямо якась миловарня. Ми купуємо натуральну мильну основу, ароматизатори та й взагалі намагаємося тримати все на найвищому рівні. Не хочемо, щоб було асоціацій з сиротою. Типу ось я купив мило, воно ніяке, але цим я допоміг дитині, тепер буду ним мити підлогу. Ні, ми навпаки хотіли зробити все так, щоб людина, яка придбала цей виріб, — приємно здивувалася. І ми цього ефекту домоглися — отримуємо дуже багато класних відгуків.

Малювати дітки теж полюбляють, хоча не всім вдається одразу. Ми попросили двох художниць, щоб вони нам завантажили в бот покрокові інструкції малюнків. Хотіли, щоб діти, що не вміють малювати, не сиділи, відчуваючи себе вигнанцями, а також намагалися творити. Ми протестували бот на дівчинці шести років: вона слідувала за цією інструкцією, й у неї реально прикольно вийшло. Скільки було щастя, коли й в інших дітей виходили ці рибки, зайчики, котики. Потім у них вже включалася власна творчість й малювали щось своє.

На кошти дітей «поклали око» родичі

Надсилати гроші від виторгу дітям ми не можемо, бо вони неповнолітні. Тому ми збираємо їх всі на окремому рахунку, і суму кожного записуємо до окремого файлу. Чиї вироби вдалося продати, ті діти отримають кошти. Якщо ж дитина намалювала малюнок, а його ніхто не купив, то він просто «висить» у базі.

Є малюнки, які продалися вже разів десять. Відповідно, дитина отримує з кожного умовні 50 гривень, ще там 25 — дизайнеру за обробку. Звичайно, хтось засмучується, коли не купують його вироби, але ми ж не можемо вплинути на вибір споживача. Ми обираємо максимум малюнків, переводимо їх в цифровий формат, і люди потім замовляють їх або на базових футболках або просто купують дизайн від дітей й самі друкують.

Скільки саме отримує дитина, на жаль, сказати не можемо. Це знаємо лише ми та UNDP, навіть самі діти лише приблизно розуміють суми. Нам розповідали історії, коли приходили родичі цих підлітків і в директора інтернату вимагали ці гроші. Тому нас просять про гроші ніколи й ні з ким не говорити. Бо діти ж маленькі, вони все розповідають. Ми їм пояснюємо: ось ви випуститесь з інтернату, оформите карту й одразу все отримаєте.

Карантин став на заваді виробництву

Сьогодні в нашому асортименті є футболки, худі, світшоти, реглани, сумки та шкарпетки з дизайном дітей, подушки, картини, браслети, скриньки, подарункові набори з чашок, шкарпеток і мила. Люди заходять на сайт, роблять замовлення, і ми їм оперативно відправляємо. 

Деякі покупці навіть приїжджають в наш офіс, бо хочуть не лише щось придбати, а й з нами познайомитися. Одна жінка ось так приїхала і сказала, що у нас дуже класний проєкт і якщо в неї буде колись фонд, то він буде схожим на наш. Звичайно, дуже приємно отримувати такі відгуки й розуміти, що не дарма ми цим займаємося.

Коли почався карантин, ми зупинили виробництво товарів. Як зараз батьків не пускають у школи й дитячі сади, так і наших волонтерів в інтернати. Але ми продовжуємо продавати те, що діти вже встигли до цього настворювати. Хоча ось влітку, коли з’являлася можливість, ми проводили майстер-класи у парку, розсаджуючи їх з дистанцією. Щойно знімуть обмеження, повернемося до старого темпу.

Милом зацікавилися і в Європі

Зараз нам дуже потрібна підтримка українців. Грант ми вже виконали, тож тепер підтримувати цей проєкт можемо лише завдяки купівлі товарів. Ця ініціатива дуже масштабна, складна й неймовірно ресурсно витратна. Але ми робимо все грамотно: під час перевірки аудитори сказали нам, що дуже рідко зустрічають настільки розумно вибудуваний проєкт. І разів десять радили, щоб ми не здавалися і розвивалися далі.

Так чи інакше, у нас є шляхи реалізації цієї продукції. Ми зараз активно звертаємося до української діаспори у Європі, США та Канаді. І вже бачимо позитивні відгуки, наприклад, з Німеччини. У мене була велика ZOOM-конференція зі студентами з України, після чого вони зробили в нас велике замовлення. Ми вже відвезли його до Львова, і звідти на автобусі він поїхав до Баварії.

Зараз ми розробляємо варіантами подарунків для корпоративного сегмента й будемо пропонувати їх різним компаніям, щоб вони замовляли для своїх співробітників чи партнерів. Намагаємося розширювати нашу продукцію й залучати якомога більше людей.

Забувають про образи — і творять

У майбутньому ми ще хочемо створити центри, які працюватимуть з 15:00 до 21:00 сім днів на тиждень, куди зможуть приходити підлітки з важких сімей та з дитячих будинків сімейного типу. Там вони будуть навчатися танців, співу, монтування відео, СММ, копірайтингу. З ними працюватимуть психологи. Хочемо, щоб вони просто приходили туди за зціленням, паралельно отримуючи нові знання.

Всіх людей ми просимо бути лояльнішими до вихованців інтернатів. Бо дехто нам казав, що у речей від цих дітей погана енергетика. Це максимально неправильно, адже, скоріш за все, ці люди навіть не спілкувалися з ними. І вони не бачать, з якою любов’ю ті підлітки створюють усе це і скільки в них щастя в цей момент і радості. Коли діти щось творять, — це саме той маленький проміжок часу, де вони не думають про своє минуле й забувають про свої глибинні драми.

Цим діткам хочеться побажати, щоб вірили, що вони не одні й що є багато добрих і хороших людей. Просто потрібно створити навколо себе правильну енергетику. Вони поки як вовченята, яким потрібна підтримка. І ми всіляко намагаємося їм її надати.

АТ “Завод Маяк”, що входить до складу ДК “Укроборонпром”, провів випробування кулемету власного виробництва КТ-7,62. Кулемет вперше підтвердив живучість з настрілом у 25 000 пострілів.

Про це 23 вересня повідомляють на сайті Укроборонпром.

Зазначають, що цим кулеметом оснащено всі види легкої бронетехніки Збройних Сил України.

Результати періодичних випробувань 22 вересня затвердили представники Військового представництва 1285 Міністерства оборони України.

“Під час випробувань перевіряли справність роботи кулемета в усіх можливих кліматичних зонах планети Земля, відтворених у заводській лабораторії, а також було підтверджено його живучість при здійсненні 25 000 пострілів”, – зазначають у повідомленні.

Читайте також: Запускаєте стартап? Чотири простих запитання, відповіді на які допоможуть проєкту злетіти

Випробування на живучість тривали 10 днів, а кліматичні випробування – 15 діб.

Нагадаємо, Українські та британські десантники форсували Дніпро.

Усі фото: ukroboronprom.com.ua.

На Херсонщині розпочалася активна фаза  масштабного вишколу десантників України та Британії країн.

Про це пише АрміяІнформ.

За задумом командування, батальйонна тактична група однієї з окремих десантно-штурмових бригад Збройних Сил України та інтегрована в неї ротна тактична група 16-ї десантно-штурмової бригади Збройних сил Великої Британії мали із «боєм» захопити плацдарм на протилежному березі великої ріки. Далі – забезпечити переправу на відбиту у «ворога» ділянку ударного угруповання своїх військ, яке, своєю чергою, повинно розвинути успіх наступальними діями до визначених рубежів.

Читайте також: Запускаєте стартап? Чотири простих запитання, відповіді на які допоможуть проєкту злетіти

Напередодні форсування Дніпра під час всебічної розвідки «ворожих» позицій, сил та засобів ураження було залучено водолазів-розвідників. Досвідчені плавці дослідили протилежний берег на наявність інженерних та мінно-вибухових загороджень, фортифікаційного обладнання, пасток. Крім того, водолази заклали у дно та берег Дніпра дистанційно керовані вибухові пристрої…

Роль ворога грали підрозділи однієї із наших мотопіхотних бригад. Спочатку по ворожих позиціях «вдарила» артилерія і пара винищувачів Eurofighter Typhoon Королівських повітряних сил ЗС Великої Британії, придушивши роботу пунктів управління та вразивши місця зосередження живої сили й техніки.

Далі у води Дніпра для пророблення проходів в інженерних загородженнях противника у складі передового загону БТГ вплав зайшли бойові машини дистанційного розмінування місцевості. Перед самим берегом ці установки УР-77 на базі МТлБ на плаву «запустили» заряди розмінування, які здатні пророблювати проходи в мінних полях завширшки до 6-ти та довжиною до 90 метрів. За ними на швидкохідних човнах «Колібрі» на протилежний берег висадилося п’ять груп розмінування, до складу яких також входили військовослужбовці Великої Британії, що виконали інженерну дорозвідку плацдарму.

Згодом розпочалося ключове дійство цього етапу операції. Дніпро на паромних установках форсував британський десантний підрозділ на ББМ «Козак». За підтримки нашої авіації, протиповітряних зенітних установок ЗУ-23 та надводного загороджувального загону підрозділи Сил підтримки розгорнули понтонно-мостову переправу. Понтонно-мостові батальйони навели наплавний міст завдовжки близько півкілометра. Водночас ліворуч, для введення противникав оману, поставала посеред води хибна переправа із макетами танків на понтонах…

Читайте також: Команда моєї мрії. 6 ефективних порад, як знайти людей для свого бізнесу

Нагадаємо, український військовий контингент у Конго отримав нові гелікоптери.

Як ми повідомляли раніше, відбулися антитерористичні навчання у прифронтовому Рубіжному

Усі фото: аrmyinform.com.ua.