Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

США дають українцям грант до 800 тис. доларів на збереження пам’яток

Опубліковано

Українські історичні будівлі, архітектурні пам’ятки чи важливі музейні колекції можуть отримати від 200 до 800 тисяч доларів на розвиток і збереження. Гроші дає Посольство Сполучених Штатів Америки в Києві – тут оголосили конкурс “Великий проект-2019” на отримання гранту зі збереження культурної спадщини.

“Програма має на меті збереження визначних археологічних об’єктів, історичних будівель та пам’яток, важливих музейних колекцій, які є доступними для громадськості та охороняються законом в Україні”, – кажуть у Посольстві.

Які умови участі в конкурсі “Великий проект”?

Конкурс триватиме у два тури. На перший приймаються пропозиції включно до 5 грудня 2018 року до 23.59. Ті, хто отримає позитивний рейтинг, будуть запрошені для участі у другому турі, що відбудеться у січні-лютому 2019 року.

 

У конкурсі можуть брати участь кваліфіковані установи -зареєстровані некомерційні установи, такі як: громадські організації, музеї, керівні заклади культури чи подібні інституції.

Програма спрямована на збереження значущих культурних та історичних об’єктів міжнародного чи національного значення, які відкриті для широкої громадськості та охороняються законом. До таких можуть належати археологічні об’єкти, історичні будівлі та пам’ятники, великі музейні колекції, що мають виняткову цінність у відображенні чи інтерпретації спадщини країни чи регіону.

Дізнатись більше про конкурс “Великий проект” ($200,000-$800,000) і надіслати заявку можна тут

Що варто знати про Фонд США?

З 2001 року Посольський фонд США зі збереження культурної спадщини (AFCP) надав фінансову підтримку близько 900 проектам із понад 125 країн світу.

Близько 55 мільйонів доларів США, які сукупно вкладено у ці проекти, демонструють повагу Сполучених Штатів до культурної спадщини інших країн. З 2001 року у конкурсах Фонду AFCP перемогли та отримали сукупну підтримку у понад 900 тисяч доларів США 14 проектів від України.


Реклама

Суспільство

У Черкасах уперше провели трансплантацію серця

Опубліковано

Уперше в Черкасах на базі Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги провели операцію з вилучення серця, нирок та печінки від одного донора для їхньої подальшої трансплантації декільком пацієнтам.

Про це повідомили у пресслужбі МОЗ.

Зазначається, що черкаські хірурги спільно з колегами з Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова пересадили серце 59-річному пацієнтові.

 

Вилучення серця, а також нирок і печінки від одного донора провели в Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги.

Трансплантацію нирок провели в Черкаському обласному онкодиспансері, а печінку направили до Національного інституту хірургії та трансплантології, де її отримав 58-річний чоловік, який вже декілька років перебував у листі очікування.

Читайте такожОдна здача крові може врятувати три життя. Історії українців, які стали донорами

Стан пацієнтів стабільний.

Донор переніс важку черепно-мозкову травму, яка призвела до смерті головного мозку.

Трансплантація стала можливою після згоди його родичів.

Підбір пар «донор-реципієнт» здійснили через Єдину державну інформаційну систему трансплантації (ЄДІСТ).

Операція була проведена за рахунок держбюджету в рамках пілотного проекту з трансплантації.

Довідка

В 2001 році виконали першу трансплантацію серця в Україні на базі кафедри кардіохірургії Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова. Донором був 35-річний чоловік, реципієнтом 36-річний Микола Іщук з Рівненської області. Операція тривала майже чотири години і була виконана безкоштовно.

Другу операцію з пересадки провели через два роки. Харків’янин Едуард Соколов живе з донорським серцем з 2003 року.

Нагадаємо, на Житомирщині відкрили нове відділення екстреної медичної допомоги.

Як ми повідомляли раніше, на Вінниччині відкрили новий кардіоцентр

Головне фото: media.dyvys.info.

Читати далі

Суспільство

Уперше за 63 роки почали реставрувати академію Чайковського у Києві

Опубліковано

У Києві на Майдані стартувала реставрація Національної музичної академії України імені Чайковського.

Про це повідомив у фейсбуці міністр культури.

За його словами, проведення реставрації академії відбувається вперше за 63 роки.

 

Після Другої світової війни під навчальний корпус Консерваторії реконструювали колишній готель «Континенталь» на нинішній вулиці архітектора Городецького. Зі сторони нинішнього Майдану до нього в 1955-1958 роках прибудували корпус Оперної студії з концертним залом.

Фото: facebook.com/oleksandr.tkachenko.ua

За планом, до дня Незалежності завершити облаштовувати зовнішню частину оперної студії Академії зі сторони Майдану Незалежності.

Читайте також: Подорожуємо Прикарпаттям: сім неймовірних місць, які точно вартують уваги

Планують провести реставрацію колон, арок, капітелів, балясинів, перил центрального балкону, карнизів, верхньої частини східчастого цоколю та внутрішнього фасаду.

Фото: facebook.com/oleksandr.tkachenko.ua

З осені почнуть роботи зі зміни внутрішніх інженерних та каналізаційних комунікацій.

Про будівлю

Сучасний будинок академії зведений в 1890-х. Це частина колишнього готелю «Континенталь», архітектори Едуард Брадтман та Георгій Шлейфер. У 1955–1958 роках будинок перебудовано й добудовано концертний зал (архітектори Лев Каток та Я. Красний). Розташовується на вулиці архітектора Городецького 1/3, поруч із Майданом Незалежності.

Нагадаємо, найстаріший дерев’яний храм Закарпаття перетворять на музей.

Як ми повідомляли раніше, волонтери рятують історичні мозаїки Чернігова.

Головне фото: knmau.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Всі айтівці живуть на Балі? Співзасновник IT-Camp про безкоштовне навчання діток і попит на хороших фахівців

Опубліковано

Ви точно чули про те, що всі айтівці — мільйонери й живуть на Балі. Насправді ж реальність зовсім інша, хоча ця сфера дійсно зараз одна з найбільш високооплачуваних. Однак крутими фахівцями стають одиниці — лише ті, хто постійно вчиться і вдосконалює свої знання, каже співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь» Ігор Ільвутченко. Два роки тому він з дружиною запустив курси, де навчають у сфері IT. Дітей, батьки яких не можуть заплатити за навчання, вчать безкоштовно. 

Ігор Ільвутченко
Ігор Ільвутченко

співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь»
Працював у різних сферах, пов’язаних з IT, згодом заснував власну вебстудію

Свій перший комп’ютер зібрав ще підлітком

Зі сферою IT у мене  пов’язане все життя. Свій перший комп’ютер, разом з батьком та братом, я зібрав ще в школі, приблизно в 12 років. Закінчив Приазовський державний технологічний університет у Маріуполі, працював у різноманітних сферах, всі вони були пов’язані з IT. Був інженером-програмістом на заводі, після цього адміністратором, прожект менеджером у міжнародній вебстудії, згодом розробником, заснував свою вебстудію.

 

Але через війну у 2014 році я пішов з міжнародної вебстудії. Згодом я став одним зі співзасновником освітнього хабу Halabuda. Ми розуміли, що в нашому місті бракує курсів, де безкоштовно навчають сфери IT тих, хто цього потребує. Цей напрям — один із найбільш популярних і високооплачуваних у наш час. Потреба в хороших IT-спеціалістах у нашому місті та в країні загалом доволі значна. Згодом, коли в Маріуполі з’явився IT-кластер, цей попит став значно вищим, адже з’явилося багато компаній у цій сфері. Я як колишній керівник такої компанії розумію, наскільки значний дефіцит гарних фахівців в Україні, адже наших спеціалістів із задоволенням забирають міжнародні компанії. Зараз все переходить в IT, і наша країна — один із лідерів у цьому напрямку.

Вирощуємо майбутніх Стівів Джобсів

Є багато охочих потрапити в IT, але, на жаль, далеко не всі можуть собі це дозволити. Якісне навчання у цій галузі дуже дороге. Здійснити свою мрію часто не можуть діти й підлітки з вразливих верств населення: переселенці, діти, які постраждали в зоні бойових дій, діти з інвалідністю, сироти, діти з малозабезпечених сімей.

Фото: facebook.com/mariupolit

Я переглядав статистику: 44% випускників інтернатів так і не стають повноцінними членами суспільства, 20% із них мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство. І тільки 10% дітей повністю інтегруються в суспільство. Але ж серед них дуже багато талановитих дітей, яким просто пощастило трохи менше, ніж іншим. Ми вирішили їм допомогти.

Вважаємо, що кожен має право на якісне навчання, і ми працюємо для того, щоб це реалізовувати й підвищувати конкурентоспроможність наших підлітків у галузі IT. Я сам батько, і чудово розумію, як важливо для дитини мати гарну освіту. Але, дійсно, не всі діти мають можливість навчатися. Стів Джобс також був прийомною дитиною, в родині якого бракувало коштів. То чому серед моїх учнів не може бути нового Стіва Джобса?

Всі айтівці працюють на Балі й заробляють мільйони?

У 2019 році ми разом з дружиною заснували свої курси для дітей, підлітків і дорослих «IT-Camp Маріуполь». Викладаємо різноманітні напрямки. Зокрема, ми вчимо дизайну і веброзробці, 3D-моделюванню, комп’ютерній грамотності тощо. Одразу ж знали, що матимемо і соціальну складову. Для цього ми вивчилися в від від школи усвідомленого підприємництва (School of ME) при підтримці Kinderhilfswerk ChildFund Deutsc. Це навчання допомогло нам зрозуміти, як саме має працювати соціальний проєкт. Й от ми вже два роки успішно ним займаємося.

У 2020 році ми за свій кошт навчили 14 підлітків. Це були різноманітні курси, більшість з яких була пов’язана з графічним дизайном. Учнями стали підлітки дуже різних категорій: сироти, діти з неповних сімей, діти з інвалідністю. Мотив у них насправді доволі різноманітний. По-перше, IT у їхньому розумінні — це круто. Діти вважають, що якщо стануть айтівцями, то будуть сидіти з ноутбуком десь на Балі під пальмою, відпочивати, пити коктейль і заробляти мільйони. Насправді це не зовсім так. Хоча вони дійсно зможуть працювати віддалено, сидячи вдома за комп’ютером, і вже починати заробляти якісь гроші, хоч спершу і невеличкі. Багато у кого є бажання дізнатися щось нове або ж просто почати заробляти, тому що в родині дуже мало коштів.

Навчання «з під палиці» або потай від батьків

Спочатку ми брали на навчання всіх дітей, які бажали навчатися, тому що охочих було не так вже й багато. Тепер, коли попит значний, ми проводимо співбесіди, щоб зрозуміти, кому це дійсно потрібно. Бувало таке, що підлітків до нас приводили батьки, і вони ходили, як кажуть, з під палиці. Ми це одразу бачимо, коли діти сидять, нічого не роблять, не запитують, у них не горять очі. Вони просто сидять у смартфонах і пропускають усе повз вуха. Хоча у цьому, мабуть, і наша задача як і викладачів — зробити так, щоб навіть їх зацікавити курсами IT-Camp.

Фото: facebook.com/mariupolit

Але є інші приклади. У нас вчилася дівчинка, яку батьки привели до нас на курси для загального розвитку. Після навчання вона продовжила займатися самостійно, без дозволу батьків. Хоча вони казали їй, що є інші, «нормальні» професії. Мовляв, йди там заробляй, дизайн — це несерйозно. Але вона все одно приходила, слухала наші лекції, консультується з нами. Попри все вона хоче займатися цим у майбутньому, бо їй цікаво. Багато дітей приходять на заняття, занотовують чи не кожне слово і як губки поглинають всю нову інформацію. Для них курси IT-Camp — це важливий етап в житті, на який вони покладають серйозні надії.

Платно навчаємо IT-сфери всіх охочих

Без співбесіди ми беремо на навчання всіх охочих на платну основу. Тобто, це ті ж курси, однак для людей, які можуть собі дозволити оплатити курси IT-Camp. Вартість залежить від напрямку, але в середньому це приблизно від 1000 до 1500 гривень на місяць. Тривалість навчання також залежить від курсу. Найкоротший — півтора чи два місяці, а найдовший — до пів року. Кожен напрям має свою програму, і ми не бачимо сенсу розтягувати її на довго. Ми даємо інформацію дуже інтенсивно, і максимально швидко учні можуть починати використовувати її для роботи. Це, певно, наша відмінність від курсів, які пропонують конкуренти.

Під час занять на IT-Camp ми не розділяємо учнів, які платили за навчання і які потрапили на соціальний проєкт, на різні групи. Тобто, у нас всі діти навчаються разом, вони так можуть краще соціалізуватися, знайомитися тощо. Ми набираємо невеличкі групи — максимум по 10 людей, а доволі часто це й менш як 6-7. Заняття тривають двічі на тиждень по 1-2 години з невеличкою перервою. У нас авторські програми курсів — їх повністю розробляють наші викладачі. Всі вони й самі працюють в IT, тому добре знають, що саме є має попит і є актуальним. Викладачі постійно змінюють програму, аналізуючи потреби на ринку.

Під час занять на курсах IT-Camp кожен студент сидить за своїм комп’ютером. Викладач або розповідає теорію, або демонструє через проєктор практичну частку. У другому випадку студенти намагаються повторити все за викладачем. Час від часу є самостійні практичні заняття. Але це все приблизно, тому що у кожного вчителя трохи свій підхід, тому навчальний процес може частково відрізнятися.

Вивчали айтівців з бабусі та її онука

Нашому наймолодшому учневі було 8 років, найстаршій учениці — приблизно 80. І, що цікаво, бабуся навчалася в одній групі зі своїм 16-річним онуком. Обоє хотіли отримати знання в галузі ІТ. Зараз ми фокусуємося на студентах віком від 14 років і вище. У процесі навчання вони роблять домашні роботи, які можуть використовувати у портфоліо. Також вони виконують екзаменаційну роботу й, у випадку успішного захисту, отримують сертифікат про закінчення курсів.

Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності

Ми намагаємося рекомендувати наших кращих студентів різним IT- компаніям, коли ті до нас звертаються. Хоча, звичайно, всіх працевлаштувати ми не можемо. Професія айтівця корисна тим, що людина не прив’язується географічно до роботодавця. Можна знайти роботу як в Україні, так і за її межами. Але ми все ж намагаємося вплинути на те, щоб дійсно хороші спеціалісти залишалися працювати в українських компаніях.

Не можна стати крутим айтівцем, знаючи базис

Серед наших викладачів переважно ті, хто прийшли як волонтери, але все одно ми вирішили виплачувати їм зарплату. Більшість — наші знайомі, які працюють у цій галузі. Один наш викладач — колишній АТОвець, коли прийшов, сказав: «Я знаю вашу місію, вона класна. Я теж хочу з вами працювати». Багато хто каже, що оплата для них не в пріоритеті — вони хочуть навчати дітей, тому що бачать у цьому своє покликання. Звичайно, багато хто приходив і казав, скільки хоче, щоб ми йому платили. Але чомусь так сталося, що або наші умови їм не підходили, або в нас було різне бачення того, що ми робимо і навіщо. У нас з такими людьми стосунки чомусь не складаються. А з тими, хто має з нами спільні цінності, ми співпрацюємо вже не один рік.

Багато хто з наших учнів після закінчення курсів починають працювати у сфері IT: хтось дизайнером, хтось у 3D-дизайні, залежно від того, який саме курс закінчували. Комусь вдається одразу, хтось продовжує практикуватися. Є підлітки, які виходять від нас і кажуть: «Все, я ввійшов у цей напрямок». Але є й певна частина людей, які схоплювали якість базові знання й одразу вважали себе крутими фахівцями. Вони то починають десь працювати, але з дуже низькою зарплатою, та й то роботодавці за них не тримаються. Це, мабуть, основна проблема цієї сфери — багато хто залишається на початковому рівні, розчаровуються в роботі й обирає іншу сферу. Натомість варто постійно практикуватися, вивчати щось нове, проходити курси й тренінги з суміжних напрямків. Тільки так можна стати не універсальним, а висококваліфікованим фахівцем, на якого полюватимуть всі IT-гіганти.

Читати далі