Усе село Крупове на Рівненщині тче серпанок – це напівпрозора льняна тканина. Вміння ткати серпанок у Круповому передають від матері до доньки.
На нього приймають дитину, покривають голови молодят та шиють святкові костюми. Його хочуть включити до культурної спадщини України. Вміння ткати серпанок у Круповому передають від матері до доньки.
“Найскладніше було розібратися з нитками, аби вони не плуталися”, – розповідає молода майстриня.
Читайте також: Село на Сумщині відновило свій історичний бренд і приваблює маси туристів
Тчуть за столітніми ручними верстатами-кроснами.
“На терниці, на гребені, на тріпачках повитріпувать все, щоб було гарне полотно”, – пояснює ткаля пані Ніна.
Льон збирають в червні і до Різдва прядуть нитки.
“Для нас серпанок це не просто традиція, ми шиємо та носимо одяг з нього кожен день”, – додає пані Ніна.
Багатовікову традицію серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району хочуть включити до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Документи, що спільно підготували громада села, обласний центр народної творчості та Рівненська ОДА, вже пройшли погодження в Українському центрі культурних досліджень та очікують затвердження в Міністерстві культури. Тим часом, в області розробляють дорожню карту, яка популяризуватиме унікальну традицію.
