Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Прибуткове мистецтво корк-арту, або як Сергій Ткачук заробляє на б/у корках

Опубліковано

Випити пляшку червоного вина і зробити з неї сумку за 9 000 гривень. А чому б і ні? Корки, які зазвичай всі викидають, можна використовувати у творчості. Так як це робить Сергій Ткачук, який працювавши барменом, зрозумів, як багато винних корків залишається після злегка схмелілих гостей.

Чоловік почав створювати дивовижні речі і згодом перетворив це у бізнес. Сергій створює сумки, метелики, краватки, картини та навіть весільні сукні з винних корків та продає їх за чималі гроші за кордон. 

Сергій Ткачук

Родом з Дніпродержинська. Зараз працює ведучим на весіллях та викладає у дітей у музичній школі. Коли працював барменом, то побачив, скільки корків щоразу викидається. Вирішив створити картину з них. Згодом захоплення переросло у прибутковий бізнес.

Корк-арт. Початок

В далекому 2008 я працював барменом в одному із закладів Києва. Корків з-під вина завжди було вдосталь від веселих гостей і я почав думати над тим, як же їх можна використати у побуті.

Вже через місяць я почав робити картини, килимки у ванну. З цього все і почалось. А в 2012 році я вже зробив першу виставку.

Потроху почав напрацьовувати майстерність, робити щось нове. Якось дружина попросила мене зробити сумку з корків. Вона була у захваті, а потім і друзі замовляли.

Крім сумок я ще роблю метелики, жилети, туфлі, вишиванки, сукні, картини, прикраси.

Ще на початку цього корк-арт мої друзі почали зносити корки від вина і продовжують це робити досі. Також віддають знайомі сомельє, домовляють з ресторанами. Нещодавно кілька ящиків мені прислали винороби з Італії. Так і отримую матеріал для сумок і інших речей.

Якщо брати новий корок, то він коштуватиме більше 12 гривень. Але я не люблю їх використовувати. У корках б/у є картинки, вони пофарбовані у вино частково та трішки зігнуті. 

Випити 300 пляшок вина для однієї сумки

Коли починав робити сумки, то обдумував технологію, адже аналогів такому мистецтву немає. В Португалії на швейних машинках роблять сумки з коркової тканини. А мені доводиться зшивати корки і вигадувати як це зробити.

Спочатку я помилявся в тому, які корки можна використовувати, а які ні. Виходили дуже важкі сумки. Я використовую корки з цільного шматка кори. Від шампанського пробки також важкі, але їх можна брати, якщо я роблю браслети, чи якісь прикраси. 

Складність в тому, щоб підібрати однакові корки, бо всі вони мають різну довжину та об’єм. А для однієї сумки потрібно випити близько 300 пляшок вина.

В основному я роблю каркас з винних корків, кожен прошиваю капроновою ниткою і склеюю спеціальною смолою. Далі використовую різні матеріали. Це може бути як дерево, так і шкіра. 

На виготовлення однієї сумки йде 7-10 днів. Клатч роблю за 2-3 дні, а складні сумки можу робити і місяць.

Скільки коштує?

У мене є більше 100 різних позицій того, що я виготовляю. Сумка в середньому може коштувати 9000 гривень, метелик з запонками – 800 гривень, а якийсь сувенір чи магніт – 350 гривень.

“Кожна річ, яку я роблю є унікальною і повторити таку ж саму – неможливо. Корок диктує свої правила”

Серед моїх клієнтів є різні люди з різних країн. Переважно це Америка та Європа. Це можуть бути і сомельє, і люди, які пов’язані з вином, і просто ті, хто любить оригінальні речі. В Італії сумочки замовляли винороби. Просили зробити з корків їхнього бренду. Один замовив 10 сумок на подарунки клієнтам.

Замовляють через Etsy, Amazon, Ebay, хтось просто приходить на сайт і Фейсбук. 

Для українців це дорого, тому працюю на експорт

Якщо за кордоном мої вироби сприймають і готові купувати за такі гроші, то з Україною ситуація протилежна. Для українців це дорого, можуть купити хіба що якусь дрібну продукцію.

Коли я починав просувати корк-арт, то намагався брати участь у всіх можливих виставках та показах в Україні. Навіть показував сумки на Ukrainian Fashion Week. Але згодом зрозумів, що це не має ніякого сенсу і не приносить нічого, крім витраченого часу та грошей. Люди підходять, цікавляться, питають ціну, а потім кажуть “ой, це ж пробка, чого так дорого”.

Два роки тому я поїхав в Болонію на тиждень моди. Після цього зрозумів, що в Україні цим займатись більше немає сенсу. В Італії у мене купили всі сумки. Моя поїздка, яка обійшлась у 1000 євро, окупилась в три рази.

А у нас на Ukrainian Fashion Week лише за те, щоб взяти участь, навіть не вийти на подіум, потрібно заплатити 500 євро. Підходили зірки і казали як классно. Але тут питання в тому, що вони не хочуть нічого купувати. Вони звикли, що їм дарують. А я по такому принципу не працюю і не хочу. В Європі такого взагалі немає. 

Щоб трохи змінити скептичний настрій українців я проводив майстер-класи на ярмарках і розказував людям про цей напрям. Бо для України – це дико.

Весільна сукня та тортик з корків

Я роблю з корків багато речей і серед них є навіть весільна сукня. Переважно роблю їх для виставок, але була пара, яка одягнула “винні” наряди на власне весілля.

Вони розписались та зробили фотосесію у винному стилі. На нареченій було багато коркового: сукня, клатч, сережки, декор у волоссі. А наречений одягнув жилетку, запонки, метелик з корків. Також і весільний торт був прикрашений.

“Коли я робив для них ці наряди, то ще не ставив за мету отримувати від цього великий прибуток. А зараз така моя весільна сукня коштує $3000”

Тільки на один такий наряд іде 2000 корків. Сукня складається з двох частин – корсета, який зашнуровують і спідниці на блискавці, всередині якої йде під’юбник з металевими кільцями. Але одягнути таку сукню можуть дівчата з хорошою фізичною формою, бо важить вона близько восьми кілограм.

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі