Назвали найкращі українські кав’ярні року

вихованці Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 4 на Чемпіонаті Європи з бойового самбо вибороли золоту, срібну та брондові медалі.

Про це повідомили у пресслужбі Херсонської міської ради.

Зазначається, що Чемпіонат Європи з бойового самбо проходив у розділах Лайт, Про-фул, Класичне.

Змагання, що відбулося на Одещині, зібрало близько 500 спортсменів з країн Європи.

Читайте також: Лижі-водоходи та кепка для незрячих. Шість найцікавіших винаходів українців цього року

Участь у Чемпіонаті взяли три вихованці Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 4 та додали до скарбнички збірної команди України повний комплект нагород.

Заслужений майстер спорту України Андрій Кучеренко, здолавши всіх суперників у змаганнях серед дорослих, виборов золото Чемпіонату та приз за найкращу техніку.

У віковій групі «молодші юнаки» виступили ще 2 вихованці клубу. Богдан Гринько (2008 р. н.), поступившись лише в одному поєдинку, здобув срібну нагороду, а Георгій Сікоєв (2008 р. н.) виборов бронзу Чемпіонату Європи.

Підготував хлопців до змагань керівник гуртка з дзюдо Олександр Гринько.

Нагадаємо, український армієць встановив рекорд із виконання силової вправи «берпі».

Усі фото: miskrada.kherson.ua.

ЗМІ переважно асоціюються із тривожними новинами. Чому ШоТам вирішив зробити медіа про позитивні історії, в ефірі Українського радіо розповіли голова продакшену ШоТам Кристина Черненко та головний редактор ШоТам Сергій Колесніков.

Ефір можна послухати за посиланням.

Як виникла ідея збирати добрі новини?

Це був великий експеримент. Кістяк команди ШоТам, що сформувався у 2017 році, – це переселенці з Донбасу. Хотілося вірити в те, що країна, заради якої покинули домівки, розвиватиметься успішно, і все в ній рано чи пізно буде круто.

«Хотілося вірити, що ми не просто не розчаруємося, а подаватимемо приклад тим територіям, що залишилися тимчасово не в складі України. Ми звернули увагу, що не могли знаходити собі мотиватора, морального виправдання своєму вчинку, що повірили у майбутнє України», – розказав Сергій Колесніков.

Виявилося, що таких новин про зміни, реформи та те, як люди на місцях змінюють власні громади, немає. Хоча реформаторів на місцях чимало, просто їх не сприймають медіа, які класично шукають негатив і вважають, що позитивні новини не здатні давати трафік і аудиторію.

Читайте також: Історія команди ШоТам

У Швеції існує цілий інститут конструктивної журналістики. Його засновник казав, що медіа – це як дуже критична людина, вдягнута в дуже перфектний костюм, але ви помічаєте тільки її брудні чоботи. За його висновками, медіа саме так і працюють.

«Ми вирішили дивитися на те, чого не помічають більшість медіа, і почали шукати формат, який міг би зацікавити. Було багато експериментів, ми зрозуміли, що позитивні новини сприймаються погано, але якщо їх подавати у вигляді історій конкретних людей – вони знаходять дуже крутий відгук», – зазначив Сергій Колесніков.

Коли почали робити відео з позитивними людськими історіями, вони почали ставати вірусними і збирали мільйонні перегляди.

На ШоТам, який існував фактично на волонтерських засадах, звернули увагу: до редакції з метою підтримки звернулася Українська ініціатива зміцнення громадської довіри. Перші три роки діяльності ШоТам існував за підтримки цієї ініціативи, а рік тому наша команда вийшла у вільне плавання як незалежне медіа.

Про новини у ШоТам

Вважають, що у класичному новинному повідомленні мають бути і плюси, і мінуси. Але в тих історіях, які обирає ШоТам, немає конфлікту і негативної складової. Це повністю позитивні історії без заковики.

«Нам часом закидають, що коли читаєш ШоТам, здається, ніби живеш у паралельній країні. Однак ми вважаємо, що нас балансує медіаполе, оскільки рідко знаходиться людина, яка споживає новини лише з одного ресурсу. На одне повідомлення від ШоТам можна зустріти 70 новин про катастрофи, аварії, підтоплення», – поділився головний редактор Сергій Колесніков.

Читайте також: Лижі-водоходи та кепка для незрячих. Шість найцікавіших винаходів українців цього року

ШоТам багато спілкується зі своїми читачами, які розповідають, що повертаються читати ШоТам через надлишок негативних новин.

«Ми розповідаємо історії живих людей, і хоча в них фінали позитивні, але перипетії, якими люди рухаються до цього фіналу, доволі різні. І там є реальне життя. Наші герої стикаються з проблемами, і в наших матеріалах ми показуємо, що, навіть якщо герою не вдавалося щось з першого разу, не потрібно опускати руки. Вважаємо, одна з наших основних місій – мотивувати людей», – розповіла Кристина Черненко.

ШоТам – не медіа рожевих окулярів. Це медіа, що розказує реальні історії українців, які досягли успіху в Україні. Траплялися навіть історії людей, в яких не було житла, але вони побудувати власний бізнес. А ще ШоТам розповідає про проєкти донорської допомоги, чиї новини ігнорують інші ЗМІ.

«У нас все на конкретних прикладах. У нас була історія про хлопця, який живе у прифронтовій зоні на Донбасі. І він експортує власне взуття, яке створює вручну, до Італії. Тобто італійці, які дуже розбираються у взутті, купують українське», – поділився Сергій Колесніков.

Читайте також: ШоТам – простір добрих новин: як ти можеш підтримати наш проєкт і стати Добродієм

«Також ми повертаємо відповідальність нашому читачеві. На прикладах демонструємо історії людей, які щось змінюють. Ми розповідаємо про громадські ініціативи, про те, що люди очищують річки, самі роблять ремонти чи встановлюють якесь обладнання. Коли ми показуємо, як інші самотужки змінюють громаду на краще, щось роблять, іншим стає соромно (це дуже часто відбувається), і вони теж долучаються до цієї ініціативи», – додала Кристина Черненко.

Про спецпроєкт «Ковід у сусіда»

У ШоТам є спецпроєкт «Ковід у сусіда» про те, як сусіди допомагали іншим хворим на COVID-19 і лікарям. Редакцію вразила історія про лікарку, у відділенні якої вперше в Україні діагностували коронавірус. Відтоді вона не зупиняється і рятує хворих. Але коли вона підходить до свого під’їзду після роботи, люди аплодують з балконів, приносять їжу чи одяг.

Також, коли почався локдаун, у Маріуполі студенти допомагали стареньким і привозили їм пакунки з харчами. І таких історій чимало в Україні.

Про портрет читача ШоТам

Основна аудиторія ШоТам читає у соцмережах. У фейсбуці ШоТам читає умовна «пані Галина». Це жінка 35-45+, у якої вже є двоє чи більше дітей. Вона читає добрі новини, бо хоче майбутнього для своїх дітей. Це найактивніша читачка і дописувачка ШоТам.

У «пані Галини» є і антипод, це та людина, яка пише негативні коментарі під позитивними новинами. Це «пан Микола», який має негативний досвід бізнесу чи співпраці з державою. Наприклад, у «нульові» він відкривав собі бізнес, скажімо СТО, і розчарувався. І щоб ми не писали, він усюди бачить негатив і каже, що далі буде лише гірше. І ми з ним дискутуємо в коментарях.

Читайте також: Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті

Також у ШоТам є аудиторія в Інстаграмі і Твіттері. В Інстаграмі ШоТам читають «Тарас» і «Марина». Це молоді люди від 20 років, які переважно займаються малим і середнім бізнесом або хочуть відкрити власну справу.

У Твіттері ШоТам читає «Антон-програміст» 35+. Йому більше подобаються технічні новини про успіхи. У Твіттері найсуворіша аудиторія.

Про назву ШоТам

Назва ШоТам народилася на кухні. Розмірковували, що нове медіа має існувати для звичайних людей. Часто незалежні видання зловживають тим, що фокусуються на інтелектуальній аудиторії. Ми хотіли зробити медіа для максимально широкого кола читачів.

Побачили, що багато українців розмовляють суржиком, так і з’явився ШоТам – просте слово, яке люди можуть кілька разів на день промовляти. «ШоТам? А там у нас позитив».  

Нагадаємо, ветеран АТО й організатор таборів «Строкаті Єноти» став добродієм ШоТам.

До 1 грудня 2021 року триває Всеукраїнський літературний конкурс творів гумору і сатири імені Петра Гулака-Артемовського.

Про це повідомили в Національній спілці письменників України.

Визначення переможця конкурсу триватиме до 20 грудня. Нагородження відбувається в Городищі щорічно до 27 січня – дня народження П.П. Гулака-Артемовського. Автора-переможця конкурсу буде нагороджено дипломом і грошовою премією в сумі п’ять тисяч гривень.

Умови конкурсу

До участі в конкурсі допускаються книги чи прирівняні до них публікації в літературних журналах, надруковані протягом останніх трьох років перед оголошенням конкурсу, не відзначені іншими преміями та написані на високому художньому рівні. Мова творів – українська.

Читайте також: Гонзо-література, війна та книги для дітей. Історія письменника та ветерана Валерія Пузіка

Право подання творів на конкурс мають колективи творчих спілок і товариств, мистецьких, навчально-наукових, культурно- просвітницьких установ і закладів. Кожна з організацій може представити на конкурс один або кілька творів одного автора. Участь у конкурсі можуть брати письменники України та українського зарубіжжя. Переможцем конкурсу можна стати одноразово і прижиттєво.

Як взяти участь у конкурсі?

Організація, яка висуває кандидатуру на конкурс, подає до журі (за адресою: 19500, Черкаська обл., м. Городище, площа Миру, 12. Сектор культури) такі документи:

• протокол засідання колективу з рішенням про висунення кандидатури на участь у конкурсі;
• офіційне подання з коротким обґрунтуванням позиції та мотивацією;
• біографічну довідку з характеристикою творчого доробку кандидата на участь у Конкурсі;
• 5 примірників представленого твору;
• рецензії та відгуки, опубліковані в пресі (за наявності).

Довідка

Петро Петрович Гулак-Артемовський — український письменник, поет і байкар. Писав байки-казки, байки-приказки, притчі, вірші, послання, балади. Ввів в українську літературу жанр романтичної балади.

Нагадаємо, «Заповіт» Шевченка увійшов до першої пʼятірки світових творів за кількістю перекладів.

Головне фото: litakcent.com.