На Співочому полі встановлять історичні арт-інсталяції, присвячені Києву

У Львові в Музеї народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького розпочались реставраційні роботи із заміни ґонти на храмі Премудрості Божої. Підготовка до цих робіт тривала декілька років, а вже за кілька місяців церква буде мати оновлений вигляд, розповідають у пресслужбі міськради.

«Це перший об’єкт музею, який був сюди перенесений в 1930 році Митрополитом Андреєм Шептицьким та його братом о. Климентієм. Знаменно, що реставрація церкви починається у той рік, коли ми святкуємо 155-річчя з дня народження Андрея Шептицького. Останній раз церква перекривалась 30 років тому, ґонта вже почала гнити. Ця реставрація — це спільний проект Львівської міської ради, Львівської Архієпархії, Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького та Свято-Іванівської Лаври. Зараз ми розпочинаємо роботи і сподіваємось, що за 3 місяці ми повністю завершимо реставрацію церкви та паркану довкола», — розповів Юстин Бойко, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Що відомо про проєкт?

Підготовка до реалізації цього проєкту почалась 5 років тому. Духовенство і керівництво Музею народної архітектури і побуту 5 років за допомогою різних благодійних заходів збирали кошти на закупівлю спеціальних колотих ґонт (50 тисяч штук), адже вони значно якісніші. Німецька фірма Remmers надала матеріал для обробки і фарбування ґонти. Реставраційними роботами займаються майстри з Косівщини.

«До реалізації цього проєкту ми готувалися не один рік. Окрім перекриття церкви, ґонтою музей бере на себе зобов’язання замінити мідні куполи, реставрувати металеві хрести, які є на куполах храму, реставрувати підвалини та галерейку і законсервувати стіни цілої споруди», — зазначив Роман Назаровець, директор Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького.

Окрім того, на території музею будують інформаційно-освітній центр, який покликаний пропагувати цінності родини Шептицьких.

Нагадаємо, за своє життя Митрополит Андрей Шептицький витримав кілька арештів, пережив хворобу, та втратив близьких. Проте усе це не завадило йому смиренно проповідувати, активно підтримувати освіту й науку та впевнено відстоювати право кожної людини на релігійне самовизначення. Цьогоріч відзначатимуть 155-ту річницю від дня народження митрополита.

Інклюзивна кондитерська-школа «Золоті серця Закарпаття» в Ужгороді відновила роботу після карантинних обмежень. Про це повідомляє пресслужба ОДА.

Заклад задумали батьки дітей, молодих людей із аутизмом та синдромом Дауна, які об’єднали зусилля, аби соціалізувати їх, дати фах і спробувати забезпечити їм майбутнє, роботу.

Волонтери із програми «Будуємо Україну разом” займалися оновленням оформлення кав’ярні. На стінах тепер – картини у стилі поп-арт. Їх малювали і працівники кафе.

Як пише видання zaholovok.com.ua, під керівництвом  кондитера Павла Бодака наразі 7 молодих людей виготовляють цукерки – кокосові, імбирні, з чорносливом та миглалем, всілякі торти, тістечка, мафіни, пряники, які самі ж яскраво розмальовують. Відвідувачам пропонують різновиди кави й чаю, лимонади та смузі за авторськими рецептами.

Павло Бодак розповідає, що починали з найпростішого, навіть із назв кольорів, його підопічним складно було освоїти весь процес – від набору продуктів до готового досконалого виробу. А Тетяна Лендєл, 21-річна донька якої працює в кондитерській, відзначає, що дівчина за час навчання-роботи в кафе дуже змінилася, охоче приходить на роботу, не боїться спілкуватися з оточуючими.

У закладі також проводять майстер-класи, арт-терапію, коворкінги, дискотеки – готували листівки, розмальовували пряники, напрацьовували роботи для оформлення арт-стіни, вчилися сортувати сміття, танцювати зумбу тощо. Об’єднують і батьків таких дітей – для взаємодопомоги, психологічної підтримки, обміну досвідом.

Фото: carpathia.gov.ua

44-та окрема артилерійська бригада Збройних Сил України провела польовий вихід з гаубицями «Мста-Б».

Про це пише Український мілітарний портал з посиланням на пресслужбу 44-ої ОАБр.

Особовий склад удосконалює навички у стрільбі з різноманітних артилерійських систем, управління вогнем та бойової роботи.

На навчаннях військові 44 ОАБр використовували 152-мм гаубиці «Мста-Б» та 100-мм гармати МТ-12 «Рапіра».

Читайте також: Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Також, згідно з розкладом занять проводяться вивчення матеріальної частини зброї та озброєння.

Додатково вивчається військовими тактична медицина, мінна справа, топографія, вогнева та спеціальна підготовка.

Читайте також: Причина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Довідка

44-та окрема артилерійська бригада – військове з’єднання у складі артилерійських військ. Бригада належить до оперативного командування «Захід».

Нагадаємо, з’явилося відео, інструктори Нацгвардії провели штурм будівель.

Як ми писали раніше, артилерія ВМС тренувалася обороняти узбережжя.

Усі фото: mil.in.ua.

Такий незвичайний інструмент як дримба Дмитро Дзюба полюбив ще на фронті. Саме це допомагало чоловіку вгамувати неспокій та хоча б трохи розважитись. Дмитро переконаний – дримби мають цілющу силу. Саме тому після повернення з фронту чоловік взявся за майстрування інструменту. Хотів зробити для себе, але згодом слава про дримбу долетіла аж до Америки. І сьогодні цей музичний інструмент з Херсонщини поширився по всьому світу.

Дмитро Дзюба

Родом з села Чулаківка, Херсонської області. Навчався у педагогічному університеті та 4 роки працював шкільним вчителем креслення і трудового навчання. Потім працював інженером на літакобудівельному заводі та начальником пожежної служби. У 2014 році пішов добровольцем в АТО, потрапив у 74 окремий розвідувальний батальйон. Після повернення з війни взявся майструвати дримбу. А ще створив свій Youtube канал, де розказує все про цей музикальний інструмент. 

Дримба допомагала на війні

Саме дримба була моєю найбільшою підтримкою на війні. Я пішов в АТО добровольцем ще у 2014 році. Іншим людям складно уявити атмосферу на війні. Щоб якось заспокоїти свої нерви та заглушити гул постійних пострілів, я почав грати на дримбі. Та й у вільний час це було непоганим заняттям.

Але з інструментом я познайомився ще до війни. Я давно захоплююсь музикою і грав на різноманітних інструментах.

Свою першу дримбу я замовив у одного майстра, але після повернення додому подарував її кумові. Собі ж вирішив замовити іншу – знайшов в інтернеті майстра, якому заплатив непогані гроші за інструмент. Але мені прийшла дримба просто жахливої якості. Тоді я подумав: а чому б не спробувати робити самому? І у мене вийшло з першого разу. Звісно, не ідеально.

Потім я почав робити і дарувати інструменти друзям і навіть не думав робити з цього бізнес. Але згодом про мене почули й інші люди з різних міст, почали цікавитись і замовляти. Тоді я вже почав робити дримби на продаж.

Цілюща властивість інструменту

Дримба – це стародавній інструмент, який робили ще тисячоліття тому. А ще він поширений по всьому світу, але у кожного народу по різному називається: у якутів – хамуз, норвежців – мотхарба, росіян – варган. У Середньовіччі дримба поширювалась по Азії, Європі, а потім, з колонізацією Америки – і в західній півкулі. Це язичковий самозвучний інструмент. Монголи використовували дримби для духовних практик, а ще завдяки ним викликали духів та входили в транс.

Читайте також: Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Велике поширення мала дримба на Західній Україні, зокрема, серед гуцулів. Існували навіть цілі ансамблі дримбарів, які грали на святах. А ще на Гуцульщині інструмент також використовували для духовних практик. Чому? Бо це єдиний інструмент, який передає вібрацію на організм людини. Він звучить лише тоді, коли його приставляють до зубів, а ротова порожнина служить резонатором. Тому організм отримує вібрації, які дуже на нього впливають.

Свідомість людини під час гри на дримбі може змінюватись: якщо грати на низькій тональності – людина заспокоюється, якщо на високій – підбадьорюється.

Кожен інструмент має ім’я та власну колиску

Лотос, Ельф, Мольфар, Мамай, Хмара, Друїд – все це назви дримб. Вони бувають різних форм, мають різний звук, різний характер. І щоб клієнту було легше визначитися, я вигадав “імена”.

Дримби я створюю з міді, чорного металу, або нержавіючої сталі. Я беру прутик , знімаю зайве та виточую деку. Потім роблю язичок, який вставляю у деку. Важливо використовувати матеріали, які не мають небезпечних сполук (олово, свинець), адже інструмент контактує з зубами. Я роблю будь-які тиснення на дримбі – все, що захоче клієнт.

Не менш важливим для мене є футляр інструменту, який я ще називаю колискою. Для них використовую деревину вишні, яблуні, груші, сливи – все, що росте у саду.

Для зручності проробляю в футлярі отвір, щоб інструмент було комфортно носити на шиї, а при нагоді й необхідності – швидко зняти і зіграти. Ні в якому разі я не обробляю деревину лаками чи фарбами. Використовую бджолиний віск або натуральне лляне масло. А ще можу зробити колиски з рога оленя чи лося. Навчитись робити дримби було не складно, адже я вже мав досвід роботи з різними матеріалами – виготовляв нарди, шахи, японські сякухаті, індійські бандурі, флейти з бамбуку, інші духові інструменти.

Також я реконструюю і старі дримби, які можуть викопувати археологи. Зазвичай їх потрібно просто очистити від іржі і замінити язичок. Нещодавно мені до рук потрапила дримба, якій не менше 500 років. На схожих інструментах грали скіфи.

Експорт дримб 

Після того, як я почав робити дримби, чутки про це поширились не тільки в Україні, а й за кордон. Все завдяки Фейсбуку – я показую багато своїх праць саме там, тому мене якось знайшли іноземці і діаспоряни.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Зараз мої дримби є вже у США, Німеччині, Франції, Нідерландах, Болгарії, Іспанії, Португалії. Бувають навіть оптові замовлення – у Францію і Німеччину відправляв по 15 штук. І зараз роблю 30 дримб для клієнтів з Англії. Кожен 5 мій клієнт з-за кордону.

Замовляють як музиканти, так і колекціонери, які просто хочуть поставити інструмент під скло. А ще є замовлення з іноземних магазинів. Немає ні дня, щоб до мене не написав клієнт, інколи черга на місяць вперед. Коштує інструмент 900-1500 гривень.

За 4 роки я зробив вже близько 600 дримб. Можу за один день зробити інструмент з колискою, якщо є настрій і сили. А ще мені допомагає концентрувати увагу стрільба з лука – це таке моє ще одне хобі. 
Дримба дуже цікавий та водночас простий інструмент. На ньому просто навчитись грати і не потрібно вивчати ніякої нотної грамоти. І сьогодні він теж популярний – багато гуртів використовують дримбу.

В Одесі відбувся військово-морський парад, приурочений до святкування Дня Військово-морських сил ЗС України.

Про це пише 24tv.ua.

Зазначається, що військові гелікоптери здійснили проліт із прапором України та Військово-Морським прапором. Далі акваторією Чорного моря пройшли катери морської охорони та артилерійські катери.

Читайте також: Як спецпризначенці десантувалися на острів Березань у Чорному морі (ВІДЕО)

Після цього військові катери та гелікоптери продемонстрували комплекс дій з надання допомоги кораблю, що зазнав лиха.

Крім того, акваторією пройшли навчальні катери з курсантами на борту.

Читайте також: Причина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

У пам’ять про полеглих військових моряків на воду було покладено вінок. Пам’ять загиблих героїв ушанували хвилиною мовчання.

Нагадаємо, в Україні запрацювала школа морпіхів.

Як ми повідомляли раніше, спецпризначенці провели змагання пам’яті загиблого бійця.

Усі фото: 24tv.ua.

На Волині запустили новий туристичний проєкт «Луцьк+», який знайомитиме потенційних туристів із дестинаціями міста та області. Перший маршрут присвятили спорудам барокової архітектури.

Про це пише Укрінформ. 

«Запускаємо новий проєкт «Луцьк+», в межах якого щотижня розповідатимемо Вам про різноманітні напрямки для відпочинку, звертаючи увагу на найцікавіше у Луцьку та в інших куточках Волині! У першій серії хочемо запросити Вас помандрувати «Шляхами Волинського бароко». Для всіх поціновувачів цього прекрасного архітектурного стилю ми підготували маршрут, який сміливо можна запланувати на вікенд», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що загалом довжина маршруту становить 65 км, що дає змогу дослідити Луцьк та інші місця впродовж одного-двох днів, побачивши багато пам’яток.

Читайте також: Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Так, розпочати автори маршруту пропонують з Луцька, відправившись на оглядову екскурсію містом. Тут радять відвідати замок Любарта – один із найдавніших та найкраще збережених замків України, монастир бригідок (відомий волинянам як Луцька в’язниця) – пам’ятку архітектури XVII ст., римо-католицький костел св. апостолів Петра і Павла ХVІІ ст. з унікальними підземеллями, Свято-Троїцький кафедральний собор ХVІІІ ст.

Крім того, автори маршруту «Шляхами волинського бароко» наводять перелік закладів, де в Луцьку можна смачно поїсти.

По обіді туристам радять відправитися в село Жидичин, де розташований архітектурний комплекс Свято-Миколаївського монастиря ХVIII ст. Він включає в себе муровані споруди, які, на відміну від дерев’яних, збереглися до нашого часу. Церква має форму тринавної базиліки з апсидою та розташованим із заходу входом, прикрашеним сегментованим бароковим фронтоном. А детально дослідити історію села можна в Центрі туристичної інформації та паломництва Zhydychyn Center.

Наступна зупинка на маршруті – в с. Піддубці, де розташована Церква Покрови Пресвятої Богородиці – визначна пам’ятка баракової архітектури. Всередині на стінах храму є орнаментальний живопис, збереглося дерев’яне різьблення ХІХ ст. та іконостас.

Читайте також: Відпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

Після оглядин церкви – переїзд у село Залісоче. Тут можна познайомитися зі Свято-Стрітенським храмом – унікальним зразком волинського бароко, який своєю появою завдячує знаменитій князівській родині Радзивіллів. У ньому збереглася довершена дерев’яна різьба на кіотах.

Наостанок – зупинка у м. Олика, де розташована одна з найкрасивіших пам’яток раннього бароко в Україні – Костел Святої Трійці, побудований у 1640-х роках коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу.

Читайте також: Куди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Після цього маршрут прокладено до Костелу святих Петра і Павла – найстарішого кам’яного собор на Волині, головний фасад якого наслідує форми архітектури раннього бароко. Побудований він був ще до появи в Олиці Радзивіллів, приблизно 1460 року.

А закінчується мандрівка перлиною Олики – замком Радзивіллів, збудованим у стилі бароко з елементами ренесансу у XVI ст. Це перший прямокутний замок бастіонного типу на Волині. За час існування його неодноразово перебудовували.

Читайте також: Готуємо на карантині. 5 смачних та простих страв від українських шеф-кухарів

Замковий комплекс за формою схожий на квадрат, утворений насипними валами, з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли вартові вежі.

Нагадаємо, в Україні запустили єдиний інформаційний портал для туристів.

Як ми повідомляли раніше, на Вінниччині роботизована молочна ферма розвиває туризм.

Усі фото: ukrinform.ua.