Куди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Щоб ви знали, великі каньйони – окраса не лише Дикого Заходу. В Україні теж є чим похизуватись. Наші каньйони оточують реліктові ліси та печери, скельні монастирі та давно покинуті фортеці. А по їхньому дну – біжать річки, які колись ці каньйони й вимили.

Парапланеризм, сплави бурхливими річками, спелеотуризм – тільки частина розваг, які отримаєте, якщо оберете цей відпочинок. А ми спробуємо переконати вас, що відпочинок біля кам’яних брил – те, що вам треба цими вихідними. 

Довідка. Каньйон – глибока долина між кручами, яку вимиває ріка. Зазвичай все дно каньйону зайнято річищем річки.

Дністровський каньйон пролягає через польську Рив’єру

Де: починається біля села Нижнів на Івано-Франківщині, а закінчується у Борщівському районі Тернопільщини біля села Трубчин. А взагалі розташований на території чотирьох областей.

Над цим каньйоном протяжністю близько 250 кілометрів потрудився Дністер. Древня ріка багато століть торувала собі шлях повз береги із реліктовими лісами, водоспади та печери.

Якщо захочете відвідати каньйон, вам доведеться довго обирати: 

• поїхати до міста Заліщики у Тернопільській області, які колись назвали польською Рив’єрою? 
• а може помилуватись частиною каньйону, яка розташована біля Кам’янця-Подільського у Хмельницькій області?
• чи відвідати фортецю Хотин над частиною Дністровського каньйону в Чернівецькій області?

А серед активних розваг тут і сплав вниз по течії Дністра, і варіант круїзу на теплоході, і навіть – підводне полювання. Багато цікавих локацій каньйон приберіг також і для альпіністів, спелеотуристів та парапланеристів.

Буцький каньйон або Українська Швейцарія

Де: село Буки Маньківського району на Черкащині.

Буцький каньйон та село Буки по сусідству назвали так на честь букових гаїв, які колись тут росли. Тепер їх тут нема і в помині, а каньйон прозвали найкрасивішим в країні й на додачу  – “Українською Швейцарією”. Його гранітні скелі та кам’яні береги були вирізьблені однією з накрасивіших річок України – Гірським Тікичем. І цим гранітам – близько 2 мільярдів років.

Читайте також: Борщ з карасями та желе з ромашки: шість столичних закладів української кухні

Тут наприкінці 1920-х будували Буцьку ГЕС – одну з найперших гідроелектростанцій. Тепер від неї залишились лише руїни та штучний водоспад Вир. І залишки старовинного водяного млина неподалік. Словом, відмінне місце для фотосесій та пікніків. 

З активного відпочинку тут є можливість перевірити свої альпіністські здібності, але сюди приїжджають і щоб просто помилуватись пейзажами старезних скель та води.

Актовський каньйон або Малий Крим

Де: село Актове Вознесенського району, Миколаївщина.

Часто Актовський каньйон називають “Каньйоном диявола” або “Малим Кримом” – через схожість їх комплексів гранітних скель, валунів та екосистеми взагалі. 

Він утворився внаслідок провалу просто посеред степу. А своїм ландшафтом нагадує легендарні каньйони Америки. 

“Каньйоном диявола” протікає річка з не менш моторошною назвою – Мертвовода. Вона, щоб ви не сумнівались, чий каньйон, насичена сірководнем й дивного кольору. Проте, місця для купання знайти все ж можна.

Поруч з Актовським каньйоном знаходиться маловідомий Трикратський ліс-лабіринт. В народі його звуть другою Софієвкою, але це не відповідає дійсності: насправді Софіївка з’явилась завдяки Трикратському лісу. Граф Потоцький, що створив і виплекав Софіївку, колись приїжджав за порадами до військового і садівника Віктора Скаржинського. Чоловіків об’єднало велике кохання до жінок: Потоцький створив парк на честь дружини Софії, а Скаржинський – на честь… дружини брата. Так, там в історії все складно – але спойлер: обійшлося без подружніх зрад. 

Зима ніколи не приходить до Арбузинського каньйону

Де: села Актове та Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область.

Знайомтесь, це – ошатний сусід Актовського каньйону. 

Виверження вулкану понад 4 мільярди років тому явило світові лаву, що сьогодні стала скельною породою Арбузинського каньйону. Потужна течія Арбузинки-ріки довершила справу, постійно вимиваючи породу та перетворюючи її на ущелину – так і були утворені ці скелі.

Він простягнувся на 1,5 км, а його дно всипане камінними брилами висотою до трьох метрів. Деякі з них мають дуже творчі назви: Кам’яний Мішок, Тещин Язик. І навіть Сковорідка.

Читайте також: Відпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

Можливо, це страшилки, але про всяк випадок ви повинні знати: кажуть, деякі з цих брил у сиву давнину слугували язичникам жертовниками.

Найцікавіше в Арбузинському каньйоні те, що підземний вулкан досі гріє тут землю – навіть чотири мільярди років потому! А тому тут ростуть квіти в середині січня й ніколи не буває снігу.

Актівський каньйон видно зі скелі “Пуп”. Через більш величного сусіда до Арбузинського каньйону причепилось прізвисько “Малий каньйон”.

Каньйон річки Синюхи біля Бенчикового млина

Де: біля села Тернівка Новоархангельського району, Кіровоградщина.

Синюха простягається майже на 100 кілометрів, і відома тим, що є однією з найчистіших річок країни. Але є ще в неї ще одна причина для популярності – мальовничий каньйон. Він розташований у гирлі ріки біля Тернівки, що в Кіровоградської області.

Неподалік від каньйону розташований ландшафтний заказник “Когутівка”, а прямо біля річки – старовинний і занедбаний водний млин.

Млин місцеві називають Бенчиковим. З боку берега він має аж три поверхи, а з боку річки – чотири. На млин він не дуже-то й схожий – скоріше, на середньовічний замок.

Збереглась навіть гребля, що направляє частину води в кам’яний рукав – тут колись крутились колеса млина. Відмінне місце для фотографій і, подейкують, наймальовничіша частина Синюхи протягом всіх її ста кілометрів.

Смотрицький каньйон – захисна споруда, створена природою

Де: Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Саме цей каньйон колись зупиняв загарбників, забезпечивши Кам’янцю-Подільському ідеальні умови для створення фортифікаційних споруд. Місто ніби навмисне виросло саме у стрімкому закруті Смотрича, а напроти ж – побудували фортецю.

Каньйон використовували для оборони міста від нападників у XV столітті, створивши Руську та Польську брами. Ці укріплення з башт і мурів зі спеціальними шлюзами. І от як вони працювали: якщо місту загрожувала небезпека, то шлюзи нижче за течією Смотрича перекривали, і забарикадована ділянка ріки, мілка у звичайні часи, перетворювалась на нездоланну перешкоду.

Зараз, замість древнього середньовічного мосту, фортецю та місто поєднує перекинута через урвище “Лань, що біжить” – 380-метровий автомобільний міст, найвищий з усіх мостів України.