Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
https://www.youtube.com/embed/R6P_FMn8lp0

Суспільство

Ковельська громада на Волині готова рятувати бізнес переселенців (ВІДЕО)

Опубліковано

Ковельська громада на Волині хоче підставити плече бізнесменам, які рятують свої підприємства від війни.

Що в Ковелі можуть запропонувати бізнесу та як сприяють переїзду, розповідає ШоТам у межах проєкту «Громада Діє».

Ковельська громада має багато вільних земель і пропонує вигідні умови. Тому там не тільки можна знайти новий дім, а й розвивати свою справу.

У місті є земельні ділянки на будь-який смак — від 0,1 га до 150 га.

«Придбавши або взявши в оренду, можна і логістику робити, і виробництво, і будь-що. Це може бути і торгівля, і ритейл, це може бути теж логістичний бізнес, це може бути машинобудування і так далі», — розповідає Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

Загалом місто виставить на продаж 50 земельних ділянок. Можна розпочати свій бізнес і на площах уже наявних підприємств.

Завод Сільмаш шукає партнерів і готовий до співпраці. Має вільні виробничі площі також і підприємство «Верес».

«Це вже існуючі виробництва. За декілька місяців можна облаштувати під будь-яке виробництво чи будь-який бізнес. Це можливість на ці підприємства, вже на готову інфраструктуру з мережами, з комунікаціями, завести готовий бізнес», — каже Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

Ковель особливо зручний для бізнесу завдяки своєму вигідному географічному розташуванню.

«Прямо з Ковеля можна вузькою колією вже на Європу будь-який вантаж відправляти», — каже Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

Тим часом до Ковеля вже переїжджає бізнес із Харкова. Назву підприємства поки що не оприлюднюють із міркувань безпеки.

«Це машинобудування. Це виробництво агрегатів, механізмів різних», — Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

Читайте також«Дах над головою». Пенсіонерка з Алчевська організувала прихисток і роботу на фермі для переселенців

Громада допомагає, аби робота почалася якнайшвидше.

«Вони тут готують певні будівельно-монтажні роботи. Ми сподіваємося всі, що вони свої плани реалізують», — каже Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

А поки харків’яни освоюються, Ковель чекає до себе нові бізнеси.

«Для нас головне, щоб заходили інвестори в місто, щоб збільшувалась кількість робочих місць. Щоб була конкуренція серед роботодавців. Це дозволить збільшити товарообіг і підвищити якість послуг та покращувати в загальному рівень життя у Ковелі», — каже Тарас Яковлев, перший заступник голови Ковельської міської ради.

Про проєкт

«Громада Діє» — проєкт, у якому ШоТам розповідає, як громади адаптуються під час війни і вчаться допомагати собі і іншим.

Нагадаємо, у Лубенській громаді попри війни дбають про екосистему.

Також ШоТам розповідав, як громада на Прикарпатті прийняла підприємство, що виготовляє зварювальні системи.

Суспільство

«Я є мотиваторкою для своїх пацієнтів»: ерготерапевтка з порушенням зору, яка допомагає людям відновлювати рухливість (ВІДЕО)

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю від редакції ШоТам з проєкту разом з ПРООН про українські бізнеси, які підтримують людей з інвалідністю
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Ціль кампанії — підвищити обізнаність роботодавців про переваги найму людей з інвалідністю.


Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.

Щоб допомагати дітям і дорослим з інвалідністю, Юлія Шевченко здобула фахерготерапевтки. Для обстеження пацієнтів вона мусила просити допомоги в колег, адже має порушення зору. Та завдяки державній програмі компенсації лікарня облаштувала для Юлії зручне робоче місце, і тепер вона може самостійно заповнювати документацію та проводити огляди.

Прагнула допомагати й дітям, і дорослим

Юлія Шевченко працювала вчителькою української мови у школі для дітей з порушеннями зору. Прагнула допомагати вихованцям, бо сама з дитинства мала діагноз «катаракта», тож її очі розрізняли лише світло. Згодом Юлія вирішила змінити свій фах і пішла навчатися на ерготерапевтку, аби працювати ще й із дорослими. Втім, впоратися без допомоги колег Юлія не могла — вони заповнювали документацію та читали довідки, які приносили пацієнти.

Згодом фахівчині запропонували роботу в реабілітаційному центрі обласної психоневрологічної лікарні — його відкрили у 2023 році, адже все більше людей потребували відновлення в зв’язку з повномасштабною війною. Пошук реабілітологів, які взялися б за «тяжких» пацієнтів, став для директорки закладу Софії Кучерук непростим завданням:

«Дефіцит кадрів фахівців з реабілітації був і є по всій Україні, тому що таких фахівців дуже мало хто раніше готував. А Юля — фахівчиня з ерготерапії. Ми з нею поспілкувалися, побачили її в роботі й зрозуміли, що це саме та фахівчиня, яка нам потрібна. Тож до нас звернувся з пропозицією Центр зайнятості, який розповів нам про державну програму для оснащення робочого місця».

Від робочого місця залежить, як працівники можуть надавати допомогу пацієнтам

Так Софія вирішила купити для Юлії світлодіодну панель, обладнання для оцінки рухливості рук, комп’ютер і тактильну тростину. Ерготерапевтка пояснює:

«Тростина допомагає мені виходити з пацієнтами за межі відділення. Комп’ютер дозволяє самостійно вести документацію. Також адаптували світло, оскільки в мене є світловідчуття, а тут дуже багато пацієнтів, які погано рухаються, щоб я їх не збила — при яскравому освітленні я їх бачу, як тіні. Ще для мене придбали тест ARAT, і це дозволяє мені самостійно оцінювати функціональність пацієнтів, зокрема їхніх верхніх кінцівок».

У лікарню також нещодавно взяли на роботу працівника на кріслі колісному, тож додатково встановили для нього підйомник. Загалом облаштування робочих місць для двох співробітників коштувало медзакладу 200 000 грн. Та директорка оформила компенсацію через Службу зайнятості, й закладу повернули ці гроші.

«Ми думаємо про те, як облаштувати працівникам комфортне робоче місце, адже від цього залежить, яку допомогу та як вони зможуть надавати пацієнтам. Тим, що ми закупили, користуються не лише наші співробітники, а й пацієнти. За допомогою тростини Юля навчає тих, хто має проблеми з зором, як необхідно рухатися», — розповідає Софія Кучерук.

Тож тепер Юлія допомагає пацієнтам відновити рухливість, аби ті самі могли взутися чи приготувати їжу: 

«Нове обладнання дозволяє мені самостійно оцінити пацієнта й менше смикати колег із проханнями про допомогу. Я є мотиваторкою для своїх пацієнтів, оскільки вони бачать, що я працюю, і в них є можливості для полегшення та покращення свого стану».

Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.

Читати далі

Суспільство

Команда UNBROKEN пройшлася по червоній доріжці Каннського кінофестивалю (ФОТО)

Опубліковано

Менторка реабілітаційного центру UNBROKEN Вікторія Хемич і протезистка Оксана Лехняк прибули до Канн, щоб підтримати українську команду творчого об’єднання TABOR під час прем’єри документальної стрічки «Мілітантропос».

Про це повідомляють UNBROKEN і Hromadske.

Стрічка розповідає про вплив війни на повсякденне життя українців, трансформацію суспільства та адаптацію до нової реальності.

Під час премʼєри Вікторія Хемич — колишня пацієнтка UNBROKEN, яка втратила ногу внаслідок російського обстрілу і нині працює менторкою, — зʼявилася на червоній доріжці фестивалю.

Читайте також: Анджеліна Джолі на гала-вечорі в Каннах згадала українську письменницю Вікторію Амеліну

«Коли ми дивилися фільм, то, хоч і були в Каннах, а відчували себе неначе вдома — в Україні. Адже у “Мілітантропосі” передано все те, чим ми живемо вже понад три останні роки. Фільм надзвичайно гарно знятий. Це біль і краса водночас. Стрічка викликає сильні емоції, сльози та мурахи. Все, що показано на екрані — до болю знайоме. Це чесно, пронизливо і максимально правдиво», — поділилася Вікторія.

Фото: інстаграм UNBROKEN

Нагадуємо, що Ахтем Сеітаблаєв презентував у Каннах тизер шпигунської драми «ГУР: Код «Сікора».

Фото обкладинки: Hromadske

Читати далі

Суспільство

Другий етап обміну: до України повернулися ще 307 захисників (ФОТО)

Опубліковано

Сьогодні додому повернулися ще 307 українських захисників у межах масштабного обміну полоненими у форматі 1000 на 1000, про який домовилися в Туреччині.

Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський.

Так за два дні обміняли вже 697 наших воїнів. Обмін продовжиться і завтра.

Серед звільнених — військові ДШВ, СБС, Військово-Морських Сил, Сил ТрО, а також Державної прикордонної служби та Національної гвардії України. З окремих підрозділів і військових частин полонених вдалося визволити вперше.

В Головному управлінні розвідки також зазначили, що додому зокрема повернулися 27 захисників Маріуполя.

Читайте також: «Не зрозумів, чому я плачу»: жінка з Павлограда вперше побачила чоловіка після трьох років полону

«Дякую всім, хто залучений до процесу обміну, хто цілодобово працює. Наша мета – повернути кожного й кожну з російської неволі. Продовжуємо нашу взаємодію з партнерами, щоб це стало можливим», — наголосив Президент.

Нагадуємо, що перші 390 українців вдома в межах обміну 1000 на 1000 (ФОТО)

Фото: Володимир Зеленський

Читати далі

Шопочитати

Економіка і бізнес2 тижні тому

Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу

«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...

Суспільство3 тижні тому

Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки

«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...

Суспільство3 тижні тому

Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті

Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...

Військо1 місяць тому

«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну

Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...