співзасновник ШоТам, головний редактор

співзасновник ШоТам,
Head of digital

головна редакторка продакшену

редакторка продакшену

редакторка продакшену

головна редакторка відділу лонгів

грант-менеджерка

журналістка

Наша команда

Історія ШоТам - це історія щасливих збігів. Я працював на телебаченні, але всюди бачив лише суцільну зраду та негатив. Тоді й подумав: невже не відбувається нічого хорошого? Нам захотілося розповідати про позитивні зміни. І вже три роки це вдається

Сергій Колесніков

співзасновник ШоТам, головний редактор

Мені 32 роки, але відчуваю себе на 20. Нещодавно став повністю лисим. Оптимістично дивлюсь на речі, але не впадаю в наївність. Народився і до 24 років жив у Луганську, поки російські найманці не захопили місто. Тепер от киянин. Вже 12 років займаюсь журналістикою. Люблю це страшенно! До ШоТам довгий час працював на телебаченні. Але в якийсь момент зрозумів - час створювати власні проєкти. Тоді ми з Артемом працювали в одній компанії і на перервах говорили про те, що дуже не вистачає позитивних новин. Якось я дізнався про формат Caption video, коли звук не є змістовою частиною й вони націлені насамперед на поширення в соцмережах. Певний час ми робили такі відео для однієї ГО, а коли туди прийшла політика, то зрозуміли - це не наш шлях.

Ми вирішили робити свій продукт, який не залежить від політики та олігархів. У 2017 році почали створювати перші відео. Доля нас звела з проєктом UCBI, місією якого було розповідати українцям про зміни. Вони нас підтримали. Але фінансування не вистачало навіть на офіс. Спочатку ми працювали у приміщенні однієї пекарні, за задньою стінкою якої був магазин пива на розлив. Там не було опалення і вікон, тільки кілька розеток, до яких можна було під'єднати ноутбуки. Так пройшли перші місяці ШоТаму. Тоді ми випустили перші відео, які набрали мільйони переглядів. І представники UCBI трохи видихнули. Тоді ми навіть уявити не могли, що з одного відео на тиждень, ми станемо потужним медіаресурсом.

На початку я кайфував від того, як люди ширять наші відео. Тоді не було жодного позитивного контенту і я прямо колекціонував поширення і коментарі. Я пишаюся нашим контентом, але якщо не підключається фінансова складова, то медіа просто помирає. І зараз для мене найбільше задоволення від того, коли в нас вірять люди, спонсори, донори. Це означає, що ми робимо те, що вартує і потрібне суспільству. Бо ШоТам - це віра в те, що Україна - країна можливостей.

Круті проєкти народжуються в гаражах. І саме через те, що у нас не вистачало ресурсу, ми зробили те, що зробили. Спочатку я запитував Сергія, чи не буде такої ситуації, коли позитивних новин просто не буде. Але потім ми побачили кількість неймовірних історій. Ми змогли робити круті вірусні відео і побачили, що в цьому наша сила

Артем Іпатов

співзасновник ШоТам, Head of digital

Я займаюся всім невідомим та невивченим у ШоТам. Стратегії, технології, сайти, платформи, формули, технічні завдання, реалізації, сервіси, відео, анімації, люди. Хто я? Напевно однією професією це і не "обізвати". Постійний виклик пошуку рішень для досить непростих завдань змушує постійно навчатись, чому я неймовірно радію. Люди думають що мені 37, хоча насправді набагато менше.

Намагаюся допомагати Україні, яку дуже люблю. Ще на початку створення ШоТам я побачив, що потрібно поширювати круті історії про людей, які хочуть змінювати своє середовище. Ми всі переселенці і розуміли, що треба рухатися далі, і країна повинна розвиватись. А для цього потрібно показувати такі круті історії.

Я пам’ятаю наше перше відео про Василя Рижука, який висаджував навколо терас та доріг соняшник і барвінок. Це була дуже надихаюча історія, яка розлетілась у мережі. Свої перші мільйони переглядів ми отримали саме в нашому холодному офісі в приміщенні кондитерського цеху. Я монтував відео, а Сергій писав статті.

Ми дуже багато навчались і робили чимало помилок. Найбільшим викликом для мене був запуск сайту. До того я робив комерційні сайти, але це ж зовсім не медіа. Але і з цим впоралися. Новий челендж для нас - підписка, як додатковий продукт. Якщо людина купує продукт, то вона розуміє, за що платить. Поки мало медіа таким займаються. Тому це для нас виклик, але я впевнений, що все вийде. Бо тільки завдяки підтримці медіа можуть існувати.

З початком війни я мала поїхати з дому і зробити вибір - своє рідне місто, сім’я, рідні чи Україна. Для мене робота в ШоТам - це доказ того, що я все зробила правильно. Але не всі люди зробили такий вибір. Тому я працюю для того, щоб наші люди обирали для себе Україну

Кристина Черненко

головна редакторка продакшену

Я роблю відео в ШоТамі та створюю затишну спільноту наших Добродіїв! Я тут один з найстаріших найманих працівників, бо на початку контент створювали тільки засновники. Спочатку я працювала віддалено, а вже потім перейшла в офіс.

Як і інші члени редакції, мала поїхати з рідного Луганська з початком окупації. Кожен день палаю, як сірник, а ШоТам вже три роки не дає мені перегоріти. Українці неймовірно надихають – кожен день! І мій особистий виклик – познайомити українців з іншими українцями, які щодня змінюють країну. Я просто кайфую від того, коли люди пишуть під нашими відео, що живуть у прекрасній країні. Бо коли ти залишаєш все, що мала, ці підтвердження дуже потрібні.

За коронарік мої хобі кардинально змінилися! Тепер я люблю ходити і змагаюся за все нові тисячі кроків (і дарую колегам шагоміри!), вирощую квіти вже у майже промислових масштабах та вишукую все нову українську музику!

У ШоТам я люблю розповідати про подолання. Про людей, які майже все втратили, але знайшли сили – і видряпалися! Завжди радо роблю матеріали про переселенців і тішуся з їхніх успіхів. Ще обожнюю відео про іноземців, які вивчили українську!

Багатьом здається, що навколо суцільна зрада, але це ж не так. Є багато хороших новин, і мені подобається, що завдяки ШоТам я сама можу фокусуватися саме на них, і розповідати такі новини іншим

Галина Мельник

редакторка продакшену

Я у ШоТам вже три роки. Якось побачила оголошення, що видання позитивних новин шукає журналіста. На той момент я втомилася від новин про ДТП, всілякі зради та олігархів. Тому вирішила спробувати. Коли прийшла на співбесіду, то виявилося, що сайту немає, а людина потрібна. Тому спочатку я писала сценарії для відео, а потім два роки наповнювала сайт хорошими новинами з усієї країни. Вже з новин потрапила на продакшен і зараз створюю для вас відео.

Мені подобається, що я не женуся за переглядами і не пишу новин про автотрощі, вбивства, чи про апетитні сідниці Кардаш’ян або Насті Каменських.

Наші герої новин та роликів — звичайні, прості люди, такі як мої, як ваші друзі, родичі, сусіди. І мені подобається, що в них горять очі, коли вони розповідають про свою справу. Вони не опускають рук, коли все погано, а навпаки - знаходять вихід там, де його ніхто не шукає. Я хочу, щоб про таких людей знали всі, щоб українці вірили в себе, бачили - ага! так можна було! Гуртом зробити ремонт старої хрущовки, висадити парк замість сміттєзвалища, домогтися, щоб американський бренд перейшов на українську чи просто вести чесний бізнес та робити круті українські товари.

Якби мені хтось два роки тому сказав, що я буду працювати в ШоТам, я б посміялась. Бо я вже давно слідкую за виданням і дуже його люблю. І нещодавно наступив новий етап в житті - я стала редакторкою в ШоТам

Анастасія Хлєбникова

редакторка продакшену

Я - одеситка, що мешкає у Львові й шалено любить мандри та подорожі. З п'яти років - фотографую і читаю книжки. А ще маю двох доньок і кота, який впевнений, що завоює всесвіт.
Моє хобі - це комунікація. Обожнюю нові знайомства і налагодження зв’язків. Я постійно зустрічаю цікавих особистостей, спілкування з якими неймовірно надихаюсь!

Я випадково побачила оголошення, що у ШоТам шукають редакторку відділу продакшен. Я підписана на видання більше як два роки. Якось побачила ролик про волонтерку з Чернівецької області. Я так розчулилась, що написала величезний пост про те, що в Україні потрібно більше таких медіа. Для мене ШоТам було такою розрадою, бо коли навколо все таке сумне і сіре, ти можеш зайти прочитати, як все добре. І не десь за океаном, а тут у нас, в сусідньому селі чи на сусідній вулиці. Я надіслала своє резюме на пошту з короткою автобіографією. Я зовсім не мала досвіду роботи, але написала про те, як люблю ШоТам. Коли запросили на співбесіду, то я стрибала від щастя і не могла повірити. Я й не думала, що мене візьмуть на роботу, але просто хотіла поспілкуватись з людьми, які щодня роблять позитивні новини. І ось, вже кілька місяців і я розповідаю такі історії.

Робота в Шотам - це не просто робота, а стиль життя! Навколо себе скрізь бачу історії та сюжети. Але безперечно є теми, що мене чіпляють найбільше. Про атовців, що повернулись з фронту і продовжують розвивати країну, а також історії українців, що багато сил і ресурсів вклали у розвиток України, а про них майже ніде не згадують.

Колись я вважала, що бути журналістом - це писати про політику. Але з роками порозумнішала і обрала для себе зовсім інший шлях. Тепер кайфую від надихаючих історій, про які щодня розповідаю у своїх матеріалах. Але моя любов - історії бабусь та дідусів

Ірина Самосват

головна редакторка відділу лонгів

На ШоТам я потрапила більше 2-років тому. Я тоді була в активному пошуку роботи і зрозуміла, що не хочу писати про негатив, олігархів чи про те, скільки там скликань було у депутатів. Хоча, я спеціально отримала юридичну освіту, щоб піти в політику. Та згодом все змінилось.І найбільшою радістю для мене стали історії про неймовірних бабусь та дідусів, які несуть в собі ці скарби минулого і можуть цим поділитись з молоддю.
Я прийшла на роботу в ШоТам журналісткою з мінімальним досвідом роботи, але тепер стала заступницею головного редактора, яка пише для вас більшу частину лонгрідів.

До роботи в ШоТам я навіть не підозрювала, що у нас є така величезна кількість людей, які щодня змінюють країну своїми зусиллями і роблять щось неймовірне. Це може бути звичайний чоловік, який сидить в гаражі і створює дримби чи стім-панк вироби з мотлоху. Або це круті бренди, які своїми прикрасами, сукнями та навіть консервацією змогли підкорити світ. Своїми матеріалами я хочу показати, що українське - це крутіше, якісніше і смачніше. Завдяки роботі в моєму гардеробі тепер з'являється все більше речей
made in Ukraine.

Ми хочемо надихати своїми матеріалами на зміни, не сидіти на місці і не звинувачувати інших у своїх невдачах. Колись у мене були мурахи по шкірі від того, що жінка розповіла мені як створила крафтовий бізнес, надихнувшись нашими відео. Ось для цього ми працюємо!

Здатність людей об’єднуватись, щоб працювати заради суспільного блага, видається мені справжньою магією поза Гоґвортсом і найвищою точкою прогресу людства. Саме такими “чарами” я власне і займаюсь у ШоТам: шукаю спільників для втілення сміливих та важливих проєктів

Вікторія Зінчук

грант-менеджерка

Я обожнюю волейбол і бачату, а ще є фанаткою соціальних наук та низових громадських ініціатив. Вважаю, що майбутнє — за різноманітністю та горизонтальними зв’язками. Колись я довгий час жила за кордоном і дуже сильно тужила за домом. Але водночас відкривала українські новини і думала: ні, це не та країна, за якою я сумую. В якийсь момент у рекомендаціях випадково побачила Facebook-сторінку ШоТам. І я просто залипла на ці круті історії крутих українців! Тоді і зрозуміла: ось ця країна, за якою я сумую. Пройшло кілька років і мені знайома сказала, що є вакансія на ШоТам. Тепер я шукаю спільників для нашого видання, щоб разом втілювати круті соціальні проєкти.

Класичні українські медіа дуже сильно прибивають людей до землі. Читаючи новини, ти думаєш, що у тебе комплекс меншовартості, все навколо погано і зарадити цьому не можна. Мене, як соціального дослідника в минулому, це дуже злить. Ми молода країна і нам потрібно, щоб нас підтримували і надихали. Україна - крута держава, а ми всі мовчки сидимо в куточку. Так не має бути. А ШоТам допомагає боротись з цим комплексом навченої меншовартості.

На співбесіді сказала головреду, що люблю політику, за що, напевно, ледь не втратила цю посаду. Але нічого, полюбила й соціальні теми

Вікторія Коломієць

журналістка

З другого курсу університету я живу разом із журналістикою. Працювала з економічними, політичними, суспільними, а тепер і соціальними темами. Найбільше люблю писати про політику та собак. Ненавиджу каву, вечорами дратую коханого політичними ток-шоу та обожнюю, коли герої не скасовують інтерв’ю за 10 хвилин до початку.

На ШоТам опинилася випадково. Моя знайома прийшла сюди на практику і розповіла, що от "Я пішла на ШоТам". А я їй у відповідь: "А шо там?". Почитала я сайт, закохалася — й от я вже майже рік тут.

Працювати з соціально-важливими темами — тепер любов. Я маю контакти чи не всіх найуспішніших соціальних підприємств, знаю історії життя їхніх працівників, біль, який вони пережили, та щиру радість, яку тепер мають. Чесно зізнаюся, я двічі плакала під час інтерв’ю, коли слухала своїх героїв з інвалідністю (сподіваюся, що вони цього не почули). Один з матеріалів був про незрячих масажисток "Очі тари", які не могли знайти собі місце праці, бо роботодавці неохоче розглядали їхні кандидатури. Люблю писати й про соціально-свідомий бізнес, який не думає лише про прибутки, а ставить собі як ціль щось глибше. Герої таких матеріалів не сильно люблять говорити про благодійність, яку вони роблять, бо думають, що це виглядатиме як похвала себе. Насправді ж це саме те, про що варто дуже гучно казати, своїм прикладом показувати, що саме бізнес сьогодні може стати рупором змін. А ще люблю команду ШоТам — ці люди такі натхненні тим, що вони роблять. Мені ще є чого у них повчитися.