Суспільство
Ідея швидкого бізнесу – яблука в карамелі. Як розкрутитися?
Історія українського бізнесмена, який у свої 20 років відкрив для українського ринку яблука в карамелі. А до 25 років став власником франчайзингової компанії, яка продає обладнання по всій Європі.
Засновник фірми Food For Good Богдан Білан ідею робити яблука в карамелі привіз зі Сполучених Штатів. Коли був ще школярем, потрапив на програму обміну Flex, та рік навчався у США. Хлопця вразило, що для американців яблуко залите карамеллю – традиційне блюдо і популярний фаст-фуд. Богдан вирішив спробувати такий бізнес в Україні.
Із заробітчанина у бізнесмени
У Штатах яблука в карамелі навіть запаковані у супермаркетах продають. І я спробував. Дуже смачно. У нас такої страви не зустрічав.
Коли повернувся в Україну – вступив до вишу. Ідея заснувати власний бізнес – не відпускала. Думав над ідеями, концепціями і чим зайнятися. Коли мені було 20 років – наважився відкрити справу. Шукав гроші для старту. Поїхав у Німеччину на заробітки. Звідти привіз 3 тисячі доларів. Інвестував в обладнання.
Читайте також: В Ужгороді роблять парфуми не гірші за Chanel
У 2014 році запустилися. Поставили своїх 4 точки, усі робили яблука в карамелі. У всьому мені допомагала моя дівчина Аліна.
Коли відкрив більше таких точок – зрозумів, що оперативна діяльність поглинає весь час. Найоптимальніше працювати, коли тримати дві таких.
Згодом вирішили перейти лише на франчайзинг. Зараз партнерів по Україні і представництва в Польщі, Болгарії, Молдові, Білорусі, Казахстані та Італії. На компанію в Україні працює 4 людей, вони ведуть усі організаційні справи.
Як стати франчайзі?
Франчайзинговий пакет коштує 40 тисяч гривень. У вартість входить багатофункціональний візок, який ми самостійно розробили. Він зручний і для вулиці, і для торгового центру.
В пакет також включено усе необхідне для роботи обладнання, посуд, інструкції, сайт, персональний менеджер, який веде підтримку 24/7, допомагає вибрати локацію та запуститися. Є повністю готовий “сценарій” розвитку бізнесу, що за чим потрібно робити.
Допомагаємо обрати локацію. Якщо людина не орієнтується в місті, даємо параметри кращих локацій і з ким контактувати, щоб оформити точку продажу. Допомагаємо оформити договір оренди. Якщо виникають питання чи проблеми, включається наш менеджер, який веде переговори напряму з торговими центрами. Вирішує питання оренди.
Читайте також: Купити готовий бізнес: як на франшизі заробити грошей
Є і дешевший формат франчайзингу. Можемо надати просто стійки чи окреме обладнання за меншу суму. Він підходить для тих, хто вже має власний бізнес, але хочеться трохи розширитися. Ідеально для кафе. Можна взяти наше обладнання і робити яблука в карамелі, як додатковий продукт.
У франшизу включаємо постачання деяких речей. І даємо контакти постачальників, з якими найкраще працювати. Самостійно доведеться шукати яблука.
Кулінарні візки – запорука продажів
Коли відкрили свої точки, працювали на чужих візках. Врахували всі недоліки і почали працювати над власною концепцією ідеальної вітрини.
Візок – це бізнес-платформа, яка впадає в око і стає вирішальним фактором, чи підійде до вас покупець. Чим гірше він виглядає, тим нижчу ціну доведеться поставити на продукт. На дешевому візку неможливо продати дорогі продукти. Крім того, з поганим візком не дозволять стати в елітних місцях або біля розкручених магазинів.
Крім функціональності, взялися і за розробку естетичного вигляду. Готові макети робили на підряді. Тепер ці візки експортуємо закордон окремо. Коли отримали багато замовлень – орендували виробничі потужності, на яких робимо візки.
Читайте також: Бізнес під час війни: родина із Сєвєродонецька шиє тенти і намети
Обладнання на візку підключається до електромережі. Достатньо однієї точки доступу 220 V. Розхід електроенергії 1,5 кВт на годину. Але обладнання працює не весь час, тому затрати невисокі.
Візок обладнали і під напої. Взимку можна робити глінтвейн, а влітку – щось прохолодне.
Якщо обираєте візок для вуличної торгівлі, його, звісно, можна залишати на ніч на дворі. Але краще забирати у приміщення.
Як роблять яблука в карамелі
Коли робите яблуко в карамелі, пам’ятайте про основне правило фаст-фуду: їжу готують менше, ніж дві хвилини. І з ним має робитися менше, ніж 4 операції. У нашому випадку 30 секунд іде на видачу товару. Усе робиться за три операції.
Сире, помите, середнього розміру яблуко насаджують на дерев’яну паличку, занурюють в теплу карамель. Прокручується одним рухом. Карамель трохи стікає, додаємо присипку на вибір: шоколад, горіхи, арахіс.
У нас не той формат, коли наробили яблук на тиждень і продаємо. Тут клієнт може сам обирати, яке яблуко на нього дивиться.
Карамель теж довелося розробляти під проект. В Україні було складно знайти відповідник ірисової карамелі, який я хотів. Звернувся до технолога харчового заводу. Разом розробляли рецептуру. Придумали робити у вигляді порошку, який у пропорціях змішується з водою і цукром. Таку карамель можна замішувати теж на обладнанні візку. Є спеціальна ємність, яка підтримує постійну температуру. Карамель тепер теж продаємо окремо.
Читайте також: Швидкі гроші: ТОП-10 ідей для “швидкого” бізнесу
Яблука в карамелі були стартовим продуктом. Його ми доповнили фруктами в шоколаді. Почали робити ріжки, у яких шматочки фруктів заливають теплим шоколадом. Це розширює асортимент і приваблює більше клієнтів.
Переваги і ризики бізнесу
Щоб бізнес був рентабельним краще ставити ціну між 25 і 30 гривнями. Вся фішка в тому, що це продукт з високою доданою вартістю. Собівартість виходить 5-6 гривень. Націнка виходить в п’ять разів більша. І це вигідніше, ніж хот-доги чи шаурма.
Тож такий бізнес швидко окуповується. Крім ціни, на це впливає ще два фактори: прохідне місце і комунікабельний продавець. І сам продукт українцям зрозумілий, в міру екзотичний. Яблука у нас – найпопулярніший фрукт.
Якщо взяти дешевший франчайзинговий пакет і стати в хорошому місці, на чистий прибуток можна вийти вже через два тижні.
Невеликі інвестиції. Максимально знизили ціну франчайзингу, щоб окупність наступала швидко. І у нас немає паушального (вступного внеску) і роялті (щомісячні відсотки).
Процес приготування простий. Якщо відкривати ресторан – потрібно мати повара. У нас же продавець швидко навчається, діючи за інструкцією. Достатньо одного продавця, що зменшує витрати на заробітну плату.
Читайте також: Як заробити 400 000 грн на тюльпанах. Історія фермерів-везунчиків
Із ризиків. З огляду на те, що процес здається простим і його нібито легко відтворити, насправді є нюанси з технологіями і обладнанням. Тому рекомендую усім охочим почати такий бізнес звертатися до нас. Ми відкриті до партнерства. Надаємо різну інформацію.
Страх у бізнесі – це індикатор, на що слід звернути увагу
Тепер коли бізнесмени-початківці задають мені якісь питання, вони видаються очевидними. Але поки набув такого статусу, весь час супроводжував страх помилитися. І досі страхи є у кожному починанні і ніші, яку роблю. Але це добре. Страх у бізнесі виступає індикатором, на що більше потрібно звернути увагу. Проте не давайте страхам стати бар’єром, який зупинить вас.
Читайте також: Матуся в декреті заснувала бізнес. Успішний кейс із Бахмута
Власну справу треба відкривати, особливо, коли страшно це зробити. Коли боїшся – приходять радикальні ідеї.
Якщо нічого не робити і пливти за течією – життя на краще не зміниться. Якість результату вимірюється швидкістю і правильністю прийняття рішень. Неправильних рішень у бізнесі не буває. У будь-якому разі – це досвід.
У планах – більше приділяти увагу експорту обладнання для фаст-фуду, розширювати партнерство у Європі.
Про фільм
Премʼєра фільму
В рамках офіційної програми 60-ї Венеційської бієнале Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre представляють виставку творів 22 художників, художниць та мистецьких колективів під назвою “З України: Сміливі мріяти”.
Про це повідомляє Суспільне.Культура.
Про виставку
Організатори повідомляють, що ця виставка – не лише спільна платформа, яку Україна розділяє з митцями із різних континентів: Африки, Південної Америки та Азії. Команда також активно намагається уявити краще майбутнє, добре розуміючи та завжди усвідомлюючи жорстоку реальність, в якій ми проживаємо зараз.
Проєкти виставки
Катерина Алійник, “Коли сонце сідає на сході”.
Мисткиня працює із суперечністю, яку викликає зображення недоступного нині через російську окупацію пейзажу сходу України.
Аллора та Кальсаділья презентують серію інсталяцій під назвою “Прищепа”.
Вона відтворює цвітіння баобаба – святого дерева, що символізує “дерево життя” та асоціюється з безмежною міцністю та витривалістю предків. Ця серія натякає на глобальні екологічні зміни.
Алекс Бачинський-Дженкінс презентує хореографічну роботу під назвою “Федеріко”.
У цій виставі тривалістю 8 хвилин два виконавці доторкаються один до одного кінчиками пальців. Шляхом дослідження квір-ідентичності та політики чуттєвості, художник фокусується на емоційності, тілесності та колективній взаємодії.
Фатма Буджак представляє інсталяції “Дамаська троянда” і “Чорне чорнило”.
У першій роботі курдсько-турецької художниці проростають паростки дамаської троянди, яка колись символізувала місто Дамаск, але тепер знаходиться під загрозою зникнення через тривалу війну в Сирії. Ця робота розповідає про втрату рідної землі та важкий шлях міграції.
У другій інсталяції відтворено текст, який нагадує про спалене у липні 2016 року найбільше видавництво Туреччини, що випускало книги курдською мовою. Ця робота демонструє, як мистецтво може виступати як свідоцтво злочину та довготривалого політичного насильства проти піддаваного пригнічення народу.
Читати також: “Свято Музики”: в червні у Львові пройде вуличний музичний фестиваль
Вільфредо Прієто,”Без назви (Глобус світу)”.
Кубинський художник підкреслює важливість ресурсів, що дає нам Земля — вся планета насправді тримається на маленьких зернинах. Робота перегукується з інсталяцією Анни Звягінцевої, що також розкриває зв’язок людини із землею.
Шилпа Гупта представляє інсталяції “Слухаючи повітря” та “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію”.
У першій роботі індійської художниці звучать пісні з різних країн, що переплітаються та створюють цілісний мистецький твір, який відзначає силу опору та міжнародного спілкування.
У другій інсталяції “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію” використовуються два табло, які утворюють рухому поему про кохання, страх, зв’язок та його втрату. Ця робота відображає складність та вразливість людських зв’язків, що особливо актуально у місцях транзиту, де відбуваються прощання та зустрічі.
Олег Голосій, “Ті, що тікають від грози”.
Картина одного з ключових митців українського трансавангарду, створена у 1989 році, за два роки до розпаду СРСР. Вона передає тривогу, що накопичувалась у суспільстві напередодні докорінних історико-політичних змін.
Анна Звягінцева презентує інсталяцію “Посадити палицю” та “Недоречні доторки”.
Вона складається з фотографії вербової палиці на аналогову камеру та знайденої записки її дідуся, Ростислава Звягінцева, який також був художником.
У скульптурі “Недоречні доторки” представлені білосніжні гіпсові витвори, які втілюють спогади художниці про інтимне відчуття доторку між близькими людьми, а також тепло, що відчувається після такого контакту.
Нікіта Кадан представляє ряд робіт:
- “Силует”: на цій роботі зображено пошрамований обстрілами пам’ятник радянському солдату. Фотографія монумента була зроблена у Гостомелі (Київська область).
- “Селянка (за мотивами Жозефіни Діндо)”: ця робота написана за мотивами фотографії скульптури української художниці польсько-єврейського походження Жозефіни Діндо.
- “Прапор І”: основою цієї роботи є фотографія зруйнованого будинку, зроблена Каданом у Бородянці (Київська область) у 2023 році.
Жанна Кадирова, “Російське сучасне бароко”.
У роботі труби органу сполучені з відстріляними ракетами, якими Росія бомбить Україну. Художниця зібрала снаряди у Київській області та приєднала до музичного інструменту, на якому протягом виставки музиканти будуть грати імпровізовані композиції.
Дана Кавеліна, відео “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути”.
Це науково-фантастичне відео, що візуалізує утопічний світ майбутнього, де історична справедливість відновлюється, а померлі у війнах повертаються до життя.
Ніколай Карабінович презентує два відео:
- “Якнайдалі”: у цій роботі митець досліджує історію своєї родини з грецьким та єврейським корінням.
- “Історія про місто, де зникли два кольори”: через це відео художник привертає увагу до постійного зменшення видимості України в європейському контексті.
Давід Клербоут представляє два відео:
- “Пташка, що дихає”: у цьому відео акцентується на мотиві вразливості життя. Розташовані впритул одна до одної канарки нагадують симетричне відображення.
- “Пташина клітка”: в зацикленому відео зображення залитого сонцем, квітучого саду переходить у довгу глуху сцену вибуху будинку, а потім знову повертається.
Яна Кононова, “Ізюмський ліс”.
Тут зафіксована процедура ексгумації в Ізюмі, показано скрупульозний та виснажливий процес, що передував розслідуванню.
Катерина Лисовенко, “Переписуючи Біблію” із серії “Пропаганда світу моєї мрії”.
У роботі мисткиня переосмислює Біблію та створює світ, заснований на ненасильстві й свободі.
Отобонг Нканга Інсталяція “Вистелене брижами, що проростають зі скелі”.
У роботі килими, які зображують пейзажі, своєю формою нагадують мінерали, зокрема кварц чи малахіт. Водночас килими відсилають до старої фламандської традиції ткацтва. Гобелен “Сонячне світло” із серії “Розкопане”. Тут митець простежує зв’язок між океаном та землею й акцентує на експлуатації природи людиною.
Олексій Сай, із серії “Розбомблені”.
Роботазображує уражений війною український ландшафт, що оприявнює насилля над країною та природою.
Антон Саєнко представляє різноманітні твори:
- Фотографії із серії “Грязне”: ці знімки зафіксовані у його рідному селі Грязне у 2020 році. Вони передають відчуття загрози, що проникає у здавалося б мирний пейзаж, який застиг у часі.
- Картина “За горизонтом”: ця робота є продовженням дослідження горизонту як лінії розчинення.
- Аудіо “Краєобраз”: у цій аудіороботі Саєнко виконує вірш репресованого поета Василя Стуса “Нехай горить трава по осені…”.
Федір Тетянич, із серії “Біотехносфери. Міста майбутнього” та “Дивна гра”.
Леся Хоменко, “Після кінця”.
Роман Хімей та Ярема Малащук презентують дві відеоінсталяції:
- “Ви не маєте цього бачити”: у цій роботі зафільмовані українські діти, які були депортовані в Росію, а потім повернулися в Україну. Це свідчення злочину, що відображає реальну подію і лише потенційно може вважатися мистецьким твором (який, фактично, ніколи не мав бути створений).
- “Додаткові сцени”: це відео привертає увагу до досвіду військового та розкриває конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання “Що таке нормальність сьогодні?” та “Як два різних світи можуть співіснувати?”.
Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський, відео “Брязкання, стукіт, суперечка та булькання”.
У відеороботі митці грають двох чоловіків посеред антропогенних шлакових пейзажів, що спілкуються за допомогою дивних звуків та жестів. Відео є частиною робіт про “Музей людської цивілізації” та зняте на хвостосховищі в Кривому Розі.
Виставку можна відвідати у Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 20 квітня до 1 серпня 2024 року.
Нагадаємо, що в Україні можна зробити безоплатну планову операцію.
Фото: надано кураторами Суспільному.Культура
