Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Гурток для хлопців без батька: як переселенець навчає дітей теслярству

Опубліковано

“Мудрий тесля” – це дитяча майстерня для хлопчиків, які ростуть без батька. А заснував її переселенець з Луганська Віталій Андрієць. Чоловік сам ріс без батька в домі і як ніхто знає, як це бути маленьким хлопчиком без батьківської любові. Тому вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи, а теслярство, на його думку, є найкращим способом підготуватись до дорослого життя.

Як працює майстерня, куди хлопчаки біжать за батьківським  теплом, та як поїздка в Африку спонукала Віталія допомагати іншим – читайте далі.

Віталій Андрієць

Родом з Луганська. Переїхав в Черкаси. У Луганську Віталій музикував на весіллях разом із приятелем-тамадою. Проте вся техніка лишилася в окупації. В Черкасах завдяки грантові для переселенців два роки займався друком на футболках і кухлях. 

У Африці зрозумів, що маю допомагати людям

Коли війна змусила нас переїхати, то ми з родиною освоїлись в Черкасах. Там я дізнався, що одна з протестантських церков у місті щороку організовує місіонерські поїздки. Це така ідея нести християнство у інші країни, бути частиною місії і служити людям.

Тому у 2016 році я вирішив приєднатись до цієї групи і ми поїхали в Кенію. Там зранку займались будівництвом приміщення нової кухні і столової, а іншу половину дня присвячували дітям – грали з ними, проводили розважальні програми чи табори. Для африканців було дико, що ми приїхали робити якусь брудну справу.

У 2017 році я вже вдруге поїхав в Африку. Цього разу ми займались будівництвом недільної школи. І саме ця місія перевернула моє світосприйняття і я повернувся з думками про те, що маю служити людям.

Саме в поїздках я зрозумів, що маю розвивати свою місію. Побачив, що і у Африці, і в Україні є проблема дітей без батьківства. Та у кожній країні часто зустрічається, коли мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює. Для мене стало очевидним, що проблема є серйозною і я маю допомагати людям.

Злякались втратити зв’язок з власними синами

Ідея займатись саме майстернею зародилась у розмові з моїми друзями. Якось ми розговорились про дитинство і я ділився тим, що ріс без батька і про свої страхи, щодо виховання власних дітей. Виявилось, що у кожного з моїх приятелів також дитинство пройшло без батька: у одного батьки розлучились, у іншого батько пив,  у третього постійно працював. Тому ми разом почали думати про те, як нам самим не прогавити цей час батьківства та не втратити зв’язок з власними синами.

Зараз Віталій Андрієць має вже чотирьох дітей

У церкві вже було кілька хлопців, яким бракувало тата, і можна було б їх залучити. Так виникла ідея створити простір, де ми б могли займатись з хлопцями, щось майструвати, а вони б отримували приклад чоловіка поряд.

Ми звернулись до церкви і нам виділили приміщення. Почали зносити з дому якісь інструменти і проводити перші заняття. Про нас дізнались мами, бабусі і привели своїх хлопців до нас. За місяць у нас було вже дві групи.

Як працює майстерня

Наша майстерня існує вже два роки. Назва “Мудрий тесля” є дуже символічною, адже Ісус також був теслею. А “мудрий” – це таке біблійне, духовне поняття. 

Заняття у майстерні безкоштовні. Зараз до нас ходять 40 хлопців, які поділені на п’ять груп. Ми сфокусувались на віковій категорії: 6-14 років. Бо молодшим ще не цікаво щось майструвати, а після 14 хлопці захоплюються телефоном чи комп’ютером.

Заняття у нас поділено на дві частини. Перша – духовна, коли ми розмовляємо, або я ділюсь своїм досвідом з життя. Буває, коли я розповідаю про техніку безпеки, а вони мене не чують, то доводиться знімати взуття і показувати шрами на нозі. Тобто це такий наявний приклад того, що може трапитись, коли не зважати на техніку безпеки. Також я розповідаю їм різні біблійні притчі.

Потім розпочинається урок і наступні півтори години ми щось майструємо. Це можуть бути табуретки, підставки, годівнички, вішалки, драбинки – те, що можна забрати додому і використовувати у побуті. Також ми вчимось паяти, майструємо сигналізації і ліхтарі.

Цього тижня ми робили табурет-сходинку. І один учень каже: “Добре, що будемо робити такий табурет ще раз, бо перший мама забрала на роботу”. Тобто, ми не просто казна-чим займаємось, а робимо справді корисні речі. 

Зазвичай, на один виріб йде 2-3 заняття. Не хочеться, щоб хлопцям було нудно довго очікувати кінцевий результат своєї праці. От як у школах було, коли ти шліфуєш ту дощечку на уроках праці, а навіщо – не зрозуміло. 

Чому саме теслярство? Я взагалі ніколи ніяких справ з деревом не мав. Але тому, що я в дитинстві не зміг реалізувати себе як хлопець, щось полагодити, або принести власний виріб, то зараз бажання допомагати іншим і створювати самому поєднується. Більшість виробів у майстерні я роблю сам вперше. Перед заняттями роблю креслення, випилюю, а потім вже показую дітям. 

Хлопці шукають батьківського тепла

З відкриттям майстерні я побачив, що ми можемо хоч і маленькими кроками, але вирішувати проблему. Я спілкуюсь з хлопцями про проблему батьківства. Може зараз вони не серйозно сприймають, але я вірю, що це вплине у майбутньому. Сподіваюсь, що через 10-15 років, якщо у них буде конфлікт у сім’ї, то вони його будуть вирішувати, а не тікати. 

“Зараз я бачу, що хлопці туляться до мене, просять поради, прибігають обійматись. Їм не вистачає цього тепла і якогось контакту саме з чоловіком”

Але про те, що у них немає батька вони не говорять. Я розумію, це дуже болюча тема. Я сам в дитинстві казав друзям, що насправді у мене є батько, але він далеко і передає мені подарунки чи гроші. У мене не було картинки батька, я його ніколи не бачив. Вони з мамою розійшлись і все, що я маю – одну фотографію. Тому я переживав, як же я буду спілкуватись зі своїм сином і не знав, що я, як батько, маю йому передати.

Тому і для хлопців це таке особисте питання. Але я не намагаюсь замінити їм батька. Просто хочеться, щоб для них був якийсь приклад чоловіка.

Допомагає і церква, і бабусі виділяють пенсію

З утриманням майстерні перші півроку нам допомагала церква, виділяла кошти на інструменти. Та і просто місцеві жителі також давали кошти. Якось прийшла бабуся і каже: “Ось отримала пенсію, на тобі 100 гривень, купи щось у майстерню”. А потім про нас написали статтю в одній місцевій газеті і місто почуло про майстерню. 

Коли нам потрібно фінансування, то я просто пишу у Фейсбук. Буває, що допомагають зовсім незнайомі люди.

Зараз про нас вже багато хто знає не тільки в Черкасах, а й по Україні. Пишуть з різних куточків, що хотіли б мати таку майстерню у своєму місті. Тому я ділюсь досвідом, аби таких корисних ініціатив було набагато більше. 

Суспільство

На Київщині відкрили центр для дітей: які послуги можна отримати

Опубліковано

У Фастівській громаді Київської області створили Центр підтримки сім’ї та дитини стаціонарного відділення Фастівського міського центру соціальних служб. Відкриття Центру відбулося у Великоснітинському старостинському окрузі в рамках дводенного форуму «Усі діти – наші: розвиток соціальних сервісів – своєчасна та якісна підтримка сімей з дітьми».

Про це повідомляє Київська ОВА.

Центр надаватиме безкоштовні соціальні послуги внутрішньо переміщеним родинам та сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. 

Читайте також: 87-річний незрячий волонтер в’яже маскувальні сітки (ВІДЕО)

Робота закладу охоплюватиме:

  • Консультування;
  • Короткотермінове проживання;
  • Денний догляд дітей з інвалідністю;
  • Представництво інтересів;
  • Соціальну адаптацію;
  • Кризове екстрене втручання;
  • Соціальну інтеграцію та реінтеграцію;
  • Соціальний супровід родин, у яких виховуються діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування. 

Завдяки тісній співпраці з БФ СОС Дитячі Містечка у приміщенні зроблено капітальний ремонт та оснащено необхідним обладнанням.

Заклад було відкрито у рамках реалізації проєкту «Право на сім’ю», який реалізовує МБО БФ СОС Дитячі Містечка за фінансової підтримки Федерального Міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).

Нагадаємо, українська фотожурналістка стала лауреаткою конкурсу.

Фото: Київська ОВА

Читати далі

Суспільство

Попит на електронні книжки зріс більш ніж вдвічі за рік: які купують книги

Опубліковано

В Україні вдвічі збільшився попит на електронні книжки. У мережі пояснюють це тим, що такі книги зазвичай дешевші за паперові, а також завжди є в наявності, на відміну від паперових книг, які можуть закінчуватися. Крім того, електронні книжки зручніше брати з собою в подорож. Утім, в мережі вважають, що «електронки» не стануть повноцінними конкурентами паперовим книжкам.

Про це інформує видання village посилаючись на дослідження «Книгарні Є».

За 2024 рок, читачі в Україні найчастіше надають перевагу електронним книгам українських сучасників. Кожна шоста продана книга – електронна, а це майже втричі більше, ніж паперових книг.

Читайте також: Книгарня “Сенс” долучилася до проєкту “Книжки на фронт”

Також електронні книги частіше обирають прихильники психологічної літератури, детективів та фантастики. Для порівняння, попит на сучасну зарубіжну прозу серед читачів електронних та паперових книжок майже однаковий. 

ЯКІ ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ НАЙПОПУЛЯРНІШІ

  • «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка
  • «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією»  Володимира Станчишина
  • «Для стосунків потрібні двоє» Володимира Станчишина
  • «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа
  • «Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка» Тімоті Снайдера

Нагадаємо, у Венеції пройшов перфоманс, присвячений “Ізоляції” в Донецьку.

Фото: Волинські новини

Читати далі

Суспільство

У Львові збільшилася кількість зарядних станцій для електромобілів: де можна заправити електрокар

Опубліковано

У Львівській громаді погодили ще 7 місць для розміщення зарядних станцій для електромобілів. Встановлювати станції для зарядки електромобілів можуть суб’єкти господарювання, звернувшись до міста з запитом щодо отримання відповідного дозволу.

Про це повідомила Львівська міська рада.

Нові зарядні станції будуть розміщені за такими адресами:

  • вул. Академіка Гнатюка, 20;
  • вул. Під Дубом, 2-А
  • вул. С. Бандери, 15;
  • вул. С. Бандери, 24;
  • вул. С. Бандери, 32;
  • вул. Ф. Ліста, 1;
  • пл. Є. Маланюка – вул.М. Скорика, 17;
  • вул. Стрийська, 38;
  • пл. Є. Петрушевича, 3;
  • просп. Т. Шевченка, 2;
  • просп. Т. Шевченка, 15;
  • вул. І. Виговського, 34;
  • вул. Т. Шевченка, 25
  • вул. Жасминова, 5-Б
  • вул. К. Левицького, 67;
  • вул. Пекарська, 7;
  • вул.І .Мечникова, 8;
  • вул. Зелена, 281-А
  • вул. Луганська, 18;
  • вул. В.Навроцького, 23:
  • вул.Стрийська, 45-А;
  • просп. Червоної Калини, 2-А;
  • просп. Червоної Калини, 36;
  • просп. Червоної Калини, 66;
  • вул. Володимира Великого, 10;
  • вул. С.Єфремова, 37
  • вул. Генерала Чупринки, 85;
  • вул. Київська, 10;
  • вул. Наукова, 2-Б;
  • вул.Т. Масарика, 2;
  • вул. Ю. Федьковича, 6;
  • вул. В. Липинського, 11;
  • просп. В. Чорновола, 95;
  • просп. В. Чорновола – вул. Торф’яна.
  • вул. Миколайчука, 9;
  • вул. П.Орлика, 4;
  • вул. Реміснича, 16-Г;
  • вул. Б.Хмельницького, 271;
  • вул. Т. Шевченка, 120
  • смт. Брюховичі, вул. В.Івасюка, 74.

Читайте також: Студенти з України презентують в шести країнах Європи “пісню без слів”

Як зауважив керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило, на сьогодні зарядні станції вже встановили на 4 з визначених локацій. Також видано ще 10 пакетів документів для встановлення таких станцій.

Нагадаємо, Україна отримала від США модульні мости.

Фото: Львівська міська рада

Читати далі