Суспільство
Чому цвіте Дніпро і чому ми у цьому винні? (ВІДЕО)
Чому цвіте Дніпро? Що сталося із головною річкою країни? Чому це стосується всіх нас? І що може зробити кожен, аби усе виправити?
Київ – унікальне місто. Воно стоїть за 500 кілометрів від моря, але влітку відкриває пляжний сезон. Чотирнадцять пляжів… – це трохи менше, ніж в Одесі. Але над більшістю з них сьогодні майоріє червоний прапор. Це означає – купання заборонене.
Все через оці яскраві острови. Люди кажуть, що ріка цвіте.
Насправді – це величезні мегаполіси фітопланктону. У Дніпрі він утворюється із синьо-зелених водоростей, які ще називають ціанобактеріями.
Читайте також: Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря
Чому цвіте Дніпро?
Це супер-агресивний вид, який швидко розмножується. Він дуже витривалий – ціанобактерія роду Gloeocapsa (глоеокапса) вижила після того, як провела 553 дні у відкритому космосі на МКС.
Цей вид небезпечний тим, що висмоктує кисень із води та блокує проникнення світла. Все живе у річці задихається. Більшість річок може самоочиститися від цієї пошесті, але не Дніпро.
Так Дніпро виглядав ще на початку двадцятого століття. Плавні, пороги. Достоту як у часи Запорізької Січі.
А от — вже 70-ті роки того ж сторіччя. Найпотужніша річка України стала нагадувати радше каскад озер. Все через гідроелектростанції. Даючи енергію містам, вони забирають її у Дніпра.
Читайте також: Як «Мануфактура ГаражКрафт» рятує Донбас від пластику? (ВІДЕО)
Дамби перегороджують течію, зводячи її швидкість до майже нульової. Річка більше не може змивати в море весь цей зелений непотріб. До того ж – стояча вода не збагачується киснем, що тільки ускладнює долю річкової флори і фауни.
Ось що забруднює Дніпро найбільше. Важко повірити, але це робить кожен із нас щоденно. Ось як виглядає ТОП найбільших забруднювачів річок країни. Сім з десяти розташовані на Дніпрі. Більшість з них – водоканали.
Саме комунальні підприємства дають 70% забруднення. Промисловість і сільське господарство – далеко позаду. Чому ж саме ми, кожен із нас наносить непоправної шкоди Дніпру?
Все через ФОСФОР. Він є головним делікатесом для ціанобактерій. І саме без нього нам важко уявити своє життя сьогодні.
Чому це небезпечно?
Один грам фосфатної сполуки, який міститься у звичайному пральному порошку спричиняє зростання від п’яти до десяти кілограмів синьо-зелених водоростей.
За найоптимістичнішими прогнозами щороку в Дніпро потрапляє чотири з половиною тисячі тонн фосфатів. Проста математика і… ви самі можете порахувати наслідки звичайного прання чи миття посуду.
Фактично наша головна артерія – вже суцільна колонія ціанобактерій. Це неодмінно призведе до зникнення кисневозалежної флори і фауни та перетворення дніпровської води на таку, що непридатна для будь-якого застосування.Але що з очисткою води?
Читайте також: Як екоактивісти «Друкарні» рятують водойму у Слов’янську (ВІДЕО)
Це Бортницька станція аерації.
Вона відповідає за чистоту відпрацьованої води, що скидається в річку. Через ці відстійники та фільтри щоденно проходить до мільйона кубометрів каналізаційних стоків. І знову перетворюються на воду, придатну до споживання.
Чому ж ця станція не захищає Дніпро від фосфатів? Чому ж цвіте Дніпро?
Бо вона будувалася у 1960-х роках, коли пральних порошків та засобів для миття посуду ще не існувало як окремих товарів, а населення Києва було в чотири рази менше за сьогоднішнє. Станція просто не розрахована на те, щоби очищувати стічні води від сотень забруднюючих речовин, які з’явилися в наших трубах за останні 60 років. І так із усіма очисними спорудами вздовж Дніпра.
Яке вирішення?
То що ж робити?
Є два шляхи: або модернізувати очисні споруди уздовж Дніпра, або різко скоротити викиди фосфатів у річку.
В ідеалі слід робити це одночасно, але реалії, на жаль, не дозволяють.Чиновники кажуть, що модернізація станцій – це непідйомне навантаження на бюджет. Але скільки вартуватиме таке покращення ніхто точно не знає, бо його навіть немає у планах. Тому єдиний вихід – відмова від фосфатів у побуті.
Японія та деякі штати США відмовилися від фосфатів у пральних порошках ще в 1970-ті роки. Український уряд цього року прийняв постанову про обмеження вмісту фосфору у миючих засобах. Але набере чинності вона тільки через два з половиною роки. Такі правила Світової організації торгівлі.
Читайте також: Дорогоцінний пластик. Історія одеської майстерні, де створюють унікальні речі зі сміття
Питання в тому, чи є у Дніпра ці два з половиною роки?
І що ми можемо зробити вже зараз, аби допомогти легендарній річці?
На ринку з’являється дедалі більше засобів, які можна назвати побутовою “НЕхімією”. Вони або зовсім не містять фосфатів, або мають незначну їх кількість.
При виборі пральних порошків, засобів для миття посуду і підлоги, шампунів – звертайте увагу на маркування. На екологічних засобах українського виробництва є маркування, подібне до журавлика, що означає екологічну сертифікацію, а на іноземних засобах найчастіше зображена емблема «Євролисток». Звичайно, такі засоби коштують дорожче за фосфатні, але це той випадок, коли економія реально вбиває.
Тепер кожен з нас, хто свідомо чи несвідомо доклався до катастрофи Дніпра, може врятувати його простою зміною споживацької звички.
Нагадаємо, «Восток SOS» допомагає на лісових пожежах.
Як ми повідомляли раніше, на Луганщині і Донеччині екологи рятують унікальні українські степи.
Суспільство

У Євпаторії, Сімферополі та Севастополі активісти «Жовтої стрічки» розмістили нові символи ненасильницького спротиву окупації, зокрема плакати, надписи та стрічки.
Про це повідомили в «Жовтій стрічці».
Активісти продовжують діяти в усіх куточках півострова, аби нагадувати: Крим — це Україна. Учасники руху зазначають, що спротив триває і не припиниться до повної деокупації півострова.
Читайте також: Посолка Канади зробила тату на підтримку жіночого спротиву на окупованих територіях України




Нагадаємо, що в Донецьку провели акцію до річниці останнього проукраїнського мітингу в місті (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
Суспільство

У Вінниці відкрили соціальний проєкт «Гончарство в темряві». Його перші учасники — п’ять ветеранів, які втратили зір, захищаючи Україну, і зараз проходять реабілітацію у Вінниці.
Про це повідомив департамент маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради.
Гончарство як реабілітація
Опанувати нову для себе справу вирішили Антон з Кропивницького, Руслан і Андрій з Львівщини, Олег з Житомирщини і Андрій з Дніпра. Попереду у чоловіків – півтора місяця навчання і створення власних виробів з глини.
Заняття поводять майстерні «Етно Чари» під керівництвом подільських майстрів. Один з менторів — Іван Шостак, ветеран з Вінниці, який втратив зір на Бахмутському напрямку у березні 2023-го. Захисник вже понад рік вивчає гончарне ремесло під наставництвом засновниці артпростору Вікторії Ніколаєвої.
Координаторка проєкту Юлія Бабаєва поділилася, що саме з робіт Івана зародилася ідея «Гончарства в темряві». Ветеран створив цілу виставку, роботи з якої досить швидко продалися. Завдяки гончарству планують проводити реабілітації — повертати людей до активного, соціального життя, до зайнятості.
Читайте також: Ветерани ГУР провели футбольний турнір, присвячений побратиму, який втратив зір
Навчатися й навчати
Андрій з Дніпра почав реабілітацію для осіб з інвалідністю по зору порівняно нещодавно. Він отримав поранення у листопаді минулого року, воюючи на Запорізькому напрямку. Чоловік чотири місяці лікувався у шпиталях і має ще одну операцію попереду. Увесь цей час чоловіка підтримує і супроводжує дружина.
«Раніше я був художником: займався комп’ютерною графікою, 3D-моделюванням. І робота з глиною мені подобається. Вона не завжди піддається, але я тільки почав вчитися. Така реабілітація мені допомагає», — розповів Андрій.
Іван Шостак допомагає ветеранам опановувати гончарство. Він поділився, що в процесі навчати стає зрозуміліше — спочатку на словах, потім – руками. Свої перші кроки в гончарстві Іван робив на початку 2024, а тепер в майстерні «Етно Чари», виготовляє чашки, кухлі, миски, підсвічники і вази, робить вироби на замовлення та почав опановувати, нову для себе, традиційну форму макітри. Вироби Івана можна придбати в артпросторі «Етно Чари».
Власниця майстерні Вікторія Ніколаєва наголошує, що основне завдання — зацікавити та, щоб ветерани продовжували гончарувати, бо 45 днів — це дуже мало.
Поширити досвід та допомогти
Зараз триває набір другої групи учасників проєкту «Гончарство в темряві». Зереєструватися можна за посиланням або за номером телефону +380 68 814 30 06 (Юлія Бабаєва).
По завершенню навчання організатори обіцяють влаштувати велику виставку-продаж з готовими роботами всіх учасників. Вікторія Ніколаєва каже, що до того часу ветерани навчаться робити чашки різних форм: тарілки, блюдечка і, за бажанням, вазочки.
Також після завершення курсу кожен з учасників отримає у власність стартовий набір: гончарне коло для початківців, глину та інструменти для роботи, щоб продовжити займатись гончарством, повернувшись додому. Вікторія Ніколаєва зазначила, що також шукає можливості співпраці з локальними гончарними майстернями, які могли би підтримувати ветеранів вже у їхніх містах.
Організатори кажуть, що оскільки цей проєкт є унікальним, і методики та програми викладання гончарства для незрячих людей в Україні немає, вони готові ділитися досвідом з іншими громадами, які зацікавлені в подібних ініціативах.



Нагадуємо, що поліцейські евакуювали 67-річну жінку з її гусенятами з-під обстрілів на Сумщині.
Фото: фейсбук-сторінка проєкту «Гончарство в темряві»
Суспільство

Журналістка «Голосу Америки» Катерина Лісунова стала амбасадоркою міжнародної ініціативи The Women’s Voice in Action, яка базується у Вашингтоні.
Також українку нагородили подякою за внесок у розвиток міжнародної журналістики, послідовне висвітлення війни росії проти України та активну участь у просуванні голосу українських жінок на світовій арені.
Про це повідомили Vilni Media USA.
Про роботу Катерини
Катерина Лісунова — перша українська журналістка-резидентка в ООН. Вона системно працювала у Конгресі США, де фокусувала увагу на темах російської агресії, безпеки, демократії й протидії дезінформації.
З початку повномасштабного вторгнення Катерина продовжувала роботу у Вашингтоні, регулярно висвітлюючи позицію ключових американських політиків щодо України, зокрема спікера Палати представників Майка Джонсона, лідера демократів Гакіма Джеффріса, віцепрезидента США Джей Ді Венса та інших.
Читайте також: Книга Вікторії Амеліної увійшла до фіналу премії Джорджа Орвелла 2025
«Журналістика — це мій спосіб стояти за правду. І якщо є можливість говорити — значить, є можливість захищати», — сказала Лісунова, коли отримувала нагороду.
Катерина відома своєю серією матеріалів про український жіночий рух. Вона описала період від ХІХ століття до сьогодення в Україні та в діаспорі. Її журналістські дослідження лягли в основу міжнародних аналітичних звітів та увійшли до архіву Гарвардської бібліотеки.
Нагадуємо, що завдяки донорам UNITED24 в Ірпені відновили багатоповерхівку, яку пошкодили росіяни.
Фото обкладинки з мережі X Катерини Лісунової