Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Book Friends: як українські видавництва колаборуються під час кризи

Опубліковано

Book Friends

Прогресивні українські видавництва колаборуються під час кризи. Це досить свіжий для України тренд, свідоцтво тієї адаптивності, яка сьогодні вкрай необхідна бізнесу та суспільству в цілому, щоб пережити складні часи. Вихідними відбулася зустріч CEO двох видавниць з читацьким ком’юніті у діджитальному форматі.

Ініціаторка зустрічі – Анна Похлебаєва (Артбукс). Її гостя – Юлія Орлова (Vivat). Співрозмовниці торкалися максимально відвертих тем. І ця прозорість – ключовий позитивний індикатор готовності особистостей індустрії до співпраці заради розвитку та популяризації книги в Україні.

Тож, якщо Ви не потрапили до ефіру – поринайте у Live-нотатки Insta-зустрічі Юлії Орлової та Анни Похлебаєвої у форматі «Book Friends #10». Говорили про книги та життя, про маркетинг та цифрові формати, гендерність, вдячність, видавничу спільноту та ще про безліч тем. 

«Є книжки, до яких українське суспільство ще не готове»

Юлія Орлова, Vivat : “Є багато цікавих книг, які ми не видаємо, тому що читачі до них доки не готові. Наприклад, ми видали книгу Рупі Каур “Молоко і мед”. Ми одразу розуміли, що ця книга не матиме попиту, але ця книга з категорії “потрібно видати”. А бували ситуації, коли ми видавали книгу за внутрішнім поривом, тому що вважали, що так правильно, і вона досить несподівано «заходила» читачу і мала попит…

Мене бентежить, що іноді слова “ви бізнесмени, маркетологи” звучать як докір на нашу адресу. Дивно було б, якби я сказала – та ні, ну що ви! Ми не такі (сміється). Але, з іншого боку, скільки б ми не прораховували, як відповідально не підходили б до вибору літератури, але ніколи не передбачиш – «зайде» книга або ні. Я спілкувалася з масою великих видавців за кордоном – і мені, наприклад, досі незрозумілий успіх “50 відтінків сірого”.

В кожному видавництві є хіти, є середня маса, а є позиції, які за умов однаково активних способів просування чомусь не приймаються читачем. У нас так само. Проте ми намагаємося, щоб кількість «хітів», переважала”.

Анна Похлебаєва, Артбукс

«Ми також зіткнулися з несподіваною ситуацією, коли своїм коштом надрукували 5000  книг про коронавірус. Така сума зараз в жодному видавництві не зайва, а в маленькому – тим більше, оскільки у нас йде рахунок не на мільйони, а на тисячі. Ми поширюємо цю книгу з кожним замовленням. Це був наш вибір – видати і дарувати цю книгу читачеві. Україна стала першою країною, в якій її вирішили надрукувати, а не просто викласти в онлайн. Ми бачили, що у Великобританії 1 млн завантажень за 2 тижні. В Instagram книга мала безліч гарних відгуків. А ось в нашому Facebook – товаристві з’явилися питання: чому ви випустили книгу з цієї теми, а не «про грип, рак» і так далі? Ці питання поставили мене у ступор. Ми чекали вдячності, тому що ні у кого не попросили грошей, а отримали таку несподівану реакцію І, Ви знаєте, я з вами абсолютно згодна з тим, що наше суспільство морально ще не готове до таких книг».

«Видавництво повинне йти за читачем, чи пропонувати нові теми на «подумати»?

Юлія Орлова, Vivat

«У нас була книга про те, як правильно проживати з тяжкохворими їх останні дні. Тобто – це книга про смерть. Я її прочитала, вважаю, що вона дуже важлива і потрібна людям. Вона не лише про онкохворих, вона торкається будь-яких термінальних стадій. Але ця книга у нас абсолютно не має попиту. І це не питання вартості, справа в тому, що на цю тему в Україні ще не готові говорити. І тут виникає питання – і на це питання у мене доки немає відповіді – ми, як видавці, повинні упереджати запити наших читачів, або ми, як видавці, повинні пропонувати нашим читачам різні теми на “подумати”, розвивати читача?»

Анна Похлебаєва, Артбукс

«Так, з новими незвичними темами читачі теж ростуть. Це якраз питання до того – видавництво – це місія або бізнес? І ми виховуємо смак читача або читач виховує нас?»

Юлія Орлова, Vivat

«Для себе ми визначили деяку пропорцію. Близько 10 % книг ми випускаємо, тому що вважаємо, що в нашому видавництві ці книги мають бути. Це ті книги, які, як ми заздалегідь розуміємо, не принесуть фінансового успіху. Вони продаються нижче за їхню розрахункову вартість, але мені здається, що ці книги повинні жити. Бізнес видавництва сьогодні влаштований таким чином, що я, як директор, маю можливість погоджувати свої дії з власником і дозволити собі це».

«Зараз – час вдячності»

Юлія Орлова, Vivat

«Ви торкнулися теми такого “читерства”, воно існує, і треба привчити себе не реагувати на нього. Я доки в процесі. Ми видали 14 млн книг за 7 років. 40 мільйонів людей живе в Україні. Це означає, що практично у кожного третього українця є книга нашого видавництва. Це при тому, що ми не видаємо підручники, не видаємо книги, обов’язкові до купівлі. Абсолютно трейдовий бізнес. Хочеш – купуй, голосуй своєю гривною за книгу, хочеш – не купуй. По суті, читач голосує своїми грошима.

Мені здається, що видавництво Vivat зробило свій внесок в культуру України, у формування книжкової спільноти. Але, варто обмовитися в інтерв’ю, висловитися якось неоднозначно – і все те, що ти хорошого зробив, вмить нівелюється, роздувається якась така бульба … і мене дуже засмучує бажання деяких людей поширювати негатив.

Анна Похлебаєва, Артбукс

Так, зараз ми навіть зі своїми співробітниками під час колективних бесід у Zoom, з родиною, домовилися про терпимість. Бо коли бізнес у кризі, вдома діти у віці 2,7 та 8,5 років, яким потрібний простір та активність – інакше – ніяк.

Зараз – час вдячності. Ми зробили окремий пост – просто поставте лайк вашому улюбленому видавництву та краще напишіть позитивний відгук, ніж виливайте бруд, тому що зараз працювати і видавати книги вкрай складно, особливо маленьким видавництвам.

«Видавці – друзі чи конкуренти?»

Юлія Орлова, Vivat

Я дуже люблю конкурентів. Це абсолютно практична любов. У гонці за лідера ти завжди показуєш кращий час. Тому чим крутіші наші конкуренти, тим кращими стаємо й ми. Мені подобається спостерігати за розвитком видавництв. Говорю собі, що я б і цю книжку хотіла в себе у видавничому плані мати, і ось цю… І в мене у бібліотеці багато книг, які я купую в інших видавництв, хоча могла б використати своє становище і ще на етапі продажу авторських прав викупити ці права. Тому я дуже люблю спілкуватися і дуже Вам вдячна за цей діалог, тому що мені здається, що видавці між собою зовсім не спілкуються і, наскільки я знаю – Ви перша, хто подібне організувала. Це геніальна ідея – створювати таку спільноту всередині видавничого бізнесу, в якому слухачі можуть поспілкуватися, з’ясувати, які проблем можуть бути всередині. І, ви знаєте, мені дуже хочеться максимально чесно відповідати на Ваші питання, незважаючи на фльор Instagram.

Анна Похлебаєва, Артбукс

Дякую за Ваші слова. Знаєте, із ким би ми не провели інтерв’ю, ми все добре розуміємо, що це – підтримка один одного. І мені дуже хочеться, щоб наші передплатники познайомилися з вашим видавництвом, вашими книгами, підписалися на ваш профіль, щоб ви розповіли про себе, тому що виявляється, що багато хто купує книгу і навіть не знає, яке це видавництво. А потім вже дома роздивляється і відмічає, що так, є видавництво Vivat, є Артбукс.

«Книжкові новинки у карантин»

Юлія Орлова, Vivat

В нас за 2 місяці вийшло близько 35 книг, але це не «карантинні» книги як такі. Ми їх здавали у друк на початку лютого і  отримали вже під час карантину. У квітні ми не здали жодної книги і тільки зараз – у травні, – плануємо здати в друк вісім.

Анна Похлебаєва, Артбукс

А нас називають психами. Ми за квітень видали 3 книги, одна з них – книга «Коронавірус». Знову ж таки, в нас були книги, які мі друкували в Польщі, тому що це co-edition. І ми повинні були їх забрати. І дві книги, які мі сьогодні отримали з друкарні, ми їх чекали – це “Хроніки Вудсфорту” і “Майнкрафт”. Ми дуже щасливі, що нам наш син підказав купити ці ліцензії і ми прислухалися. Але іноді це – лотерейний білет.

Юлія Орлова, Vivat

Тут ви витягнули абсолютно виграшний лотерейний білет з “Майнкрафтом”.

Анна Похлебаєва, Артбукс

Так, і я бачу, що ігрові книги “Майнкрафт” продовжують продаватися, і ми ексклюзивні представники “Майнкрафту”. І я часто думаю про інші невеликі видавництва, як вони вистоять в цю кризу. У нас хоча б “Майнкрафт” продається. У декого зараз взагалі практично немає продажів. Не можу не думати про це, тому що, повторюся, зараз час взаємопідтримки, терпимості й доброти.

«Правила жіночого бізнесу»

Юлія Орлова, Vivat

Я не згодна з думкою, що видавничий бізнес в Україні є жіночим. Чоловіків-видавців значно більше. Що ж до «трьох правил жіночого видавничого бізнесу» – я їх не знаю. Я не ділю бізнес на жіночий і чоловічий. Мені здається, що жінки спокійніші та конкуренція між нами не настільки яскрава. Моя, і, мені здається, що і Ваша, стратегія, така – домовлятися, дружити, розповідати щось, ділитися. І мені здається, що це абсолютно правильно. Днями я писала статтю про Маркетинг 4.0., і в цій моделі стрижневими є поняття ком’юніті та коллаборації. Це майбутнє бізнесу. Конкурентна стратегія втрачає свій сенс. Для мене дуже важливо, що ми разом з Вами зараз спілкуємося. Бо так у нашому суспільстві склалося, що чоловік чоловіку зі значно більшим задоволенням і бажанням допоможе, ніж жінка жінці.

Не пам’ятаю, де це почула, але я згодна з фразою про те, що “тільки жінка з великим серцем і правильним розумним підходом до життя може допомогти своїй подрузі, витягнути її з якоїсь ситуації й поставити її інтереси поперед своїми. У чоловіків, мені здається, це легше відбувається. Мені не дуже подобаються ці гендерні штуки: «жіноча дружба» – «чоловіча дружба». Вже щодо питань з жіночої логіки ми перемогли. Тому я дуже люблю жіночі коллаборації, коли жінки можуть спокійно спілкуватися, радитися, допомагати одна одній, і це нормально!

Суспільство

У Львові реставрують старовинну церкву

Опубліковано

У Львові в Музеї народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького розпочались реставраційні роботи із заміни ґонти на храмі Премудрості Божої. Підготовка до цих робіт тривала декілька років, а вже за кілька місяців церква буде мати оновлений вигляд, розповідають у пресслужбі міськради.

«Це перший об’єкт музею, який був сюди перенесений в 1930 році Митрополитом Андреєм Шептицьким та його братом о. Климентієм. Знаменно, що реставрація церкви починається у той рік, коли ми святкуємо 155-річчя з дня народження Андрея Шептицького. Останній раз церква перекривалась 30 років тому, ґонта вже почала гнити. Ця реставрація — це спільний проект Львівської міської ради, Львівської Архієпархії, Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького та Свято-Іванівської Лаври. Зараз ми розпочинаємо роботи і сподіваємось, що за 3 місяці ми повністю завершимо реставрацію церкви та паркану довкола», — розповів Юстин Бойко, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Що відомо про проєкт?

Підготовка до реалізації цього проєкту почалась 5 років тому. Духовенство і керівництво Музею народної архітектури і побуту 5 років за допомогою різних благодійних заходів збирали кошти на закупівлю спеціальних колотих ґонт (50 тисяч штук), адже вони значно якісніші. Німецька фірма Remmers надала матеріал для обробки і фарбування ґонти. Реставраційними роботами займаються майстри з Косівщини.

«До реалізації цього проєкту ми готувалися не один рік. Окрім перекриття церкви, ґонтою музей бере на себе зобов’язання замінити мідні куполи, реставрувати металеві хрести, які є на куполах храму, реставрувати підвалини та галерейку і законсервувати стіни цілої споруди», — зазначив Роман Назаровець, директор Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького.

Окрім того, на території музею будують інформаційно-освітній центр, який покликаний пропагувати цінності родини Шептицьких.

Нагадаємо, за своє життя Митрополит Андрей Шептицький витримав кілька арештів, пережив хворобу, та втратив близьких. Проте усе це не завадило йому смиренно проповідувати, активно підтримувати освіту й науку та впевнено відстоювати право кожної людини на релігійне самовизначення. Цьогоріч відзначатимуть 155-ту річницю від дня народження митрополита.

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті працює інклюзивна кондитерська-крамниця

Опубліковано

Інклюзивна кондитерська-школа «Золоті серця Закарпаття» в Ужгороді відновила роботу після карантинних обмежень. Про це повідомляє пресслужба ОДА.

Заклад задумали батьки дітей, молодих людей із аутизмом та синдромом Дауна, які об’єднали зусилля, аби соціалізувати їх, дати фах і спробувати забезпечити їм майбутнє, роботу.

Волонтери із програми «Будуємо Україну разом” займалися оновленням оформлення кав’ярні. На стінах тепер – картини у стилі поп-арт. Їх малювали і працівники кафе.

Як пише видання zaholovok.com.ua, під керівництвом  кондитера Павла Бодака наразі 7 молодих людей виготовляють цукерки – кокосові, імбирні, з чорносливом та миглалем, всілякі торти, тістечка, мафіни, пряники, які самі ж яскраво розмальовують. Відвідувачам пропонують різновиди кави й чаю, лимонади та смузі за авторськими рецептами.

Павло Бодак розповідає, що починали з найпростішого, навіть із назв кольорів, його підопічним складно було освоїти весь процес – від набору продуктів до готового досконалого виробу. А Тетяна Лендєл, 21-річна донька якої працює в кондитерській, відзначає, що дівчина за час навчання-роботи в кафе дуже змінилася, охоче приходить на роботу, не боїться спілкуватися з оточуючими.

У закладі також проводять майстер-класи, арт-терапію, коворкінги, дискотеки – готували листівки, розмальовували пряники, напрацьовували роботи для оформлення арт-стіни, вчилися сортувати сміття, танцювати зумбу тощо. Об’єднують і батьків таких дітей – для взаємодопомоги, психологічної підтримки, обміну досвідом.

Фото: carpathia.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Українські артилеристи провели навчання з гаубицями Мста-Б (ФОТО)

Опубліковано

44-та окрема артилерійська бригада Збройних Сил України провела польовий вихід з гаубицями «Мста-Б».

Про це пише Український мілітарний портал з посиланням на пресслужбу 44-ої ОАБр.

Особовий склад удосконалює навички у стрільбі з різноманітних артилерійських систем, управління вогнем та бойової роботи.

На навчаннях військові 44 ОАБр використовували 152-мм гаубиці «Мста-Б» та 100-мм гармати МТ-12 «Рапіра».

Читайте також: Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Також, згідно з розкладом занять проводяться вивчення матеріальної частини зброї та озброєння.

Додатково вивчається військовими тактична медицина, мінна справа, топографія, вогнева та спеціальна підготовка.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Довідка

44-та окрема артилерійська бригада – військове з’єднання у складі артилерійських військ. Бригада належить до оперативного командування «Захід».

Нагадаємо, з’явилося відео, інструктори Нацгвардії провели штурм будівель.

Як ми писали раніше, артилерія ВМС тренувалася обороняти узбережжя.

Усі фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Опубліковано

Такий незвичайний інструмент як дримба Дмитро Дзюба полюбив ще на фронті. Саме це допомагало чоловіку вгамувати неспокій та хоча б трохи розважитись. Дмитро переконаний – дримби мають цілющу силу. Саме тому після повернення з фронту чоловік взявся за майстрування інструменту. Хотів зробити для себе, але згодом слава про дримбу долетіла аж до Америки. І сьогодні цей музичний інструмент з Херсонщини поширився по всьому світу.

Дмитро Дзюба

Дмитро Дзюба

Родом з села Чулаківка, Херсонської області. Навчався у педагогічному університеті та 4 роки працював шкільним вчителем креслення і трудового навчання. Потім працював інженером на літакобудівельному заводі та начальником пожежної служби. У 2014 році пішов добровольцем в АТО, потрапив у 74 окремий розвідувальний батальйон. Після повернення з війни взявся майструвати дримбу. А ще створив свій Youtube канал, де розказує все про цей музикальний інструмент. 

Дримба допомагала на війні

Саме дримба була моєю найбільшою підтримкою на війні. Я пішов в АТО добровольцем ще у 2014 році. Іншим людям складно уявити атмосферу на війні. Щоб якось заспокоїти свої нерви та заглушити гул постійних пострілів, я почав грати на дримбі. Та й у вільний час це було непоганим заняттям.

Але з інструментом я познайомився ще до війни. Я давно захоплююсь музикою і грав на різноманітних інструментах.

Свою першу дримбу я замовив у одного майстра, але після повернення додому подарував її кумові. Собі ж вирішив замовити іншу – знайшов в інтернеті майстра, якому заплатив непогані гроші за інструмент. Але мені прийшла дримба просто жахливої якості. Тоді я подумав: а чому б не спробувати робити самому? І у мене вийшло з першого разу. Звісно, не ідеально.

Потім я почав робити і дарувати інструменти друзям і навіть не думав робити з цього бізнес. Але згодом про мене почули й інші люди з різних міст, почали цікавитись і замовляти. Тоді я вже почав робити дримби на продаж.

Цілюща властивість інструменту

Дримба – це стародавній інструмент, який робили ще тисячоліття тому. А ще він поширений по всьому світу, але у кожного народу по різному називається: у якутів – хамуз, норвежців – мотхарба, росіян – варган. У Середньовіччі дримба поширювалась по Азії, Європі, а потім, з колонізацією Америки – і в західній півкулі. Це язичковий самозвучний інструмент. Монголи використовували дримби для духовних практик, а ще завдяки ним викликали духів та входили в транс.

Читайте також: Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Велике поширення мала дримба на Західній Україні, зокрема, серед гуцулів. Існували навіть цілі ансамблі дримбарів, які грали на святах. А ще на Гуцульщині інструмент також використовували для духовних практик. Чому? Бо це єдиний інструмент, який передає вібрацію на організм людини. Він звучить лише тоді, коли його приставляють до зубів, а ротова порожнина служить резонатором. Тому організм отримує вібрації, які дуже на нього впливають.

Свідомість людини під час гри на дримбі може змінюватись: якщо грати на низькій тональності – людина заспокоюється, якщо на високій – підбадьорюється.

Кожен інструмент має ім’я та власну колиску

Лотос, Ельф, Мольфар, Мамай, Хмара, Друїд – все це назви дримб. Вони бувають різних форм, мають різний звук, різний характер. І щоб клієнту було легше визначитися, я вигадав “імена”.

Дримби я створюю з міді, чорного металу, або нержавіючої сталі. Я беру прутик , знімаю зайве та виточую деку. Потім роблю язичок, який вставляю у деку. Важливо використовувати матеріали, які не мають небезпечних сполук (олово, свинець), адже інструмент контактує з зубами. Я роблю будь-які тиснення на дримбі – все, що захоче клієнт.

Не менш важливим для мене є футляр інструменту, який я ще називаю колискою. Для них використовую деревину вишні, яблуні, груші, сливи – все, що росте у саду.

Для зручності проробляю в футлярі отвір, щоб інструмент було комфортно носити на шиї, а при нагоді й необхідності – швидко зняти і зіграти. Ні в якому разі я не обробляю деревину лаками чи фарбами. Використовую бджолиний віск або натуральне лляне масло. А ще можу зробити колиски з рога оленя чи лося. Навчитись робити дримби було не складно, адже я вже мав досвід роботи з різними матеріалами – виготовляв нарди, шахи, японські сякухаті, індійські бандурі, флейти з бамбуку, інші духові інструменти.

Також я реконструюю і старі дримби, які можуть викопувати археологи. Зазвичай їх потрібно просто очистити від іржі і замінити язичок. Нещодавно мені до рук потрапила дримба, якій не менше 500 років. На схожих інструментах грали скіфи.

Експорт дримб 

Після того, як я почав робити дримби, чутки про це поширились не тільки в Україні, а й за кордон. Все завдяки Фейсбуку – я показую багато своїх праць саме там, тому мене якось знайшли іноземці і діаспоряни.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Зараз мої дримби є вже у США, Німеччині, Франції, Нідерландах, Болгарії, Іспанії, Португалії. Бувають навіть оптові замовлення – у Францію і Німеччину відправляв по 15 штук. І зараз роблю 30 дримб для клієнтів з Англії. Кожен 5 мій клієнт з-за кордону.

Замовляють як музиканти, так і колекціонери, які просто хочуть поставити інструмент під скло. А ще є замовлення з іноземних магазинів. Немає ні дня, щоб до мене не написав клієнт, інколи черга на місяць вперед. Коштує інструмент 900-1500 гривень.

За 4 роки я зробив вже близько 600 дримб. Можу за один день зробити інструмент з колискою, якщо є настрій і сили. А ще мені допомагає концентрувати увагу стрільба з лука – це таке моє ще одне хобі. 
Дримба дуже цікавий та водночас простий інструмент. На ньому просто навчитись грати і не потрібно вивчати ніякої нотної грамоти. І сьогодні він теж популярний – багато гуртів використовують дримбу.

Читати далі

Суспільство

До Дня ВМС України в Одесі пройшов парад кораблів (ФОТО)

Опубліковано

В Одесі відбувся військово-морський парад, приурочений до святкування Дня Військово-морських сил ЗС України.

Про це пише 24tv.ua.

Зазначається, що військові гелікоптери здійснили проліт із прапором України та Військово-Морським прапором. Далі акваторією Чорного моря пройшли катери морської охорони та артилерійські катери.

Читайте такожЯк спецпризначенці десантувалися на острів Березань у Чорному морі (ВІДЕО)

Після цього військові катери та гелікоптери продемонстрували комплекс дій з надання допомоги кораблю, що зазнав лиха.

Крім того, акваторією пройшли навчальні катери з курсантами на борту.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

У пам’ять про полеглих військових моряків на воду було покладено вінок. Пам’ять загиблих героїв ушанували хвилиною мовчання.

Нагадаємо, в Україні запрацювала школа морпіхів.

Як ми повідомляли раніше, спецпризначенці провели змагання пам’яті загиблого бійця.

Усі фото: 24tv.ua.

Читати далі

Суспільство

Туристів запросили прогулятися «Шляхами волинського бароко»

Опубліковано

На Волині запустили новий туристичний проєкт «Луцьк+», який знайомитиме потенційних туристів із дестинаціями міста та області. Перший маршрут присвятили спорудам барокової архітектури.

Про це пише Укрінформ. 

«Запускаємо новий проєкт «Луцьк+», в межах якого щотижня розповідатимемо Вам про різноманітні напрямки для відпочинку, звертаючи увагу на найцікавіше у Луцьку та в інших куточках Волині! У першій серії хочемо запросити Вас помандрувати «Шляхами Волинського бароко». Для всіх поціновувачів цього прекрасного архітектурного стилю ми підготували маршрут, який сміливо можна запланувати на вікенд», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що загалом довжина маршруту становить 65 км, що дає змогу дослідити Луцьк та інші місця впродовж одного-двох днів, побачивши багато пам’яток.

Читайте також: Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Так, розпочати автори маршруту пропонують з Луцька, відправившись на оглядову екскурсію містом. Тут радять відвідати замок Любарта – один із найдавніших та найкраще збережених замків України, монастир бригідок (відомий волинянам як Луцька в’язниця) – пам’ятку архітектури XVII ст., римо-католицький костел св. апостолів Петра і Павла ХVІІ ст. з унікальними підземеллями, Свято-Троїцький кафедральний собор ХVІІІ ст.

Крім того, автори маршруту «Шляхами волинського бароко» наводять перелік закладів, де в Луцьку можна смачно поїсти.

По обіді туристам радять відправитися в село Жидичин, де розташований архітектурний комплекс Свято-Миколаївського монастиря ХVIII ст. Він включає в себе муровані споруди, які, на відміну від дерев’яних, збереглися до нашого часу. Церква має форму тринавної базиліки з апсидою та розташованим із заходу входом, прикрашеним сегментованим бароковим фронтоном. А детально дослідити історію села можна в Центрі туристичної інформації та паломництва Zhydychyn Center.

Наступна зупинка на маршруті – в с. Піддубці, де розташована Церква Покрови Пресвятої Богородиці – визначна пам’ятка баракової архітектури. Всередині на стінах храму є орнаментальний живопис, збереглося дерев’яне різьблення ХІХ ст. та іконостас.

Читайте такожВідпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

Після оглядин церкви – переїзд у село Залісоче. Тут можна познайомитися зі Свято-Стрітенським храмом – унікальним зразком волинського бароко, який своєю появою завдячує знаменитій князівській родині Радзивіллів. У ньому збереглася довершена дерев’яна різьба на кіотах.

Наостанок – зупинка у м. Олика, де розташована одна з найкрасивіших пам’яток раннього бароко в Україні – Костел Святої Трійці, побудований у 1640-х роках коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу.

Читайте такожКуди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Після цього маршрут прокладено до Костелу святих Петра і Павла – найстарішого кам’яного собор на Волині, головний фасад якого наслідує форми архітектури раннього бароко. Побудований він був ще до появи в Олиці Радзивіллів, приблизно 1460 року.

А закінчується мандрівка перлиною Олики – замком Радзивіллів, збудованим у стилі бароко з елементами ренесансу у XVI ст. Це перший прямокутний замок бастіонного типу на Волині. За час існування його неодноразово перебудовували.

Читайте такожГотуємо на карантині. 5 смачних та простих страв від українських шеф-кухарів

Замковий комплекс за формою схожий на квадрат, утворений насипними валами, з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли вартові вежі.

Нагадаємо, в Україні запустили єдиний інформаційний портал для туристів.

Як ми повідомляли раніше, на Вінниччині роботизована молочна ферма розвиває туризм.

Усі фото: ukrinform.ua.

Читати далі
Реклама
Технології26 хв. тому

Повітряні Сили відновлять 15 військових аеродромів

Суспільство56 хв. тому

У Львові реставрують старовинну церкву

Економіка1 годину тому

У Тернополі вперше за 15 років ремонтують теплохід «Герой Танцоров» (ФОТО)

Суспільство2 години тому

На Закарпатті працює інклюзивна кондитерська-крамниця

Технології2 години тому

Український студент створив економну “електроняню” для рослин у теплицях

Економіка3 години тому

Експорт українського морозива зріс майже вдвічі

Технології3 години тому

На яких станціях метро Києва тепер є інтернет 4G

Економіка4 години тому

На Львівщині будуватимуть величезний гірськолижний курорт на 300 гектарів

Суспільство6 години тому

Українські артилеристи провели навчання з гаубицями Мста-Б (ФОТО)

Суспільство15 години тому

Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Суспільство17 години тому

До Дня ВМС України в Одесі пройшов парад кораблів (ФОТО)

Суспільство18 години тому

Туристів запросили прогулятися «Шляхами волинського бароко»

Суспільство19 години тому

Як інструктори Нацгвардії провели штурм будівель (ВІДЕО)

Економіка20 години тому

Завершується капремонт дороги Боярка – Київ – Чоп (ФОТО)

Суспільство21 годину тому

У Львові почнуть зйомки фільму за романом Кузьми Скрябіна

Суспільство23 години тому

Бабуся розмалювала хатину на згадку про свого чоловіка (ВІДЕО)

Суспільство24 години тому

Як Джуда зі США став українським блогером Юрою з Коломиї (ВІДЕО)

Суспільство1 день тому

Як два куми зі Львова створили бренд “Шкварка” (ВІДЕО)

Суспільство1 день тому

Програміст покинув Європу, щоб робити медові вина в Україні (ВІДЕО)

Суспільство1 день тому

Як херсонка створює картини на дверях під’їздів (ВІДЕО)

Суспільство1 день тому

Сімейний лікар на Черкащині отримує зарплату як в айтішника (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

5-річна гуцулка викладає китайську мову (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

Киянин створив екологічну лампу-конструктор (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

Бізнес завдяки травмі: вінничани заснували популярний бренд спортивних костюмів (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

Як про українську акторку із синдромом Дауна дізнався весь світ (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

В Харкові розробили і почали виробництво одного із найпопулярніших у світі “захисних шоломів” (ВІДЕО)

Суспільство2 дні тому

Історія сільського лікаря з Дніпропетровщини, який заробляє близько 20 тис. грн на місяць (ВІДЕО)

Суспільство3 дні тому

Гідна зарплата і достойні умови праці: як працює медреформа в Червонограді (ВІДЕО)

Суспільство1 тиждень тому

Як українські медики перетворюють захисні костюми на вишиванки (ВІДЕО)

Суспільство1 тиждень тому

Мистецтво з брухту: як на Запоріжжі механік робить звірів із запчастин (ВІДЕО)

Реклама

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.