Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бійці 24-ї бригади «затрофеїли» ворожий танк

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Військові 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила використовують у боях трофейний танк російських окупантів.

Світлини опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«На фото трофейний Т-72Б окупантів, який уже на службі у ЗСУ та успішно знищує окупантів», — йдеться у повідомленні.

Українські захисники наголосили, що ефективно працюють над збільшенням своєї бойової потужності.

«Окрім постійної допомоги від західних партнерів, росіяни також із задоволенням віддають нам свою техніку, а ми уже точно знаємо, що із нею потрібно робити», — відзначили військові Королівської бригади.

Про бригаду

24-та окрема механізована бригада імені короля Данила — військове з’єднання у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Перебуває у складі оперативного командування «Захід».

Від початку російської агресії у 2014 році частини бригади були залучені на багатьох напрямках війни на сході. Влітку 2014 року бійці бригади брали участь у боях за Красний Лиман, Лисичанськ, брали участь у операції із блокування російського кордону в Секторі Д.

З 2017 року бригада носить ім’я короля Данила — правителя Королівства Русі, видатного державного діяча і полководця Середньовіччя.

Читайте також«На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

Нагадаємо, ЗСУ розгромили чотири ворожі гаубиці «Мста-С» на Запоріжжі.

Фото: facebook.com/24th.brigade.

Відео дня

Суспільство

Підрозділ Аеророзвідки «Карлсон» знищив ворожу базу на Херсонщині (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Аеророзвідка «Карлсон» на Херсонщині знищила базу російських окупантів, на якій розміщували вантажні авто.

Відео опублікували на ютуб-каналі Аеророзвідки «Карлсон».

«Рідні, милі краєвиди. А ще миліше бачити, як знищуються орківські бази. Сумісна та якісна праця, і ніякої магії», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: «Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Про підрозділ

Спецпідрозділ «Карлсон» — формування добровольців, частина з яких до війні не знала армійської справи. Від 24 лютого вони об’єдналися заради перемоги. За цей час бійці стали асами сучасної війни, спецами нових технологій, а також – кращим розвідувальним підрозділом на Херсонщині.

Нагадаємо, ССО України показали унікальні кадри роботи снайперів на війні.

Як ми повідомляли раніше, вийшов документальний фільм про підрозділ аеророзвідки «Карлсон».

Фото: скриншот із відео.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

«Я не можу сказати: наберіть завтра, подумаємо». Як киянин на байку став Святим Миколаєм для наших бійців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Максим – киянин, який захоплюється мотоциклами й присвятив цій справі частину свого життя. До повномасштабного вторгнення він займався продажем та ремонтом байків, а після 24-го лютого став волонтером.

Оскільки за кермом автівки хлопець бував всього кілька разів, улюблений мотоцикл став єдиним і головним способом доставляти допомогу нашим захисникам. На байку Максиму навіть вдалося заїхати під Гостомель, коли там намагався висадитися російський десант.

Сьогодні він продовжує волонтерити, адже війна пішла з Києва, але не з усієї України. Максим закриває запити бійців і вигадує, як доставити необхідне спорядження туди, де не замовкають снаряди окупантів. Каже, поки українські бійці стоять – не має права опускати руки.

Мотоцикл і я – одне ціле 

За свої 30 років на машині я їздив двічі. По парковці. Решту свого життя я провів на двох колесах. Спершу це були велосипеди, потім мопеди, а вже зараз це мотоцикли. У авто я почуваюся невпевнено: ним не можна маневрувати. А от з мотоциклом – я одне ціле. Я точно знаю, що у відповідальний момент на нього можна покластися. 

Початок повномасштабної війни я проспав. Прокинувся на енний дзвінок коханої. Вже за 20 хвилин був у неї під будинком. На вулицях Києва був хаос: люди йшли групами, з сумками та котами у руках, на заправках водії мало не билися за бензин, а дороги були забиті в усіх напрямках. Але для мотоцикла – це не проблема. І поки усі стояли в заторах – я швидесенько доїхав. 

волонтер на байку

Перший і другий день я не знав, що краще, який варіант обрати: найголовнішим завданням було зберегти життя своїй дівчині. Тож я знайшов бензин, вивіз кохану до Білої Церкви і разом з іншими волонтерами попросив її їхати на захід. Сам повернувся до Києва. 

Від кухаря морпіхів до волонтера – один крок 

До 24-го лютого я продавав мотоцикли, екіпірування до них і займався ремонтом цих залізних коней. Звісно, що з початком повномасштабного вторгнення робота зупинилася миттєво. Що робити і як допомогти? Ці питання, як і в кожного з нас, вирували в моїй голові. 

Довго думати не довелося – подзвонив знайомий, сказав, що потрібні кухарі: годувати морських піхотинців. Я погодився одразу, бо досвід готувати на сотні людей був. Три дні разом з командою я годував щонайменше 200 військовослужбовців, які боронили столицю від ворога. 

На щастя, продукти нам привозили і шукати їх необхідності не було. Але я знав, що армійцям бракує військового оснащення, і взяв на себе цю відповідальність. Спальники, каремати, наколінники, дрібне оснащення, яке зміг – дістав. А от де взяти ті ж шоломи чи бронежилети – навіть не здогадувався. 

Магазини для автоматів

На четвертий день ранок почався з дзвінків до волонтерів. Я зателефонував кожному, кого знав і чий номер був у мене в телефоні. Я забирав все, що давали волонтери і віз у частину морських піхотинців. Тягати речі довелося на собі, брав велетенський рюкзак, запаковував так, що він мало не тріщав. А те, що не влазило у наплічник, – кріпив до мотоцикла. Скотчем чи просто прив’язував мотузками. І віз. 

Так минуло кілька днів, у частині зрозуміли, що я потрібен їм, як волонтер, а не кухар. Адже, як з’ясувалося, домовлятися про різноманітні та необхідні речі для військових я вмію не гірше, ніж кермувати залізним конем. 

Перша поїздка на позиції 

Буквально за тиждень у нас сформувалася команда з 4 людей: я, моя дівчина і її дві подруги. Вони у Львові, я – в Києві. У соцмережах дівчата збирали гроші, аби придбати необхідне. Почали з дріб’язку: трошки наколінників, трошки плитоносок, трошки шкарпеток. Вони закуповувалися на заході, поки столиця стояла порожньою, і відправляли до мене через інших волонтерів.

Перша поїздка на позиції до бійців запам’яталася найдужче. Ранок і дощ стіною. Хлопці вже виїхали з частини. У них не було ані дощовиків, ані навіть рукавичок. Купити, щоб передати їм, я вже не встигав. І раптово, ніби той грім, мені доїхала посилка зі Львова від дівчат. Я не знав, що в ній, думав, може, ще наколінники. Але ні. Це були такі потрібні рукавички і дощовики. 

Читайте також: ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Я не думав, просто зібрав все, що було у рюкзак, ще трохи причепив до мотоциклу і поїхав. Відверто, я не знав, де точно розташовані позиції наших військових. Але втрачати час – було би безвідповідально. Найбільший бонус мотоциклу – оперативність. З одного кінця міста в інший я доїхав дуже швидко, настільки, що мало не загубився і не поїхав далі. Зупинився вчасно, щоби спробувати подзвонити і дізнатися куди далі. 

Бійці зорієнтували мене і вже чекали, коли я під’їжджав. Кажуть, що почули здалеку. Бо мінус мотоциклу – його гучність. І ці щасливі очі військових, коли я почав витягати з рюкзака дощовики і рукавички. Ніби малі діти, розбирали все одразу з рук, натягали на себе і дякували. Здавалося б, просто рукавички, а скільки слів подяки я почув.

Страшно їхати не до військових, а повертатися від них

Вдячність військових і розуміння, що є можливість їм допомогти – підбадьорили до наступних поїздок. Їхати до найближчого блокпосту біля зони бойових дій чи позицій не страшно. Чесно. Пам’ятаю, як завіз посилку під Гостомель. Там гатили з артилерії так, що мотоцикл ніхто не чув, але і страшно не було. Бо є розуміння: я їду до тих, хто мене захищає. Я знаю, що зобов’язаний доїхати, бо везу важливі речі. 

Це можуть бути плити для бронежилетів (і від надважкого рюкзаку спина відмовляється вирівнюватися), це можуть бути дорогі тепловізори (і ти не маєш права впасти, бо ніхто міняти на нові не буде). А ще бійці завжди чекають з чаєм і намагаються нагодувати, бо хочуть віддячити. Звісно, якщо дозволяє ситуація довкола. А от їхати геть завжди неприємно. Здавалося, наче залишаю їх сам на сам з ворогом.

Військовий поруч з байком

Понад 10 підрозділів підопічних 

За місяць наша маленька команда почала забезпечувати більш як 10 підрозділів. Тих, хто увесь березень захищав столицю. Я шукав і знаходив те, що було потрібно найбільше: від баулів (великих сумок) та магазинів для набоїв до коптерів. Тут і знадобилися мої робочі навички: знайти, перевірити якість і ще й про знижку домовитися.

Пам’ятаю своє здивування, коли дівчата за три години зібрали 100 тисяч гривень і вже зранку я забрав новенький тепловізор. А на позиціях він з’явився через півгодини з того моменту, як я вперше взяв його до рук. 

Волонтерська допомога для ЗСУ

Щодня від ранку й до вечора я не випускав телефон із рук. А у перервах мотався по місту. Бо волонтерство – це про вічні телефонні дзвінки, повідомлення і про десятки коробок. У руках, або примотаних до мотоциклу. 

Дозволяв собі відпочити тільки вже пізно ввечері, коли нарешті повертався додому. Я колекціоную вінілові платівки, тож слухав музику і дивився спалахи війни у столиці з вікна 24-го поверху. 

Бійці кажуть, я для них, як Святий Миколай: з бородою і подарунками

Окупантів відбили від столиці подалі. Це означало, що й бійці, яких ми забезпечували, будуть переміщатися вглиб країни. Тож наша маленька команда почала працювати на випередження. Я дізнавався, коли орієнтовно той чи інший підрозділ буде вирушати на схід, і що з нагального їм потрібно. 

Дівчата почали закуповувати амуніцію партіями, а моя квартира перетворилася на справжнісінький склад. 

Коробки стояли в коридорі, біля ліжка, за ліжком, навіть на підземному паркінгу, поруч з мотоциклом – всюди, де я міг їх поставити. Крім військового оснащення, вдома почали з’являтися «сувеніри» від бійців. Хлопці передавали гільзи від набоїв, уламки російських літаків і консерви. Без жартів, консерви з м’ясом та рибою, казали, щоб я не голодував. 

За час повномасштабного вторгнення я проїхав близько 6 тис. км 

За чотири місяці мого волонтерства з’явилася невелика, але злагоджена система. Працює періодично зі збоями, але ж працює! Я знайшов підрядників майже під кожен запит військових. 

Максим на байку

Вже точно знаю, якої якості мають бути підсумки під гранати, де спробувати на міцність плити для бронежилетів і як доставити посилки під самий Бахмут мало не в руки бійцям. Так, це складно і трохи втомлює, але поки стоять українські бійці – я не можу опустити руки і сказати: «Наберіть завтра, подумаємо». 

Відео дня
Читати далі

Суспільство

В Україні запустили освітню платформу «Ментори в тилу», яка допомагає ЗСУ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні запустили платформу «Ментори в тилу», завдяки якій можна отримати професійні консультації від айтівців, засновників та менеджерів відомих компаній. Усі зароблені кошти команда проєкту перераховує на допомогу ЗСУ.

Про це ШоТам розповіли засновники проєкту.

Серед спеціалістів, які надають консультації, – працівники компаній Google, Facebook, Amazon, Дія, Vimeo, AJAX тощо. Загалом понад 100 людей у ролі менторів надають професійні консультації, а отримані кошти перераховують до фондів підтримки Збройних сил України.

«Головна ідея створення платформи – допомагати спеціалістам, які прагнуть розвиватися, швидко отримати необхідні досвід і знання. Класичне навчання потребує постійної залученості, що особливо важко спрогнозувати в часи війни. Менторські сесії ж відбуваються у зручний і вільний для обох сторін час. Ще одна ціль – у такий спосіб залучати кошти для підтримки наших захисників», – розповіли засновники проєкту.

Як працює платформа

Під час купівлі сесії з ментором людина обирає, в який із фондів хоче перерахувати кошти. Наразі майданчик працює з фондами Валерія Залужного, Сергія Притули, «KOLO» та «Повернись живим». Крім того, можна обрати фонди поза цим переліком.

Наразі на платформі є 6 напрямків:

  • HR / Рекрутинг
  • Маркетинг / PR / Реклама
  • Менеджмент
  • IT-розробка
  • Дизайн / Графіка
  • Стартапи

Кожен із напрямків має певний набір фільтрів і ключових навичок для зручного пошуку ментора з потрібним досвідом. Профіль ментора детально заповнений, має відеопривітання, а також календар з актуальними годинами для сесій із ним.

Платформа планує розширювати наявні напрямки, аби охопити всі види діяльності (наприклад, агрономія, будівництво, медицина тощо). Водночас Україна — не єдиний регіон, де працює майданчик. Тут вже є фахівці із США, Великобританії, Сінгапуру та деяких країн ЄС.

Про засновників проєкту

Проєкт «Ментори в тилу» — один із напрямків від «Роботи в тилу», платформи, де можна знайти роботу, волонтерські запити або запропонувати власну допомогу; а також «Виробників в тилу» – хабу перевірених українських виробників військового спорядження.

Нагадаємо, американська комунікаційно-технологічна компанія Zoom надає безкоштовний доступ до своїх сервісів українським університетам та профтехам.

Як ми повідомляли раніше, українцям дозволили безкоштовно здобувати другу профтехосвіту.

Фото: texty.org.ua.

Відео дня
Читати далі

Шопочитати

Суспільство2 години тому

«Я не можу сказати: наберіть завтра, подумаємо». Як киянин на байку став Святим Миколаєм для наших бійців

Максим – киянин, який захоплюється мотоциклами й присвятив цій справі частину свого життя. До повномасштабного...

Суспільство7 години тому

«Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Був патріотом, а став націоналістом – так описує свою ідеологію морпіх із Полтави Гліб Стрижко....

Суспільство1 день тому

ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Щосуботи кияни та киянки мають можливість прикрасити себе новим татуюванням і одночасно підтримати Збройні сили...

Суспільство5 днів тому

Мільйон на ровері. Як львів’янин проїхав 1500 км прифронтовими містами, аби зібрати кошти на ЗСУ

За чотири місяці українці знайшли сотні способів, як поєднати свої улюблені заняття та підтримку української...